Рішення № 12324186, 11.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/27611.11.10 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1; До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної

інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого

майна”.

Про визнання права власності.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача ОСОБА_3

Від Відповідача 1 не зявився

Від Відповідача 2 не зявився

Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати право власності на нежитлові приміщення - заклади громадського харчування і магазин АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва літера «А»загальною площею 2438,9 кв.м. та літера «Б»загальною площею 173,8 кв.м. та зобовязати Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна” зареєструвати право власності за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на нежитлові приміщення - заклади громадського харчування і магазин АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва літера «А»загальною площею 2438,9 кв.м. та літера «Б»загальною площею 173,8 кв.м.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач -1 надав відзив на позов в порядку статті 59 ГПК України, згідно якого Відповідач -1 визнає позовні вимоги Позивача в повному обсязі та просить задовольнити їх у повному обсязі, справу просить розглядати без його участі.

Відповідач -2 надав відзив на позов в порядку статті 59 ГПК України, згідно якого Відповідач заперечує проти позовних вимог Позивача та просить суд прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України, справу розглянути без участі представника.

Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до первісної та зустрічної позовних заяв, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на підставі Договору оренди земельної ділянки від 22.08.2003 року (договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів КМДА від 17.09.2003 року за № 66-6-00099) є орендарем земельної ділянки АДРЕСА_1, 4/1 у Дніпровському районі м. Києва з цільовим призначенням для будівництва та подальшої експлуатації та обслуговування закладів громадського харчування та магазинів, строком на 15 років.

На зазначеній земельній ділянці вже існували обєкти незавершеного будівництва торгівельні павільйони. Зазначені приміщення потребувало ремонту, певної реконструкції з метою поліпшення технічного стану та належних умов користування ним.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 уклала з Позивачем Договір купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва від 19.07.2008 року (далі Договір). Згідно умов даного Договору Позивач зобовязаний був передати Відповідачеві-1 обєкти незавершеного будівництва АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва літера «А»загальною площею 1438,9 кв.м. та літера «Б»загальною площею 80,0 кв.м. Відповідач-1 у свою чергу зобовязаний у двомісячний термін сплатити за нього сто сімдесят тисяч протягом двох місяців після підписання Договору.

На протязі 2008 2010 років Позивачем було зроблено реконструкцію торгівельних павільйонів АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва у відповідності до дозволу на виконання будівельних робіт від 26.09.2008 року.

Після проведених робіт площа нежитлових приміщень АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва дорівнює:

-АДРЕСА_1 літера «А»- 2438,9 кв.м.

-АДРЕСА_1 літера «Б»- 173,8 кв.м.

Позивачкою отримано сертифікати відповідності від 23.02.2009 року, що видані Державною будівельною інспекцією м. Києва на підставі Акта готовності обєкта до експлуатації від 19.08.2009 року.

Відповідач-1 після того як Позивачем було закінчено будівництво вищезазначених нежитлових обєктів, самовільно зайняв їх та посилаючись на те, що Позивача відсутні правстановлюючі документи, заявив, що дані приміщення належать йому на праві приватної власності.

З метою належного володіння нежилими приміщеннями АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва Позивачка звернулась до Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна ” з проханням зареєструвати право власності на торгівельні павільйони АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва. Позивачка отримала відмову в цьому чим саме було порушено її право на повноцінне володіння зазначеною будівлею на свій розсуд.

Зазначені обставини змусили позивача звернутись до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Судом встановлено, що між Позивачем та Відповідачем-1 було Договір купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва від 19.07.2008 року. Даний Договір не може бути прийнятий судом до уваги з нижченаведених підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно положень ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Крім того Відповідач-1 визнав позовні вимоги Позивача в повному обсязі та не заперечував проти того, що при укладанні Договору сторонами не було дотримано вимоги, щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що Позивачем доведено факт набуття ним права власності на торгівельні павільйони АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва на підставі Договору оренди земельної ділянки від 22.08.2003 року (договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів КМДА від 17.09.2003 року за № 66-6-00099), сертифікатів відповідності від 23.02.2009 року, що видані Державною будівельною інспекцією м. Києва на підставі Акта готовності обєкта до експлуатації від 19.08.2009 року та технічного паспорту обєкту нерухомості.

Щодо вимог Позивача до Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна ” з проханням зареєструвати право власності на торгівельні павільйони АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва вони підлягають задоволенню з наступних причин.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржене або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Статтею 4 цього ж Закону визначено, що право власності на нерухоме майно підлягає обовязковій державній реєстрації.

Відповідно до п. 7, 8 Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, від 20 червня 2002 року N 74/74 підлягає державній реєстрації право власності на об'єкти

реконструкція яких закінчені, незалежно від форм власності та які прийняті в експлуатацію в установленому порядку при наявності актів прийняття об'єктів в експлуатацію та матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна.

Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані в місті Києві є обов'язковою для суб'єктів цих прав - фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, держави Україна в особі відповідних органів влади, а також територіальної громади міста Києва, територіальних громад районів у місті Києві в особі органів місцевого самоврядування з одного боку та Бюро з іншого боку.

Таким чином, все наведене вище свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, а тому вимоги останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

За усним клопотанням представника позивача судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на нежитлові приміщення - заклади громадського харчування і магазин АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва літера «А»загальною площею 2438,9 кв.м. та літера «Б»загальною площею 173,8 кв.м.

Зобовязати Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна” (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, код ЄДРПОУ 03359836) зареєструвати право власності за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на нежитлові приміщення - заклади громадського харчування і магазин АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва літера «А»загальною площею 2438,9 кв.м. та літера «Б»загальною площею 173,8 кв.м.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяІ.О.Домнічева

Повне рішення складено 15.11.2010 р.