Рішення № 12325014, 10.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

10 листопада 2010 року справа № 5020-3/167 За позовом                     Відкритого акціонерного товариства

„Енергетична компанія „Севастопольенерго”,

ідентифікаційний код 05471081

(99040, Севастополь, вул. Хрустальова, 44)

до           Військово-медичного клінічного центру Кримського регіону,

          ідентифікаційний код 24290698

          (99059, м. Севастополь, б. Омега, 30)

про стягнення заборгованості в розмірі 580,53 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ВАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго”) –Гладченко О.І., юрисконсульт юридичного відділу, довіреність №16376/0/2-09 від 29.12.2009, дійсна до 31.12.2010;

відповідач (Військово-медичний клінічний центр Кримського регіону) –явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (далі –позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Військово-медичного клінічного центру Кримського регіону (далі –відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 580,53 грн.

Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов договору №5098а від 27.03.2007 на поставку електричної енергії в частині оплати вартості спожитої електроенергії з перевищенням договірної величини.

Ухвалою від 22.10.2010 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5020-3/167, розгляд справи призначений на 10.11.2010.

У судове засідання 10.11.2010 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /арк. с. 44/, про причини неявки не сповістив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка представника відповідача обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документів, що спростовують доводи позивача, не надав.

Беручи до уваги вищевикладене, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача, за наявними у справі матеріалами (в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 10.11.2010 представник позивача на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

27.03.2007 між ВАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (Енергопостачальна організація), Військовою частиною А-4621 (Споживач) та Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською (Платник) був укладений договір №5098а на постачання електричної енергії (далі –Договір) /арк. с. 9-15/.

Пунктом 9.4 Договору встановлений строк дії Договору –з моменту його підписання до 31.12.2007 з можливістю автоматичної пролонгації на наступний календарний рік, якщо за місяць до спливу строку дії договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії чи перегляд його умов. Зважаючи на відсутність відповідних заяв сторін договору, Договір є продовженим на наступні календарні роки та діє до 31.12.2010.

Правонаступником Військової частини А-4621 (споживача) є Військово-медичний клінічний центр Кримського регіону (відповідач у справі). Даний факт встановлений відповідним рішенням господарського суду м. Севастополя від 11.01.2010 у справі №5020-3/317 /арк. с. 23-26/, який в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальним фактом, а тому не потребує доказування.

Предметом Договору є продаж електричної енергії споживачу для забезпечення його потреб з приєднаною потужністю 5 кВт, а також сплата споживачем енергопостачальній організації вартості спожитої електроенергії та внесення інших платежів.

Відповідно до пунктів 2.3.1 та 2.3.2 Договору споживач, зокрема, зобов’язується виконувати умови договору, виконувати режими споживання електроенергії згідно з умовами розділу 5 Договору.

За умовами пунктів 3.1.3 та 3.1.4 Договору, постачальник має право визначати у порядку, передбаченому розділом 5 цього Договору, величини споживання електричної енергії та потужності; вимагати відшкодування збитків, спричинених енергопостачальній організації порушенням споживачем умов Договору.

Пунктом 4.2.2. Договору встановлена відповідальність споживача за перевищення ним договірних величин споживання електроенергії та потужності, визначених відповідно до вимог розділу 5 Договору. Так, Платник сплачує енергопостачальній організації двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому оплата за перевищення договірних величин потужності стягується зі споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше з середньомісячною потужністю 50000 кВт/год. і більше.

Згідно з Додатком 1 до Договору на постачання електроенергії №5098а від 27.03.2007 величина потужності об’єкта за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 2-Б (ТП-137) складає 5,00 кВт /арк. с. 16/.

Цим Додатком сторони також узгодили обсяги поставки електричної енергії та потужності на 2009 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2007 між позивачем –ВАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (постачальник), Військовою частиною А-4621 (споживач) та Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною (морською) (платник) укладена угода про зміну договору постачання електричної енергії №5098а від 27.03.2007, згідно з якою пункт 4.2.2 Договору викладений в наступній редакції: „За перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених відповідно до вимог розділу 5 Договору, Споживач платить Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому оплата за перевищення договірних величин потужності стягується зі споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше з середньомісячною потужністю 50000 кВт/ч і більше” /арк. с. 22/.

В листопаді та грудні 2009 року позивачем було виявлено перевищення договірної величини споживання електричної енергії з боку відповідача.

Перевищення договірної величини спожитої електроенергії за вказані періоди за адресою: Фіолентовське шосе, 2-Б, ТП-137 склало:

1)          423 кВт/год. на суму 254,07 грн. за листопад 2009 року (фактичний об’єм спожитої електроенергії (1187 кВт/год.) –договірна величина споживання електричної енергії (764 кВт/год.) = 423 кВт/год., при цьому середньодобовий тариф вартості електричної енергії – 0,600640 грн.);

2)          534 кВт/год. на суму 326,46 грн. за грудень 2009 року (фактичний об’єм спожитої електроенергії (1414 кВт/год.) –договірна величина споживання електричної енергії (880 кВт/год.) = 534 кВт/год., при цьому середньодобовий тариф вартості електричної енергії – 0,611344 грн.);

Всього перевищення договірних величин склало 957 кВт/год. (423+534) на суму 580,53 грн. (423*0,600640+534*0,611344=254,07+326,46).

