Постанова № 12326795, 15.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2010                                                                                           № 2/72

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

Від позивача (за первісним позовом) - Гончар І.В. ( довір. б/н від 30.04.10);

Від відповідача (за первісним позовом) - Ялі К.А. ((довір. б/н від 12.03.2010);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційнs скаргb Товариства з обмеженою відповідальністю „ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Регус Бізнес Центри Україна”

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2010

у справі № 2/72 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС”

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Регус Бізнес Центри Україна”

про                                                   розірвання договору оренди та стягнення 77091,43 грн.

та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Регус Бізнес Центри Україна”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС”

про стягнення 108533 грн. 97 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2010р. у справі № 2/72 в задоволенні первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

          Рішення Господарського суду міста Києва грунтується на тому, що зміна місцезнаходження підприємства не є обставиною, яку позивач не міг усунути – укладення позивачем господарських договорів про надання та споживання послуг було господарською діяльністю позивача. Позивачем, як суб’єктом підприємницької діяльності, було вільно вибрано контрагентів за цими договорами, і укладаючи ці договори, позивач знав, що контрагенти знаходяться в м.Дніпропетровськ. Отже, як зазначає суд, позивач міг би усунути причини для переїзду, якби виявив бажання та вважав це за потрібне - не укладаючи договорів у м. Дніпропетровську, та розшукуючи споживачів та надавачів послуг по м. Києву, або розірвавши ці договори після їх укладення, якщо вони на думку позивача суперечили раніше укладеному договору оренди. Позивач не надав доказів зв’язку між укладенням договорів у м. Дніпропетровську та неможливістю використовувати орендоване у відповідача приміщення в м. Києві для цілей, які існували на час укладення договору оренди. Позивачем не доведено, що він припинив господарську діяльність у м. Києві та не обґрунтовано, з яких саме об’єктивних причин це сталося.

          Місцевий господарський суд також вказує про те, що суд при прийнятті рішення обмежений предметом та підставами заявленого позову. Вимоги відповідача ( позивача по зустрічному позову) про стягнення заборгованості по договору оренди обґрунтовуються несплатою позивачем ( відповідачем по зустрічному позову) рахунків за період грудень 2009 року – квітень 2010 р. на суму 108533,97 грн., що отримані позивачем після звернення відповідача до суду з зустрічним позовом, оскільки надані йому, як зазначає суд, разом з позовом та виставлені пізніше, та строк оплати по яким станом на момент звернення відповідача до суду з зустрічним позовом не настав, то підстави для задоволення судом поданого зустрічного позову відсутні. Оскільки обов’язок позивача по сплаті наданих за договором оренди послуг станом на час звернення до суду відповідача з зустрічним позовом не виник і прострочення оплати позивачем не допускалось.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю „ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2010р. в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.

В апеляційній скарзі позивач (за первісним позовом) вказує про те, що діяльність будь-якого суб’єкта підприємницької діяльності направлена на отримання прибутку. Не укладення позивачем з ПАТ „ХОУМ КРЕДИТ БАНК” у 2009 році договору про надання послуг контактного центру у м. Дніпропетровську, і було б його прорахунком у господарській діяльності. Позивач вказував, з яких саме причин сталася зміна обставин, які він під час укладення договору з відповідачем не міг передбачити, а саме на той факт, що суттєво збільшиться кількість працівників позивача, які повинні знаходитись у м. Дніпропетровську, що надання послуг клієнту ПАТ „ХОУМ КРЕДИТ БАНК” повинно здійснюватись у м. Дніпропетровську, у зв’язку з чим і виникла необхідність у зміні місцезнаходження позивача.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю „Регус Бізнес Центри Україна” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення в частині відмови у зустрічному позові та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що виникнення обов’язку зі здійснення оплати пов’язане з настанням певного строку, а саме – до першого робочого дня наступного місяця користування приміщенням. Таким чином, як зазначає скаржник, обов’язок по оплаті за користування орендованим приміщенням за грудень 2009 року - березень 2010року виник у відповідача за зустрічним позовом задовго до подання орендодавцем відповідного зустрічного позову.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Регус Бізнес Центри Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС” 01.07.2008 року укладено договір оренди офісного приміщення (далі по тексту-Договір), на термін оренди від 01.07.2008 року до 30.06.2010 року, відповідно до якого Відповідач передав, а Позивач прийняв в строкове платне користування (оренду) офісне приміщення та майно, що в ньому знаходилось, розташоване за адресою: 03038, м. Київ, вул. М. Грінченко, 4, офіс 168.

Позивач зазначає, що в жовтні 2009 року у нього виникли обставини необхідності реорганізації підприємства та зміни його юридичної та фактичної адреси з відповідною реєстрацією у м. Дніпропетровську.

Позивач зазначає, що звертався до Відповідача з листами щодо дострокового розірвання договору. Зокрема з листом від 13.10.2009 року з проханням дати згоду на дострокове розірвання Договору (проте суду не надано належних доказів надіслання даного листа, оскільки зворотне поштове повідомлення до даного листа не на ім’я відповідача) та лист від 04.11.2009 року з проханням розглянути питання щодо дострокового розірвання Договору (суду надані належні докази надіслання даного листа – в зворотному поштовому повідомленні зазначені адреса відповідача яка зазначена в Договорі, та адресований цей лист ген. директору відповідача).

Позивач також зазначає, що не маючи більше наміру та можливості перебувати у орендованому приміщенні, поставив до відома Відповідача про його звільнення з 30.11.2009 року, з пропозицією підписати Акт приймання-передачі вказаного приміщення та майна, що в ньому знаходилось, і отримавши відмову керівництва Відповідача від підписання акту приймання-передачі орендованого приміщення, Позивачем було складено односторонній акт приймання-передачі від 30 листопада 2009року про звільнення орендованого офісного приміщення за Договором та передачі представникам орендодавця майна, яке в ньому знаходилось та ключів від цього приміщення, про що як зазначає Позивач на листі розписалася уповноважена особа Відповідача. На думку Позивача, повернення ключів від офісу та фактичне звільнення орендованого приміщення є доказом передачі предмета Договору Відповідачу саме 30 листопада 2009 року.

Позивач ( за первісним позовом) вказує про те, що під час здійснення своєї господарської діяльності до Позивача надійшла пропозиція від Публічного акціонерного товариства “ХОУМ КРЕДИТ БАНК”, яке знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 24 про укладення договору про надання послуг контактного центру з боку Позивача.

Позивач (за первісним позовом) уклав 01.04.09р. з ПАТ “ХОУМ КРЕДИТ БАНК” договір №2 про надання послуг контактного центру у м. Дніпропетровську; попередньо Позивачем були укладені два договори від 01.11.2008р. з ЗАТ “ДАТАГРУП” про надання телекомунікаційних послуг, адреси об'єктів між якими здійснюється передавання даних по каналу зв'язку, та адреси виконання робіт - м. Дніпропетровськ.

В зв’язку з укладення вищенаведених договорів, позивач (за первісним позовом) зазначає, що вирішив збільшити штат працівників, які повинні були знаходитись у м. Дніпропетровську, в зв’язку з чим на думку позивача у нього виникла необхідність у зміні географічного вектору господарської діяльності підприємства та відповідно у зміні реєстрації позивача у м. Дніпропетровську. Також позивач зазначає, що збільшений штат працівників не зміг би знаходитись в орендованому за договором приміщенні, оскільки воно є замалим для цього.

Також позивач (за первісним позовом) зазначає, що використання орендованого за договором приміщення протягом півроку з моменту укладення договору з ПАТ “ХОУМ КРЕДИТ БАНК” було пов’язано з внутрішніми справами позивача, як реорганізація підприємства та зміна місцезнаходження.

Позивач (за первісним позовом) посилається на те, що починаючи з 30.11.09р. він не використовував орендоване за договором приміщення, і згідно з актом звірки розрахунків №1 від 01.02.2010 року, залишок грошових коштів після 30.11.2009року на користь позивача, внаслідок переплати позивачем за договором, склав 77091, 43 грн., що підтверджується копіями рахунків відповідача та відповідно банківськими виписками про оплату цих рахунків. Тому, оскільки договірні відносини між позивачем і відповідачем припинились 30 листопада 2009 року, то отримання відповідачем 77091, 43 гривень є безпідставно набутим майном, яке позивач просить стягнути з відповідача.

Доводи позивача (за первісним позовом) в апеляційній скарзі про те, що оскільки, в даному випадку наявні чотири обов'язкових умови для розірвання договору за рішенням суду з підстав прямо визначених ст. 652 ЦК України, договір оренди офісного приміщення в зв'язку з істотною зміною обставин з 30 листопада 2009 року має бути розірвано, колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, він може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов, однією з яких є - в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач не надав суду доказів того, що під час укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин, на яку посилається позивач, не настане.

