Постанова № 12326354, 15.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2010                                                                                           № 54/475

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Кривенда М.В. (дов. №36-ГО/10 від 25.01.2010);

від прокуратури: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Європейський лізинг"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.04.2010

у справі № 54/475 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Європейський лізинг"

до                                                   ТОВ "Український промисловий банк"

про                                                   визнання недійсним договору застави рухомого майна № 9/Zk-08-1 від 06.02.2008р.

за участю Прокурора Голосіївського району м.Києва в інтересах держави в особі Національного банку України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2010 у справі № 54/475 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” про визнання недійсним Договору застави рухомого майна №9/Zk-08-1 від 06.02.2008 відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Позивач стверджує, що судом порушено норми ст. 22 ГПК України та розглянуто справу без участі представника позивача, що унеможливило надати суду пояснення, обґрунтувати заявлені позивачем вимоги.

Скаржник, також, зазначає, що на Ніканчука Сергія Леонідовича, який підписав оспорюваний Договір, була видана довіреність № 171 - ГО/07 Головою правління ТОВ “Укрпромбанк” - Солтусом О. С., але судом не було встановлено, чи обіймав Солтус О.С. посаду Голови правління ТОВ “Укрпромбанк”.

Також, скаржник наголошує на тому, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг” Яковлєв Максим Вікторович – є громадянином Латвії, а отже не мав права обіймати займану посаду Генерального директора, оскільки громадянин Латвії повинен мати дозвіл на працевлаштування в Україні, тому не мав права підписувати оспорюваний Договір застави рухомого майна №9/Zk-08-1 від 06.02.2008.

Ухвалою від 30.06.2010 розгляд справи було призначено на 15.09.2010.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 №01-23/1/5 було змінено склад судової колегії на: головуючий суддя – Кондес Л.О., судді – Куровський В.С., Михальська Ю.Б.

В судове засідання з’явився представник відповідача, представники від позивача та прокуратури не з’явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень №№ 08356594, 08356616, 08356624.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м.Києва за наявними у справі матеріалами без представників від прокуратури та позивача.

Крім того, 14.09.2010 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю направити своїх представників у судове засідання, яке колегія суддів залишає без задоволення, оскільки позивач не подав суду будь – яких доказів, які підтверджують викладене в клопотанні.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг”, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” про визнання недійсним Договору застави рухомого майна №9/Zk-08-1 від 06.02.2008 (далі - Договір застави).

Позовні вимоги мотивовано тим, що представник відповідача - Ніканчук Сергій Леонідович на момент укладення Договору застави рухомого майна №9/Zk-08-1 від 06.02.2008 не мав достатніх повноважень на вчинення такого правочину.

Позивач зазначає, що спірний Договір застави був укладений з порушенням умов статуту ТОВ “Український промисловий банк”, а саме, що надання дозволу Голові Правління Товариства на укладення Товариством угод та договорів на суму, що перевищує 200 000, 00 гривень або еквівалентну в іноземній валюті, здійснюється Загальними зборами учасників.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач подав уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить визнати недійсним Договір застави рухомого майна №9/Zk-08-1 від 06.02.2008, укладений між позивачем та відповідачем, з огляду на те, що на день підписання оспорюваного Договору Генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг” – Яковлєв Максим Вікторович, який є громадянином Латвії, не мав права обіймати займану посаду Генерального директора, оскільки громадянин Латвії повинен мати дозвіл на працевлаштування в Україні. Отже, Яковлєв Максим Вікторович не мав права підписувати оспорюваний Договір застави.

Також, позивач подав клопотання про витребування у відповідача оригіналу Договору застави рухомого майна №9/Zk-08-1 від 06.02.2008, яке судом не було задоволено.

Окрім того, 10.02.2010 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшла заява, в порядку ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, від заступника прокурора Голосіївського району м. Києва про вступ прокурора в розгляд справи з метою представництва інтересів держави в особі Національного банку України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує.

Колегія суддів підтримує правову позицію суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг” 06.02.2008 було укладено Договір застави рухомого майна №9/Zk-08-1.

Відповідно до п. 1.1. Договору застави застава за цим Договором забезпечує вимоги заставодержателя за Кредитним договором №9/К-08 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 24 січня 2008року (з будь - якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення відсоткової ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо) (надалі – “Кредитний договір”), укладеним між Заставодержателем і ТОВ “Європейський лізинг”, ідентифікаційний код 33934787, (надалі – “Позичальник”), за умовами якого останній зобов’язаний заставодержателю по 21 січня 2011 р. (двадцять перше січня дві тисячі одинадцятого року) включно у порядку, строки та на умовах, встановлених Кредитним договором, повернути кредит у розмірі 1768127 (один мільйон сімсот шістдесят вісім тисяч сто двадцять сім) гривень 00 копійок, сплатити проценти за користування ним у розмірі 18% (вісімнадцять) процентів річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадку, передбачених Кредитним договором (надалі - основне зобов’язання). Заставою за цим Договором також забезпечуються вимоги Заставодержателя щодо відшкодування: штрафних санкцій, передбачених цим Договором; витрат, пов’язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет застави; витрат на утримання і збереження предмета застави; витрат на страхування предмета застави; збитків, завданих порушенням основного зобов’язання чи умов цього Договору.

