Постанова № 12326338, 15.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2010                                                                                           № 20/201

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           

при секретарі           

за участю представників

позивача: Ейсмант І.Г., дов.від 05.05.10 № 902-10/076,

Савченко Г.В., дов.від 11.06.10 № 902-10/102,

відповідача: не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія "Енергополіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2010

у справі № 20/201 ( )

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства

“Акціонерна страхова компанія "Енергополіс"

до                                                   Закритого акціонерного товариства

"Страхова компанія "Інкомстрах"

про                                                   стягнення 9815,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна страхова компанія “Енергополіс” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства товариства “Страхова компанія          “Інкомстрах ” (далі – відповідач) про стягнення 9815,29 грн. в порядку регресу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.10 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що позивач не є стороною за договором обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та не являється особою, яка постраждала внаслідок ДТП, а отже, між позивачем та відповідачем відсутні будь-які правовідносини; чинним законодавством не передбачено право регресу за договором обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у особи страховика, який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування до іншого страховика.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаргу аргументовано тим, що відповідно до частини 1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи; відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, оскільки було укладено договір обов’язкового страхування саме цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з яким відповідач взяв на себе всію відповідальність за свого страхувальника, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.10 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження з призначенням її до розгляду на 15.09.10. Дану ухвалу було надіслано сторонам відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75.

Отже, у колегії суддів є підстави вважати, що сторони у справі були належним чином повідомлені про час і місце її розгляду.

Зокрема, про належне повідомлення свідчить відбиток штампу, порядкові номери в реєстрі відправки та підпис працівника суду про направлення зазначеної ухвали 13.07.10, зроблені на звороті у лівому нижньому куті першого примірника ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 13.08.08 № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог зазначеної Інструкції з діловодства, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Додатковим доказом обізнаності сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження) 15.07.10 позивачеві та 15.07.10 – відповідачеві, які долучені до матеріалів справи.

Отже, дотримання працівниками суду вимог зазначеної Інструкції дає підстави колегії суддів дійти висновку про належне повідомлення сторін про час і місце розгляду справи.

В судове засідання 15.09.10 представник відповідача не з’явився, відзив не надав.

Присутній представник позивача просив здійснити розгляд даної справи відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.

Порадившись, колегія суддів ухвалила здійснити розгляд справи відповідно до ст.75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Представник позивача заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи судової практики, яка є підтвердженням його правової позиції.

Дане клопотання було задоволено.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників апелянта, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

26.12.06 між Акціонерною страховою компанією “Енергополіс” та громадянкою Захаренко Н.Ф. (страхувальник) укладено договір № 202-06/673 добровільного страхування наземного транспорту, об’єктом страхування якого є транспортний засіб “Mitsubishi Lancer”, реєстраційний номер АА0640АТ.

Згаданий транспортний засіб позивач прийняв, зокрема, на страхування на випадок пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП).

13.10.07 о 08 год.40 хв. в м. Києві на перехресті вулиць О.Теліги та Гонти відбулося зіткнення 3-х автомобілів: марки “Mitsubishi Lancer”, реєстраційний номер АА0640АТ, яким керувала Захаренко Н.Ф., марки “Opel”, реєстраційний номер АР35-84АХ, яким керував Святовець О.О., та марки “Daewoo”, реєстраційний номер АА16-12МІ, яким керував Петренко А.І.

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою Управління державної автомобільної інспекції Головного управління в місті Києві МВС України від 16.10.07 № 4183.

Як вбачається з постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.07 у справі № 3-36328/07, ДТП сталося в результаті порушення водієм Святовець О.О. Правил дорожнього руху України, в зв’язку з чим його притягнено до адміністративної відповідальності.

В результаті зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки “Mitsubishi Lancer”, реєстраційний номер АА0640АТ, яким керувала Захаренко Н.Ф.

Відповідно до звіту № 1158 про оцінку автомобіля “Mitsubishi Lancer”, держномер АА0640АТ від 05.11.07 вартість відновлювального ремонту пошкодженого в результаті ДТП автомобіля складає 9845,29 грн., а матеріальний збиток, завданий власникові пошкодженого автомобіля, - 8964,55 грн.

Виконуючи зобов’язання за договором добровільного страхування, позивач на підставі страхового акту від 07.11.07 сплатив Захаренко Н.Ф. страхове відшкодування в сумі 9845,29 грн., що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 07.11.07 №2029.

Статтею 979 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 “Про страхування” передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що потерпілою особою є власник автомобіля “Mitsubishi Lancer”, реєстраційний номер АА0640АТ, Захаренко Н.Ф., яка за отриманням страхового відшкодування та для відшкодування збитків до відповідача не зверталася, оскільки отримала страхове відшкодування від позивача згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 “Про страхування”, згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З огляду на викладене до страхової компанії перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

До аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції, зазначивши в рішенні, що до позивача перейшло в межах суми 9845,29 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як зазначалося вище, постановою районного суду особою, винною у скоєнні ДТП, визнано Святовця О.О.

Матеріали справи свідчать, що з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників між Святовець О.О. та відповідачем укладено поліс № ВА/0121930 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На підставі даного полісу відповідач взяв на себе обов’язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу – автомобіля “Opel Vectra”, реєстраційний номер АР3584АХ, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника.

Отже, відповідач у справі є страховиком винної у скоєнні ДТП особи, застрахувавши її цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п. 37.4 ст. 37 Закону України від 01.07.04 № 1961-IV “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, на підставі положень Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в межах, передбачених договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/0121930) Закрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Інкомстрах” є відповідальним за завдану громадянином Святовець О.О. шкоду третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу. Отже, відповідач є відповідальним за завдані в результаті ДТП громадянці Захаренко Н.Ф. збитки.

Таким чином, положеннями наведеного чинного законодавства передбачено право регресної вимоги позивача до відповідача про стягнення сплаченого страхового відшкодування, а завдану в результаті ДТП шкоду відшкодовує саме відповідач, оскільки є відповідальною за це особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.11.08 у справі № 11/406-07.

За таких обставин суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, в зв’язку з чим рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

При розгляді даної справи колегією суддів встановлено, що позивачем в якості страхового відшкодування виплачено громадянці Захаренко Н.Ф. 9845,29 грн. Разом з тим, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу понесені витрати на врегулювання страхового випадку в сумі 9815,29 грн. Оскільки в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, колегія суддів задовольняє позовні вимоги в сумі 9815,29 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Енергополіс” на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.10 у справі № 20/201 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.10 у справі № 20/201 скасувати.

3. Позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства товариства “Страхова компанія “Інкомстрах” (код ЄДРПОУ 31282951, 03150, м. Київ, вул.Велика Васильківська, 64) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Енергополіс” (код ЄДРПОУ 19031693, 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41) в порядку регресу 9815,29 (дев’ять тисяч вісімсот п’ятнадцять) гривень 29 копійок, 102,00 (сто дві) гривні 00 копійок витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства товариства “Страхова компанія “Інкомстрах” (код ЄДРПОУ 31282951, 03150, м. Київ, вул.Велика Васильківська, 64) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Енергополіс” (код ЄДРПОУ 19031693, 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41) 49,08 (сорок дев’ять) гривень 08 копійок витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду міста Києва видати накази відповідно до п.п.4 та 5 резолютивної частини даної постанови.

7. Матеріали справи № 20/201 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

16.09.10 (відправлено)