Рішення № 12324861, 10.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2010 р.Справа № 3/67-10-3505 За позовом: Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій"

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 111768,65грн.

Суддя Д’яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою та уточненнями позовних вимог від 26.10.2010р. до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій", в якій просить суд розірвати договір оренди №87/50 від 24.11.2006р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій", виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 87,6 кв. м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 83 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у сумі 131878,84 грн., пеню у сумі 8129,30 грн. і відшкодувати судові витрати.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, представник відповідача у судові засідання не з’явився, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, видана станом на 21.08.2010 року. З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

24 листопада 2006 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №87/50 від 12.08.2003р. в новій редакції, (надалі за текстом –Договір), згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху загальною площею 87,6 кв. м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 83.

За умовами Договору, за орендоване приміщення Орендар зобов’язався сплачувати орендну плату, що становила на перший місяць після підписання договору оренди 1871,26 грн., без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначався шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції. Орендар зобов’язався вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності. Умовами договору передбачався строк його дії до 24.11.2011р.

На підставі двосторонньо підписаного додаткового погодження від 16.06.2007р. до договору оренди нежитлового приміщення сторонами договору встановлено орендну плату, що підлягала сплаті з 01.01.2007р. у розмірі 6034,81 грн.

В порушення вимог Договору, відповідачем сплачувалась орендна плата несвоєчасно та не у повному обсязі.

12.10.2009р. позивач звернувся до відповідача з листом, у якому повідомив про наявну заборгованість, та у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" просив відповідача прибути на адресу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та укласти додаткову угоду про розірвання договору за погодженням сторін та передати приміщення Представництву. Вказаний лист було отримано відповідачем 20.10.2009р., що вбачається з копії поштового повідомлення про вручення наданої позивачем до матеріалів справи (а.с. 14).

Так, за даними розрахунку позивача за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" станом на 21.10.2010 року рахується заборгованість з орендної плати в розмірі 131878,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов Договору відповідачем щодо своєчасного внесення орендної плати та направлені на розірвання договору оренди договору оренди №87/50 від 24.11.2006р., стягнення наявної заборгованості та пені та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" з орендованого приміщення.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно з Положенням про Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 26.03.2003р. №1040-ХХІV, у компетенцію Представництва входять питання управління нерухомим майном територіальної громади м. Одеси.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобов’язань.

Статтею 18 Закону України „Про оренду держаного та комунального майна” серед основних обов’язків орендаря визначено зобов’язання вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

В абзаці другому пункту 13 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000р. №02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” зазначено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов’язань, передбачених ст. 18 Закону України „Про оренду держаного та комунального майна”.

Згідно ч.2 ст. 651 Цивільного Кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналізуючи умови договору оренди нежитлового приміщення, положення якого передбачають обов’язок орендаря сплачувати орендну плату не пізніше 15-го числа поточного місяця за який виконується розрахунок, суд вважає що фактичне невиконання даних положень є істотним порушенням умов діючого договору, а тому вимога позивача про розірвання договору є цілком законною.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку щодо наявності у Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради законних підстав для розірвання договору.

Положеннями п. 2ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до положень ст. 785 Цивільного Кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як наслідок, заявлені Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради вимоги про виселення відповідача зі спірного приміщення після розірвання договору є реалізацією права Представництва як органу, що здійснює управління нерухомим майном територіальної громади м. Одеси, тому дані вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно умов п. 5.2 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем заборгованості з орендної плати станом на 21 жовтня 2010р. та пені за період з листопада 2009р. по жовтень 2010р., вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 131878,84 грн., пені у сумі 8129,30 грн., розірванням договору оренди №87/50 від 24.11.2006р. та виселенням відповідача з займаного приміщення.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 1485,08грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди №87/50 від 24.11.2006р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій".

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" (65012, м. Одеса, вул. Пушкінська, 83, код 05389043) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код 26302595) з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 87,6 кв. м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 83.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" (65012, м. Одеса, вул. Пушкінська, 83, код 05389043) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код 26302595) 131878 (сто тридцять одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) грн. 84 коп. заборгованості з орендної плати, 8129 (вісім тисяч сто двадцять дев'ять) грн. 30 коп. пені, 1485 грн. (тисяча чотириста вісімдесят п’ять) грн. 08 коп. витрат на оплату державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2010 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя