Рішення № 12324207, 03.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/574-14/2603.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вотум» доЗакритого акціонерного товариства «Торвекс»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпіка»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сибіга С.Е.

простягнення 11 814 622,80 грн. Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача          –          Сторожук О.В., довіреність у справі;

від відповідача-1 –          не з’явився;

від відповідача-2 –          не з’явився;

від третьої особи –          не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.2006 у справі № 18/574 позов Акціонерного банку «Аллонж»до Закритого акціонерного товариства «Торвекс»задоволено повністю. Розірвано кредитний договір № 482 від 25.06.2002, укладений між АБ «Алонж»та відповідачем-1 (далі –Кредитний договір). Стягнуто з відповідача-1 на користь АБ «Алонж»10897 636,45 грн. заборгованості за кредитом та 916 986,35 грн. заборгованості за відсотками по користуванню кредитом.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2006 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Вказана постанова мотивована тим, що Господарським судом м. Києва не було досліджено та надано оцінку правомірності доводів ТОВ «Олімпіка», щодо наявності у нього матеріального права, яке підлягало захисту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2008 суддя Нарольський М.М. прийняв справу до провадження, присвоїв справі № 18/574-14/26, залучив до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпіка»як третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2009 суд замінив Акціонерний банк «Аллонж»його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Вотум»в порядку ст. 25 ГПК України.

Не погодившись з вказаною ухвалою Закрите акціонерне товариство «Торвекс»оскаржувало її в апеляційному та касаційному порядку.

Судами апеляційної та касаційної інстанції, вказана ухвалу суду була залишена без змін.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.05.2010 залучено до участі у справі іншого відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Оліміпіка».

У зв'язку з перебуванням судді Нарольського М.М. на лікарняному та з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням №27 від 27.09.2010 В.о. Голови Господарського суду м. Києва справу №18/574-14/26 передано судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 28.09.2010 суддею Сташківим Р.Б. прийнято справу до провадження та призначено до розгляду на 11.10.2010.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Позовні вимоги, з урахуванням уточнень підстав позову та письмових пояснень ТОВ «Вотум», який є правонаступником АБ «Алонж»мотивовані наступним:

-          на виконання умов Кредитного договору АБ «Алонж»надав ЗАТ «Торвекс»кредит на суму 10897636,45 грн.;

-          проте, відповідач-1 свої зобов’язання за Кредитним договором та додатковими угодами до нього належним чином не виконував, у зв’язку з чим, позивач, на підставі ст. 651 ЦК України, саме в зв’язку з істотним порушенням ЗАТ «Торвекс»умов Кредитного договору просив його розірвати;

-          враховуючи те, що строк користування кредитом закінчився ще 24.06.2008, зобов’язання ЗАТ «Торвекс»щодо повернення суми кредиту у розмірі 10897636,45 грн., відповідно до п.п.5.3.3 п.5.3 Кредитного договору є таким, що настало, а відтак позивач просив стягнути на його користь з ЗАТ «Торвекс»заборгованість по кредиту в сумі 10897636,45 грн. та по нарахованим процентам в сумі 916986,35 грн.

Неодноразово відповідач-1 заявляв клопотання про заміну його належним відповідачем – ТОВ «Олімпіка», враховуючи укладений між позивачем та відповідачами договір №9-1 про поступку права вимоги від 01.04.2004 (далі –Договір уступки), за яким начебто ЗАТ «Торвекс»перевів свій борг за Кредитним договором на ТОВ «Олімпіка».

Вказане клопотання ТОВ «Олімпіка»підтримувало.

Позивач щодо даної ситуації пояснив, що нотаріальна засвідчена копія Договору уступки не може слугувати підставою для стягнення з ТОВ «Олімпіка»боргу, оскільки оригінал даного договору сторонами не подавався, а до Кредитного договору двічі вносились зміни додатковими угодами №20 від 26.07.2004 та №21 від 06.08.2004, що дає підстави сумніватися у переведені боргу на ТОВ «Олімпіка».

Позивач також просив врахувати, що у ліквідатора АБ «Алонж»при проведенні ліквідаційної процедури та у ТОВ «Вотум»як управителя активами АБ «Алонж»будь-які документи чи інформація щодо існування Договору уступки відсутня (а.с.50-51, том ІІІ).

