Постанова № 12326090, 01.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2010                                                                                           № 36/279-51/2

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролісок"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.05.2010

у справі № 36/279-51/2 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Стронг"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролісок"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           ЗАТ "Зімонт"

про                                                   спонукання до здійснення дії та підписання договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про визнання договору купівлі-продажу будівлі загальною площею 254,7 кв. м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, Ѕ, укладеним між ТОВ “Пролісок” та ТОВ Стронг” в редакції, що зазначена в позовній заяві, а будівлю такою, що передана з моменту набрання чинності судового рішення на умовах, визначених цим договором, та зобов’язання КП “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” зареєструвати укладений між ТОВ “Пролісок” та ТОВ “Стронг” договір купівлі-продажу нерухомого майна в установленому порядку.

Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 21.10.2009 р. рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2007 р. у справі № 36/279 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи представник позивача через канцелярію суду подав письмові пояснення у справі, відповідно до яких просив суд визнати укладеним договір купівлі-продажу будівлі - кафе, загальною площею 254,7 кв. м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, Ѕ, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Пролісок” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Стронг” в редакції, що зазначена в позовній заяві, а будівлю такою, що передана з моменту набрання чинності судового рішення на умовах визначених цим договором.

В той же час, представник позивача, в порядку ст. 22 ГПК України, не відмовився від позову в частині позовних вимог про зобов’язання КП “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна” зареєструвати укладений між ТОВ “Пролісок” та ТОВ “Стронг” договір купівлі-продажу нерухомого майна в установленому порядку.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.05.2010 р. припинено провадження у справі № 36/279-51/2 в частині позовних вимог про зобов’язання КП “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна” зареєструвати укладений між ТОВ “Пролісок” та ТОВ “Стронг” договір купівлі-продажу нерухомого майна в установленому порядку.

Зазначена ухвала учасниками судового процесу оскаржена не була.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2010 р. у справі № 36/279-51/2 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з урахуванням заяви про уточнення апеляційної скарги від 30.08.2010 р. просить скасувати Рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2010 р. прийнято до розгляду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Стронг” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Пролісок” і порушено апеляційне провадження у справі № 36/279-51/2.

Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Представники скаржників у судових засіданнях підтримали вимоги апеляційних скарг та просили Рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник третьої особи у судових засіданнях заперечував проти доводів апелянтів, викладених в апеляційних скаргах, просив суд відмовити в їх задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 18.06.2007 р. між ТОВ “Пролісок” і ТОВ “Стронг” було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого на відповідача було покладено обов’язок протягом 10 днів з дня підписання договору надати позивачу усі документи, необхідні для укладення основного договору купівлі-продажу будівлі кафе площею 254,7 кв. м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок Ѕ.

Вказаний договір засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. та зареєстровано в реєстрі за № 4348.

Відповідно до п. 3 попереднього договору сторони дійшли згоди в тому, що грошова сума в розмірі 16.534 грн. 00 коп. перераховується позивачем на поточний рахунок відповідача № 2600403525 в АБ “Синтез”, МФО 322711, до моменту підписання цього договору в рахунок загальної вартості платежів належних за договором купівлі-продажу, має статус завдатку для забезпечення виконання зобов’язань сторін і виконує функції, визначені чинним в Україні законодавством для названого способу забезпечення виконання зобов’язань.

Пунктом 6 попереднього договору від 18.06.2007 р. сторонами узгоджено, що якщо протягом 10 днів з моменту укладання цього договору відповідач не підпише із позивачем основний договір купівлі-продажу, то позивач має право звернутися до суду для визнання за собою права власності на будівлю кафе площею 254,7 кв. м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок Ѕ, в судовому порядку.

Позивачем на рахунок відповідача були перераховані грошові кошти в сумі 16.534 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 87 від 19.06.2007 р. (копія – в матеріалах справи).

Позивач 27.06.2007 р. звернувся до відповідача з листом № 029/03 від 27.06.2007 р., відповідно до якого запропонував 02.07.2007 р. підписати основний договір купівлі-продажу нерухомого майна в нотаріальній контрі нотаріуса Київського міського округу, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. В.Житомирська, 6/11, к. 22. В якості додатку до вказаного листа позивачем на адресу відповідача-1 було направлено проект договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.06.2007 р.

