ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.10 Справа№ 19/142
За позовом: науково-виробничого приватного малого підприємства "Промтехконструкція", м. Краматорськ,
до відповідача 1:державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця", м. Львів,
до відповідача 2:відокремленого підрозділу "Служба матеріально-технічного постачання" Державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця", м. Львів,
про: стягнення 123’212,64 грн.
Суддя Т. Рим
За участю представників:
позивача:Задворняк В.В. –предст.,
відповідача 1:Кречетова Л.І. –дов. від 29.07.2010 р. №НБ-497,
Чапляк Р.В. –дов. від 18.10.2010 р. №944/НЮ,
відповідача 2:не з’явився.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов науково-виробничого приватного малого підприємства "Промтехконструкція" до державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця", відокремленого підрозділу "Служба матеріально-технічного постачання" Державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця" про стягнення 123’212,64 грн. Ухвалою від 21.10.2010 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 02.11.2010 р. Розпорядженням голови суду від 01.11.2010 р. у зв’язку з хворобою судді Левицької Н.Г., справу передано для подальшого розгляду судді Риму Т.Я.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач 1 у порушення умов договору поставки №Л/НХ-10211/НЮ від 06.05.2010 р. не здійснив оплати за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 107’614,80 грн. Крім того, відповідачу нараховано 1’293,59 грн. пені, 477,63 грн. –3% річних, 9’326,62 грн. збитків у формі упущеної вигоди. В судовому засіданні 17.11.2010 р. позивачем подано уточнення, яким повідомив про те, що позовні вимоги звернуто лише до відповідача 1 –державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця".
В судове засідання 17.11.2010 р. представники відповідача 1 з’явилися. Суд повідомлено про те, що відокремлений підрозділ "Служба матеріально-технічного постачання" Державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця" не наділений правами юридичної особи, а тому не може бути стороною у справі. Що стосується позову, то відповідач 1 частково визнає його. Зокрема, визнає основну заборгованість у сумі 107’614,80 грн., 477,63 грн. –3% річних, 1’293,59 грн. пені. Не погоджується із нарахованими збитками у формі упущеної вигоди, оскільки такий розмір не обґрунтовано належними та допустимими доказами. Крім того, не погоджується із нарахованими витратами на оплату послуг адвоката, вважає їх надмірно великими.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
Між державним територіально-галузевим об’єднанням "Львівська залізниця" та науково-виробничим приватним малим підприємством "Промтехконструкція" укладено договір поставки №Л/НХ-10211/НЮ від 06.05.2010 р. (надалі –Договір). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов’язується поставити та передати у власність покупця (відповідач 1 у справі), а покупець прийняти й оплатити певний товар (ланцюги шарнірні), в асортименті та кількості відповідно до Специфікації №1, до є Додатком №1 до Договору та його невід’ємною частиною. Зазначеною специфікацією передбачено поставку ланцюгів ТП-63,5 на загальну суму 107’614,80 грн.
Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 107’614,80 грн., про що свідчать долучені до матеріалів справи видаткова накладна №РН5-0705/001 від 07.05.2010 р. та довіреність ЯОЗ №201471/2239 від 07.05.2010 р.
Відповідачем 2 на адресу позивача було надіслано гарантійний лист від 23.02.2010р. №НХ-668, яким повідомлено про необхідність поставки товару (ланцюгів шарнірних) та гарантії оплати його вартості.
Позивач двічі звертався до відповідача 2 з проханням оплатити вартість поставленого товару. Суду не представлено доказів реагування на лист позивача №06/644 від 05.07.2010 р. та претензію №06/643 від 22.07.2010 р.
Між науково-виробничим малим підприємством "Промтехконструкція" та Задворняк Валентиною Василівною (адвокат) укладено договір про надання юридичних послуг від 13.09.2010 р. За цим договором виконавець (Задворняк Валентина Василівна) зобов’язується надавати замовнику (позивач у справі) юридичні послуги, а замовник зобов’язується оплачувати такі послуги. При чому юридичні послуги надаються з приводу господарських відносин, які виникли між позивачем та відповідачем 1 у справі. Задворняк Валентина Василівна є адвокатом, про що свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1407. Послуги адвоката були оплачені позивачем у сумі 4’500,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №873 від 08.11.2010 р.
Позивачем та відповідачем 2 проведено звірку взаємних розрахунків станом на 31.10.2010 р. Визначено, що заборгованість за поставлений товар відповідно до видаткової накладної №РН5-0705/001 від 07.05.2010 р. становить 107’614,80 грн.
При винесенні рішення суд виходив з такого.
Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, а саме: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації). Оскільки відповідач 2 у справі –відокремлений підрозділ "Служба матеріально-технічного постачання" Державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця" не наділений правами юридичної особи, не наділений правами юридичної особи, він не може виступати відповідачем у господарській справі. За таких обставин позовні вимоги, звернуті до відповідача 2, не можуть бути предметом розгляду господарським судом, а тому провадження у справі в цій частині необхідно припинити.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 6.1 Договору визначено, що оплата за поставлений товар проводиться покупцем протягом 45 (сорока п’яти) банківських днів після дати поставки товару. Враховуючи наведені вище норми закону та Договору, оскільки відповідач прийняв товар, проте не оплатив його вартості у визначені строки, вимоги позивача про стягнення 107’614,80 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно з пунктом 9.4 Договору в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від його вартості за кожен день прострочення. За таких обставин вимоги позивача про стягнення 1’293,59 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 477,63 грн. –3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 9’326,62 грн. упущеної вигоди з огляду на необґрунтованість такої вимоги. Зазначене мотивовано тим, що позивачем не доведено факту завдання відповідачем збитку, який полягає у втраті можливості отримати певну вигоду, розмір такого збитку не підтверджується первинними документами, як наслідок –відсутній причинний зв’язок. Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Таким чином, оскільки відсутні такі елементи складу правопорушення, як збиток та причинний зв’язок, позовні вимоги про стягнення з відповідача 9’326,62 грн. збитків у формі упущеної вигоди є безпідставними. У задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При частковому задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв’язку з частковим задоволенням позову суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 193, 218 Господарського кодексу України, статтями 526, 625 Цивільного кодексу України, статтями 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Припинити провадження у справі в частині розгляду позовних вимог до відокремленого підрозділу "Служба матеріально-технічного постачання" державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця".
2. Позов задоволити частково.
3. Стягнути з державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця" (адреса: вулиця Гоголя, будинок 1, місто Львів, 79007; ідентифікаційний код 01059900) на користь науково-виробничого приватного малого підприємства "Промтехконструкція" (адреса: вулиця Леніна, будинок 61, місто Краматорськ, Донецька область, 84333; ідентифікаційний код 23177528) 107’614,80 грн. основного боргу, 1’293,59 грн. пені, 477,63 грн. –3% річних, 1’096,15 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 217,92 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4’155,30 грн. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2010 р.
Суддя
Судове рішення № 12324368, Господарський суд Львівської області було прийнято 17.11.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 19/142. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: