Рішення № 12323061, 09.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

09.11.2010Справа №2-22/1674-2009 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2

про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння

за зустрічним позовом - Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2

до - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення збитків та моральної шкоди

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача за первісним позовом ОСОБА_3, представник, дов від 08.11.2010 року

від відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2, паспорт; ОСОБА_4, представник, дов від 16.04.2009 року

Обставини справи:

Позивач - Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, просить суд визнати договір оренди нежитлового приміщення та обладнання від 21.11.2007 року, укладений між позивачем та відповідачем недійсним; витребувати з чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача об'єкт нерухомого майна, який є власністю позивача та обєктом оренди за оспорюваному договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні оспорюваного правочину були порушені вимоги ст. 793 Цивільного кодексу України з огляду на що оспорюваний договір оренди підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, а орендоване майно поверненню орендодавцю згідно приписам ст. 387 Цивільного кодексу України.

09.04.2009 року позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд визнати договір оренди нежитлового приміщення та обладнання від 19.06.2008 року, укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 недійсним; звільнити незаконно займане відповідачем приміщення, яке належить позивачу, розташоване за адресою: АДРЕСА_3; стягнути з відповідача витрати на оплату електричної енергії в сумі 23055,00 грн.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд в задоволенні позову відмовити. Крім того, під час розгляду справи відповідачем надано суду додатковий відзив на уточнені позовні вимоги, просить суд в задоволенні позову відмовити.

02.06.2009 року, в судовому засіданні, відповідач надав суду зустрічну позовну заяву до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, відповідно до якого просить суд стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 понесені реальні збитки в сумі 158710,80 грн., моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

02.06.2009 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 02.06.2009 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків та моральної шкоди; строк вирішення спору продовжено за клопотанням сторін відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач за зустрічним позовом заперечує, просить суд в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

14.07.2009 року до суду надійшла заява позивача за первісним позовом про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та обладнання, яке знаходиться у вказаному приміщенні, укладений 21.11.2007 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2; зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_2 передати Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 отримане у оренду приміщення та обладнання, що знаходиться у ньому; стягнути з відповідача за первісним позовом 25000,00 грн. заборгованості, у тому числі: 9957,58 грн. заборгованості з оплати електричної енергії, 1545,27 грн. збитків від інфляції, 3% річних в сумі 601,22 грн. та 12895,93 грн. пені.

Вказана заява позивача за первісним позовом прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 03.09.2009 року по справі призначено судову будівельно технічну експертизу, проведення якої доручено Кримському науково дослідному інституту судових експертиз, провадження по справі зупинено.

09.08.2010 року до Господарського суду АР Крим надійшов висновок судового експерта № 2469 від 05.07.2010 року.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 21.09.2010 року провадження по справі поновлено, справу призначено до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом надав суду заяву про відмову від позовних вимог про витребування у відповідача за первісним позовом обладнання, що знаходиться у приміщені, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3

Вказана заява позивача за первісним позовом прийнята судом до розгляду.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

21.11.2007 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення та обладнання, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар бере у користування приміщення з обладнанням, що знаходиться у приміщенні, строком на 5 років, загальною площею 54,3 кв.м., розташоване з адресою: АДРЕСА_3 з метою використання приміщення під розміщення бару.

Пунктами 3.2.4., 3.2.9. договору оренди визначено, що орендар зобовязаний своєчасно здійснювати орендні платежі, нести всі витрати з експлуатації орендованого приміщення.

Відповідно до пункту 4.1. оплата оренди здійснюється орендарем на підставі щомісячно виставлених рахунків орендодавця.

Пунктом 4.2. визначено, що за прострочення орендних платежів, встановлених даним довго ром. Орендарю нараховується пеня у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно пункту 4.3., розмір орендної плати за всі приміщення, які орендуються, складає 150 грн., за один місяць та є незмінною. А також, оплата комунальних платежів (електрична енергія) згідно виставлених рахунків.

Строк дії договору визначений сторонами у пункті 7.1. до 20.11.2012 року; строк оренди встановлюється з 21.11.2007 року по 20.11.2012 року (пункт 9.1.).

В матеріалах справи, т.1 а.с. 33, наявний акт прийому передачі нежитлового приміщення та обладнання, підписаний лише з боку орендаря Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

В той же час, згідно наданих позивачем за первісним позовом доказів, ним на адресу відповідача неодноразово направлялись вимоги та листи з питання про сплату орендної плати, експлуатаційних витрат орендованого приміщення, звільнення орендованого приміщення тощо, т.1 а.с. 23-27.

Відповідач за первісним позовом листом вих. від 23.01.2009 року, т. 1 а.с. 22, повідомив орендодавця про належну оплату як орендної плати так й експлуатаційних витрат.

