Рішення № 12323630, 16.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.11.10 р.                     Справа № 15/225                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Гуд-Фуд” “Горіхова компанія” м. Київ (код ЄДРПОУ 31778952)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34604386)

про стягнення боргу в сумі 25749,42 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Крисенко М.В. за довіреністю б/н від 15.11.2010 р.

від відповідача: Звездіна І.Б. за довіреністю б/н від 23.03.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Гуд-Фуд” “Горіхова компанія” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 25749,42 грн.

Ухвалою суду від 29.09.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/225, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач на підставі домовленості про купівлю-продаж передав відповідачу товар за видатковими накладними за період з 27.11.2008 р. по 12.02.2009 р., що підтверджується підписами представників позивача та відповідача на видаткових накладних в графах „Відвантажив” та „Отримав” та відбитками печаток, а також податковими накладними. Завірені копії накладних містяться в матеріалах справи. Найменування зазначеного товару, кількість, ціна та сума містяться в вищевказаному документі.

В позовній заяві позивач посилається на той факт, що відповідач отриманий товар згідно нібито договору оплатив частково, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість за розрахунком позивача склала 25749,42 грн.

Позивач направив відповідачу претензію № 18/08–10–01 від 18.08.2010 р. з вимогою погасити заборгованість за отриманий товар на суму 25749,42 грн. Факт направлення даної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується фіскальними чеками № 2510 від 19.08.2010 р., № 2511 від 19.08.2010 р. та повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень 27.08.2010 р. представникам відповідача. Завірені копії претензії, чеків та повідомлень містяться в матеріалах справи.

Відповідач надав до суду відзив № 1736 від 13.10.2010 р. на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує тим, що вищевказана претензія не відповідає вимогам діючого законодавства, до неї не були додані необхідні для її розгляду документи, зокрема, довіреність особи, яка підписала вказану претензію з боку позивача.

Крім того, проти позовних вимог відповідач заперечував тим, що позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань. Аналогічні вимоги вже були предметом спору по справі № 7/43, яка розглядалася господарським судом Донецької області в іншому складі суддів. В даній справі було винесено рішення від 25.05.2010 р., яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення позивачем з відповідача основного боргу на суму 25749,42 грн. Дане рішення позивачем не оскаржувалося та вступило в законну силу, завірена копія міститься в матеріалах справи.

Заперечення відповідача суд не приймає до уваги у зв’язку з наступним:

Претензія № 18/08–10–01 від 18.08.2010 р. підписана представником за довіреністю Сиротою Т.О. В матеріалах справи є довіреність б/н від 12.01.2010 р., видана на Сироту Т.О., згідно якої вказана особа наділена правом заявляти (складати та підписувати) будь–які претензії до будь–яких осіб, проводити листування по суті спорів.

З рішення від 25.05.2010 р. по справі № 7/43 вбачається, що суд відмовив в позові про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 25749,42 грн. по причині недоведеності того, що поставка товару по спірним видатковим накладним за період з 27.11.2008 р. по 12.02.2009 р. здійснювалася в рамках договору б/н від 27.02.2007 р.

В даному позові не вказаний конкретний договір (його номер та дата), підставою позову по справі № 15/225 є конкретні видаткові накладні, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що між сторонами існували позадоговірні відносини купівлі–продажу. В даному випадку під терміном „договір” позивач мав на увазі не письмовий договір в формі єдиного документа, а усну домовленість між сторонами, яка підтверджена певними діями, первісними документами.

Суд в ухвалі про порушення провадження у справі від 29.09.2010 р. зобов’язував відповідача надати платіжні доручення з відміткою банку у підтвердження факту оплати товару по спірним накладним. Відповідач вказані платіжні доручення до суду не надав, у зв’язку з чим не довів оплату товару по спірним накладним.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За вказаних обставин суд вважає, що відповідач не довів свої заперечення належними доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі видаткових накладних, адресованих відповідачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна та кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання видаткових накладних. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред’явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії № 18/08–10–01 від 18.08.2010 р. з вимогою сплатити суму заборгованості за товар, переданий за спірними видатковими накладними. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з того, що вимога була отримана відповідачем 27.08.2010 р. (згідно поштового повідомлення), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 28.08.2010 р. по 03.09.2010 р. включно, а вже з 04.09.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений законом строк суму боргу в розмірі 25749,42 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (юридична адреса: 83058, м. Донецьк, вул. Арктики, буд. 1–В; код ЄДРПОУ 34604386; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Гуд-Фуд” “Горіхова компанія” (юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, к. 414; код ЄДРПОУ 31778952; інші відомості в матеріалах справи відсутні) основний борг на суму 25749,42 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 257,49 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 16.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 18.11.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя