Постанова № 12326525, 14.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2010                                                                                           № 39/42

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Мірошник В.О. - юрист

від відповідача-1 : Наєнко В.В. – юрист, Мельников Д.О. – юрист

від відповідача-2 : представник не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопорт-груп"

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.05.2010

у справі № 39/42 ( .....)

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопорт-груп"

                                                  Приватне підприємство "Термобуд Стандарт"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   розірвання договору № 50 купівлі-продажу та про повернення суми попередньої оплати 215600,00 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопорт-груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 15.05.2010р.. у справі № 39/42 первісний позов задоволено повністю, розірвано договір №50 купівлі-продажу від 15.08.2008 p., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Західно - Українська Лізингова Компанія", Товариством з обмеженою відповідальністю "Технопорт -груп" та Приватним підприємством "Термобуд Стандарт".

На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопорт - груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно - Українська Лізингова Компанія" підлягає стягненню 215600,00 грн. попередньої оплати, 2198,50 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі рішення суду підлягає стягненню з Приватного підприємства "Термобуд Стандарт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно -Українська Лізингова Компанія" 42,50 грн. державного мита.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги та відмовити у первісному позові, посилаючись на неповне з‘ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення проігнорував встановлену в судовому порядку преюдицію(рішення Господарського суду м.Києва у справі №45/110) і порушив імперативний припис ст..35 ГПК України щодо звільнення сторони від обов»язку доказування фактів, встановлених судом у іншій справі за участю тих самих сторін. В зазначеному рішенні встановлено, що позивач порушив умови договору у зв»язку з відсутністю у нього коштів для оплати автокрану Chang Jiang Lt 1025.

Апеллянт зазначає, що судом не взято до уваги факти, що підтверджують прострочення кредитора, не дав оцінку біржовій угоді від 27.10.2008 року, яка свідчить про те, що позивач знав про наявність автокрану на складі відповідача, знав про необхідність його оплати та отримати його на складі відповідача. Доказом реальної наявності товару на момент укладання біржової угоди є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.20.2008 р. №ААС 600303.

Апеллянт також занаяає, що суд не взяв до уваги факти ухилення позивача від належного та своєчасного виконання умов договору.

Представник відповідача-2 за первісним позовом в судове засідання не з»явився повторно, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, своїх заперечень на апеляційну скаргу не подав, про причини неявки суд не повідомив. Вислухавши думку представників позивача та відповідача-1, колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача-2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, колегія встановила наступне.

15.08.2008 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Західно - Українська Лізингова Компанія»(Покупець), відповідачем - 1 -Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопорт-груп»(Продавець), та відповідачем - 2 - Приватним підприємством «Термобуд Стандарт», (Користувач), було укладено Договір № 50 купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець (відповідач - 1) зобов'язується передати у власність Покупцю (позивачу) Товар в асортименті, кількості та по ціні, а саме: Автокран Chang Jiang LT 1025, 1 одиниця, ціна з одиницю з урахуванням ПДВ 1078000,00 грн. (надалі -Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, зазначених Договором.

Згідно п. 2.1 Договору сторони встановили, що поставка Товару здійснюється на умовах самовивозу зі складу Продавця (відповідача 1), розташованого за адресою: м .Київ, вул. Велика І Кільцева, 4.

Відповідно до п. 2.2 Договору сторони узгодили строк поставки Товару - 5 (п'ять) і робочих днів з моменту підписання даного Договору.

Пунктом 4.1 Договору узгоджено загальну вартість Товару, визначеного в п. 1.1. Договору, у сумі 1078000, 00 грн. (з ПДВ).