Так, позивач за первісним позовом вказує на те, що укладений між сторонами договір оренди приміщення та обладнання, що у ньому знаходиться, нотаріально не посвідчений, державну реєстрацію не пройшов, в той час як відповідач продовжує користуватись орендованим майном та відмовляється його звільнити, не сплачує орендну плату та експлуатаційні витрати.

Більш того, позивач за первісним позовом вказує на те, що оплата спожитої електричної енергії здійснювалась самим позивачем з метою не допущення відключення орендованого обєкту від енергопостачання, у звязку з чим відповідач за первісним позовом має заборгованість з оплати електричної енергії в сумі 9957,58 грн.

Крім того, у звязку з несплатою відповідачем суми заборгованості за енергопостачання, позивачем за первісним позовом відповідачу були нараховані 1545,27 грн. збитків від інфляції, 3% річних в сумі 601,22 грн. та 12895,93 грн. пені.

Щодо позовних вимог про визнання договору оренди недійсним, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до статей 793, 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Відповідно до пункту 7.1. договору оренди зі спливом строку дії договору, у випадку відсутності письмових заперечень, предявлених будь якою стороною до 20.11.2012 року, договір є пролонгованим.

Слід звернути увагу на те, що договір нотаріально не посвідчено, у встановленому порядку не зареєстровано.

Відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Сторонами не надано суду доказів того, що вони мали намір посвідчити договір нотаріально, зареєструвати, але одна з сторін ухилялась від посвідчення договору, крім того, ФОП ОСОБА_2 не заявлялись позовні вимоги про визнання договору дійсним.

Статтею 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель», на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Згідно до статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, згідно положень статей 210 та 220 Цивільного кодексу України договір оренди від 21.11.2007 року одночасно є нікчемним правочином, якій не потребує визнання його недійсним та правочином неукладеним, оскільки не дотримано вимог щодо його реєстрації.

Однак, оскільки мало місце узгоджене волевиявлення сторін, спрямоване на встановлення договірних відносин, однак воно відбулось із порушенням форми та процедури реєстрації, суд не знаходить підстав для припинення провадження у справі у звязку з відсутністю предмету спору.

Згідно пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Як вбачається з позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, позивач вимагає визнати договір оренди не нікчемним, а недійсним, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо вимог первісного позову про зобовязання Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 повернути орендоване майно, суд вважає, що позовні вимоги про витребовування майна підлягають задоволенню, оскільки відповідач здійснює володіння та користування приміщенням без відповідним правових підстав. Вказане підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, та, насамперед, відповідач за первісним позовом не заперечував факту займання орендованого приміщення.

Стосовно вимог первісного позову про стягнення 25000,00 грн. заборгованості, у тому числі: 9957,58 грн. заборгованості з оплати електричної енергії, 1545,27 грн. збитків від інфляції, 3% річних в сумі 601,22 грн. та 12895,93 грн. пені.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють зясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обовязку.

Як вбачається з уточненої позовної заяви (т.1.а.с. 140) позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_2 вартості електричної енергії, 3% річних та інфляції виходячи з того, що обовязок сплачувати спожиту електричну енергію існує у відповідача відповідно до пункту 3.2.4 договору оренди, однак оскільки договір оренди є одночасно нікчемним та неукладеним відповідний обовязок у ФОП ОСОБА_2 не виник.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у стягнення вартості електричної енергії, 3% річних та інфляції саме з підстав, вказаних у заяві про уточнення позовних вимог та, одночасно, розяснити позивачеві право вимагати у судовому порядку стягнення вартості електричної енергії у вигляді збитків.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення витрат на проведення будівельних робіт та моральної шкоди, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Відповідно до пункту 3.2.3. договору перебудування та перепланування орендованого приміщення здійснюється орендарем тільки з письмової згоди орендодавця.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 в своєї зустрічній позовній заяви виходить з того, що договір оренди від 21.11.2007 року має юридичну силу, а між сторонами виникли договірні відносини з оренди нерухомого майна, однак, не зважаючи на це, не надала суду доказів погодження із Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 проведених полишень.

В матеріалах справи знаходяться кошториси на проведення ремонтних робіт, які і є документами, з яким можна чітко побачити характер та вартість робіт, однак ці документи з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 не погодженні.

Крім того, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 стверджує, що провела за власний рахунок ремонтні роботи орендованих приміщень, тим самим здійснивши поліпшення орендованого майна на користь орендодавця; вартість таких поліпшень, як вказує позивач за зустрічним позовом, склала 149201,11 грн.

В якості доказів позивач за зустрічним позовом надав суду договір на виконання підрядних ремонтних робіт, кошторисну документацію, акт прийому виконаних робіт, а також три квитанції до прибуткових касових ордерів про оплату будівельних робіт, які виконані ЛТД «Атропа».

