Постанова № 12326159, 09.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2010                                                                                           № 52/663

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився. .;

від відповідача – Сич А.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Будівельна компанія "ТАУР"

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.06.2010

у справі № 52/663 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Шиндлер"

до                                                   ТОВ "Будівельна компанія "ТАУР"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 87792,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 68454,00 грн. заборгованості, 13622,35 грн. інфляційної складової боргу, 2796,30 грн. 3% річних у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати отриманого обладнання та виконаних робіт за договором № КР-04/08 від 26.02.2008 року (з урахуванням заяви від 22.04.2010 року № 260/10 про уточнення ціни позову).

11.12.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “ТАУР” звернулося із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шиндлер” про визнання недійсним частин пунктів 2.2., 2.5 договору № КР-04/08 від 26.02.2008 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.06.2010 року у справі № 52/663 первісний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “ТАУР” (01001, м. Київ, вул. Софійська, 2, кв. 11, код 34966817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шиндлер” (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, код 32852667) 68454 (шістдесят вісім тисяч чотириста п’ятдесят чотири) грн. 00 коп. заборгованості, 13622 (тринадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 35 коп. інфляційної складової боргу, 2796 (дві тисячі сімсот дев’яносто шість) грн. 30 коп. 3% річних, 848 (вісімсот сорок вісім) грн. 72 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У зустрічному позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Таур” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 10.06.2010 року та прийняти нове, яким в відмовити в задоволені первісного позову та задовольнити повністю зустрічний позов.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення у справі прийняте з порушенням процесуального та матеріального права. Судом при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено ч 2 та 3 ст. 84 ГПК України, оскільки в оскаржуваному рішенні не наведено доводів за якими суд підхилив наведені в поясненні докази, що в свою чергу потягло за собою порушення принципів рівності і змагальності викладених в ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України. Отже, судом всупереч вимог ст. 43 ГПК України не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто матеріали справи, що призвело до прийняття правильного рішення.

Вказані обставини призвели до порушення при прийнятті оскаржуваного рішення та ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, що виразилося в тому, що судом було покладено на Відповідача відповідальність при відсутності порушень договірних зобов'язань та норм чинного законодавства.

Також, відмовляючи відповідачу у задоволенні зустрічного позову та залишаючи дійсними пункти Договору які суперечать законодавству (перерахованим вище нормам), суд прямо порушує ст. 203 Цивільного кодексу України. Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 104 ГПК України зазначені обставини є підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2010 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Таур” прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 27.07.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

На адресу Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло заперечення, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення без змін.

В судове засідання 27.07.2010 року представники відповідача не з’явилися про причини неявки суд не повідомили, у зв’язку з чим розгляд вправи було відкладено на 09.09.2010 року.

В судове засідання представник позивача не з’явилися та не повідомив суд про причини неявки.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 26.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Шиндлер” (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “ТАУР” (замовник) укладено договір № КР-04/08 .

За умовами п. 1.1.1 договору, підрядник зобов’язується виготовити, поставити і передати у власність замовника, на умовах і у визначений договором строк 6 (шість) ескалаторів (обладнання), що зазначені в таблиці №1 на умовах DDP (Правил Інкотермс 2000р., які застосовуються відповідно до законодавства України) на об’єкт замовника, який знаходиться за адресою: м. Суми, проспект ім. Лушпи, 4/1 (об’єкт), а замовник зобов’язаний прийняти поставлене обладнання і оплатити за нього вказану в договорі грошову суму.

Підрядник зобов’язується своїми силами і засобами за завданням замовника виконати монтажні, пуско-налагоджувальні роботи по установці обладнання (роботи) на об’єкті замовника в строки визначені договором, у відповідності до технічної документації, яка є проектно-технічним завданням, а замовник зобов’язується передати підряднику технічну документацію стосовно будівництва об’єкта, затвердити проектно-технічне завдання, забезпечити доступ робітників підрядника на об’єкт, прийняти виконані роботи та оплатити їх (п. 1.1.2 договору).

