Рішення № 12323830, 01.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/42401.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон»

про стягнення 90283,11 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Мукоїд Л.В. –довіреність № 29-12/09-3 від 29.12.2009р.;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон»про стягнення 90283,11 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором фінансового лізингу № L451-03/07 від 28.03.2007р. не оплатив вартість придбаного товару, заборгувавши позивачу 90283,11 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 90283,11 грн. - боргу, а також понесені ним по справі судові витрати –902,83 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 30.09.2010 р. було провадження по справі та призначено її розгляд на 18.10.2010р.

18.10.2010р. відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, не виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що нез’явлення представників відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, розгляд справи було відкладено на 01.11.2010р.

В судове засідання 01.11.10р. представник відповідача повторно не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 01.11.2010р. позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди (фінансового лізингу) № L451-03/07 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого лізингодавець ( позивач ) на підставі договору купівлі –продажу (поставки) зобов’язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість, якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до цього договору), а лізингоодержувач ( відповідач ) зобов’язався прийняти вказаний предмет лізингу та сплатити лізингові платежі на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 вказаного договору, строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів (додаток № 1 до договору) та не може бути менше одного року.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору, встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу та комісію лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку.

Згідно з загальними умовами фінансового лізингу (додаток № 4 до договору), лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку.

У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5-го числа поточного місяця лізингоодержувач зобов’язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов’язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця. (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 5.4 загальних умов фінансового лізингу, лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання –передачі. Зазначені у графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

У графіку лізингових платежів (додаток № 1 до договору) від 03.04.2007р., встановлено, що коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами п.п. 6.1.1 –6.1.5 Загальних умов.

Відповідно до п. 6.3 договору змінений за правилами п. 6.1,6.2 Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.

З метою реструктуризації заборгованості сторонами було підписано 04.01.2010р. нову редакцію Договору фінансового лізингу (оренди) № LС451-04/10, яким внесено зміни до Додатків 1, 2 та 4.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв котел для заливки швів LS фірми Schafer, що підтверджується Актом приймання –передачі 28 березня 2007 року.

Відповідач в порушення умов вказаного договору, свої зобов’язання виконував не належним чином, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 90283,11 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон»(03680, м. Київ, вул. Качалова, 5, код ЄДРПОУ: 34731008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, код ЄДРПОУ: 34480657) 90283 (дев’яносто тисяч двісті вісімдесят три) грн. 11 коп. - боргу, 902 (дев’ятсот дві) грн. 83 коп. – державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 16.11.2010р.