На вимоги суду викладені в ухвалах, відповідачі пояснили, що надати оригінал Договору уступки не мають можливості, оскільки він був втрачений. Будь-які інші документи, які могли б підтвердити поступку права вимоги за Кредитним договором у них відсутні.

Третя особа в судове засідання не з’явилась та просила розглядати справу за її відсутності.

По суті спору пояснила наступне.

Вона, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сибіга С.Е. фотокопії Договору уступки посвідчувала 19.08.2008 за р. №№7605-7607. Надати будь-які пояснення щодо обставин засвідчення фотокопій, не має можливості за давністю вчинення цих нотаріальних дій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.06.2002 між АБ «Алонж», правонаступником якого є ТОВ «Вотум» (Банк) та ТОВ «Торвекс»(Позичальник) укладено Кредитний договір, за умовами якого Банк зобов’язався надати Позичальнику, а останній зобов’язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку грошову суму в розмірі 8485001 грн. на строк з 25 червня 2002 року до 24 червня 2008 року з виплатою 2% річних за користування кредитом.

За умовами Кредитного договору, Позичальник зобов’язався належним чином виконувати взяті на себе зобов’язання за цим договором та використовувати кредит на цілі, зазначені в п.2.1 даного договору (п.п.5.3.1); повернути суму кредиту у строк, передбачений п.1.1 даного договору (п.п.5.3.3); сплатити відсотки за користування кредитом у порядку та на умовах, передбачених розділом 4 даного договору (п.п.5.3.4).

Додатковою угодою №1 від 31.07.2002 до Кредитного договору сторони дійшли згоди встановити відсоткову ставку за користування кредитом в розмірі 18% річних з 31.07.2002.

Додатковою угодою №2 від 02.08.2002 до Кредитного договору сторонами погоджено встановити відсоткову ставку у наступних розмірах:

з 02.08.2002 - 2% річних;

з 30.08.2002 - 18% річних.

Додатковою угодою №3 від 19.08.2002 сторонами погоджено встановити ліміт розміру кредиту у сумі 8 502 488 грн. з 19 серпня 2002 року.

Згідно з додатковою угодою №4 від 29.08.2002 ліміт кредитної лінії встановлений розмірі 8 952 488 грн. з 29 серпня 2002 року.

Додатковою угодою №5 від 03.09.2002 до Кредитного договору відсоткова ставка кредитному договору встановлена у наступних розмірах:

з 02.09.2002 - 2% річних;

з 30.09.2002 - 18% річних.

Відповідно до додаткової угоди №6 від 30.09.2002 сума ліміту встановлена у розмірі 10 000 000 грн.

Додатковою угодою №7 від 03.10.2002 до Кредитного договору відсоткова ставка по кредитному договору встановлена у наступних розмірах:

з 01.10.2002 - 2% річних;

з 31.10.2002 -18% річних.

Додатковою угодою №8 від 11.10.2002 до Кредитного договору розмір ліміту кредитної лінії встановлений у сумі 11 000 000 грн. з 11 жовтня 2002 року.

Додатковою угодою №9 від 04.11.2002 до Кредитного договору сторонами встановлена відсоткова ставка у розмірі:

з 01.11.2002 - 2% річних;

з 30.11.2002 -18% річних.

Додатковою угодою №10 від 02.12.2002 до Кредитного договору передбачено, що відсоткова ставка за кредитним договором встановлена у наступних розмірах:

з 01.12.2002 - 2% річних;

з 31.12.2002 - 18% річних.

Додатковою угодою №11 до Кредитного договору сторони прийшли до згоди викласти п.3.1 Кредитного договору у наступній редакції: виконання Позичальником зобов’язань по цьому договору забезпечується заставою згідно договору застави цінних паперів №482 від 25.06.2002, договору застави майнових прав №482-1 від 28.12.2002 та порукою згідно договору поруки №482 від 28.12.2002.

29.12.2002 між сторонами укладено додаткову угоду №11-1 до Кредитного договору, якою сторони дійшли згоди викласти в наступній редакції п.4.2 Кредитного договору:

З 1 січня 2003 року за користування кредитом відсотки сплачуються Позичальником у наступному порядку:

- щомісячно у строк не пізніше двох останніх днів кожного місяця (п.п.4.2.1);

- при остаточному поверненні суми кредиту, якщо остаточне повернення кредиту проводиться достроково (п.4.2.2);

- разом з поверненням суми кредиту у строк, визначений п.1.1 Кредитного договору (п.п.4.2.3).

Додатковою угодою №11-2 до Кредитного договору від 28.12.2002 сторони встановили, що відсотки за користування кредитом з 25 червня 2002 року до 31 грудня 2002 року по Кредитному договору сплачуються Позичальником при закінченні строку дії Кредитного договору, визначеному в п.1.1 цього договору.

Згідно з додатковою угодою №12 від 03.01.2003 до Кредитного договору відсоткова ставка за користування кредитом встановлена у наступних розмірах:

з 01.01.2003 - 2% річних;

з 31.01.2003 - 18% річних.

Відповідно до додаткової угоди №13 від 03.02.2003 до Кредитного договору відсоткова ставка за користування кредитом встановлена у наступних розмірах:

з 01.02.2003 - 2% річних;

з 28.02.2003 - 28% річних.

Додатково угодою №14 від 03.03.2003 до Кредитного договору відсоткова ставка за користування кредитом встановлена у наступних розмірах:

з 01.03.2002 - 2% річних;

з 31.03.2002 - 18% річних.

Додатковою угодою №15 від 03.04.2003 до Кредитного договору відсоткова ставка за користування кредитом встановлена у наступних розмірах:

з 01.04.2003 - 2% річних;

з 30.04.2003 - 18% річних;

з 01.05.2003 - 2% річних;

з 31.05.2003 - 18% річних;

з 01.06.2003 - 2% річних;

з 30.06.2003 - 18% річних.

Додатковою угодою №16 від 01.07.2003 до Кредитного договору відсоткова ставка за користування кредитом встановлена у наступних розмірах:

з 01.07.2003 –2% річних;

з 31.07.2003 –18% річних;

з 01.08.2003 –2% річних;

з 31.08.2003 –18% річних;

з 01.09.2003 –2% річних;

з 30.09.2003 –18% річних;

з 01.10.2003 –2% річних;

з 31.10.2003 –18% річних;

з 01.11.2003 –2% річних;

з 31.11.2003 –18% річних;

з 01.12.2003 –2% річних;

з 31.12.2003 –18% річних.

01.12.2003 між сторонами укладено додаткову угоду №17 до Кредитному договору, за умовами якої сторони дійшли згоди, що відсоткова ставка по Кредитному договору на строк з січня до грудня 2004 року встановлюється в наступному розмірі: щомісячно, з першого числа місяця відсоткова ставка встановлюється в розмірі –2% річних, а з останнього числа даного місяця в розмірі –18% річних.

Додатковою угодою №18 до Кредитного договору сторони погодили, що відсотки за користування кредитом по Кредитному договору з грудня місяця 2003 року до березня 2004 року, сплачуються Позичальником у березні 2004 року, у термін не пізніше двох останніх днів місяця.

Додатковою угодою №19 від 29.04.2004 до Кредитного договору сторони погодили, що відсотки за користування кредитом по Кредитному договору за період з грудня 2003 року до липня 2004 року, сплачуються Позичальником у липні 2004 року, у термін не пізніше двох останніх днів місяця.

Факт належного виконання Банком умов Кредитного договору підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами №2606-02 від 26.06.2002 на суму 7485 001 грн., №2606-03 від 26.06.2002 на суму 1000000 грн., №1908-02 від 19.08.2002 на суму 17487 грн., №3008-01 від 30.08.2002 на суму 400000 грн., №0209-06 від 02.09.2002 на суму 20000 грн., №3009-7 від 30.09.2002 на суму 971858,45 грн., 38_1 від 11.10.2002 на суму 204000 грн., №3010-01 від 30.10.2002 на суму 796290 грн., №38_4 від 19.11.2002 на суму 3000 грн.

Тобто, Банком усього було надано ЗАТ «Торвекс»кредиту на загальну суму 10897636,45 грн.

В зв’язку з порушенням Позичальником умов Кредитного договору, Банк на підставі умов Кредитного договору, в зв’язку з закінченням строку користування кредитними коштами вимагає розірвання Кредитного договору, на підстав ст. 651 ЦК України та погашення заборгованості Позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом .

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад»ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

В зв’язку в істотним порушенням ЗАТ «Торвекс»своїх зобов’язань перед позивачем, які визначені умовами Кредитного договору щодо своєчасного погашення відсотків за користування кредитом та повернення усієї суми кредиту, оскільки строк користування кредитними коштами є таким, що закінчився, позивач на підставі ст. 651 ЦК України вимагає розірвання Кредитного договору.

Частиною 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.2 ст.611 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 8.1 Кредитного договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного погашення Позичальником суми кредиту, зазначеної в п.1.1 даного договору, сплати відсотків по кредиту та сплати штрафних санкцій, згідно розділу 7 даного договору.

З огляду на той факт, що дія Кредитного договору не пов’язана з закінченням строку користування кредитом, а також враховуючи наявність істотного порушення умов Кредитного договору відповідачем-1, позовна вимога про розірвання Кредитного договору є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Окрім цього, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Як було встановлено судом, АБ «Алонж», правонаступником якого є ТОВ «Вотум»належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику грошових коштів (Кредиту) в межах Кредитного договору.

Однак, відповідач, отримавши вищезазначену суму Кредиту та користуючись грошовими коштами, в порушення умов Кредитного договору, вимог ст.ст. 526, 1054 ЦК України, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав.

Таким чином, у Позичальника перед Банком наявна заборгованість по Кредитному договору в сумі 11814622,80 грн., яка складається з:

- 10897636,45 грн. заборгованості по кредиту;

- 916986,35 грн. заборгованості по процентам.

Що ж стосується пояснення відповідачів щодо переведення боргового зобов’язання ЗАТ «Торвекс»на ТОВ «Олімпіка», в зв’язку з укладенням Договору уступки, суд їх до уваги не приймає в силу наступного.

Як зазначають відповідачі, 01.06.2004 між АБ «Алонж»(Кредитор), ЗАТ «Торвекс»(Первісний боржник) та ТОВ «Олімпіка»(Новий боржник) начебто було укладено Договір уступки, за умовами якого Первісний боржник за згодою Кредитора переводить свій борг (обов’язки) за Кредитним договором, а також за всіма додатками до нього, укладеними між Кредитором і Первісним боржником, Новий боржник заміняє Первісного боржника у зобов’язанні, що виникає із зазначеного вище договору і приймає на себе обов’язки Первісного боржника за Основним договором, а Кредитор набуває право вимоги за Основним договором до Нового боржника.

Пунктом 2 вказаного договору сторони погодили, що з моменту підписання даного договору Кредитор набуває права вимагати від Нового боржника (замість Первісного боржника) суму боргу, зазначеного в п.1 даного договору, в повному обсязі.

Статтею 520 ЦК України визначено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як зазначає позивач, згоди на укладення Договору уступки він не надавав.

Заперечуючи проти укладення даного договору позивач пояснив, зокрема таке.

- у ліквідатора АБ «Алонж»при проведенні ліквідаційної процедури та у ТОВ «Вотум»як управителя активами АБ «Алонж»будь-які документи чи інформація щодо існування Договору уступки відсутня;

- у кредитній справі ЗАТ «Торвекс»не міститься примірника оригіналу чи копії вказаного договору;

- переведення боргу не відобразилося у бухгалтерському обліку АБ «Алонж»на підтвердження чого позивач надав склад переданих ТОВ «Вотум»за договором ГД-Л-267 про передавання в управління непроданих активів від 08.08.2008, що відображений у додатку №1 до договору;

- боржником за Кредитним договором зазначене ЗАТ «Торвекс», а що стосується заборгованостей боржників АБ «Алонж», які були переведені, вони знайшли своє відображення у розділі ІІ додатку І «Дебіторська заборгованість». На ТОВ «Оліміпіка»було переведено 9922380 грн. боргів інших боржників АБ «Алонж», проте серед них борг ЗАТ «Торвекс»- відсутній;

- переведення боргів у кожному випадку супроводжувалось двостороннім договором (між первісним та новим кредитором), листом на ім’я голови правління АБ «Алонж», протоколом засідання правління АБ «Алонж»та листом-згодою АБ «Алонж», проте у даному випадку засідання правління АБ «Алонж»щодо надання згоди на переведення на ТОВ «Олімпіка» грошового зобов’язання ЗАТ «Торвекс»не проводились.

На вимоги суду викладені в ухвалах, відповідачі пояснили, що можливості надати оригінал Договору уступки не мають можливості, оскільки він був втрачений.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пунктом 1 статті 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до частин 2, 3, статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Будь-яких документів, які могли б підтвердити укладення між сторонами Договору уступки та наявність у ТОВ «Олімпіка»боргових зобов’язань перед ТОВ «Вотум», який є правонаступником АБ «Алонж», у зв’язку з його укладенням відповідачі не надали, посилаючи на їх відсутність.

Оригінал Договору уступки відповідачі не надали, оскільки останній у них, як і у АБ «Алонж»та ТОВ «Вотум»відсутній.

З пояснень третьої особи, які надійшли до суду за вих. №181 20.10.2010 також не підтверджується факту укладеності між АБ «Алонж», ЗАТ «Торвекс»та ТОВ «Олімпіка»Договору уступки.

При цьому, судом враховано, що до Кредитного договору, після начебто укладення Договору уступки вносились зміни додатковою угодою №20 від 26.07.2004 та №21 від 06.08.2004, які підписувались повноваженими представниками обох сторін з проставлянням печатки їх юридичної особи.

Так, додатковою угодою №20 від 26.07.2004 до Кредитного договору сторони встановили, що відсотки за користування кредитом по Кредитному договору за період з грудня 2003 року до серпня 2004 року сплачуються Позичальником у серпні 2004 року, у термін не пізніше двох останніх днів місяця.

Додатковою угодою №21 від 06.08.2004 до Кредитного договору сторони погодили викласти п.3.1 Кредитного договору у наступній редакції: виконання Позичальником зобов’язань по цьому договору забезпечується порукою згідно договорів поруки №482 від 28.12.20002, №482-1 від 06.08.2004 та заставою згідно договору застави цінних паперів №482 від 25.06.2002 і договору застави майнових прав №482-1 від 28.12.2002.

Оригінали додаткових угод №№20 та 21 були оглянуті судом в судовому засіданні.

Враховуючи встановлені у ході судового розгляду справи обставини, а саме: відсутність у АБ «Алонж», правонаступником якого є ТОВ «Вотум», ЗАТ «Торвекс»та ТОВ «Олімпіка»оригіналу договору про поступку права вимоги №9-1 від 01.06.2004, внесення між АБ «Алонж»та ЗАТ «Торвекс»змін до Кредитного договору додатковими угодами №20 від 26.07.2004 та №21 від 06.08.2004 після 01.06.2004 виключає настання як у позивача, так і відповідачів певних правових наслідків, що є підставою визнання договору про поступку права вимоги №9-1 від 01.06.2004 неукладеним.

Позаяк правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а вчинення Договору уступки не було пов’язане з настанням певних правових результатів, та відповідно не породило у сторін будь-яких прав та обов'язків, правових підстав для стягнення з ТОВ «Олімпіка»боргу ЗАТ «Торвекс»за Кредитним договором суд не вбачає.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача-1, оскільки спір виник з їх вини.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив 25500 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, платіжним дорученням №288 від 09.11.2006, тоді як заявлені дві позовні вимоги: як майнового, так і немайнового характеру.

Позаяк, відсутні докази сплати позивачем 85 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд немайнової вимоги, а усі судові витрати покладені н відповідача-1, стягнення судового збору в сумі 85 грн. має відбуватись за рахунок цієї особи в рахунок Державного бюджету України.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати кредитний договір №482, укладений між Акціонерним банком «Алонж», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вотум»та Закрите акціонерне товариство «Торвекс».

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Торвекс»(01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 26; 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-е, офіс 306; ідентифікаційний код 25588036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вотум»(03035, м. Київ, площа Солом’янська, 2, приміщення 800; ідентифікаційний код 31360954), який є правонаступником Акціонерного банку «Алонж»(01023, м. Київ, вул. Ш. Руставелі, 5; ідентифікаційний код 14362014) 10897636 (десять мільйонів вісімсот дев’яносто сім тисяч шістсот тридцять шість) грн. 45 коп. заборгованості за кредитом, 916986 (дев’ятсот шістнадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят шість) грн. 35 коп. процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором №482 від 25.06.2002, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Торвекс»(01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 26; 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-е, офіс 306; ідентифікаційний код 25588036) на користь Державного бюджету України 85 (вісімдесят п’ять) грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд немайнової вимоги.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяР.Б. Сташків

Повне рішення складено

(у зв’язку з перебуванням судді на лікарняному) 17.11.2010