Загальна ціна договору (сума договору) складає 2103572,59 грн. в тому числі ПДВ 20% - 350595,43 грн. Вартість окремих складових суми договору наведена в таблиці №1 (п. 2 договору). Ціна першої частини предмета договору (вартість обладнання) становить 1873892,59 грн., в тому числі ПДВ 20% –312315,43 грн., яка розрахована по курсу НБУ 7,365930 грн. за 1€ станом на 14.02.2008 р., що є еквівалентом 254400,00 Євро, при цьому окремі платежі за даним пунктом договору корегуються відповідно до курсу НБУ грн./Євро на дату здійснення оплати. Ціна другої частини предмета договору (вартість монтажу та пуско-налагоджувальних робіт) становить 229680,00 грн., в тому числі ПДВ 20% – 38280,00 грн.

Датою здійснення платежу є дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника (п. 2 договору). Строк початку і закінчення поставки обладнання і виконання робіт та/або їх конкретного виду (етапу), визначається сторонами в графіках поставки та монтажу обладнання, які вказані в додатках №№1 та 2 до договору, які є невід’ємною частиною договору (п. 3.1 договору).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 175 ч. 1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів даної справи, на виконання умов договору позивач за первісним позовом поставив, а відповідач за первісним позовом отримав обладнання на загальну суму 1933356,75 грн., що підтверджується видатковою накладною № 29 від 02.06.2008 року та довіреністю НБК № 666433 від 26.05.2008 року та здійснив монтаж обладнання на загальну суму 183294,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт (ф. КБ-2в) за жовтень 2008 року та довідкою про вартість виконаних робіт (ф.КБ-3) за жовтень 2008 року, проте відповідач за первісним позовом поставлене обладнання та виконані позивачем за первісним позовом роботи оплатив частково, сплативши останньому 2048196,75 грн., з яких 1933356,75 грн. за поставлене обладнання, та 114840,00 грн. за монтаж обладнання, що підтверджується платіжними дорученнями № 3151 від 18.09.2008 року на суму 114840,00 грн. (призначення платежу: сплата за монтаж ескалаторів згідно договору № КР-04/08 від 26.02.2008р.), № 2066 від 09.06.2008 року на суму 34142,45 грн. (призначення платежу: доплата за ескалатори згідно договору № КР-04/08 від 26.02.2008), № 2017 від 04.06.2008 року на суму 962268,00 грн. (призначення платежу: сплата за ескалатор, згідно рахунку № 230 від 02.06.2008 року), № 977 від 29.02.2008 року на суму 936946,30 грн. (призначення платежу: сплата за ескалатор, згідно рахунку № 86 від 27.02.2008р) і має заборгованість перед позивачем у сумі 68454,00 грн.

У зв’язку з наявністю заборгованості 09.12.2008 року позивач за первісним позовом надіслав відповідачу за первісним позовом лист за №05-09/12 з вимогою перерахувати борг. У відповідь на лист від 09.12.2008 року №05-09/12 позивач за первісним позовом отримав лист №41 від 03.02.2009 року, яким відповідач за первісним позовом повідомив про відсутність можливості розрахуватися з позивачем за первісним позовом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, оскільки позивач за первісним позовом виконав взяті на себе зобов’язання з виготовлення й поставки обладнання та з виконання монтажних, пуско-налагоджувальних робіт по установці обладнання, а відповідач за первісним позовом не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з оплати отриманого обладнання та виконаних робіт, і має перед позивачем за первісним позовом заборгованість у сумі 68454,00 грн., а також доказів сплати відповідачем за первісним позовом зазначеної суми боргу суду не надано, то відповідно суд першої інстанції дійшов правомірного та цілком законного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом боргу в сумі 68454,00 грн., у зв’язку з невиконанням належним чином зобов’язань з оплати обладнання та виконаних робіт за спірним договором.

