Рішення № 12324778, 15.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2010 р.Справа № 8/44-10-4316 Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Борисенко В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Коккін В.І.,

від відповідача Храпенко С.В.,

розглянув позовну заяву Малого приватного підприємства „Мерал” до Комунального підприємства „Балтські теплові мережі” про стягнення 386362,58 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.10.2010 р. прийнято позовну заяву Малого приватного підприємства „Мерал” до розгляду, порушено провадження у справі № 8/44-10-4316, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 25.10.2010 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 25.10.2010 р. розгляд справи відкладено на 10.11.2010 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача та необхідністю отримання нових доказів, у судовому засіданні 10.11.2010 р. оголошено перерву до 15.11.2010 р. для надання можливості представнику відповідача письмово оформити пояснення, усно надані в засіданні 10.11.2010 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їхніх представників.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 15.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Мале приватне підприємство „Мерал” (далі – МПП „Мерал”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства „Балтські теплові мережі” (далі –КП „Балтські теплові мережі”) 339393,32 грн. основного боргу, 11883,42 грн. –3% річних та 35085,84 грн. втрат від інфляції (всього –386362,58 грн.), вказуючи на неналежне виконання відповідачем умов договору від 27.03.2008 р. № 27/03/01 в частині оплати вугілля, поставленого за специфікацією № 4 (додаток № 4 від 08.01.2009р.).

10.11.2010 р. представник позивача через канцелярію подав заяву з поясненнями та уточненнями до позову, в якій до початку розгляду справи по суті (останній розпочався пізніше в засіданні 10.11.2010 р.), що не заборонено господарським процесуальним законодавством, змінив підставу позову, а саме просить стягнути заборгованість у ті й же сумі, посилаючись на часткову неоплату вартості вугілля за угодою в цілому, а не окремої партії поставленого товару.

Окрім цього, до заяви з поясненнями та уточненнями до позову додано розрахунок, за змістом якого основний борг становить 359393,32 грн. У судовому засіданні 15.11.2010 р. представник позивача письмово пояснив, що в названому розрахунку допущено арифметичні помилки, сутність яких полягає у безпідставному зменшенні на 20000,00 грн. розміру отриманих від відповідача коштів, а, отже, основний борг, порівняно із первісною редакцією позову, залишається незмінним, тобто 339393,32 грн.

Обґрунтовуючи позов, МПП „Мерал” посилається на положення ст.ст.525,625 ЦК України, ст.ст.193,224 ГК України, умови договору від 27.03.2008 р. № 27/03/01, оформлені в процесі його виконання специфікації, акти приймання-передачі, квитанції про приймання вантажу, рахунки-фактури, претензію, акт звіряння розрахунків, виписки по рахунку тощо.

Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, в якій визнав вимоги останньої в повному обсязі, в т.ч. підтвердивши всі факти поставок, перерахування коштів у сумі, названій МПП „Мерал”, та правильність їхнього зарахування.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

27.03.2008 р. між МПП „Мерал” (Продавець) та КП „Балтські теплові мережі” (Покупець) укладено договір № 27/03/01 на поставку вугілля (Договір), згідно з умовами якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупця –вугілля кам’яне, а Покупець зобов’язується прийняти поставлений товар та оплатити його вартість на умовах, передбачених Договором (п.1.1 Договору). Кількість, якість, вартість товару та строки його відвантаження вказуються додатково у специфікаціях, які є невід’ємними частинами Договору (п.1.2 Договору). Фактично поставлена кількість товару, прийнятого Покупцем, визначається відповідно до даних товаросупровідних документів встановленої форми. Взаєморозрахунки здійснюються за фактично поставлену кількість товару (п.2.2 Договору). Продавець постачає товар на умовах франко-склад Покупця. Зобов’язання вважаються виконаними після передачі товару на складі Покупця. Всі витрати, пов’язані з доставкою товару до місця призначення, несе Продавець. Продавець надає Покупцю наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру на поставлений товар, видаткові накладні, акт приймання-передачі товару, свідоцтво якості (п.п.3.1,3.2 Договору). Ціна товару та загальна вартість поставки зазначаються додатково в специфікаціях, які є невід’ємними частинами Договору (п.4.1 Договору). Строки оплати товару обумовлюються в специфікаціях на кожну партію (п.4.3 Договору). Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п.7.1 Договору).

