Постанова № 12326770, 23.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2010                                                                                           № 21/80

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача: Олійник О.М (дов. від 30.06.2010 року № 01-14-1516);

відповідача 1: Мазур О.В. (дов. від 21.06.2010 року, № 118\11-13\01)

відповідача 2: Волкова М.Ю. (дов. від 01.09.2010 року, б\н)

відповідача 3: Уланов І.В. (дов. від 11.01.2010 року, № 8)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Будівельна компанія "Квадр"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.08.2010

у справі № 21/80 ( .....)

за позовом                               Державне управління справами

до                                                   ЗАТ "Президент-Готель"

                                                  ТОВ "Будівельна компанія "Квадр"

                                                  Фонд державного майна України

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   визнання недійсним договору оренди від 17.04.2009 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року у справі № 21\80 за позовом Державного управління справами (далі - позивач, ДУС) до Закритого акціонерного товариства “Президент-Готель” (далі – відповідач 1, ЗАТ “Президент-Готель”), Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Квадр” (далі – відповідач 2, ТОВ “Будівельна компанія “Квадр”), Фонду державного майна України (далі – відповідач 3, ФДМ України) про визнання недійсним договору оренди від 17.04.2009 року позовні вимоги задоволено повністю, в задоволенні зустрічного позову ТОВ “Будівельна компанія “Квадр” до ДУС, ЗАТ “Президент-Готель”, ФДМ України про визнання відсутності права відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ “Будівельна компанія “Квадр” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову в повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач 2 зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2010 року апеляційну скаргу відповідача 2 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 30 хв. 23.09.2010 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, 14.09.2010 року від ЗАТ “Президент-Готель” надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача 2, де він просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, 22.09.2010 року від ДУС надійшов відзив на апеляційну скаргу, де позивач просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

23.09.2010 року в судове засідання в апеляційній інстанції з’явились представники сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ “Будівельна компанія “Квадр” підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 року № 791 «Про управління державними корпоративними правами» та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.04.2000 року за № 165-р, ДУС укладено генеральні угоди № 868 від 08.10.2002 року та за № 7 від 13.01.2004 року (далі – генеральна угода № 7 від 13.01.2004 року) щодо передачі Державному управлінню справами повноважень на здійснення функцій управління державними корпоративними правами у ВАТ «Готельний комплекс «Київський».

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.09.1998 року за №727-р та наказу Фонду державного майна України від 25.09.1998 року за № 1840, ВАТ «Готельний комплекс «Київський» реорганізовано в ЗАТ «Президент-готель».

Згідно Статуту ЗАТ «Президент-готель», затвердженого Розпорядженням Керівника Державного управління справами від 08.04.2008 року за № 116, засновником відповідача 1 є держава в особі ФДМ України (п.1.3).

Відповідно до умов (п. 1.1) вищевказаної генеральної угоди № 7 від 13.01.2004 року, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів № 165-р від 06.04.2000 року, ФДМ України передає повноваження на здійснення функцій управління державними корпоративними правами у ЗАТ «Президент-готель» Державному управлінню справами.

Пунктом 1.1 генеральної угоди № 7 від 13.01.2004 року передбачено, що виконання повноважень на здійснення функцій управління державними корпоративними правами відповідача 1 включає – здійснення повноважень акціонера в межах наданих йому державних корпоративних прав згідно з чинним законодавством. ДУС зобов’язане, відповідно до п. 2.1. цієї угоди здійснювати права акціонера та загальних зборах ЗАТ «Президент-готель», піклуватись про інтереси держави.

17.04.2009 р. керівником Державного управління справами видано Розпорядження №111 «Про оренду (рухомого та нерухомого, інших інвентарних об'єктів) Закритого акціонерного товариства «Президент-Готель», згідно якого погоджено умови договору оренди майна (рухомого та нерухомого, інших інвентарних об’єктів) між ЗАТ «Президент-Готель» та ТОВ «Будівельна компанія «Квадр».

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2009р. між ЗАТ «Президент-Готель ТОВ «Будівельна компанія «Квадр» укладено Договір оренди.

У відповідності до ч. 1,3 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що суб'єктам господарювання.

Відповідно до умов Договору об'єктом оренди стало рухоме та нерухоме та інші інвентарні об'єкти, розташовані за адресою: 01023, м. Київ, вул. Госпітальна. 12, будівлі якого мають загальну площу 33 019,800 кв. м.

Статтею 1 Договору встановлено, що предметом Договору є надання позивачем та прийняття відповідачем 2 в строкове оплатне користування об'єкта оренди з усіма його приналежностями та сплата відповідачем 2 орендної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення спільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване не змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності). В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

У відповідності до ч. 1., ч. 2 ст. 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника. Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання.

Стаття 2 Господарського кодексу України встановлює, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 Господарського кодексу України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Частина 1 ст. 167 Господарського кодексу України визначає корпоративні права як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ч. 1-3 ст. 168 Господарського кодексу України корпоративні права держави здійснюються визначеними законом центральними органами виконавчої влади та уповноваженими законом центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади та уповноважені особі: здійснюють правомочності щодо участі в управління господарською організацією відповідно до частки (акцій, паїв) держави у статутному фонді цієї організації; ведуть реєстр державних корпоративних прав; проводять оцінку державних корпоративних прав: здійснюють контроль за ефективністю роботи господарської організації у частині реалізації належних державі корпоративних прав. Правомочності з управління корпоративними правами держави здійснюються безпосередньо відповідними органами виконавчої влади у разі якщо, зокрема, держава має сто відсотків часток (акцій) у статутному фонді господарської організації.

Відповідно до ст. З Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами управління державної власності, зокрема, є корпоративні права, що належать державі у статутних фондах господарських організацій.

Статтею 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади; органи, які здійснюють управління державним майно відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об’єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; юридичні та фізичні особи, які виконуються функції з управління корпоративними правами держави: Національна академія наук України, галузеві академії наук. У відповідності до ч. 1-3 ст.10 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» передача корпоративних прав держави в управління уповноваженим особам здійснюється з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Уповноважені особи виконують функції з управлінь (корпоративними правами держави відповідно до договору доручення, який, укладається уповноваженими органами управління або Фондом державного майна України з уповноваженою особою. Уповноважена особа здійснює функції (управління корпоративними правами держави шляхом реалізації прав акціонера (учасника) господарського товариства в межах повноважень, які надають зазначені корпоративні права держави, що передані цій особі в управління на підставі договору доручення.

Таким чином, виходячи з вищевикладених обставин справи, та вимог діючого законодавства, колегія суду приходить до висновку, що подаючи позов про визнання недійсним договору оренди, ДУС виступає як акціонер ЗАТ «Президент-готель».

В свою чергу, відповідно до п 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2009 року за № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», - законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами товариства. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладання, розірвання чи визнання недійсним договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.

Враховуючи викладене, у позивача, як акціонера товариства, відсутні правові підстави для звернення до суду з вказаним позовом.

Крім того, звертаючись з позовом, ДУС зазначає, що Наглядовою радою ЗАТ «Президент-готель» , як органом, який представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів, не приймалося рішення стосовно передачі спірного майна в оренду.

Колегія суду також не може погодитись з такими доводами позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 14 ст. 11 закону України «Про управління об’єктами державної власності», члени Наглядової ради, що представляють інтереси держави, голосують на наглядових радах відповідно до завдань на голосування, наданих уповноваженим органом управління – Державного управління справами.

Статутом ЗАТ «Президент-готель», зокрема п. з ст. 7.4.6 передбачено, що до повноважень наглядової ради товариства належить погодження договорів (угод) щодо застави нерухомого майна товариства, договорів (угод) на закупівлю товариством товарів, робіт та послуг, а також щодо отримання товариством кредитів у грошовій та\або матеріальній формах, сума яких у національній валюті України чи іншій валюті не перевищує 5% розміру статутного фонду капіталу товариства на дату погодження, будь-яких інших договорів товариства, сума яких у національній валюті чи іншій валюті не перевищує 1,5% розміру статутного капіталу товариства на дату погодження.

Відповідно до Положення про прядок розгляду питань щодо розпорядження та використання майна ЗАТ «Президент-готель», затвердженого розпорядженням Керівника ДУС від 04.03.2009 року за № 53 – рішення, про погодження передачі в оренду нерухомого майна, приймається вищим органом управління товариства у разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу структурного підрозділу товариства, передачі нерухомого майна, площа якого перевищує 200 кв. метрів (п.10.2).

Відповідно до п. 5.1 Статуту ЗАТ «Президент-готель», статутний капітал товариства становить 94337411 грн.

Згідно Свідоцтва про право власності на майновий комплекс, виданого

14.06.1999 р. Головним управлінням майна Київської державної адміністрації, серія МК №010002343, ЗАТ «Президент-готель» на праві колективної власності належить майновий комплекс в частині - готельний комплекс площею 33019,800 кв. м., який розташований в місті Києві за адресою: вул. Госпітальна, будинок 12. До складу комплексу входять 4 будівель та споруд, зазначених в Додатку.

Відповідно до Додатку до зазначеного Свідоцтва до майнового комплексу входять:

1.          Будівля готелю «Київська» (жилий корпус), літера А, загальною площею 18798,70 кв. м.;

2.          Будівля автостоянки (автостоянка у цокольному поверсі жилого корпусу), літера А, загальною площею 2434,10 кв.м.;

3.          Будівля ресторану «Київський» (блок харчування), літера Б, загальною площею 9251,40 кв. м.;

4.          Будівля кіноконцертного залу (кіноконцертний зал), літера В, загальною площею 2535,60 кв. м.

Як вбачається з умов спірного договору, вартість оренди за перший місяць складає 1337135,0 грн., а вартість об’єкту оренди для цілей цього договору оренди визначена згідно зі звітом про оцінку, проведеною суб’єктом оціночної діяльності на 31 грудня 2008 року, становить за незалежною (експертною оцінкою) 127255797,63 грн.

Як вбачається з листа-відповіді Фонду державного майна України від 24.03.2009 року за № 10-27-3986 ,( на лист Державного управління справами від 30.01.2009 року за № 10-27-1298) : “згідно зі Статутом ЗАТ «Президент-готель» до повноважень наглядової ради товариства належить погодження договорів, сума яких у національній валюті України не перевищує 1,5% розміру статутного капіталу Товариства. В даному випадку, рішення наглядової ради ЗАТ «Президент-готель» може мати лише рекомендаційний характер, а прийняття рішення про розпорядження майном товариства належить до компетенції вищого органу товариства”.

З урахуванням викладеного, колегія суду погоджується висновком відповідача 2 що питання щодо укладання спірного договору оренди належить до компетенції вищого органу управління товариства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦК України, акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами, а також державою в особі уповноваженого органу, територіальною громадою в особі уповноваженого органу.

Частиною 1 ст. 154 ЦК передбачено, що установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статтею 159 ЦК передбачено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. Питання, віднесені законом до зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення виключної компетенції загальних є можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.

Статтею 98 ЦК України (ч. 1) встановлено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Статутом ЗАТ «Президент-готель» , п. 7.3.13 передбачено, що рішення, прийняті загальними зборами акціонерів є обов’язковими для всіх акціонерів і мають вищу юридичну силу відносно рішень, прийнятих іншими органами управління товариством.