Види діяльності позивача, визначені свідоцтвом про державну реєстрацію, не пов’язані з перебуванням саме офісу позивача у певному населеному пункті; діюче законодавство та Статут позивача не забороняє здійснювати йому діяльність в іншому місці, ніж по місцю реєстрацій або оренди приміщення. Отже, враховуючи статутні документи та чинне законодавство, позивач не міг не розглядати можливості здійснення господарської діяльності в іншому місці, ніж в м. Києві.

Крім того колегія суддів вважає недоведеними доводи позивача (за первісним позовом) та такими, що грунтуються на припущенні, що неукладення договору в м. Дніпропетровську було б прорахунком у господарській діяльності позивача.

Позивач, як на вимогу про розірвання договору посилається на те, що причиною для зміни місця знаходження стало укладання позивачем договорів про надання телекомунікаційних послуг від 04.11.2008 року, за яким позивач є споживачем послуг, а також договору від 01.04.2009 року, за яким позивач є виконавцем послуг.

Відповідно до ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вищенаведені договори від 04.11.2008 року та 01.04.2009 року, за яким позивач є споживачем і виконавцем послуг, та на укладення яких позивач посилається як на причину виникнення істотної зміни обставин, яку позивач не міг передбачити, укладались позивачем, як вірно зазначає місцевий господарський суд, без будь-якого примусу, на свій розсуд. Укладаючи з ці договори, позивач знав, що контрагенти знаходиться в м. Дніпропетровськ.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не надано доказів зв'язку між укладанням вищенаведених договорів у м. Дніпропетровську та неможливістю використовувати орендоване у відповідача приміщення в м. Києві для цілей, які існували на час укладання договору оренди - позивачем не доведено, що він припинив господарську діяльність у м. Києві, та не обґрунтовано, з яких саме об'єктивних (а не суб’єктивних – за власним бажанням) причин це сталося.

Відповідно до п. 3 та 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, він може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов, двома з яких є –виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, та із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

При укладанні договору позивач розраховував на користування офісним приміщенням для своїх потреб, отже, виконання договору у подальшому не позбавляє позивача на отримання того, на що він розраховував при укладенні договору - використання приміщення відповідно до умов договору.

Посилання позивача (за первісним позовом) на нанесення йому збитків у зв’язку з виконанням договору оренди не заслуговують на увагу, оскільки, як вірно зазначає суд, орендна плата не є збитками, а є передбаченим договором орендним платежем. Позивачем не доведено, які - збитки, чи позадоговірна шкода можуть бути чи були йому нанесені, та позивач не надав документального обґрунтування існування цих збитків.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, ризик за свою підприємницьку діяльність та господарські рішення і прорахунки несе сам суб'єкт господарювання, в даному випадку –позивач.

Щодо посилань позивача, що складений ним в односторонньому порядку акт приймання-передачі від 30 листопада 2009 року, на якому наявний підпис уповноваженої особи відповідача, про звільнення орендованого офісного приміщення за договором, передача представникам відповідача орендованого майна, яке в ньому знаходилось та ключів від цього приміщення підтверджує факт звільнення орендованого приміщення, то колегія суддів такі твердження до уваги не приймає оскільки позивачем не надано доказів щодо повноважень особи, яка підписала вказаний лист, та те що дана особа займала посаду, яка б надавала цій особі такі повноваження, або була представником відповідача.

Позивачем також не надано суду доказів, що він намагався вручити відповідачу акт приймання-передачі від 30.11.09р. вказаного приміщення та майна, що в ньому знаходилось і отримав відмову керівництва відповідача від підписання цього акту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено існування передбачених законом, зокрема ст. 652 ЦК України, підстав для розірвання договору оренди, а тому вимоги про розірвання Договору є такими, що не підлягають задоволенню. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення з відповідача (за первісним позовом) на користь позивача 77 091,43 грн. у вигляді безпідставно отриманих коштів за договором оренди, оскільки позивачем не доведено, що договір оренди розірвано, що позивач звільнив і не користувався орендованим за договором приміщенням з 30.11.2009р.

Позовні вимоги позивача (за зустрічним позовом) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС” заборгованості за договором оренди від 01.07.2008р. в сумі 108533, 97грн. грунтуються на тому, що 24.03.2010р. та 15.04.2010р. ним були виставлено позивачу рахунки на сплату орендної плати з додатковими обов’язковими послугами за період грудень 2009 року – квітень 2010р., відповідно до яких заборгованість позивача становить 108533,97 грн.