На виконання умов Договору Продавцем поставлено Покупцю вугілля:

-          марки ДГр у кількості 70 т на загальну суму 36399,72 грн. (специфікацією № 1 встановлено вартість вугілля як 36400,00 грн., проте в актах приймання-передачі зазначено про фактичну вартість у розмірі 36399,72 грн.) зі строком оплати на протязі 15 банківських днів з моменту отримання товару на станції призначення, що підтверджується специфікацією № 1 (додаток № 1 від 27.03.2008 р.), актами приймання-передачі товару від 01.04.2008 р. (кількість 69 т, вартість 35879,72 грн.), від 31.07.2008 р. (кількість 1 т, вартість 520,00 грн.), рахунками-фактурами від 01.04.2008 р. № 27/03/1-1, від 31.07.2008 р. № 27/03/1-2;

-          марки АО (25-50) у кількості 138 т на загальну суму 124200,00 грн. зі строком оплати на протязі 15 банківських днів з моменту отримання товару на станції призначення, що підтверджується специфікацією № 2 (додаток № 2 від 27.08.2008 р.), актом приймання-передачі товару від 23.09.2008 р., квитанціями про приймання вантажу від 30.08.2008 р. № 50805507, від 31.08.2008 р. № 50805512, рахунком-фактурою від 23.09.2008 р. № 27/03/1-3;

-          марки Др (0-300) у кількості 393,9 т (специфікацією № 3 встановлено 410 т, проте в акті приймання-передачі зазначено про фактичне отримання 393,9 т) на загальну суму 415980,83 грн. зі строком оплати на протязі 60 календарних днів з моменту отримання товару на станції призначення, що підтверджується специфікацією № 3 (додаток № 3 від 09.10.2008 р.), актом приймання-передачі товару від 20.10.2008 р., квитанціями про приймання вантажу від 11.10.2008 р. №№ 45148369, 45148368, 45148367, від 12.10.2008 р. №№ 45148370, 45148371, 45148372, рахунком-фактурою від 20.10.2008 р. № 27/03/1-4;

-          марки Др (0-300) у кількості 369,9 т (специфікацією № 4 встановлено 420 т, проте в актах приймання-передачі зазначено про фактичне отримання 369,9 т) на загальну суму 329212,49 грн. зі строком оплати на протязі 60 календарних днів з моменту отримання товару на станції призначення, що підтверджується специфікацією № 4 (додаток № 4 від 08.01.2009 р.), актами приймання-передачі товару від 30.01.2009 р. (кількість 124 т, вартість 110360,50 грн.), від 02.02.2009 р. (кількість 126,5 т, вартість 112585,51 грн.), від 27.02.2009 р. (кількість 119,4 т, вартість 106266,48 грн.), квитанціями про приймання вантажу від 16.01.2009 р. №№ 45539870, 45539871, від 21.01.2009 р. №№ 45539879, 45539880, від 30.01.2009 р. № 51485282, рахунками-фактурами від 30.01.2009 р. № 27/03/1-5, від 02.02.2009 р. № 27/03/1-6, від 27.02.2009 р. № 27/03/1-7.

Договір, додатки до нього, акти приймання-передачі робіт підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками контрагентів.