З огляду на п. 4.2 Договору Покупець (позивач) здійснює оплату вартості Товару, визначену в п. 4.1. Договору, в порядку та строки, що визначені наступним чином:

-          215600,00 грн., (з ПДВ), що становить 20% вартості Товару, в строк до 22 (двадцять другого) серпня 2008 року (п. 4.2.1 Договору); -          решту 80% вартості Товару, що становить 862400,00 грн. протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання від Продавця (відповідача - 1) письмового повідомлення про наявність товару на складі Продавця, оплата Товару здійснюється Покупцем (позивачем) на підставі рахунків Продавця (п. 4.2.2 Договору). Відповідно до п. 4.3 Договору моментом здійснення оплати вважається факт зарахування на поточний рахунок Продавця грошових коштів в сумі, визначеній в п. 4.2 Договору, в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2008 p., але в будь - якому випадку - до виконання сторонами своїх зобов»язань за даним Договором.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання договору № 50 купівлі-продажу від 15.08.2008 p., про повернення відповідачем - 1 суми попередньої оплати в розмірі 215 600,00 грн.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов 'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що товар, придбаний за Договором № 50 від 15.08.2008 р., в подальшому повинен був передаватися у лізинг відповідачу -2, про що зазначено у п. 3.3 даного Договору, та з приводу чого позивач та відповідач - 2 уклали Договір фінансового лізингу № 080815/ФЛ-0538 від 15.08.2008 р.

Позивач зазначив, що у відповідності до п. 4.2.1 Договору перерахував на поточний рахунок відповідача - 1 суму попередньої оплати за Товар у розмірі 215600,00 грн. (20% вартості Товару), що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача у Львівській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк» за 09.09.2008 р.

Згідно з п. 4.2.2 Договору, решту 80% вартості Товару, що становить 862400,00 грн., позивач повинен був перерахувати відповідачеві - 1 протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання від відповідача - 1 письмового повідомлення про наявність Товару на складі останнього, оплату Товару позивач повинен був здійснити на підставі рахунків відповідача - 1.

З огляду на умови п. 2.2. Договору, строк поставки Товару - 5 робочих днів з моменту підписання Договору, тобто до 21.08.2008р.

Відповідно до п. 3.2 Договору обов»язки відповідача - 1 з передачі Товару вважаються виконаними з моменту підписання акту приймання-передачі Товару.

На думку позивача, оскільки письмове повідомлення відповідачем - 1 про наявність Товару на його складі та рахунки на оплату Товару позивачу не надсилались, у останнього не виникло зобов»язання щодо повної оплати Товару.

З матеріалів даної справи вбачається , що Договір фінансового лізингу № 080815/ФЛ-0538 від 15.08.2008 р. був розірваний його сторонами (позивачем та відповідачем - 2) за згодою, висловленою в листах останніх. Наведений факт, встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2009 р. по справі № 45/110 за позовом Приватного підприємства «Термобуд Стандарт» (відповідач - 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно - Українська Лізингова Компанія» (позивач), третя особа, яка не заявляє самостійних і вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопорт-груп» І (відповідач - 1) про стягнення 346193,46 грн.

          З огляду на наведене, позивач зазначає, що придбання Товару втратило інтерес для нього, а тому він 06.04.2009 р. звернувся до відповідача - 1 з листом № 675, в якому просив повернути йому сплачені відповідачу - 1 на підставі Договору № 50 від 15.08.2008 р. кошти протягом трьох банківських днів з моменту отримання даного листа.

На підтвердження направлення вищенаведеного листа відповідачеві - 1 позивач залучив до матеріалів справи копію фіскального чеку № 1414 від 07.04.2009 р.

Судом було повністю задоволено первісна позовна заява на підставі ст.651 ч.2 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Однак з такими висновками суду колегія погодитися не може з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2009 р. у справі №45/110, яке не оскаржувалось в апеляційному порядку і набуло законної сили, за участі тих самих сторін, що беруть участь в справі № 39/42, встановлено на підставі листа позивача від 20.11.2008 р. №755-К на адресу ПП «Термобуд стандарт», що причиною порушення умов договору з боку позивача була відсутність у позивача необхідних коштів для оплати автокрану Chang Jiang LT1025.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, але не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Задовольняючи первісний позов і розриваючи укладений сторонами договір, суд фактично проігнорував норму матеріального права та поклав на апелянта відповідальність за порушення грошового зобов'язання позивачем, наявність якого встановлена судовим рішенням в іншій справі.

ТОВ «Технопорт-груп» не може вважатись боржником, який прострочив строк виконання зобов'язання в силу частини четвертої ст. 612 ЦК України, оскільки прострочення боржника-відповідача не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора-позивача.