У відповідь на вказане звернення позивача відповідач направив на адресу ТОВ “Стронг” лист № 45 від 04.07.2007 р., яким підтвердив свої наміри щодо укладання основного договору та зазначив про відсутність зауважень щодо редакції основного договору купівлі-продажу нерухомого майна, отриманого в якості додатку до листа № 029/03 від 27.06.2007 р. Одночасно відповідач-1 повідомив позивача про відсутність можливості виконання покладених на нього зобов’язань за попереднім договором від 18.06.2007 р. щодо надання необхідних для укладання вищевказаного договору купівлі-продажу документів.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідачем не виконано покладених на нього п. 2 попереднього договору від 18.06.2007 р. зобов’язань, не надано позивачу у передбачений вказаним договором строк усіх необхідних документів для укладення основного договору купівлі-продажу нерухомого майна, що в свою чергу унеможливило реалізацію права позивача на будівлю кафе, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, Ѕ, позивач просить суд визнати укладеним між ТОВ “Пролісок” та ТОВ “Стронг” договір купівлі-продажу вищевказаного об’єкту в редакції, що зазначена в позовній заяві.

В п. 3 редакції договору купівлі-продажу нерухомого майна, який позивач просить суд визнати укладеним, зазначено, що відчужувальна будівля належить ТОВ “Пролісок” на підставі рішення Згурівського районного суду Київської області від 31.10.2006 р. та зареєстрована в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна на праві приватної власності під реєстровим № 1782-П від 14.02.2007 р.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 31.10.2006 р. у справі №2-304/2006 за позовом ТОВ “Пролісок”, Потапенко В.М. до Смілянець Г.І про визнання права власності, позовні вимоги задоволено частково: визнано за ТОВ “Пролісок” за набувальною давністю право власності на будівлю кафе загальною площею 254,7 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, Ѕ в Печерському районі м. Києва.

КП “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” 14.02.2007 р. видано реєстраційне посвідчення № 028358, відповідно до якого за ТОВ “Пролісок” на підставі рішення Згурівського районного суду Київської області від 31.10.2006 р. зареєстровано право приватної власності на будівлю – кафе загальною площею 254,7 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, Ѕ.

Проте, як підтверджується матеріалами справи, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21.09.2007 р. у справі № 22-Ц-2036/2007 рішення Згурівського районного суду Київської області від 31.10.2006 р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляду.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 19.12.2007 р. у справі №2-328/07 за позовом ТОВ “Пролісок”, Потапенко В.М. до Смілянець Г.І., за участю ЗАТ “Зімонт”, Шаповал К.В. (треті особи) про визнання права власності, закрито провадження у справі в частині визнання за ТОВ “Пролісок” права власності на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, Ѕ.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26.06.2008 р. у справі № 22-Ц-0869/2008, ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 19.12.2007 р. залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду України від 12.12.2008 р. касаційну скаргу ТОВ “Пролісок” відхилено, ухвали Згурівського районного суду Київської області від 19.12.2007 р. та Апеляційного суду Київської області від 26.06.2008 р. залишено без змін.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року N 7/5, до правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема, відноситься рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

Пункт 5 ч. 1 ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” передбачає, що державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Стаття 346 ЦК України закріплює примірний перелік підстав припинення права власності, зо яких, зокрема, відноситься припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Враховуючи вищевказані обставини, а також положення зазначених норм права, місцевий суд дійшов вірного висновку, що станом на день розгляду справи відповідач не є власником будівлі кафе, загальною площею 254,7 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе Ѕ в Печерському районі м. Києва, оскільки підстава набуття ТОВ “Пролісок” права власності на вказану будівлю відпала, інших правовстановлювальних документів, підтверджуючих майнові права відповідача не надано.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 ЦК України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Отже, продавцем за договором може виступати особа, що є власником товару. Це випливає із загального правила, встановленого ч. 1. ст. 317 ЦК про те, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Оскільки станом на день розгляду справи ТОВ “Пролісок” не має статусу власника будівлі кафе, загальною площею 254,7 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, Ѕ, тобто не може на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися вказаним майном, місцевий суд дійшов вірного висновку, що ТОВ “Пролісок” не може бути продавцем за основним договором купівлі-продажу, який позивач просить суд визнати укладеним в редакції зазначеній у позовній заяві, а отже і реалізувати своє право/обов’язок на передачу у власність ТОВ “Стронг” вищевказаної будівлі.

Колегія суддів, переглядаючи рішення по суті, встановила також наступне.

Вищевказана будівля - кафе була придбана Товариством покупців Орендного підприємства «Спрінг» відповідно до Договору № 10 купівлі-продажу державного майна від 28.07.1995 р.

Майно загальною вартістю 4.161.000.000 крб. було передано ОП «Спрінг» за актом передачі державного майна від 30.08.1995 р. Право власності на майно було оформлене свідоцтвом про власність від 30.08.1995 р.