При прийнятті рішення, яким в частині задоволення зустрічних позовних вимог відмовлено, місцевий господарський суд виходив з того, що вимога позивача (за зустрічним позовом) про стягнення заборгованості за договором оренди ґрунтується на несплаті позивачем рахунків за період грудень 2009р. – квітень 2010рю на суму 108533,97 грн., які отримані позивачем після звернення відповідача до суду з зустрічним позовом та строк оплати по яким, станом на момент звернення відповідача до суду з зустрічним позовом, не настав, а тому підстави для задоволення зустрічного позову, як зазначає суд, відсутні, оскільки обов’язок позивача по сплаті орендних послуг по виставленим рахункам станом на час звернення до суду відповідача з зустрічним позовом не виник і прострочення оплати позивачем не допускалось.

З таким висновком колегія суддів не погоджується та вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Регус Бізнес Центри Україна” підлягає задоволенню, а рішення в цій частині зміні з огляду на наступне.

Так, як зазначалось вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Регус Бізнес Центри Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС” 01.07.2008р. укладено договір оренди офісного приміщення № 168, на термін оренди від 01.07.2008 року до 30.06.2010 року, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування (оренду) офісне приміщення та майно, що в ньому знаходилось, розташоване за адресою: 03038, м. Київ, вул. М. Грінченко, 4.

Відповідно до п. 5.1.1. договору оренди, оплаті підлягають: орендна плата та платежі за стандартні послуги (п. 1.1.1., 1.1.3., 1.3.1. договору). До послуг, що підлягають обов'язковій оплаті, зокрема, відносяться (додаток № 3 до договору в редакції від 06.03.2009 року): буфетне обслуговування (екв. 52 долл. США на місяць); телекомунікаційні послуги (екв. 132 долл. США на місяць) без врахування ПДВ.

Відповідно до п. 5.1.1. договору оренди, платежі за користування приміщенням та платежі за стандартні послуги відповідно до пунктів п. 1.1.1., 1.1.3. та 1.3.1. додатку 1 плюс податки, які підлягають застосуванню, виставляються за послуги, які надаватимуться у наступному місяці завчасно у повному обсязі 15 числа (або, якщо 15 число припадає на вихідний день, у найближчий робочий день) кожного місяця та підлягають оплаті до першого робочого дня наступного місяця, за який здійснюється оплата.

Таким чином, порядок оплати орендних платежів погоджено сторонами в п.5.1.1 договору оренди. З даного пункту вбачається, що виникнення обов’язку зі здіснення оплати за договором оренди пов’язане з настанням певного строку, а саме, до першого робочого дня, наступного місяця, за який здійснюється оплата. Таким чином договором не передбачено необхідності вимоги орендодавця до орендаря оплатити платежі за користування приміщенням та платежі за стандартні послуги за договором. Отже, обов’язок по оплаті за користування орендованим приміщенням виник у відповідача, виходячи з положень п.5.1.1 договору і орендар не мав перешкод для їхньої належної оплати.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що підстави для задоволення зустрічного позову відсутні, оскільки обов’язок позивача по сплаті орендних послуг по виставленим рахункам станом на час звернення до суду відповідача з зустрічним позовом не виник не грунтуються на обставинах справи та нормах чинного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.ст. 525,526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю „ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС” мало оплатити орендні платежі згідно порядку оплати орендних платежів, погодженим сторонами в п.5.1.1 договору.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. За таких умов, зміна у господарській діяльності орендаря не є підставою для відмови від орендних платежів.

Отже, вимога позивача (за зустрічним позовом) про стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) заборгованості у розмірі 108533,97 грн., за період з грудня 2009р. по квітень 2010р. підлягає задоволенню, а рішення в цій частині підлягає зміні.

           Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС” залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Регус Бізнес Центри Україна” задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2010р. у справі № 2/72 змінити.

4. Резолютивні частину рішення викласти у наступній редакції:

„ В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю „ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС” (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6 (майданчик №2а, корп. 53) р/р 26006010104599 в ВАТ „Хоум Кредит Банк” , МФО 307123, код ЄДРПОУ 35364346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Регус Бізнес Центри Україна” (01004, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, код ЄДРПОУ 30109486) 108533 (сто вісім тисяч п’ятсот тридцять три) 97 грн. заборгованості по оплаті орендної плати”.

5. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю „ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Регус Бізнес Центри Україна” - 1643,33 грн. державного мита за подання позовної заяви та апеляційної скарги, а також 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 2/72 повернути до Господарського суду міста Києва .

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

28.09.10 (відправлено)