Постанова № 12326399, 16.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2010                                                                                           № 41/233

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Кір’янова Л.М.;

відповідача – Дудка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "ВіЕйБі Страхування"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.07.2010

у справі № 41/233 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Геомедсервіс"

до                                                   Приватне акціонерне товариство "ВіЕйБі Страхування"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 165504,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Геомедсервіс” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства “ВіЕйБі Страхування” про стягнення 27670,68 грн. –3% річних та 137834,31 грн. –індексу інфляції.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.07.2010 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “ВіЕйБі Страхування” (місцезнаходження: 03055, м. Київ, Шевченківський р –н, вул. Ванди Василевської, буд. 7; фактична адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 40, код ЄДРПОУ 31927008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Геомедсервіс” (місцезнаходження: 01030, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Хмельницького, 12 – 14; фактична адреса: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 16, оф. 1, код ЄДРПОУ 32386278) 137640 (сто тридцять сім тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. –інфляційних втрат, 27517 (двадцять сім тисяч п’ятсот сімнадцять) грн. 81 коп. –3% річних, 1651 (одну тисячу шістсот п’ятдесят одну) грн. 58 коп. - державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 51 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «ВіЕйБі Страхування» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 16.07.2010 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Скаржником в апеляційній скарзі зазначається про те, що Господарським судом не надано належної оцінки тим нормам процесуального законодавства, а саме у відповідності до ч. 2 ст. 80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Також, задовольняючи позов в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі - 137640,00 грн. за період з 01.082009 року по 28.02.2010 року та 3 % річних у розмірі за період з 02.09.2009 року по 28.02.2010 року, господарським судом не повно з'ясовані ті обставини, що відповідні розрахунки є неправомірними та необгрунтованими, оскільки періодом для нарахування та стягнення сум передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України слід вважати проміжок часу з моменту винесення рішення у справі № 41/673 про стягнення суми боргу (20.11.2009 року) до перерахування суми основного боргу (01.03.2010 року).

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 30.08.2010 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ВіЕйБі Страхування» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, 11 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Геомедсервіс”, іменоване надалі “Страхувальник” (позивач) та Приватним акціонерним товариством “ВіЕйБі страхування”, іменоване надалі “Страховик” (відповідач) був укладений договір № 280000 –010 –0817/07 (далі –договір).

Відповідно до пункту 4 якого об’єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом (далі - транспортний засіб).

Застрахованим транспортним засобом є BENTLEY CONTINENTAL, 2007 року випуску, номер кузова (шасі) SCBBE53W978042351, реєстраційний номер АА 0051 СК, об’єм двигуна 5998 смі та загальна вартість якого складає 2000000,00 грн. (п. 5 договору).

Пунктом 21.1 договору передбачено, що страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування вигодонабувачу, а якщо його не визначено, то страхувальнику за шкоду, пов’язану з пошкодженням, знищенням чи втратою застрахованого транспортного засобу, а страхувальник зобов’язується сплачувати страховий платіж у визначені строки та виконувати умови цього договору.

У відповідності з пунктом 22.1 договору за цим договором на страхування приймається застрахований транспортний засіб на випадок його пошкодження, знищення чи втрати внаслідок настання страхових ризиків, серед яких згідно з пунктом 22.1.4 Договору є незаконне заволодіння застрахованим транспортним засобом шляхом крадіжки, грабежу чи розбою (далі –ризик “Незаконне заволодіння”).

Відповідно до пункту 25.5 договору за ризиком “незаконне заволодіння” страховик несе зобов’язання за цим договором лише в разі настання страхового випадку на території України, якщо інше не передбачено п. 19 цього договору.

При настанні страхового випадку страхувальник має право отримати страхове відшкодування відповідно до умов цього договору (п. 26.1.1 договору).

Згідно з пунктом 28.1 договору для отримання страхового відшкодування страхувальник, залежно від характеру та обставин події, що має ознаки страхового випадку, зобов’язаний надати страховику для копіювання оригінали або належним чином посвідчені копії документів: письмову заяву про настання події; цей Договір; паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера (фізичної особи, якій здійснюється страхова виплата); посвідчення водія особи, яка під час настання події керувала застрахованим транспортним засобом; довідку або процесуальний документ, компетентних органів про факт та обставини настання події ; копію постанови про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи за фактом настання події, коли її порушення передбачено законодавством України і т.д.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2009 року по справі № 41/673, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2010 року стягнуто з Закритого акціонерного товариства “ВіЕйБі Страхування” на користь позивача 1860000,00 грн. –основного боргу, 111132,18 грн. – пені, 230640,00 грн. –інфляційних втрат за період з 11.11.2008 року по 31.07.2009 року, 45098,63 грн. –3 % річних за період з 11.11.2008 року по 01.09.2009 року та судові витрати, 05.02.2010 року було видано наказ, Виконавча служба, на виконання вказаного вище рішення та наказу, в примусовому порядку стягнула з відповідача суму боргу та 01 березня 2010 року та 03 березня 2010 року перерахувала її на розрахунковий рахунок позивача, що засвідчується банківськими виписками від 01.03.2010 року та від 03.03.2010 року.

19 травня 2010 року позивач звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 27670,68 грн. за період з 01.09.2009 року по 01.03.2010 року та інфляційних втрат в сумі 137834,31 грн. за період з 01.08.2009 року по 01.03.2010 року, так як відповідач несвоєчасно здійснив виплату страхового відшкодування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, з прийняттям рішення про стягнення боргу, яким по суті фіксується обов’язок сторони сплатити кошти, зобов’язання, що виникли на підставі договору та їх прострочення не припиняються.

З огляду на викладене, колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням дати надходження грошових коштів на рахунок позивача, періодів встановлених рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2009 року по справі 41/673 та періодів визначених позивачем, вважає, що місцевий суд дійшов цілком правомірного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме інфляційні втрати в сумі 137640,00 грн., перерахунок яких здійснено за період з 01.08.2009 року по 28.02.2010 року та 3% річних в сумі 27517,81 грн., перерахунок яких здійснено на період з 02.09.2009 року по 28.02.2009 року.

Твердження апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального права при прийнятті рішення, не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення господарського суду м. Києва від 16.07.2010 року у справі № 41/233 колегія суддів не вбачає.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необгрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 16.07.2010 року у справі № 41/233 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 41/233 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

20.09.10 (відправлено)