Згідно з актом передачі державного майна від 30.08.1995 р. серед іншого майна ОП «Спрінг» отримало у власність павільйон збірний вартістю 227.418.500 крб. Цей павільйон разом з іншим майном ОП «Спрінг» після реєстрації ЗАТ «Зімонт» було передано в його (ЗАТ «Зімонт») статутний фонд та на його баланс.

Закрите акціонерне товариство «Зімонт» стало правонаступником Товариства покупців Орендного підприємства «Спрінг» у правах володіння цілісним майновим комплексом згідно з Договором № 10 купівлі-продажу державного майна від 28.07.1995 р. (свідоцтво про власність № 11 від 30.08.1995 р.) та у правах володіння, оренди приміщень, земельних ділянок, рухомого та нерухомого майна орендного підприємства «Спрінг» в т.ч. нежилого приміщення (павільйону) кафе за адресою м. Київ, вул. Кіквідзе, Ѕ. У вказаному павільйоні за адресою м. Київ, вул. Кіквідзе, Ѕ ЗАТ «Зімонт» було організовано роботу кафе-бару «Яма».

Таким чином, ЗАТ «Зімонт» як правонаступник ОП «Спрінг» стало власником збірного павільйону за адресою м. Київ, вул. Кіквідзе, Ѕ.

Однак, суд першої інстанції не визнав збірний павільйон за адресою м. Київ, вул. Кіквідзе, Ѕ як нежиле приміщення (павільйон) кафе за адресою м. Київ, вул. Кіквідзе, Ѕ.

У матеріалах справи міститься експертна оцінка та робочий проект вказаного збірного павільйону (кафе-бар «Яма»), з яких видно, що в 1996 році збірний павільйон був перебудований ЗАТ «Зімонт» у капітальну будівлю - нежиле приміщення кафе-бар «Яма» (пізніше кафе «Яна») за адресою м. Київ, вул. Кіквідзе, Ѕ .

Відповідно до ст. 332 ЦК України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. Таким чином, ЗАТ «Зімонт», зробивши переробку збірного павільйону у капітальну будівлю набуло право власності на новостворену річ.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на рішення Подільського районного суду м. Києва від 02.06.2004 р. у справі № 2-10-04 за позовом ЗАТ «Зімонт», Зубович М.П., Зубович І.А., Очеретнюк М.В., Очеретнюк Т.М. до Потапенка В.М., Смілянець Г.І., Калити Л.М., Корбут Г.В., Буряк Н.Д., Василини О.А., Рубанець Л.Г., Потапенка В.В., Смілянець М.А., треті особи Нікітчин О.Д.. Тюрменко Г.С., Токмовцева В.О., Заїка Н.В., Адаменко Л.О. про витребування майна з чужого незаконного володіння, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Згідно з цим рішення майно, отримане членами трудового колективу ОП «Спрінг» згідно зі свідоцтвом про власність, до ЗАТ «Зімонт» не передавалось, а тому не може бути витребуване.

Разом з тим, Подільський районний суд м. Києва в своєму рішення від 02.06.2004 р. вказав на належність спірного нежилого приміщення товариству покупців членів трудового колективу орендного підприємства «Спрінг», яке ще в 1995 році припинило своє існування в зв'язку з перереєстрацією в ЗАТ «Зімонт».

Подільський суд також не розглядав питання перереєстрації і правонаступництва ЗАТ «Зімонт» після ОП «Спрінг».

Як встановлено колегією суддів, Товариство покупців членів трудового колективу ОП «Спрінг» (далі ТПОП «Спрінг») було створене відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» з метою викупу об'єкта малої приватизації (ст. 15 закону).

Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» товариство покупців має повноваження на підготовку установчих документів і вирішення інших організаційних питань щодо створення на основі придбаного майна господарського товариства чи іншого виду підприємства.

Користуючись такими повноваженнями загальні збори ТПОП «Спрінг» рішенням від 17.08.1995 р. вирішили подати пропозиції про створення нового підприємства на базі викупленого майна, а рішенням загальних зборів засновників ЗАТ «Зімонт» від 02.09.1995 р. (15 членів трудового колективу ОП «Спрінг» та 5 інших засновників) створено ЗАТ «Зімонт» та затверджено його установчий договір та статут.

Згідно з п. 1.2 установчого договору ЗАТ «Зімонт» є правонаступником товариства покупців орендного підприємства «Спрінг» у правах володіння цілісним майновим комплексом згідно з договором № 10 купівлі-продажу державного майна України у Печерському районі м. Києва від 28 липня 1995 року (свідоцтво про власність № 11 від 30 серпня 1995 року).