Покупець отриманий ним товар вартістю 905793,04 грн. оплатив частково, перерахувавши 566399,72 грн., що підтверджується наданими на виконання ухвали суду від 25.10.2010 р. підсумковими виписками банку по рахунку та реєстром платіжних документів за період з 27.03.2008 р. по 29.10.2010 р., а саме 22.04.2008 р. –на суму 20000,00 грн., 24.07.2008 р. –на суму 16399,72 грн., 24.11.2008 р. –на суму 50000,00 грн., 03.12.2008 р. –на суму 30000,00 грн., 26.12.2008 р. –на суму 50000,00 грн., 30.12.2008 р. –на суму 100000,00 грн., 30.01.2009 р. –на суму 160000,00 грн., 27.02.2009 р. –на суму 60000,00 грн., 10.03.2009 р. –на суму 60000,00 грн., 31.03.2009 р. –на суму 20000,00 грн. (в судовому засіданні 10.11.2010 р. представником позивача надано письмові пояснення про те, що в реквізиті „Призначення платежу” платіжних доручень, на підставі яких здійснювалось часткове погашення боргу, помилково вказано інші номер та дата угоди, що на зарахування коштів не вливає, оскільки: інші правочини між сторонами не вчинялись; 07.06.2010 р. Покупцем та Продавцем підписано акт звірки розрахунків, у якому всі платежі враховано як оплата за Договором. В тому ж судовому засіданні усно, а в засіданні суду 15.11.2010 р. письмово представник відповідача обставини в частині перерахування коштів на виконання Договору підтвердив).

26.07.2010 р. Продавцем направлено на адресу Покупця претензію вих. № 26/07/10-1, в якій просить сплатити 339393,32 грн. основного боргу, 11883,42 грн. –3% річних та 35085,84 грн. втрат від інфляції (всього –386362,58 грн.).

Залишення претензії, отриманої 03.08.2010 р., без відповіді та задоволення спричинило звернення МПП „Мерал” в господарський суд Одеської області із аналогічною за змістом вимог позовною заявою.

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк...

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із приписами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ст.692 ЦК України закріплено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами по даній справі виникли господарські зобов’язання, підставою яких є письмовий договір поставки продукції.

При цьому МПП „Мерал” як Продавцем поставлено товар, у т.ч. в належній кількості та якості (будь-яких претензій з цього приводу не надходило), про що свідчать досліджені в описовій частині рішення документи первинного бухгалтерського обліку, а також акт звірки розрахунків від 07.06.2010 р.

В свою чергу КП „Балтські теплові мережі” як Покупцем у порушення приписів ст.ст.525,526,610,629, 692,712 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193 ГК України та умов Договору не сплачено 339393,32 грн. вартості поставленої продукції, не дивлячись на те, що з урахуванням ч.1 ст.530 ЦК України та п.4 специфікації № 1, п.5 специфікації № 2, п.3 специфікацій №№ 3,4 строк виконання зобов’язання по кожній поставці настав.

Враховуючи наведене та визнання відповідачем наявності в нього заборгованості в заявленому до стягнення розмірі, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 339393,32 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), згідно ст.610 ЦК України є порушенням зобов’язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом...

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на підтвердження матеріалами справи факту невнесення КП „Балтські теплові мережі” оплати за поставлене вугілля та точність розрахунку ціни позову, МПП „Мерал” правомірно нараховано 3% річних на загальну суму заборгованості в розмірі 11883,42 грн. та інфляційні втрати в розмірі 35085,84 грн. за період з травня 2009 р. по червень 2010 р. включно, тому вимоги в цій частині теж підлягає задоволенню.

За правилами ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,38,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства „Балтські теплові мережі” (66101, Одеська обл., м. Балта, вул. 30-річчя перемоги, 7; код 33850037; п/р 26006017072001 в КБ „Імексбанк”, м. Одеса, МФО 328384) на користь Малого приватного підприємства „Мерал” (83064, м. Донецьк, вул. Генерала Максима Козиря, 11/65; код 30549730; п/р 26007187419001 в Донецькому РУ „ПриватБанк”, МФО 335496) 339393/триста тридцять дев’ять тисяч триста дев’яносто три/грн. 32 коп. боргу, 11883/одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят три/грн. 42 коп. –3% річних, 35085/тридцять п’ять тисяч вісімдесят п’ять/грн. 84 коп. інфляційних втрат, 3863/три тисячі вісімсот шістдесят три/грн. 63 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 16.11.2010 р.

Суддя