Постанова № 12326411, 14.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2010                                                                                           № 54/86

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зеленіна В.О.

суддів:           

при секретарі:           

Представники сторін:

позивача: Піліпішина Л.Л., довіреність б/н від 14.04.2010;

Ількова Л.В., довіреність б/н від 24.06.2010;

відповідача: Прозоровська Н.В., довіреність б/н від 15.05.2010;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Промаркетинг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2010

у справі № 54/86 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "Стеірсфор"

до                                                   Дочірнього підприємства "Промаркетинг"

про                                                   стягнення 280720,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Стеірсфор» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Промаркетинг» про стягнення 280720,62 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2010 у справі № 54/86 позов задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Промаркетинг" (01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 3 літ. А, ідентифікаційний код 32658089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "Стеірсфор" (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 45-а, ідентифікаційний код 33193083) 182046, 56 грн. основного боргу, 83923,46 грн. інфляційних втрат, 14558,74 грн. 3% річних, 2805,28 грн. державного мита та 235,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Дочірнього підприємства «Промаркетинг» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що суддею не в повному обсязі були з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені та неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2010 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 13.09.2010 о 12:50.

На виконання вимог суду від 01.09.2010 представником позивача для долучення до матеріалів справи було надано відзив, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу Дочірнього підприємства «Промаркетинг» - без задоволення.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дочірнє підприємство «Промаркетинг» в апеляційній скарзі посилається на те, що Господарським судом міста Києва не було взято до уваги клопотання відповідача про перенесення розгляду справи на іншу дату в зв’язку з неможливістю представника приймати участь у справі через його відрядження.

Відмова суду першої інстанції у задоволення клопотання обґрунтовувалась тим, що відповідач не був позбавлений можливості направити у судове засіданні іншого повноважного представника або подати письмові заперечення проти позову з доказами на їх підтвердження.

Колегія суддів вважає, що неможливість представника відповідача приймати участь в судовому засіданні по даній справі не було підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 ГПК України, так-як у даному випадку позивач мав можливість скористатись правилами ст. 28 ГПК України та ст. 244 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас ч. 1 ст. 33 ГПК України передбачено обов’язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

До того ж згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає, що неможливість представника відповідача приймати участь в судовому засіданні при розгляді справи Господарським судом міста Києва не було перешкодою для розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Стеірсфор» уклало з Дочірнім підприємством «Промаркетинг» договір про надання послуг № 16/04/07 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов’язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату послуги з підготовки та проведення фінальної презентації заявки України та Республіки Польща на участь в тендері УЄФА на проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити послуги.

Відповідно до п. 1.2. договору детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, міститься у специфікації витрат (додаток 1), що є невід’ємним додатком до цього договору.

До Договору сторонами був затверджений додаток № 1 до договору "Специфікація витрат", у якому сторони погодили перелік послуг та їх вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 2.1. Договору передбачений обов’язок виконавця надати послуги якісно у строк до 23.04.2007 р. та після надання послуг за договором надати замовнику для підписання 2 примірники акту здачі-приймання наданих послуг.

Згідно з п. 3.4. Договору акт здачі-приймання наданих послуг, за відсутності претензій з боку замовника до якості, строків та порядку надання послуг за договором, підписується замовником не пізніше ніж через 3 робочих днів з дати надання актів виконавцем.

Відповідно до п. 3.5. договору підписання акту здачі-приймання наданих послуг є підтвердженням відсутності претензій сторін одна до одної.

На виконання умов договору позивач надав послуги, передбачені договором та додатком № 1 до нього, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом здачі-приймання наданих послуг від 23.04.2007, підписаним представниками обох сторін та скріпленим відбитками їх печаток.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору та Специфікації витрат (Додаток 1) вартість послуг складає 714205,40 грн.

Як передбачено пунктом 3.2. Договору, вартість послуг, що зазначена в п. 3.1. Договору, перераховується на поточний рахунок позивача в наступному порядку: 532 158,84 грн. сплачується до 31.05.2007 р.; 182 046,56 грн. сплачується до 15.08.2007 р.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, згідно з ч. 1 даної статті та ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським судом міста Києва було встановлено, що відповідач лише частково оплатив надані позивачем послуги, перерахувавши позивачеві грошові кошти в сумі 532158,84 грн.

Дочірнє підприємство «Промаркетинг» в апеляційній скарзі зазначає про те, що позивач надав послуги згідно з Договором лише частково, а не повністю як про це вказує в позовній заяві, тому апелянт здійснив їх оплату пропорційно наданим послугам.

Однак, вказане твердження повністю спростовується порядком розрахунків за договором.

Факт повного виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг, підписаним між позивачем та апелянтом 23.04.2007, який відповідно до п. 3.4., 3.5. Договору засвідчує відсутність претензій з боку апелянта до якості, строків та порядку надання позивачем послуг за Договором.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 182 046,56 грн., його розмір належним чином доведений та документально підтверджений. Тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в цій сумі визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Але Дочірнє підприємство «Промаркетинг» заперечує проти акта здачі-приймання наданих послуг від 23.04.2007 як належного доказу, що підтверджуює вимоги позивача.

Твердження апелянта ґрунтуються на тому, що акт здачі-приймання наданих послуг від 23.04.2007 було викладено на трьох сторінках, підписи представників сторін містяться на останній сторінці акта, тому не можливо встановити який саме документ було підписано.

Зазначене твердження ні чим не підтверджене. Доказом який би підтверджував доводи апелянта міг бути оригінал акта здачі-приймання наданих послуг від 23.04.2007 наданий Дочірнім підприємством «Промаркетинг».

Таким чином, Господарським судом міста Києва відповідно до ст. 43 ГК України належним чином оцінено доказам, що були надані позивачем на підтвердження свої позовних вимог.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач просив стягнути з відповідача 14 750,60 грн. процентів річних станом на 14.04.2010 р. та 83 923,46 грн. інфляційних втрат станом на квітень 2010 р. включно.

Господарським судом міста Києва було зроблено перерахунок індексу інфляції згідно до рекомендацій щодо застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наведених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., розмір інфляційних втрат становить 104 312,68 грн.

Оскільки суд першої інстанції в силу вимог ст. 83 ГПК України позбавлений права виходити за межі заявлених позовних вимог без відповідного клопотання позивача, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягали задоволенню у розмірі 83 923,46 грн. згідно з розрахунком позивача.

Господарським судом міста Києва вірно було встановлено, що позовні вимоги про стягнення процентів річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 14 558,74 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас ч. 1 ст. 33 ГПК України передбачено обов’язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

До того ж згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2010 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2010 у справі № 54/86 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Промаркетинг» - без задоволення.

2. Матеріали справи № 54/86 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

17.09.10 (відправлено)