Таким чином, товариством покупців членів трудового колективу ОП «Спрінг» було створене ЗАТ «Зімонт», яке стало правонаступником всіх його (товариства покупців) прав і обов'язків. Ніяких інших підприємств на базі приватизованого майна ОП «Спрінг» не створювалось і не реєструвалось.

Орендне підприємство «Спрінг» було реорганізоване (перетворене) в ЗАТ «Зімонт» відповідно до рішення виконкому Печерської районної ради народних депутатів м. Києва від 25.09.1995 р. При цьому ЗАТ «Зімонт» був присвоєний ідентифікаційний номер реорганізованого ОП «Спрінг» - 19477319.

Отже, з моменту перереєстрації ОП «Спрінг» в ЗАТ «Зімонт» - 25.09.1995 р. ОП «Спрінг» припинило своє існування, а правонаступником всіх майнових прав ОП «Спрінг» стало ЗАТ «Зімонт».

В апеляційних скаргах позивач та відповідач посилаються на те, що:

- згідно з актом приймання передачі від 31.03.1999 р. власники майна (засновники) передали приміщення кафе за адресою м. Київ, вул. Кіквідзе, Ѕ, до ТОВ „Пролісок”, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом від 07 квітня 1999 року (бухгалтерський документ про прийняття майна на баланс);

- як вбачається зі Статуту ТОВ «Пролісок», останнє було створено у 1999 року із статутним капіталом 35.000 грн., який був сформований за рахунок майна - нежиле приміщення кафе за адресою м. Київ, вул. Кіквідзе, Ѕ, із балансовою вартістю на момент передачі 24.500 грн., та грошових коштів в сумі 10.500 грн.

Як встановлено колегією суддів, акт приймання-передачі від 31.03.1999 р. був складений, як у ньому зазначено, ініціативною групою власників майна магазину „Кулінарія” та кафе по вул. Кіквідзе, Ѕ у складі: Василина О.А., Калита Л.М., Корбут. Г.В., Потапенко В.М. та Смілянець Г.І., які передавали майно товариству „Пролісок”, на підставі чого було зазначено відповідні відомості і у статуті ТОВ «Пролісок».

Однак, як зазначалось вище, право власності на вказане майно було оформлене за ОП «Спрінг» згідно зі свідоцтвом про власність ще 30.08.1995 р.

Крім того співвласниками викупленого майна стали загалом 16 членів ОП «Спрінг».

Правомірність перереєстрації ОП «Спрінг» у ЗАТ «Зімонт» з входженням до складу новоствореного товариства, крім членів товариства покупців ОП «Спрінг», чотирьох нових акціонерів підтверджена рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.06.1998 р. у справі № 2-1414/98, залишеним без змін ухвалою Київського міського суду у жовтні 1998 року (т. с. 3, а. с. 100-112).

При цьому така правомірність встановлена задовго до прийняття Подільським районним судом м. Києва рішення від 02.06.2004 р. у справі № 2-10-04 (т. с. 2, а. с. 101-106), в котрому зроблено цілком протилежний висновок.

Таким чином, вказана ініціативна група в кількості 5 чоловік у 1999 році не мала жодних правових підстав розпоряджатися вказаним майном без згоди інших співвласників, а тому є безпідставним та не береться колегією суддів до уваги факт внесення відомостей у Статут ТОВ «Пролісок», згідно з якими останнє було створено у 1999 року із статутним капіталом 35.000 грн., що був сформований за рахунок майна - нежиле приміщення кафе за адресою м. Київ, вул. Кіквідзе, Ѕ.

Будь-яких інших доказів правомірності передачі всього приватизованого майна до статутного фонду ТОВ «Пролісок» сторонами до матеріалів справи не надано.

Колегія суддів враховує, що Подільський районний суд при прийнятті рішення від 02.06.2004 р. у справі № 2-10-04 встановлював певні обставини формування статутного фонду ЗАТ «Зімонт».

Разом з тим встановлені Подільським районним судом м. Києва обставини не спростовують правомірності висновків господарського суду, зроблених з урахуванням доказів, наявних в матеріалах справи, в т. ч. щодо наведених вище обставин щодо реєстрації за ТОВ «Пролісок» права власності на будівлю кафе по вул. Кіквідзе, Ѕ, в м. Києві.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, всебічно, повно та об’єктивно оцінивши подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржниками в апеляційних скаргах, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2010 р. у справі № 36/279-51/2 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційні скарги сторін, з викладених у них підстав, задоволенню не підлягають.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржниками при поданні апеляційних скарг зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянтів.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Стронг” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Пролісок” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2010 р. у справі № 36/279-51/2 – без змін.

2. Матеріали справи № 36/279-51/2 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді