Постанова № 12326650, 14.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2010                                                                                           № 50/800

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Скрипка І.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явились

від відповідача -не з’явились

від третьої особи -не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне казначейство України

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.02.2010

у справі № 50/800 ( .....)

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Мезон-К"

до                                                   Міністерство оборони України

третя особа відповідача           Державне казначейство України

про                                                   стягнення 4749645,91 грн.

В судовому засіданні 14.09.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „МЕЗОН-К” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 4749645, 91 грн.

          Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 39451, 81 грн., штрафні санкції по договору № 271/2/08/2 від 16.09.2008 року у розмірі 3796935, 08 грн., по договору № 271/2/08/7 від 05.12.2008 року у розмірі 120962, 75 грн., по договору № 271/2/08/8 від 05.12.2008 року у розмірі 792296, 27 грн.

          Всього позивач просив стягнути з відповідача 39451, 81 грн. основного боргу, 2121228, 81 грн. пені, 1770575, 46 грн. штрафу, 644042, 21 грн. інфляційних втрат та 174347, 62 грн. 3% річних, 25500, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Заява про уточнення позовних вимог судом першої інстанції прийнята до уваги.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2010 року залучено Державне казначейство України до участі у справі № 50/800 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

У поданому відзиві на позовну заяву третя особа просили відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки Державному казначейству України, а відповідно і Міністерству оборони України було заборонено використовувати (перераховувати, списувати) кошти, що перебувають на рахунку № 35219005003192 Міністерства оборони України в ОПЕРУ Державного казначейства України, які і мали перераховуватися позивачу на виконання умов договорів та додаткових угод, у зв’язку з тим, що постановою від 25.08.2009 року слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві про приєднання до кримінальної справи речових доказів було постановлено визнати по кримінальній справі № 06-10543 як речові докази: грошові кошти, які перебувають на рахунку № 35219005003192 Міністерства оборони України в ОПЕРУ Державного казначейства України та повинні перераховуватися ТОВ „МЕЗОН-К” відповідно до договору № 271/2/08/8 від 05.12.2008 року та зберігати на вищевказаному рахунку. Аналогічна постанова 25.08.2009 року була винесена і відносно договору № 271/2/08/7 від 05.12.2008 року, а також 02.09.2009 року була винесена така ж постанова стосовно договору № 271/2/08/2 від 16.09.2008 року.

Представник відповідача у судових засіданнях першої інстанції проти задоволення позову в частині стягнення основної суми боргу не заперечував, в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій просив відмовити.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.02.2010 року у справі № 50/800 позовні вимоги задоволено частково.

          Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕЗОН-К” основний борг в сумі 39451, 81 грн., 3% річних в розмірі 174347, 62 грн., інфляційні збитки в сумі 644042, 21 грн., пеню в розмірі 100000, 00 грн., штраф у розмірі 100000, 00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236, 00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач через Господарський суд м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2010 року у справі № 50/800, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права.

Відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст.15 Закону України „Про Збройні Сили України” фінансування відповідних потреб здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Причиною несвоєчасних розрахунків за надані послуги стало неналежне фінансування Міністерства оборони України. Проте, місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано факт відсутності вини Міністерства оборони України у несвоєчасності проведення розрахунків з позивачем.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, третя особа через Господарський суд м. Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду м.Києва від 26.02.2010 року у справі № 50/800, прийняти нове рішення без покладення відповідальності за прострочене зобов’язання на Державне казначейство України.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з’ясовано обставини справи, не надано належної оцінки доказам, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт – 2 – Державне казначейство України стверджує, що між ним та позивачем жодних господарських зобов’язань не виникало, прав і законних інтересів Позивача Апелянт – 2 не порушував, жодним актом законодавства України не передбачено покладання відповідальності на Державне казначейство України за дії інших органів державної влади – головних розпорядників бюджетних коштів, зокрема, Міністерства оборони України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2010 року апеляційну скаргу третьої особи було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 27.04.2010 року.

19.04.2010 року позивачем до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційні скарги, в якому позивач просив у задоволенні апеляційної скарги Міністерства оборони України відмовити повністю, апеляційну скаргу Державного казначейства України задовольнити частково, рішення Господарського суду м.Києва від 26.02.2010 року у справі № 50/800 в частині стягнення з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕЗОН-К” основного боргу в розмірі 39451, 81 грн., 3% річних у розмірі 174347, 62 грн., інфляційних втрат у розмірі 644042, 21 грн., витрат по сплаті державного мита в розмірі 25500, 00 грн. та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236, 00 грн. залишити без змін, а в частині стягнення пені та штрафу постановити нове рішення.

Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010 року змінено склад колегії суддів.

У зв’язку з надходженням касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2010 року у справі № 50/800 про повернення апеляційної скарги Міністерства оборони України без розгляду, матеріали справи № 50/800 було надіслано до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги.

          Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2010 року у справі № 50/800 касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено, скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2010 року у справі № 50/800, справу передано до Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Міністерства оборони України.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2010 року апеляційні скарги відповідача та третьої особи було призначено до розгляду в судовому засіданні 14.09.2010 року.

13.09.2010 року позивачем до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання 14.09.2010 року у зв’язку з його відпусткою.

          Колегія суддів клопотання позивача про відкладення розгляду справи залишила без задоволення, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні.

Представники позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання 14.09.2010 року не з’явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційних скарг, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та без участі представників позивача, відповідача та третьої особи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення підлягає скасуванню частково з наступних підстав.

16.09.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „МЕЗОН-К” (далі –Позивач, Виконавець за договором) та Міністерством оборони України (далі – Відповідач, Замовник за договором) було укладено Договір № 271/2/08/2 про закупівлю послуг з громадського харчування (харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, дислокованих у Закарпатській, Чернівецькій, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській, Чернігівській, Львівській та Івано-Франківській областях, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин), який діє у редакції Додаткової угоди № 13 від 21.04.2009 року (далі - договір 1).

05.12.2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 271/2/08/7 на закупівлю послуг з громадського харчування (харчування особового складу військових частин Збройних Сил України, дислокованих у Волинській області, та інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах), який діє у редакції додаткової угоди № 7 від 21.04.2009 року (далі - Договір 2).

05.12.2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 271/2/08/8 на закупівлю послуг з громадського харчування (харчування особового складу військових частин та військового навчального закладу Збройних Сил України, дислокованих у Хмельницькій та Чернівецькій областях, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин), який діє у редакції Додаткової угоди № 7 від 21.04.2009 року (далі - Договір 3).

Далі по тексту Договір 1, Договір 2 та Договір 3 разом іменуються як Договори, а кожен окремо із них як Договір 1, Договір 2 та Договір 3.

Далі по тексту Додаткова угода № 13 від 21.04.2009 року до Договору № 271/2/08/2 від 16.09.2008 року, Додаткова угода № 7 від 21.04.2009 року до Договору № 271/2/08/7 від 05.12.2008 року та Додаткова угода № 7 від 21.04.2009 року до Договору № 271/2/08/8 разом іменуються як додаткові угоди, кожна окремо із них як Додаткова угода № 13, Додаткова угода № 7 та Додаткова угода № 7.

Відповідно п. 1.3 Договорів позивач зобов'язався своїми силами та за свій рахунок надавати послуги з харчування, передбачені договором, за ціною визначеною в договорі.

Відповідно до п.1.4 Договорів відповідач зобов'язався приймати послуги з харчування, через своїх представників та здійснювати оплату наданих послуг у кількості, строки та за цінами згідно положень цього договору.

Пунктом 4.5 Договору 1 передбачено, що розрахунок між позивачем та відповідачем здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дня надходження до замовника зведених актів прийому наданих послуг, рахунків - фактур.

Пунктом 5.5 Договору 2 та Договору 3 передбачено, що розрахунок між позивачем та відповідачем здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дня надходження до замовника зведених актів прийому наданих послуг, рахунків - фактур.

Пунктами 6.4 Додаткових угод (починаючи з 21.04.2009 року) передбачено, що розрахунок за фактично надані виконавцем (позивачем) та прийняті замовником (відповідачем) послуги, відбувається протягом 15 (п’ятнадцяти) банківських днів з дня надходження до замовника зведених актів прийому наданих послуг, рахунків - фактур (за умови надходження коштів з Державного бюджету України передбачених на зазначені цілі).

Згідно з п. 3.2 Договору 1 факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договорах підтверджується підписанням відповідачем зведених актів приймання наданих послуг з харчування.

Згідно з п. 4.2 Договору 2 та Договору 3 факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договорам підтверджується підписанням відповідачем зведених актів приймання наданих послуг з харчування.

Згідно з п. 4.3 Додаткових угод факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договорах підтверджується підписанням відповідачем зведених актів приймання наданих послуг з харчування.

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов’язання за Договорами та Додатковими угодами до них виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи та підписаними сторонами зведеними актами приймання наданих послуг з харчування № 887 за період з 21.07.2009 року по 31.07.2009 року (військова частина А3866), № 888 за період з 21.07.2009 року по 31.07.2009 року (військова частина А2099), № 889 за період з 21.07.2009 року по 31.07.2009 року (військова частина А2331), № 883 за період з 21.07.2009 року по 31.07.2009 року (військова частина А4554) та іншими.

Крім іншого, виконання позивачем своїх зобов’язань за Договорами підтверджується актами звірки взаєморозрахунків від 11.01.2010 року, відповідно до яких сторони визначили, що заборгованість відповідача станом на 01.01.2010 року становить:

          - по Договору № 271/2/08/2 від 16.09.2008 року - 14 180 728,79 грн.;

          - по Договору № 271/2/08/7 від 05.12.2008 року –563651,01 грн.;

          - по Договору № 271/2/08/8 від 05.12.2008 року –2381275,75 грн.

Дані акти є доказами виконання позивачем своїх зобов’язань за Договорами, а тому вірно прийняті місцевим господарським судом як належні докази у справі.

Відповідачем факт отримання від позивача послуг в об’ємі, вказаному позивачем у позовній заяві, не заперечується.

Як свідчать матеріали справи, станом на день звернення з даним позовом до суду основна заборгованість відповідача перед позивачем становила 12014345,17 грн. Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача основну суму заборгованості в розмірі 39451,81 грн., оскільки відповідачем після 11.01.2010 року було частково сплачено суму заборгованості.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач підтвердив факт часткової сплати заборгованості позивачу, в результаті якої несплаченою залишилася сума основного боргу в розмірі 39451,81 грн.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань за Договорами є доведеним.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 39451, 81 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 39451,81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 2121228, 81 грн. пені, 1770575, 46 грн. штрафу, 644042, 21 грн. інфляційних втрат та 174347, 62 грн. 3% річних колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

          Для забезпечення видатків на оплату послуг на харчування особового складу в Державному казначействі України на ім’я Міністерства оборони України відкрито реєстраційний рахунок за кодом програмної класифікації видатків 2101020 „Утримання особового складу Збройних сил України” № 35219005003192.

          Відповідно до укладених між сторонами Договорів, Державним казначейством України було зареєстровано та взято на облік зобов’язання.

          Постановою від 25.08.2009 року слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві про приєднання до кримінальної справи речових доказів було визнано по кримінальній справі № 06-10543 як речові докази грошові кошти, які перебувають на рахунку № 35219005003192 Міністерства оборони України в ОПЕРУ Державного казначейства України та повинні перераховуватись ТОВ „МЕЗОН-К” відповідно до договору № 271/2/08/8 від 05.12.2008 року та зберігатись на вищевказаному рахунку. Аналогічна постанова 25.08.2009 року була винесена і відносно договору № 271/2/08/7 від 05.12.2008 року, а також 02.09.2009 року відносно договору № 271/2/08/2 від 16.09.2008 року.

          Державним казначейством України вимоги постанов було виконано і зупинено оплати на користь ТОВ „Мезон-К”.

          03.11.2009 року слідчим СУ ГУ МВС України в м. Києві Терпило О.І. було повідомлено Державне казначейство України про скасування зазначених постанов про приєднання до кримінальної справи речових доказів.

          09.11.2009 року до Державного казначейства України надійшов лист Генерального прокурора України В. Кудрявцева (№ 05/1/1-8453-09 від 09.11.2009 року), яким було рекомендовано утриматись від виконання умов зазначених договорів, оскільки Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу відносно директора ТОВ „МЕЗОН-К” за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, а Генеральною прокуратурою України до господарського суду подано заяву про вжиття запобіжних заходів, зокрема, про заборону Міністерству оборони України та органам Державного казначейства України перераховувати кошти на виконання договорів про закупівлю послуг з громадського харчування, укладених між Міністерством оборони України та ТОВ „МЕЗОН-К”.

          17.11.2009 року листом заступника Генерального прокурора України В. Кудрявцева від 12.11.2009 року № 05/1/1-8453-09, відкликано лист Генеральної прокуратури України від 09.11.2009 року № 05/1/1-8453-09.

          Таким чином, Державне казначейство України було зобов’язано виконувати законні вимоги правових органів та у визначений вище час призупинити оплату за договорами на користь ТОВ „МЕЗОН-К”.

          Скасування постанов слідчого та відкликання листа Генеральною прокуратурою України дало можливість Державному казначейству України відновити виконання платіжних доручень Міністерства оборони України з наданням послуг по харчуванню особового складу за договорами, укладеними з ТОВ „МЕЗОН-К”.

          Крім цього встановлено, що Розписом видатків державного бюджету Міністерству оборони України на 2009 рік за кодом економічної класифікації видатків 1133 „Продукти харчування” (код програмної класифікації видатків 2101020 „Утримання особового складу Збройних Сил України”) було передбачено кошти у розмірі 53 901, 87 тис.грн.

          Державним казначейством України протягом 2009 року з КЕКВ 1133 „Продукти харчування” здійснено оплату платіжних доручень, наданих Міністерством оборони України, на суму 53 837, 74 тис.грн. Залишок невикористаних коштів склав 64, 13 тис.грн. станом на 15.02.2010 року, як вбачається з відзиву третьої особи на позовну заяву, але Державне казначейство України здійснює видатки за укладеними договорами відповідно наданих платіжних доручень Міністерством оборони України.

          Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України „Про Збройні Сили України” фінансування відповідних потреб здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.

          Оскільки розписом видатків державного бюджету було передбачено відповідачу кошти у розмірі 53901, 87 тис.грн., колегія суддів вважає доведеним факт недофінансування відповідача, а отже, з додатковим урахуванням вищевикладених обставин і факт прострочення оплати не з вини відповідача.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, втрат від інфляції та процентів річних не підлягають задоволенню з огляду на те, що відповідач фінансується з державного бюджету і в частині отримання та розпорядження грошовими коштами цілком залежить від надходження цих коштів з державного бюджету.

Згідно зі ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг відповідача та третьої особи частково підтвердились під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що свідчить про неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, штрафу, втрат від інфляції та 3% річних.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)          неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2)          недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)          невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)          порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги Державного казначейства України та Міністерства оборони України підлягають частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2010 року у справі № 50/800 скасуванню частково, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені, штрафу, втрат від інфляції та 3% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове задоволення апеляційних скарг, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційних скарг покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного казначейства України та апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2010 року у справі № 50/800 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

          „1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03068, код ЄДРПОУ 00034022, р/р 35219005003192 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕЗОН-К” (вул. Маршала Рибалка, 10/8, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 35758993, р/р 26006302592501 в філії АБ “Південний” м. Києва, МФО 320917) основний борг в сумі 39451 (тридцять дев’ять тисяч чотириста п’ятдесят одну) грн. 81 коп., 394 (триста дев’яносто чотири) грн. 51 коп. витрат по сплаті державного мита, 1 (одна) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕЗОН-К” (вул. Маршала Рибалка, 10/8, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 35758993, р/р 26006302592501 в філії АБ “Південний” м. Києва, МФО 320917) на користь Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03068, код ЄДРПОУ 00034022, р/р 35219005003192 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172) 98 (дев’яносто вісім) грн. 63 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕЗОН-К” (вул. Маршала Рибалка, 10/8, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 35758993, р/р 26006302592501 в філії АБ “Південний” м. Києва, МФО 320917) до Державного бюджету України 98 (дев’яносто вісім) грн. 63 коп. державного мита за подачу Державним казначейством України апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

6. Матеріали справи № 50/800 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови

підписано 20.09.2010 року

Головуючий суддя                                                                      

Судді