Слід звернути увагу на те, що ТОВ «Атропа ЛТД», що мало юридичну адресу: м. Мукачево, вул. Осипенка, 35В виключено з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України 09.03.2006 року на підставі рішення суду, що підтверджується довідкою Головного управління статистики в Закарпатській області, т. 1 а.с. 92.

Так, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.08.2003 року, т. й а.с. 124, скасовано державну реєстрацію ТОВ «Атропа ЛТД» як субєкта підприємницької діяльності.

Виходячи зі змісту наданих суду доказів, судом встановлено, що створення ТОВ «Атропа ЛТД» не мало мети здійснення фінансово господарської діяльності як субєкта господарювання.

Тому суд вважає кошторис, договір від 02.12.2007 року, квитанції, надані суду, т. 1 а.с. 44-61, є недостовірними доказами проведених полишень.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 03.09.2009 року по справі призначено судову будівельно технічну експертизу, проведення якої доручено Кримському науково дослідному інституту судових експертиз, провадження по справі зупинено.

09.08.2010 року до Господарського суду АР Крим надійшов висновок судового експерта № 2469 від 05.07.2010 року.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2469 від 05.07.2010 року встановлено, що виходячи з обсягу робіт, включених до Акту приймання виконаних підрядних робіт за 25.04.2008 року, та стану конструкти вів приміщень на дату проведення огляду можливо виконання робіт з ремонту підвальних приміщень житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_3, в обсягах, приведених в додатку № 3 до висновку, т. 2 а.с. 15-16.

Вартість робіт з ремонту підвальних приміщень житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_3 в обсягах. Приведених в додатку № 3 становить 48160,00 грн.

Оскільки між сторонами виникли відносини з фактичного користування майном, які не опосередковані договором, суд вважає за можливе застосувати до відносин сторін положення статті 778 Цивільного кодексу України за аналогією закону.

Так, згідно до статті 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

За вищевказаних обставин суд виходить з того, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 позбавлена права вимагати від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 компенсації вартості невід ємних поліпшень, оскільки вони проведені без згоди власника приміщення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Щодо вимог за зустрічним позовом про стягнення упущеної вигоди, суд вважає, що зазначені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відключення електричної енергії здійснено за ініціативою ФОП ОСОБА_1, які діяла в межах повноважень власника приміщення вирішуючи питання щодо забезпечення цього приміщення електричною енергією, крім того, суду не надані достовірні докази неодержання прибутку.

Стосовно вимог зустрічного позову про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., суд вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення вимог діючого законодавства, позивачем за зустрічним позовом не було наведено обєктивних обставин, з яких він виходив при здійсненні оцінки моральної шкоди в 10000,00 грн.

Отже, позивачем не виконанні вимоги п.4ч.3ст.129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обовязок щодо доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку позивача за зустрічним позовом. Крім того, враховуючи те, що в судовому засіданні позивач надав суду заяву про відмову від частини позовних вимог про витребування у відповідача за первісним позовом обладнання, що знаходиться у приміщені, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 суд вважає за необхідне провадження по справі в частині даних вимог припинити, відповідно до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Більш того, суд звертає увагу на те, що позивачем за первісним позовом, при поданні заяви про уточнення позовних вимог від 14.07.2009 року не було сплачено державне мито як за немайновими вимогами так й 1% від суми заявленої вимоги майнового характеру. Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 несплачене державне мито в дохід державного бюджету.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Первісний позов задовольнити частково.

2.Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, банківські реквізити невідомі, ІІН НОМЕР_1) передати Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІІН НОМЕР_2) отримане у оренду приміщення, загальною площею 54,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, банківські реквізити невідомі, ІІН НОМЕР_1) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІІН НОМЕР_2) 85,00 грн. державного мита.

4.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, банківські реквізити невідомі, ІІН НОМЕР_1) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІІН НОМЕР_2) 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІІН НОМЕР_2) до Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 335,00 грн. державного мита, несплаченого при поданні заяви про уточнення позовних вимог від 14.07.2009 року.

6.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7.В задоволенні вимоги первісного позову про стягнення з відповідача 25000,00 грн. заборгованості, у тому числі: 9957,58 грн. заборгованості з оплати електричної енергії, 1545,27 грн. збитків від інфляції, 3% річних в сумі 601,22 грн. та 12895,93 грн. пені відмовити.

8.В задоволенні вимоги первісного позову про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та обладнання, яке знаходиться у вказаному приміщенні, укладеного 21.11.2007 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 відмовити.

9.В частині позовних вимог первісного позову про витребування у Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, банківські реквізити невідомі, ІІН НОМЕР_1) обладнання, що знаходиться у приміщені, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 - провадження припинити.

10.В задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

Повне рішення складено 09.11.2010 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.