Постанова № 12326537, 20.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2010                                                                                           № 24/519

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився

від відповідача - Петруньок М.Г. – представник за дов. № 0119 від 19.01.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Уманьавтодор"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.05.2010

у справі № 24/519 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Уманьавтодор"

до                                                   Приватного виробничого підприємства "Сіріус"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 23222,41 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У листопаді 2009 року ВАТ «Уманьавтодор» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного виробничого підприємства «Сіріус» про стягнення 23222,41 грн. боргу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2010 року у справі № 24/519 (суддя – Смілянець В.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ВАТ «Уманьавтодор» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення господарського суду міста Києва і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що господарський суд міста Києва прийняв оскаржуване рішення за відсутності повноважного представника останнього, чим позбавив його можливості реалізувати процесуальні права, передбачені ст. 22 ГПК України.

Крім того, апелянтом подана заява про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2010 року у справі № 24/519, відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.09.2010 року.

03.09.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

У судове засідання 06.09.2010 року з’явився тільки представник відповідача, представник позивача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні для більш повного та об’єктивного з’ясування обставин справи представником відповідача було заявлене клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2010 року у справі № 24/519 на продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, розгляд справи відкладено на 20.09.2010 року.

У судове засідання 20.09.2010 року з’явився тільки представник відповідача, представник позивача у судове засідання не з’явився, проте через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 20.09.2010 року подав клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності його повноважного представника.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2007 р. між ПВП «Сіріус» (відповідач) і ВАТ «Уманьавтодор» (позивач) укладено договір б/н про надання послуг механізмів (далі – договір 1), згідно п. 1 якого позивач надає послуги автонавантажувача L-34 «Сталева воля», а відповідач приймає їх та розраховується за вказані послуги.

Відповідно до п. 4.1 договору 1 вартість 1 маш. год. роботи автонавантажувача «Сталева воля» складає 247,53 грн. (в т.ч. ПДВ), вартість 1 маш. год. навантажувача при простою складає 169,32 грн. (в т.ч. ПДВ).

Пунктом 2.2 договору закріплено, що вартість експлуатації трейлера Івеко 440 складає: 1 маш/год – 407,90 грн., за 1 км пробігу – 7,22 грн.

Згідно п. 4.1 договору замовник проводить розрахунки за отримані послуги на підставі товарно-транспортних накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін, шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Оплата за надані послуги здійснюється протягом 3 календарних днів після отримання рахунку (п. 4.2 договору).

На виконання умов договору 18.12.2007 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги з експлуатації трейлера IVECO, державний номер СА 7297 АВ, загальною вартістю 3811,98 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною № 005470.

Проте надані послуги відповідачем у встановлений договором строк оплачені не були, у зв’язку з чим позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 192 від 15.05.2009 року.

Однак відповіді на вказану вимогу відповідач не надав, надані послуги не сплатив.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2008 року між ПВП «Сіріус» та ВАТ «Уманьавтодор» укладено договір б/н про надання послуг механізмів (далі – договір 2), згідно п. 1 якого позивач надає послуги крана, а відповідач приймає отримані послуги та розраховується за них.

Відповідно до п. 4.1 договору відповідач сплачує передоплату у розмірі 100 % від суми наданих послуг до початку виконання робіт шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

На виконання умов договору 30.09.2010 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги крана, державний номер СА 7362 АВ, загальною сумою 3608,42 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною № 002243.

Проте надані послуги відповідачем у встановлений договором строк оплачені не були, у зв’язку з чим позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 192 від 15.05.2009 року.

Однак відповіді на вказану вимогу відповідач не надав, надані послуги не сплатив.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладені між позивачем та відповідачем договір-1 та договір-2 за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як уже зазначалось, відповідно до п. 4.1 договору-1 замовник проводить розрахунки за отримані послуги на підставі товарно-транспортних накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін, шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно п. 4.1 договору-2 відповідач сплачує передоплату у розмірі 100 % від суми наданих послуг до початку виконання робіт шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як уже зазначалось, позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 192 від 15.05.2009 року.

З наведеного слідує, що строк виконання відповідачем свого обов’язку щодо оплати наданих послуг згідно товарно-транспортних накладних № 005470 від 18.12.2007 року та № 002243 від 30.09.2010 року настав, однак докази їх сплати в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача 7420,40 грн. заборгованості є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів зазначає, що висновок місцевого господарського суду про те, що вищезазначені договори та товарно-транспортні накладні підписані не уповноваженою особою, а відтиск печатки є іншим, ніж відтиск печатки, що використовується ПВП «Сіріус», є безпідставним, оскільки встановлення ідентичності підпису та печатки відноситься до функції експерта, який володіє спеціальними знаннями у цій сфері, шляхом призначення відповідної судової експертизи, а не встановлення вказаних обставин судом на власний розсуд.

Посилання позивача на наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні №№ 007438 від 18.12.2007 року, 007439 від 19.12.2007 року, 007440 від 20.12.2007 року, 007441 від 21.12.2007 року, 007442 від 24.12.2007 року, 007443 від 25.12.2007 року, 007444 від 26.12.2007 року, 007445 від 27.12.2007 року, 007446 від 28.12.2007 року, як на підставу своїх вимог в частині стягнення з відповідача 15802,01 грн. заборгованості, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки з вищевказаних накладних не вбачається за можливе встановити, які саме послуги, яких механізмів та на виконання якого договору були надані позивачем відповідачу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні з відповідача на користь позивача 15802,01 грн. заборгованості.

Щодо посилання апелянта на те, що господарський суд, прийнявши рішення за відсутності повноважного представника останнього, порушив його процесуальні права, колегія суддів зазначає, що закріплене ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи у зв’язку з нез’явленням в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу є правом суду, а тому якщо наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи, суд може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Крім того, твердження відповідача про те, що договір-1 та договір-2 є недійсними, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідно до ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймається і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва в частині відмови у стягненні 7420,40 грн. заборгованості слід скасувати, а апеляційну скаргу в цій частині - задовольнити. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишити слід без змін.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Уманьавтодор» на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2010 року у справі № 24/519 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва 13.05.2010 року у справі № 24/519 в частині відмови у стягненні 7420,40 грн. заборгованості скасувати.

Позов в цій частині задовольнити.

3. Стягнути з Приватного виробничого підприємства «Сіріус» (м. Київ, Шевченківський район, вул. Тургенєвська, 65-Б, код ЄДРПОУ 21487555) на користь Відкритого акціонерного товариства «Уманьавтодор» ( Черккаська обл., м. Умань, вул. Жовтневої Революції, 27, код ЄДРПОУ 14196857) 7420 (сім тисяч чотириста двадцять) грн. 40 коп. заборгованості, 74 (сімдесят чотири) грн. 20 коп. державного мита за подання позовної заяви, 75 (сімдесят п’ять) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 37 (тридцять сім) грн. 10 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №24/519 скерувати до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді