Рішення № 12324268, 11.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/45311.11.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Лізинг»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Пек-АВО-Лтд»

Про стягнення 103138,58 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:          

від позивача Зайцев М.М. - представник за довіреністю

від відповідача           Куліш В.О. –представник за довіреністю

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.11.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 28697,22 грн. заборгованості по договору, 2474,54 грн. пені, 71966,82 грн. неустойки за дострокове розірвання договору, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита – 1629,34 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2010 було порушено провадження у справі № 47/453 розгляд справи було призначено на 21.10.2010р., ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2010р. розгляд справи було відкладено до 11.11.2010р.

В судовому засіданні 11.11.2010р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем не було сплачено заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі –28697,22 грн., та враховуючи те, що відповідачем достроково було припинено лізингову угоду та повернено предмет лізингу, що є підставою для стягнення з останнього неустойки в сумі –71996,82 грн., та просив стягнути пеню в сумі 2474,54 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що 31.08.2009р. відповідач повернув майно на підставі актів повернення транспортних засобів, а тому договір фактично було припинено 31.08.2009р. В частині стягнення неустойки відповідач зазначає, що неустойка стягується у на підставі ч. 1 ст. 549 ЦК України за порушення боржником зобов’язання, в свою чергу зобов’язання за договором фінансового лізингу порушено не було. В частині стягнення пені відповідач зазначає що лізингові платежі сплачувались своєчасно, а отже нарахування пені не є законним та обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2007 між позивачем ТОВ «Євро Лізинг», як лізингодавцем та відповідачем ТОВ «Пек-АВО Лтд», як лізингоодержувачем, було укладено договір № 174, відповідно до умов якого лізингодавець передає, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб і відповідності з замовленням на ТЗ (п. 2.1).

Умовами договору № 174 від 26.02.2007 сторонами було погоджено, що за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізинговодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в плані лізингу (додаток № 3) (п. 5.1), оплата вартості послуг лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний платіж здійснюється у наступному порядку: сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу сплачується у сумі зазначеній у плані лізингу, комісія лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ розраховується за формулою (п. 5.8), дія договору може бути достроково припинена (п. 13.1), за взаємною згодою сторін, про що укладається додаток до цього договору (п. 13.1.1), з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не виконує будь якого зі своїх зобов’язань за цим договором. В такому випадку лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувач про припинення цього договору (п. 13.1.2.) у випадку дострокового припинення дії цього договору лізингоодержувач зобов’язаний протягом 10 банківських днів з дати пред’явлення повідомлення лізингодавця перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим договором та додатками до нього, що залишились несплаченими на дату розірвання договору, та сплатити на вимогу лізингодавця неустойку за дострокове припинення цього договору в сумі 5 (п’яти) лізингових платежів (п. 13.2).

Згідно з замовленнями відповідача, а саме: № 174/001, 174/002, № 174/003, № 174/004 від 26.02.2007р. позивачем було надано транспортні засоби Fabia Combi Classic –3 шт., Skoda Octavia Tour –1 шт., про що було складено акти приймання передачі, а саме: № 174/001, 174/002, № 174/003, № 174/004 від 23.03.2007р., які підписано представниками позивача та відповідача, та з проставленими печатками сторін (належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Відповідно до двосторонні підписаними планами лізингу № 174/001, 174/002, № 174/003, № 174/004 від 26.02.2007р., та змінами до вищезазначених планів, а саме: № 174/001, 174/002, № 174/003, № 174/004 від 26.02.2007р. від 04.04.2007р., та № 174/001, 174/002, № 174/003, № 174/004 від 26.02.2007р. від 21.03.2007р., сторонами було узгоджено строки та розміри платежів.

Згідно з актами повернення транспортних засобів, а саме: № 174/001, 174/002, № 174/003, № 174/004 від 31 серпня 2009р., підписаним представниками позивача та відповідача, та з проставленими печатками сторін (належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), відповідач повернув транспортні засоби позивачу.

23.07.2010р. позивач направив на адресу відповідача лист про дострокове розірвання договору лізингу, та вимагав здійснити оплату заборгованості в сумі –27411,41 грн., та неустойку у розмірі п’яти лізингових платежів в сумі 71996,82 грн., який відповідач отримав 26.07.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення № 044-120366 Inter Ciny Post.

Як зазначив позивач у позові, відповідачем не було сплачено заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі –28697,22 грн., та враховуючи те, що лізингову угоду було припинено достроково та повернено предмет лізингу, є підстави для стягнення з відповідача неустойки в сумі –71996,82 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що 31.08.2009р. відповідач повернув майно на підставі актів повернення транспортних засобів, а тому договір фактично було припинено 31.08.2009р. В частині стягнення неустойки відповідач зазначає, що неустойка стягується у на підставі ч. 1 ст. 549 ЦК України за порушення боржником зобов’язання, в свою чергу зобов’язання за договором фінансового лізингу порушено не було. В частині стягнення пені відповідач зазначає що лізингові платежі сплачувались своєчасно, а отже нарахування пені не є законним та обґрунтованим.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 808 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавця на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізинговий платіж).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Твердження відповідача про те, що договір було припинено 31.08.2009р. після двостороннього підписання актів повернення майна на підставі п. 13.1.1, судом відхиляється, оскільки вищезазначеним пунктом договору чітко передбачено укладання додатку до договору. В свою чергу акти повернення транспортних засобів лише підтверджують повернення предмету лізингу, а п. 3.1 договору відповідачу (лізингодавцю) надано право на користування предметом лізингу, а отже не користування предметом лізингу без укладання додатку до договору про розірвання договору, не є належним доказом дострокового припинення договору.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору лізингу № 174, було передано відповідачу транспортні засоби відповідно до замовлень останнього, що підтверджується актами приймання передачі № № 174/001, 174/002, № 174/003, № 174/004, але актами повернення транспортних засобів № 174/001, 174/002, № 174/003, № 174/004 від 31 серпня 2009р. відповідач повернув предмет лізингу.

Також судом встановлено, що з 29.08.2009р. по 02.10.2010р. (дата визначена позивачем самостійно), під час дії договору, відповідач не здійснив лізингові платежі на суму 28697,22 грн., а тому 23.07.2010р. позивач направив на адресу відповідача лист про дострокове припинення договору лізингу № 174, та вимагав здійснити оплату заборгованості та здійснити оплату неустойку у розмірі 71966,82 грн. Оплата в сумі 27411,41 грн. та 71966,82 грн. здійснена відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення справи по суті, суду надано не було.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору лізингу № 174, існує непогашена заборгованість в сумі 27411,41 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті лізингових платежів є законною обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі - 28697,22 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки за дострокове припинення договору лізингу в сумі –71966,82 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Твердження відповідача про те, що договір було припинено за взаємною згодою, а тому вимога щодо сплати неустойки є неправомірною судом відхиляються, оскільки як вже було судом встановлено підписання актів про повернення майна, не є належним доказом припинення договору, оскільки п. 13.1.1 передбачено укладання окремого документу, як-то додаток до договору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено що оскільки дострокове припинення договору відбулось внаслідок письмової заяви лізингодавця, оскільки лізингоодержувач не здійснював лізингові платежі, та враховуючи те, що п. 13.2 договору сторони погодили, що у разі дострокового припинення договору за заявою лізингодавця, лізингоодержувач зобов’язаний сплатити неустойку у розмірі 5 (п’яти) лізингових платежів, позивачем така заява була направлена, а відповідачем отримана 26.07.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення № 044-120366 Inter Ciny Post, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки за дострокове припинення договору лізингу в сумі –71966,82 грн. є законною обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати лізингових платежів в сумі –2474,54 грн.

Твердження відповідача про те, що лізингові платежі за договором лізингу № 174 сплачувались своєчасно, а тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, судом відхиляються, оскільки як судом встановлено заборгованість відповідача перед позивачем складає - 28697,22 грн., станом на момент розгляду справи не погашена та доказів протилежного суду надано не було.

Враховуючи те, що сторонами було чітко узгоджено план внесення лізингових платежів та враховуючи те, що оскільки станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по договору лізингу № 174 складає 28697,22 грн., а позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені на підставі п. 16.1, та з урахуванням приписів ст. 3 закону України «про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», суд дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами. Відповідно до розрахунків позивача долучених до матеріалів справи, які судом перевірені і з якими суд погоджується, розмір пені складає - 2474,54 грн., і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: 28697,22 грн. заборгованості по договору, 2474,54 грн. пені, 71966,82 грн. неустойки

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пек-АВО Лтд»(код ЄДРПОУ 34806020, місцезнаходження: 02183, м. Київ, пр.-т Генерала Ватутіна, 24-а, кв. 81) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(код ЄДРПОУ 32774741, місцезнаходження: 03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 67) суму заборгованості - 28 697 (двадцять вісім тисяч шістсот дев’яносто сім) грн. 22 коп., пені – 2 474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 54 коп., 71 966 (сімдесят одна тисяча дев’ятсот шістдесят шість) грн. 82 коп. - неустойки, а також 1031 (тисяча тридцять одна) грн. 39 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.           Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Станік С.Р.

Дата складання повного тексту рішення –16.11.2010