Позивач з простроченням виконав власний обов'язок щодо сплати першого платежу в сумі 215600 грн., сплативши 09 вересня 2008 р. замість обумовленого сторонами в договорі 22 серпня 2008 р. (п. 4-2.1. договору), що підтверджується наданими позивачем в матеріали справи доказами і не заперечується сторонами.

Таким чином, строк прострочення ТОВ «Перша західно-українська лізингова компанія» склав 18 днів через обставини, що не залежали від ТОВ «Технопорт-груп» і є наслідком винних дій ТОВ «Перша західно-українська лізингова компанія» (позивача), а тому п. 2.2 договору щодо поставки товару в 5 робочих днів з моменту підписання даного договору купівлі-продажу не міг бути виконаний відповідачем-1 у зв»язку з простроченням кредитора.

Отже, очевидним є порушення зобов'язання позивачем, який прострочив виконання грошового зобов'язання у встановлений договором строк, що унеможливлює розірвання договору на підставах, зазначених позивачем.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд не взяв до уваги наявність істотної обставини, яка впливає на відносини сторін і доводить факт протиправної поведінки позивача, який всупереч змісту укладеного договору ухилявся від його належного виконання.

Як встановлено в судовому засіданні між позивачем та відповідачем 28 жовтня 2008 р. на Українській товарній біржі «Славута» була укладена біржова угода (договір) купівлі-продажу транспортного засобу, яка зареєстрована на Українській товарній біржі «Славута» за №083815.

Представник позивача Гончаренко Олександр Миколайович уклав біржову угоду на підставі виданої позивачем довіреності №000036 від 27.10.2008 р. строком дії до об.11.2008 р. на отримання від Технопорт-груп цінностей автокрану Chang Jiang LT1025 на підставі біржової угоди.

Зі змісту укладеної біржової угоди (договору) купівлі-продажу транспортного засобу вбачається, що позивач придбав у відповідача індивідуальновизначений товар, характеристики якого повністю відповідають змісту договору купівлі-продажу №50 від 15 серпня 2008 р.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про товарну біржу» предметом біржової угоди, укладеної на товарній біржі, є тільки реальний товар, брокери вправі пересвідчитися в наявності та якості запропонованого товару, а також у платоспроможності покупця. Згідно зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Доказом реальної наявності товару на момент укладання угоди є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.10.2008 р.№ААС600303. Доказом перевірки брокерами Української товарної біржі «Славута», які представляли сторони під час проведення біржових торгів, факту реальної наявності товару та підтвердженням такої наявності на момент укладання біржової угоди є відмітка на Обліковій картці АМТ юридичної особи із посиланням на укладену біржову угоду №083815.

Вказана довіреність в сукупності з іншими доказами, які перебувають в матеріалах справи (укладені сторонами договір та біржова угода, лист від 2011.2008р. №755-К та встановлені на його підставі судовим рішенням від 03.08.2009 р. у справі №45/110 факти) засвідчують невиконання умов договору з боку позивача в частині проведення розрахунків за товар. Зі змісту доказів, наданих сторонами до матеріалів справи, вбачається, що покупець-позивач був обізнаний про перебування придбаного ним товару на складі, узгодженому сторонами в договорі.

Наведене дає підстави вважати, що позивачу було відомо про наявність придбаного ним товару на складі відповідача, необхідність оплатити придбаний товар та отримати його на складі відповідача, проте в односторонньому порядку позивач відмовився від оплати товару та його отримання.

Колегія вважає, що матеріали справи свідчать про факти ухилення позивача від належного та своєчасного виконання умов укладеного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов'язався отримати товар на умовах самовивозу зі складу ТОВ «Технопорт-груп». Тобто ТОВ «Технопорт-груп» не повинне вчиняти жодних додаткових дій для передачі позивачу-покупцю товару по договору, а всі фактичні дії для цього мають виходити від позивача.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази тому, що позивач вчинив будь-які дії з отримання придбаного товару у апелянта.