Позивачем були виставлені рахунки за перевищення ліміту спожитої електроенергії на суму 254,07 грн. (рахунок №60222 від 23.11.2009 /арк. с. 28/) та на суму 326,46 грн. (рахунок №65416 від 21.12.2009 /арк. с. 29/).

Відповідачем вказані рахунки не оплачені, у зв’язку з чим в нього склалася заборгованість перед позивачем в сумі 580,53 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику” від 16.10.1997 №575/97-ВР (з наступними змінами і доповненнями), Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 №441 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 №475) та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28 (з наступними змінами і доповненнями).

Крім того, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, що регулюють загальні питання виконання господарських договорів та відповідальності сторін за порушення зобов’язань.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України „Про електроенергетику”, пункту 1.3 Правил користування електричною енергією (далі –Правила), споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно з пунктом 5.1 Правил, Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виникнення спірних взаємовідносин та звернення в господарський суд з позовом, ВАТ „ЕК „Севастопольенерго” забезпечувало постачання електричної енергії Військово-медичному клінічному центру Кримського регіону, а Військово-медичний клінічний центр Кримського регіону користувався нею і частково оплачував спожиту електроенергію, що є проявом погодження сторін на продовження договірних відносин.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги положення статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України „Про електроенергетику” слід вважати, що ВАТ „ЕК „Севастопольенерго” поставляло, а Військово-медичний клінічний центр Кримського регіону користувався електроенергією на підставі Договору №5098а від 27.03.2007.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України „Про електроенергетику” споживач енергії зобов’язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. При цьому, споживачі енергії несуть відповідальність за порушення умов договору та Правила користування електричною енергією.

При укладенні договору сторони зобов’язалися керуватися діючим законодавством України, Правилами користування електричною енергією (пункт 2.1 Договору) та, згідно з розділом 4 Договору, нести відповідальність за недотримання умов договору відповідно до чинного законодавства.

За умовами Договору відповідач, як правонаступник військової частини А-4621, зобов’язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії, встановленого зазначеним Договором (пункт 2.3.2 Договору).

Пунктом 7 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 №441 (в редакції постанови КМУ від 16.06.2005 №473) встановлено, що місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами). Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлюються додатком до договору як договірні величини. У разі потреби місцеві енергопостачальні організації можуть вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваних обсягів електроспоживання.

Судом встановлено, що сторони визначили наступні обсяги споживання електричної енергії на 2009 рік: у листопаді –764 кВт/год., у грудні –880 кВт/год. /арк. с. 16/.

Водночас, фактичний обсяг спожитої електричної енергії за вказані місяці 2009 року склав: у листопаді –1187 кВт/год., у грудні –1414 кВт/год. /арк. с. 27/.

Отже, відповідач перевищив договірні величини споживання у листопаді 2009 року –на 423 кВт/год., у грудні 2009 року –на 534 кВт/год.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод). Також цивільні права і обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства та інших нормативно-правових актів.

Судом встановлено, що між сторонами укладено Договір постачання електричної енергії №5098а від 27.03.2007, який в силу пункту 9.4 Договору є чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин п’ятої та сьомої статті 26 Закону України ”Про електроенергетику” споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов’язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

Пунктом 4.4 Правил користування електричною енергією передбачено право споживача протягом розрахункового періоду на звернення до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п’яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов’язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Отже, відповідач за необхідності мав право звернутися до позивача з відповідною заявою та скоригувати величини споживання електричної енергії з метою уникнення їх перевищення. Проте, не скористався таким правом.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії за листопад 2009 року і грудень 2009 року в сумі 580,53 грн.

В силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч. 1 ст. 217 ГК України).

Заявлена до стягнення сума в контексті статті 27 Закону України „Про електроенергетику” за своєю правовою природою є санкцією.

Все вищевказане дає суду підстави для висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі –в сумі 580,53 грн.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Військово-медичного клінічного центру Кримського регіону (99059, м. Севастополь, бухта Омега, 30, ідентифікаційний код 24290698, відомості про наявність поточних рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081, рахунок зі спеціальним режимом використання №2603830131168 у Севастопольському міському відділенні Ощадбанку 4548, МФО 384027) заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 580,53 грн. (п’ятсот вісімдесят грн. 53 коп.).

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Військово-медичного клінічного центру Кримського регіону (99059, м. Севастополь, бухта Омега, 30, ідентифікаційний код 24290698, відомості про наявність поточних рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081, п/р 260073537 в АБ “Перший інвестиційний банк”, м. Київ, МФО 300506) судові витрати: державне мито в розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

15.11.2010.