Рішення № 12323869, 04.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/428 04.11.10

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення боргу за споживання електричної енергії 20 795 676,49 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Цурка Н.О.- довіреність №Д07/2010/06/25-8 від 25.06.2010;

від відповідача: не зявились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 20 795 676,49 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за спожиту електричну енергію за період з 01.11.2009 року по 01.09.2010 року згідно Договору № 112 від 25.06.2003 року.

З цих підстав, враховуючи ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 15490 372,28 грн. боргу за активну електроенергію, 1695862, 96 грн. боргу за реактивну електроенергію, 1433 983,89 грн. пені, 1203 036,47 грн. штрафу, 689 244,27 грн. індексу інфляції, 283 176,62 грн. 3 % річних, 25 500,00 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 04.10.2010 порушено провадження по справі, призначено її розгляд на 21.10.2010.

21.10.2010 за клопотанням представника відповідача оголошувалася перерва в розгляді справи до 04.11.2010.

04.11.2010 у звязку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу, представник позивача в судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 15455 611,02 грн. боргу за активну електроенергію, 1695862, 96 грн. боргу за реактивну електроенергію, 1433 983,89 грн. пені, 1203 036,47 грн. штрафу, 689 244,27 грн. індексу інфляції, 283 176,62 грн. 3 % річних, 25 500,00 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином про що свідчить розписка в матеріалах справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.11.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 112 про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розділом 1 договору сторони визначили предмет договору, зокрема : постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками договору, що є його невідємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємною частиною.

Згідно з п. 2.2.2. Договору позивач постачає електроенергію, як різновид товару за умовами, визначеними йому договором, вартість якої відповідач згідно з п. 2.3.3. Договору зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі відповідно до встановлених Договором умов та термінів оплати.

Відповідно до додатку 21 до Договору відповідач зобов'язаний здійснювати до 25 числа поточного місяця 100% вартості від обсягу договірної величини споживання електричної енергії на поточний розрахунковий період за тарифом попереднього розрахункового періоду.

Відповідно до додатку 5Б до Договору визначено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який визначений відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами затверджена наказом Міністерством палива та енергетики України №19 від 17.01.2002р.

Відповідно до п.17 додатку 5 б до Договору передбачено обов'язок відповідача за підсумками розрахункового періоду до 15 дня календарного місяця, наступного за розрахунковим, отримати у позивача розрахункові документи на оплату за перетікання реактивної електроенергії. Кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії повинні бути перераховані відповідачем на проточний рахунок позивача до 1 числа наступного календарного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином.

За період з 01.11.2009р. по 01.09.2010р. позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії на суму 22004 295,04 грн. (20270 909,28 грн. активна енергія + 1695 862,96 грн. реактивна енергія), що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, а також звітами про використану електроенергію за спірний період.

У свою чергу, відповідач за поставлену енергію розрахувався частково, у звязку з чим на день звернення позивачем з позовом до суду за вказаний період виникла заборгованість в розмірі 17186 235,24 грн. (15490 372,28 грн. - боргу за активну електричну енергію та 1695862, 96 грн. боргу за реактивну електричну енергію), що підтверджується довідкою про стан розрахунків та заборгованість із сплати спожитої електричної енергії та не заперечується відповідачем.

Однак, після звернення позивача з позовом до суду, відповідач частково сплатив позивачу заборгованість за активну електроенергію у розмірі 34 761,26 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та не заперечується позивачем, у звязку з чим, в частині стягнення основного боргу у розмірі 34 761,26 грн. провадження у справі підлягає припиненню у відповідності до п.1-1 ст. 80 ГПК України, а вимоги позивача в частині стягнення 15455 611,02 грн. боргу за активну електроенергію та 1695862, 96 грн. боргу за реактивну електроенергію обґрунтовані документально доведені та підлягають задоволенню.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 689 244,27 грн. індексу інфляції та 283 176,62 грн. 3 % річних.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника коштів та як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 689 244,27 грн. індексу інфляції та 283 176,62 грн. 3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1203 036,47 грн. В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на те, що АЕК “Київенерго” належить до державного сектору економіки, у звязку з чим за порушення відповідачем взятого на себе зобовязання останній має відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити позивачу штраф у розмірі 7% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення.

Вимоги про стягнення штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України задоволенню не підлягають, оскільки сторони у справі не належать до субєктів господарювання державного сектору економіки.

Відповідно до вимог підп. 4 п. 3 Прикінцевих положень ГК України саме на Кабінет Міністрів України покладено обовязок визначити субєктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього кодексу.

Позивачем не надано суду доказів прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення про надання позивачу статусу субєкта господарювання, що належить до державного сектору економіки. Тому доводи з цього приводу є безпідставними.

Крім того, зі змісту частини другої статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання.

Оскільки, за умовами Договору обовязком відповідача було проведення своєчасних оплат за надані послуги, то вимоги позивача щодо стягнення штрафу є безпідставними.

Порядок застосування санкцій за порушення грошового зобов'язання передбачено частиною шостою зазначеної статті, якою не визначено конкретного розміру цих санкцій, які могли бути визначені у договорі укладеному між сторонами.

Таким чином, у позивача відсутня правова підстава для нарахування та стягнення з відповідача у даному випадку штрафу за порушення грошового зобовязання.

Встановивши відсутність правової підстави, яку позивач поклав в основу своєї вимоги до відповідача, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1433 983,89 грн. пені у відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У Договорі умова про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені відсутня.

Посилання позивача в обґрунтування даної вимоги на частину 6 статті 231 Господарського кодексу України є помилковим, оскільки зазначеною нормою не встановлені випадки, підстави та порядок застосування пені за порушення зобовязання. Крім того, варто зазначити, що даною нормою визначено лише правила обчислення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобовязань, тому ця норма не може бути підставою для застосування до відповідача пені.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, однак, виходячи з того, що розмір державного мита пропорційно розміру задоволених вимог становить більше максимального розміру встановленого законодавством розміру державного мита, тому з відповідача підлягає до стягнення 25500, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 15455611 (п'ятнадцять мільйонів чотириста пятдесят пять тисяч шістсот одинадцять) грн. 02 коп. боргу за активну електроенергію, 1695862 (один мільйон шістсот девяносто пять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 96 коп. боргу за реактивну електроенергію, 689 244 (шістсот вісімдесят девять тисяч двісті сорок чотири) грн. 27 коп. індексу інфляції, 283 176 (двісті вісімдесят три тисячі сто сімдесят шість) грн. 62 коп. 3 % річних, 25 500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 34 761,26 грн. основного боргу за активну електроенергію.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення:16.11.2010р.