Ухиляючись від належного, реального та повного виконання умов договору, ТОВ «Перша західно-українська лізингова компанія» до моменту звернення до суду з позовом про розірвання договору не вчинило жодних реальних дій, спрямованих на отримання товару та оплати 80% його вартості на виконання умов укладеного договору, а тому непередача товару є наслідком винних дій кредитора (ч. і ст. 613 ЦК України) і боржник за таких обставин звільняється від відповідальності за прострочку (ч. 4 ст. 612, ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов»язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов»язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов»язань. Відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов»язання.

Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що первісна позовна заява про розірвання договору купівлі-продажу від 15.09.2008р. №50 задоволенню не підлягає.

Відповідач-1 заявив зустрічну позовну заяву про стягнення з позивача за первісним позовом заборгованості по оплаті 80% вартості автокрану та пені за прострочення оплати в сумі 13562,122 грн., посилаючись на те, що 02.03.2010 року відповідач-1 на виконання п.4.2.2 укладеного договору купівлі-продажу надіслав на адресу позивача за первісним позовом лист про наявність крану на складі та рахунок на сплату решти вартості крану, що становить 862400,00 грн.

Однак, на день вирішення спору в суді першої інстанції позивачем за первісним позовом оплата товару не була здійснена, а тому зустрічні позовні вимоги про стягнення боргу за оплату товару підлягають задоволенню.

Згідно зі ст..611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.5.1 укладеного сторонами договору у разі прострочення грошового зобов»язання винна сторона зобов»я

Враховуючи те, що у резолютивній частині зустрічної позовної заяви сума боргу вказана у розмірі 8624,00 грн. замість 862400,00 грн., відповідач-1 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) подав до суду першої інстанції клопотання про вихід за межі позовних вимог на підставі ст..83 ГПК України та просить стягнути з боржника 862400,00 грн. боргу та 13562,12 грн. пені за прострочення платежу.

Згідно зі ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Аналізуючи наведене, колегія приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 862400,00 грн. боргу та 13562,12 грн. пені.

Враховуючи вищенаведене, колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, апеляційна скарга – задоволенню, в первісному позові слід відмовити, зустрічний позов – задовольнити.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопорт-груп»» на рішення Господарського суду м.Києва від 14.05.2010 р. у справі № 39/42 задовольнити.

Рішення Господарського суду м.Києва від 14.05.2010 р. у справі № 39/42 скасувати.

У задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «"Перша Західно - Українська Лізингова Компанія" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, під'їзд 7, ідентифікаційний код 31362539, п/р 26007000511301 у ВАТ «Астра Банк», МФО 380548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопорт -груп" (03186, м. Київ, бул. Чоколівський, буд. 19, ідентифікаційний код 35212249, п/р 26003102829001 в ЗАТ «Альфа - банк», м. Київ, МФО 300346) 862400, 00 грн. (вісімсот шістдесят дві тисячі чотириста гривень) боргу, 13562,12 (тринадцять тисяч п»ятсот шістдесят дві гривні 12 коп.) пені, 8759,62 грн. державного мита та 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопорт -груп" (03186, м. Київ, бул. Чоколівський, буд. 19, ідентифікаційний код 35212249, п/р 26003102829001 в ЗАТ «Альфа - банк», м. Київ, МФО 300346) в доход держави (УДК у Шевченківському районі, код 26077968, Р/р 31110095700011, МФО 820019) витрати по сплаті державного мита за подання позову у розмірі 8537, 62 грн.(8759,62-222,00), у зв»язку з виходом за межі позову та 4226,31 грн.( 5457,81-1231,50) за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «"Перша Західно - Українська Лізингова Компанія" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, під'їзд 7, ідентифікаційний код 31362539, п/р 26007000511301 у ВАТ «Астра Банк», МФО 380548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопорт -груп" (03186, м. Київ, бул. Чоколівський, буд. 19, ідентифікаційний код 35212249, п/р 26003102829001 в ЗАТ «Альфа - банк», м. Київ, МФО 300346) 5457,81(п»ять тисяч чотириста п»ятдесят сім грн.. вісімдесят одна коп.) грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Господарському суду м.Києва видати накази.

Матеріали справи № 39/42 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

17.09.10 (відправлено)