Відповідно до п 7.3.14 Статуту ЗАТ «Президент-готель», якщо корпоративні права держави становлять 100 відсотків у статутному капіталі товариства, функції з управління корпоративними правами держави виконуються безпосередньо, без скликання загальних зборів акціонерів товариства, Фондом державного майна України або уповноваженим органом управління, якому передано повноваження з управління корпоративними правами.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2009 року керівником Державного управління справами видано Розпорядження №111 «Про оренду (рухомого та нерухомого, інших інвентарних об'єктів) Закритого акціонерного товариства «Президент-Готель»,(далі – Розпорядження) згідно якого, керуючись пунктом 4.1 Генеральної угоди про передачу повноважень на здійснення функцій управління державними корпоративними правами Державному управлінню справами від 13.01.2004 року за № 7, Статутом ЗАТ «Президент-готель», затвердженим Розпорядженням Керівника Державного управління справами від 08.04.2008 року № 116, погодженим з Фондом державного майна України листом від 04.03.2008 року № 10-27-3058, Положенням про порядок розгляду питань щодо розпорядження та використання майна ЗАТ «Президент-готель», затвердженим Розпорядженням Керівника Державного управління справами від 04.03.2009 року за № 53, погодженим Фондом державного майна України листом від 27.02.2009 року за № 10-27-2705, враховуючи звернення генерального директора ЗАТ «Президент-готель» від 29.12.2008 року за № 983\11-11\01, від 05.03.2009 року за № 175\11-11\01 та від 14.04.2009 року за № 345\11-11\04, листи Фонду державного майна України від 30.01.2009 року за № 10-27-1298, від 24.03.2009 року за № 10-27-3986, лист-погодження Фонду державного майна України від 16.04.2009 року за № 10-27-5379 та рішення (протокол № 3 від 15.04.2009 року) наглядової ради ЗАТ «Президент-готель»:

- погоджено умови договору оренди майна (рухомого та нерухомого, інших інвентарних об’єктів) між ЗАТ «Президент-Готель» та ТОВ «Будівельна компанія «Квадр» строком на 25 років; у тому числі розрахунок орендної плати за перший місяць оренди; генеральному директору ЗАТ «Президент-Готель» доручено укласти договір оренди між ЗАТ «Президент-Готель» і ТОВ «Будівельна компанія «Квадр» та здійснити дії щодо передачі майна (рухомого та нерухомого, інших інвентарних об'єктів) ЗАТ «Президент-Готель» в оренду ТОВ «Будівельна компанія «Квадр».

Таким чином, проаналізувавши вищевказані докази в їх сукупності, колегія суду приходить до висновку, що ДУС, як належним, уповноваженим органом управління, якому передано повноваження з управління корпоративними правами, з дотриманням вимог діючого законодавства погодило умови спірного договору оренди.

У свою чергу, апеляційна інстанція не може прийняти до уваги Розпорядження Керівника державного управління справами від 16.06.2010 року за № 166 про скасування Розпорядження Керівника державного управління справами від 17.04.2009 року за № 111, виходячи з наступного.

Так, відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі № 1-9\2009: «Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України (254к\96-ВР) закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3) Ограни місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до принципів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, її суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання».

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою стаття 203 цього Кодексу. Відповідно до ч 1 п. 1 ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Таким чином, з урахуванням викладеного, на думку колегії суду, Розпорядження Керівника державного управління справами від 16.06.2010 року за № 166 про скасування Розпорядження Керівника державного управління справами від 17.04.2009 року за № 111 не тягне за собою правових наслідків вже після виконання Розпорядження від 17.04.2009 року за № 111.

При цьому слід зазначити, що згідно з п. 2 листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 року за № 01-8\675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів в першому півріччі 2007 року” - статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту цивільного права та інтересу, як визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади , органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Господарським кодексом України в статті 20 також визначено можливість захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання і споживачів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування , актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів. Вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним , а тому зазначені позовні вимоги підлягають розглядові господарським судом.

Колегія суду також не може прийняти до уваги і доводи позивача відносно того, що Генеральний директор ЗАТ «Президент-готель», укладаючи спірну угоду, перевищив надані йому повноваження.

Так, з матеріалів справи, та, зокрема Розпорядження Керівника державного управління справами від 17.04.2009 року за № 112, п. 2 зобов’язано Генерального директора ЗАТ «Президент-готель» (Зубець М.М.) укласти договір оренди між відповідачем 1 та ТОВ «Будівельна компанія Квадр» та здійснити дії щодо передачі майна відповідачу 2.

Відповідно до п. 7.5.1 Статуту ЗАТ «Президент-готель» - Генеральний директор є одноосібним виконавчим органом товариства, що здійснює оперативне керівництво усією поточною діяльністю товариства. Генеральний директор у своїй діяльності керується чинним законодавством , цим Статутом, іншими нормативними актами товариства, а також рішеннями вищого органу управління та наглядової ради товариства. Також, п. п. с) п. 7.5.3 Статуту, передбачено, що до компетенції Генерального директора належить вирішення питань щодо збереження та ефективного використання майна товариства, передача його з дозволу загальних зборів акціонерів товариства або наглядової ради товариства в оренду, заставу тощо.

Таким чином, виходячи з вищевикладених справи, колегія суду вважає, що Генеральний директор , укладаючи спірний договір, діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Також слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

На підтвердження схвалення спірного договору оренди сторонами по справі свідчать вищевказані обставини справи, а також положення Статуту ЗАТ «Президент-готель» де до компетенції Генерального директора належить підготовка на розгляд наглядової ради (засідання якої проводяться не менше як один раз на квартал) та загальних зборів товариства (а вказаними органами управління відповідне погодження та затвердження) пропозицій щодо визначення розміру дивідендів, розподілу прибутків. (п. 7.5.3, п. 7.3.3, п. 7.4.6 Статуту).

Таким чином, затверджуючи річну фінансову звітність, порядок розподілу прибутків (в тому числі одержаних товариством від здачі в оренду майна за спірним договором), органи управління ЗАТ «Президент-готель» вчинили дії, що свідчать про прийняття правочину до виконання.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи, вимоги діючого законодавства, колегія суду вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження своїх позовних вимог та наведене вище спростовує доводи позивача за первісним позовом, з огляду на що колегія суду вважає зустрічні позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, відповідно до правових норм та вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції ТОВ “Будівельна компанія “Квадр” доведено вимоги апеляційної скарги, отже, вона підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, колегія суду вважає за необхідне покласти державне мито на ЗАТ “Президент-Готель”.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з’ясував всі обставини справи та не дав їм належну правову оцінку, порушив норми матеріального права, які призвести до скасування рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Квадр” на рішення господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року у справі № 21\80 задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року у справі № 21\80 за позовом Державного управління справами до Закритого акціонерного товариства “Президент-Готель”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Квадр”, Фонду державного майна України про визнання недійсним договору оренди від 17.04.2009 року та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Квадр” до Державного управління справами, Закритого акціонерного товариства “Президент-Готель”, Фонду державного майна України про визнання відсутності права - скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким відмовити Державному управлінню справами в задоволенні позовних вимог до Закритого акціонерного товариства “Президент-Готель”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Квадр”, Фонду державного майна України про визнання недійсним договору оренди від 17.04.2009 року.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Квадр” до Державного управління справами, Закритого акціонерного товариства “Президент-Готель”, Фонду державного майна України про визнання відсутності права задовольнити повністю.

Визнати відсутність у Наглядової ради Закритого акціонерного товариства “Президент-Готель” права на прийняття рішення та на погодження договору оренди рухомого, нерухомого майна та інших інвентарних об’єктів від 17.04.2009 року.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Президент-Готель” (01023, м.Київ, вул. Госпітальна 12, код ЄДРПОУ 30058128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» (01023, м.Київ, вул.Госпітальна 12, код ЄДРПОУ 35929323) 127 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов’язати господарський суд м. Києва видати відповідний наказ.

Справу № 21\80 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

27.09.10 (відправлено)