Постанова № 12325979, 30.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2010                                                                                           № 51/101

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача –– Вєніков О. Д. - представник за довіреністю,

від відповідача1 – Касьяненко А. М. - представник за довіреністю,

від відповідача 2 – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Гарантія-Торг"

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.06.2010

у справі № 51/101 ( .....)

за позовом                               Дочірнє підприємство "Гарантія-Торг"

до                                                   Київська міська рада

                                                  ТОВ "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж 2006"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   визнання недійсним пп.4.3 п.4 договору земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі №51/101 від 14.06.2010р. у задоволенні позову Дочірнього підприємства «Гарантія-Торг» було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Позивач подав на нього апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2010р. по справі №51/101 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи, самі висновки суду, викладені в його рішенні, не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, що є підставами для скасування судового рішення.

Зокрема, скаржник зазначає, що договір оренди містить п. п. 4.3 п. 4, зміст якого суперечить вимогам діючого законодавства та не спрямований на настання реальних наслідків, що у відповідності до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання його недійсним.

Відповідач 1 в судовому засіданні не погоджувався з доводами та вимогами Позивача, викладеними ним в апеляційній скарзі і зазначив, що рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2010р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просить залишити це рішення без змін, а подану на нього Позивачем апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідач 2 в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив. Враховуючи, що у справі достатньо матеріалів, суд вважає можливим розглянути справу в наявному складі.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників Позивача та Відповідача 1, колегія встановила наступне:

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

26.07.2007 р. Київською міською радою прийнято рішення № 86/1920 «Про передачу Дочірньому підприємству «Гарантія-Торг»та Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Будреммонтаж 2006»земельної ділянки для реконструкції існуючої адміністративної будівлі з організацією закладів громадського харчування та для реконструкції під адміністративно-офісний центр та під офісно-житлові приміщення на вул. Володимира Сосюри, 6 у Дніпровському районі міста Києва», відповідно до якого позивачу та відповідачу 2 передано у спільну довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 1, 466 га (у тому числі позивачу –42/100 від 1, 466 га та відповідачу 2 –58/100 від 1, 466 га) у зв’язку з переходом права власності на нежилі приміщення та будівлі.

22.01.2008 р. між Київською міською радою, Дочірнім підприємством «Гарантія-Торг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Будреммонтаж 2006» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідач 1, на підставі рішення Київської міської ради № 86/1920 від 26.07.2007 р. за актом приймання-передачі зобов’язався передати, а позивач та відповідач 2 –прийняти в спільну оренду (строкове платне користування) земельну ділянку визначену цим договором.

Об’єктом оренди відповідно до п. 2.1. договору є земельна ділянка по вул. Володимира Сосюри, 6 у Дніпровському районі міста Києва розміром 1, 466 га з кадастровим номером 8000000000:66:024:0002 та цільовим призначенням –для реконструкції існуючої адміністративної будівлі з організацією закладів громадського харчування та для реконструкції під адміністративно-офісний центр та під офісно-житлові приміщення.

Договір, відповідно до п. 3.1., укладено на 10 (десять) років.

22.01.2008 р. договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем’янко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 86.

31.01.2008 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про що зроблено запис під № 78-6-00461 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п. 4.2. договору річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 4 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що у випадку, якщо цей договір не підписаний орендарями в установленому законодавством порядку протягом п’яти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради, зазначеного у п. 1.1. цього договору, розмір орендної плати (п. 4.2. договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі, встановлюється у п’ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків на місяць від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Спір у даній справі виник у зв’язку із тим, що позивач вважає, що пункт 4.3. Договору суперечить положенням чинного законодавства України та не спрямований на настання реальних наслідків, що у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі»визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної адміністрації.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі»містить перелік істотних умов договору оренди землі. Крім цього в статті 15 зазначено, що за згодою сторін в договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема порядок страхування об’єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони об’єкта оренди та інші.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що «у випадку, якщо цей Договір не підписаний Орендарем в установленому законодавством порядку протягом п’яти місяців з моменту набуття чинності рішення КМР, зазначеного в п. 1.1. цього Договору, розмір орендної плати (зазначений у п. 4.2. Договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі, встановлюється у п’ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків на місяць від нормативної грошової оцінки земельної ділянки».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Оренда землі –це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу України).

Орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою на підставі договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

З вищенаведених норм слідує, що в укладеному договорі не може бути встановлено зобов’язання вчинити певні дії до укладення цього договору та відповідні санкції за невиконання цих зобов’язань. Тобто сторони не можуть встановлювати в договорі штрафні санкції за невиконання умов договору за період, до якого цей договір не був укладений.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що оспорюваний пункт 4.3. Договору оренди земельної ділянки не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки містить зобов’язання сторони, яке не можливо виконати внаслідок того, що подія, стосовно якої встановлено зобов’язання вже відбулась.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання п. 4.3. Договору оренди земельної ділянки недійсним обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стаття 217 Цивільного кодексу України встановлює, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно п. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Крім того, судова колегія констатує, що згідно ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України ціна є істотною умовою договору. Як було зазначено, вона визначена у процентному співвідношенні до експертної оцінки орендованого майна.

Зміна цієї ціни у зв’язку з настанням певних обставин, а в даному випадку мова йде про невиконання зобов’язання з укладання договору у п’ятимісячний термін, є за своєю правовою природою санкцією, тобто мірою цивільно – правової відповідальності за невиконання певних зобов’язань, що протирічить принципам цивільного права, оскільки ціна за товар або надані послуги не може бути санкцією, тобто карою за невиконання зобов’язань.

Ціна має свій самостійний статус і входить до складу істотних умов договору і ні в якому разі не пов’язана з санкцією за невиконання цього договору.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 2, 3 та 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Гарантія-Торг» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду – повному скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Гарантія-Торг» задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2010р. у справі № 51/101 скасувати повністю.

3. Прийняти у справі № 51/101 нове рішення, яким позов Дочірнього підприємства «Гарантія-Торг» задовольнити.

Визнати недійсним п. 4.3 договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем’яненко Т.М. за №86 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2008р. за № 66-6-00449, укладеного між Дочірнім підприємством «Гарантія-Торг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Будреммонтаж 2006» та Київською міською радою.

Стягнути з Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь Дочірнього підприємства «Гарантія-Торг» (м. Київ, вул. Ярославська, 57, код ЄДРПОУ 33786889) 85 (вісімдесят п’ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

4. Справу № 51/101 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді