Рішення № 123238182, 21.11.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2024 року м. Рівне№460/12341/24Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника - ОСОБА_2 відповідно до статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіь, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 09.03.2022;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 09.03.2022 пенсію в разі втрати годувальника - ОСОБА_2 відповідно до статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та виплату проводити з урахуванням рішення суду у справі №460/2206/22.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, як чоловік та дружина без укладення шлюбу. Факт такого проживання встановлено рішенням суду у справі №561/670/24. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. У вересні 2024 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника. Проте, листом від 25.09.2024 №1700-0308-8/54717 ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило позивача про відсутність підстав для призначення такої пенсії, оскільки пакет документів, наданий позивачем до заяви, не містить свідоцтва про шлюб. Крім того, відповідач зазначив, що рішення суду у справі №460/2206/22 містить посилання на отримання ОСОБА_1 пенсії за віком, а відтак у разі зміни умов пенсійного забезпечення позивача, таку доплату до пенсії позивачу буде припинено. Вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправними, які порушують гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою від 15.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався.

Оскільки, відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує даний спір за наявними у справі матеріалами, на підставі ч. 6. ст. 162 та ч.3 ст.175 КАС України.

Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок поранення, отриманого під час виконання ним службових обов`язків військової служби з захисту Батьківщини, у період воєнного стану.

Згідно з витягом з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №426 від 30.06.2022 поранення солдата ОСОБА_2 , 1971 року народження, що послужило причиною смерті, поранення і причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини.

Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 11.06.2024 у справі №561/670/24 що набрало законної сили 12.07.2024, заяву ОСОБА_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, перебування на утриманні загиблого військовослужбовця задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_2 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з липня 2016 року до дня його смерті.

Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника її цивільного чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом від 25.09.2024 №1700-0308-8/54717 ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило позивача про відсутність підстав для призначення такої пенсії, оскільки пакет документів, наданий позивачем до заяви, не містить свідоцтва про шлюб. Зауважило, що оскільки рішення суду у справі №561/670/24 не містить будь-яких зобов`язань щодо призначення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області позивачу пенсії у разі втрати годувальника, то підстави для вчинення будь-яких дій на виконання рішень суду у Головного управління відсутні. Водночас, рішення суду у справі №460/2206/22 містить посилання на отримання ОСОБА_1 пенсії за віком. Відповідно в разі зміни умов пенсійного забезпечення, підстави для виплати підвищення до пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не буде.

Вважаючи відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі Закон №2262-ХІІ), статтями 1-2 та 3 якого визначено коло осіб, які мають право на призначення пенсії за цим Законом.

Відповідно до статті 29 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно з частинами першою-другою статті 30 цього ж Закону №2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Частиною четвертою статті 30 Закону №2262-ХІІ передбачено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема: д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» регулюється Порядком, який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за №135/13402) (далі Порядок № 3-1).

Згідно п. 2 Порядку №3-1 заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника подаються членами сім`ї померлого годувальника, якому на момент смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших органів. У такому самому порядку подаються заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника членами сім`ї померлого годувальника, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також у разі відсутності в органах, що призначають пенсії, пенсійної справи померлого годувальника.

Якщо померлому годувальнику вже було призначено пенсію, заява про призначення пенсії у разі втрати годувальника подається до органу, що призначає пенсії.

Відповідно до п. 10 Порядку №3-1 для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються такі документи: заява; копія свідоцтва про смерть годувальника; витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю; висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби); довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні; документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев`ятим пункту 7 цього Порядку.

Для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам, дружині (чоловіку), зазначеним у пунктах «б», «в», «д» статті 30 Закону (2262-12), додатково подаються такі документи: копія свідоцтва про шлюб; довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія трудової книжки або довідка органів державної податкової служби про облік платника податків - суб`єкта підприємницької діяльності (для осіб, зазначених у пункті «д» статті 30 Закону (2262-12).

Звертаючись до ГУ ПФУ в Рівненській області з вказаною заявою, позивач посилалась на те, що вона має право на пенсію в разі втрати годувальника, як дружина померлого ОСОБА_2 згідно статті 30 Закону №2262-XII.

Спірним питанням у даних правовідносинах є неподання позивачем до заяви про призначення пенсії свідоцтва про шлюб, що, відповідно до позиції відповідача, не дає підстав для призначення пенсії в разі втрати годувальника як дружині загиблого.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Крім того, кодекс передбачає випадок, коли за відсутності шлюбу обов`язки з утримання все ж виникають. Так, частиною першою статті 91 передбачено, що у випадку, якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім`єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу.

З аналізу положень статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слідує, що її метою є захист членів сім`ї померлої особи. При цьому, законодавство не містить визначення поняття «дружина», яке входить до переліку осіб - членів сім`ї, наділених правом на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 11.06.2024 у справі №561/670/24 встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сімєю, як чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_2 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з липня 2016 року до дня його смерті; встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, ОСОБА_1 є членом сім`ї загиблого ОСОБА_2 , проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ним, тобто є його дружиною.

Отже, позивачка була дружиною ОСОБА_2 та знаходилась на його утриманні (не працювала), тому має право на продовження утримання, але вже з боку держави.

Таким чином, відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262- ХІІ.

Крім зазначеного, слід зауважити на тому, що в силу вимог частин першої, п`ятої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Статтею 12 Європейської Конвенції з прав людини, яка ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, закріплено право на шлюб, за яким чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права.

А статтею 14 Конвенції передбачено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина закріплені у Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» №1263-VII від 13.05.2014, дія якого поширюється і на таку сферу суспільних відносин, як соціальний захист.

За нормами статті 1 цього Закону, ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними, - трактується як непряма дискримінація і є однією із форм дискримінації, що за нормами цього Закону забороняється.

За правилами частин першої-другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «О`Донох`ю та інші проти Сполученого Королівства» вказав, що стаття 12 Конвенції гарантує основоположне право чоловіка та жінки на шлюб та створення сім`ї. Здійснення права на шлюб призводить до виникнення соціальних, особистих та правових наслідків. Воно здійснюється відповідно до національного законодавства Договірних Держав, але встановлені ним обмеження не повинні перешкоджати або зменшувати право в такий спосіб або в такій мірі, щоб порушити саму суть права.

У рішеннях по справах «Пічкур проти України» та «Вілліс проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини вказав, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.

У рішенні по справі «Тлімменос проти Греції» Європейський суд з прав людини одностайно постановив, що було порушено статтю 14 (заборона дискримінації) вказавши, що право на захист від дискримінації щодо здійснення прав, ґарантованих Конвенцією, порушується і тоді, коли держави, без об`єктивного і розумного виправдання, застосовують до осіб однаковий підхід, іґноруючи при цьому те, що їхні ситуації значно різняться.

За наведеного, залежність права жінки на пенсійне забезпечення по втраті годувальника, відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тільки від того факту, чи були зареєстровані її шлюбні стосунки в державному органі реєстрації актів цивільного стану, розглядається судом як дискримінація.

Тому, позовна вимога ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови у призначенні пенсії протиправною, зобов`язання до вчинення дій є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання призначити позивачу пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Щодо нарахування та виплати позивачу пенсії з урахуванням підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд зазначає таке.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 у справі №460/2206/22, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 10.08.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Суд зауважує, що підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого статтею 39 Закону №796-ХІІ, хоч і виплачується одночасно з основною пенсією, проте є доплатою до пенсії, а тому за своєю правовою природою є компенсацією від держави у вигляді соціальної допомоги, гарантованої Конституцією України, а не видом пенсійної виплати, про що зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018.

Так, в п.4 згаданого Рішення Конституційний Суд України вказав, що встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку.

Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України.

При цьому, суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах позивач хоча й має статус, особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а рішенням суду від 29.04.2022 у справі №460/2206/22 орган Пенсійного фонду зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст. 39 Закону №796, а не здійснити перерахунок основного розміру його пенсії.

Таким чином, нарахування особі підвищення до пенсії, визначеного ст.39 Закону №796-XII, не може впливати на обрахунок основного розміру її пенсії.

Аргументи відповідача про зміну умов пенсійного забезпечення та як наслідок відсутність підстав для виплати такого підвищення, не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не виконав свого процесуального обов`язку щодо доказування правомірності допущеної ним поведінки у спірних правовідносинах: будь-яких доказів на підтвердження протилежних, аніж встановлено судом фактів при розгляді цієї справи, не подав.

З огляду на встановлене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, сплачений за подання цього позову судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника - ОСОБА_2 відповідно до статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 09.03.2022 пенсію в разі втрати годувальника - ОСОБА_2 відповідно до статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням рішення суду у справі №460/2206/22.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 21 листопада 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя В.В. Щербаков