Пунктом 1.3 Договору застави передбачено, що предмет застави належить заставодавцю на праві власності на підставі Договору поставки сільськогосподарської техніки №01 від 15.01.2008, Акту приймання – передачі техніки від 05.02.2008 та Видаткової накладної №ТЕ -0008 від 05.02.2008, що підтверджується балансовою довідкою заставодавця б/н від 05.02.2008.

Спір у справі виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що Договір застави було укладено з порушенням норм Цивільного кодексу України, а саме, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

В ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 і 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів критично відноситься до правової позиції позивача щодо визнання недійсним Договору застави рухомого майна №9/Zk-08-1 від 06.02.2008 з підстав неправомірності видачі Головою правління ТОВ “Український промисловий банк” – Солтусом О.С. довіреності №171-ГО/07 на Ніканчука С.Л., на підставі якої підписувався Договір застави транспортних засобів, з огляду на наступне:

Згідно з п. 13.8. Статуту ТОВ “Український промисловий банк”, Голова Правління Банку, зокрема: розпоряджається майном і коштами Банку відповідно до чинного законодавства України; видає довіреності для здійснення будь – яких дій від імені Банку як в Україні, так і за її кордоном; укладає без будь – яких обмежень від імені Банку договори, зобов’язання та інші правочини, в тому числі зовнішньоекономічні договори (контракти), договори купівлі – продажу рухомого-і нерухомого майна, а також видає доручення на укладення таких правочинів (контрактів), має право встановлювати інший порядок підписання правочинів (контрактів) та інших зобов’язань і документів від імені банку.

Голова правління - Солтус О.С., що діяв від імені ТОВ “Український промисловий банк”, надав Ніканчуку С.Л. довіреність №171-ГО/07 від 29.05.2007р., яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Явдюк Н.А. за реєстровим номером 1158 дійсна до 29.05.2010р. Вказаною довіреністю Ніканчуку С.Л. надано повноваження вчиняти від імені Банку наступні дії: укладати та підписувати іпотечні договори, договори закладу та договори застави будь-якого майна (зокрема, рухомого та нерухомого майна, майнових прав та цінних паперів) в забезпечення за кредитними договорами та іншими правочинами, пов’язаними із здійсненням активних банківських операцій (врахування та авалювання векселів, надання гарантій тощо), вносити до них будь – які зміни, додатки та доповнення; укладати та підписувати договори про розірвання (припинення) вищезазначених правочинів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що Ніканчук Сергій Леонідович володів необхідним обсягом повноважень для укладення та підписання оспорюваного Договору застави рухомого майна №9/Zk-08-1 від 06.02.2008, що не суперечить ст. 203 ЦК України.

Необґрунтованим також є твердження позивача щодо порушення судом першої інстанції норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки матеріали справи свідчать про те, що господарський суд здійснив всі заходи відповідно до вимог ГПК України для реалізації позивачем судового захисту своїх прав та інтересів, а саме: неодноразово відкладав розгляд справи, надсилав ухвали про відкладення розгляду справи на фактичну і юридичну адреси позивача, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення №07890706, також, в судовому засіданні 18.12.2009 представник позивача був присутній та повідомлявся про наступне судове засідання, про що свідчить розписка про оголошення перерви (а.с.38).

Колегія суддів критично відноситься до посилань скаржника на те, що Генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг” – Яковлєв Максим Вікторович не мав права обіймати займану посаду та підписувати оспорюваний Договір застави транспортних засобів, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів, що підтверджують обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Враховуючи вищезазначене, Ніканчук Сергій Олексійович та Яковлєв Максим Вікторович мали обсяг повноважень підписувати спірний Договір застави, що не порушує норм Цивільного кодексу України щодо укладення правочину та не тягне за собою наслідків щодо визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі не було надано належних та допустимих доказів того, що оспорюваний Договір застави був укладений з порушенням норм ст. ст. 203, 215 ЦК України, а тому судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного Договору недійсним.

Таким чином, у розгляді даної справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального і процесуального права і прийнято законне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2010 у справі № 54/475 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2010 у справі № 54/475 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг - без задоволення.

2. Матеріали справи № 54/475 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді