Рішення № 12323797, 08.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/37308.11.10 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАД»

до           товариства з обмеженою відповідальністю «М ЕНД С ЛОГІСТІКС»

про           стягнення 91595, 00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Заярний А.О. –представник за довіреністю № б/н від 03.08.2010 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИАД»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «М ЕНД С ЛОГІСТІКС»про стягнення 91595, 00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору № 49 від 01.04.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «ДИАД»прийняло на відповідальне зберігання товар товариства з обмеженою відповідальністю «М ЕНД С ЛОГІСТІКС»на суму 106461, 28 грн.

Згідно п. 7.2. договору відповідач зобов’язаний був здійснити платіж не пізніше п’яти банківських днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідач сплатив 14866, 28 грн., що підтверджується виписками по особових рахунках від 22.06.2010 року на суму 4866, 28 грн. та від 02.07.2010 року на суму 10000, 00 грн.

Оскільки, заборгованість становить 91585, 00 грн., товариство з обмеженою відповідальністю «ДИАД»звернулося до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.10.2010 року порушено провадження у справі № 33/373, розгляд справи призначено на 19.10.2010 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.10.2010 року розгляд справи відкладено на 08.11.2010 року у зв’язку із неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судове засідання 08.11.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/373 від 06.10.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 11427182 від 25.10.2010 року.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 19.10.2010 року, позовні вимоги підтримав, також просив суд позов задовольнити.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

01 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ДИАД»та товариством з обмеженою відповідальністю «М ЕНД С ЛОГІСТІКС»укладено договір зберігання № 49, а також додаток № 1 до договору № 49 від 01 квітня 2010 року.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1.1. договору зберігання № 49 від 01.04.2010 р. зберігач зобов’язаний на умовах, встановлених даним договором, за винагороду приймати на відповідальне зберігання переданий йому поклажодавцем товар і повертати цей товар за вимогою поклажодавця.

Відповідно п. 1.2. договору зберігання № 49 від 01.04.2010 р. поклажовавець зобов’язаний оплачувати зберігачу винагороду за зберігання переданого йому товару і відшкодовувати витрати, які пов’язані з проведеними зберігачем вантажно-розвантажувальні роботами у відповідності з розцінкою, встановленою додатком № 1.

Частина 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ДИАД»та товариством з обмеженою відповідальністю «М ЕНД С ЛОГІСТІКС»підписано акт про надання послуг № 333 від 10 квітня 2010 року на суму 14328, 00 грн., акт про надання послуг № 334 від 10 квітня 2010 року на суму 10240, 40 грн., акт про надання послуг № 395 від 30 квітня 2010 року на суму 25097, 20 грн., акт про надання послуг № 422 від 30 квітня 2010 року на суму 29062 48 грн., акт про надання послуг № 492 від 20 травня 2010 року на суму 15652, 00 грн., акт про надання послуг № 493 від 20 травня 2010 року на суму 12081, 20 грн.

Відповідно п. 6.1. договору зберігання № 49 від 01.04.2010 р. поклажодавець зобов’язаний своєчасно і в порядку, встановленому даним договором, оплатити послуги зберігача у порядку встановленому даним договором, а також витрати зберігача, які виникли у зв’язку із зберіганням товару.

Згідно п. 7.1. договору зберігання № 49 від 01.04.2010 р. сума винагороди зберігачу за зберігання і витрати, пов’язанні із зберіганням (по проведенню вантажно-розвантажувальні робіт і інших робіт) встановлюються сторонами і нараховуються у відповідності з додатком № 1 до даного договору.

Окрім того, пункт 7.6. договору зберігання № 49 від 01.04.2010 р. встановлює, що об’єм та вартість послуг, наданих поклажодавцеві зберігачем відображається в акті про надання послуг, які підписуються двома сторонами.

Оскільки, товариством з обмеженою відповідальністю «М ЕНД С ЛОГІСТІКС»22.06.2010 року перераховано 4866, 28 грн. та 02.07.2010 року перераховано 10000, 00 грн., що підтверджується виписками по особових рахунках від 22.06.2010 року та 02.07.2010 року відповідно, то заборгованість складає у розмірі 91585, 00 грн.

Також, відповідно п. 7.2. договору зберігання № 49 від 01.04.2010 р. поклажодавець здійснює платіж один раз в місяць не пізніше п’яти банківських днів з дня отримання рахунку від зберігача, але не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок зберігача.

Згідно ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що наявність заборгованості відповідача в розмірі 91585, 00 грн. належним чином доведені позивачем, документально підтверджені і не спростовані відповідачем жодними доказами, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «М ЕНД С ЛОГІСТІКС»(02092, м. Київ, вул. О. Довбуша, 37, р/р 26007801322733 в ЗАТ «ОТП Банк» в м. Києві, МФО 300528, код ЄДРПОУ 36136321) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАД»(83117, м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 46, р/р 260020002787000 у ВАТ «Донгорбанк», МФО 334970, код ЄДРПОУ 30701488) борг в розмірі 91585 (дев’яносто одна тисяча п’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 915 (дев’ятсот п’ятнадцять) грн. 95 коп., та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 12.11.2010 року.