В своїй апеляційній скарзі Відповідач посилаючись на п 5.5.5 Договору №КР-04/08 від 26.02.2008 року, (згідно якого оплачується 90 % вартості виконаних робіт до реєстрації паспортів), стверджує що сума заборгованості становить 50 124грн. 60 коп. оскільки від вартості виконаних робіт не відраховано 10%, таким чином мотивуючи свої вимоги щодо скасування рішення суду першої інстанції, що є помилкою. Згідно п. 2.5 Договору №КР-04/08 від 26.02.2008 року Позивач зобов'язаний виконати та передати, а Відповідач прийняти і оплатити монтажа, пуско-наладки і реєстрації паспортів на за загальну суму 229 680,00 грн., з яких 90% - що становить 206 712 (двісті шість тисяч сімсот дванадцять) грн. оплачується до реєстрації паспортів (п.5.5.5 договору), а решта 10 % - 22 968 (двадцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім)грн. після реєстрації паспортів.

Монтаж (без пусконаладки) Обладнання Позивачем виконано, а Відповідачем прийнято на загальну суму 183294,00 грн. (сто вісімдесят три тисячі двісті дев'яносто чотири гривни 00 коп.) що не перевищує 90% відсотків від загальної вартості робіт - 206 712 (двісті шість тисяч сімсот дванадцять) грн., а відповідно підлягає оплаті Відповідачем в повному обсязі, оскільки в умовами договору не передбачено утримання 10% при здійсненні кожного платежу, а вищезазначений залишок утримується лише при виконанні остаточного розрахунку.

Колегія суддів, перевіривши правильність та законність нарахування інфляційних витрат в розмірі 13622,35 грн. та 3 % річних в розмірі 2796,30 грн., вважає що останні нараховано відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв’язку з простроченням відповідачем за первісним позовом виконання взятих на себе зобов’язань з оплати поставленого обладнання та виконаних робіт за даним договором на підставі ст.625 ЦК України, та правомірно задоволені судом першої інстанції

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, якщо у зобов’язанні грошовий еквівалент визначено в іноземній валюті, то сума підлягає сплаті у гривнях і розраховується за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Сторони п. 2 договору визначили ціну договору в національній валюті, проте, в грошовому еквіваленті, що визначений в Євро.

П. 2.4. передбачено, що всі платежі за даним договором здійснюються в національній валюті України.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом зустрічної позовної заяви є вимоги про визнання недійсними з дати укладення договору № КР-04/08 від 26.02.2008 року частин пунктів 2.2 та 2.5 договору у зв’язку із встановленням ціни на обладнання в іноземній валюті, що на думку позивача за зустрічним позовом порушує вимоги встановлені чинним законодавством України. (ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 524 ЦКУ України, ст. ст. 179, 189,198 ГК України).

Позивач за зустрічним позовом взяті на себе грошові зобов’язання за спірним договором здійснював у грошовій одиниці України –гривні, що підтверджується платіжними дорученнями № 3151 від 18.09.2008р. на суму 114840,00 грн., № 2066 від 09.06.2008 року на суму 34142,45 грн., № 2017 від 04.06.2008 року на суму 962268,00 грн., № 977 від 29.02.2008 року на суму 936946,30 грн.

Окрім цтого, Позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність підстав для визнання недійсними частин пунктів 2.2, 2.5 спірного договору.

Отже, судом не встановлено за заявленими вимогами тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

За таких обставин, правові підстави для задоволення зустрічного позову про визнання недійсними частин пунктів 2.2, 2.5 договору № КР-04/08 від 26.02.2008р. відсутні, у зв’язку з чим у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

З огляду на викладене, відсутні підстави для визнання недійсними частин пунктів 2.2, 2.5 спірного договору, тому суд першої інстанції дійшов цілком правомірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову .

Оцінюючи докази наявні в матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 10.06.2010 року у справі № 52/663 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Матеріали справи № 52/663 повернути господарському суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

10.09.10 (відправлено)