Рішення № 123230591, 12.11.2024, Білогірський районний суд Хмельницької області

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір`я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947

Справа № 669/919/24

Провадження № 2/669/333/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вишневського В.О.,

з участю: секретаря судового засідання Валігури А.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань в с-щі Білогір`я цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2024 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Кучерук Т.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить виділити в натурі у індивідуальну власність нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 4 побутове приміщення площею 20,5 кв.м, 5 торговий зал площею 41,2 кв.м, ІІ коридор площею 1,2 кв.м, IV побутове приміщення площею 35,1 кв.м, що становить 499/1000 частину нежитлового приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а також просить припинити право спільної часткової власності позивачки на виділене майно.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 посилається на те, що вона є власницею 499/1000 частки нежитлового приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з прибудовами А-1, загальною площею 193,1 кв.м, яке розташоване за вищезначеною адресою.

Вказує також, що земельна ділянка під часткою магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за кадастровим номером № 6820355000:01:003:0145 належить позивачці на праві приватної власності, а друга земельна ділянка з кадастровим номером № 6820355000:01:003:0144, яка знаходиться під вказаним нежитловим приміщенням належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу.

Крім того, зазначене нерухоме майно між ними, співвласниками, є умовно поділеним, відповідно до вищезазначених часток, яке використовується відповідно до цільового призначення та ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 мають окремі входи до своїх частин будинку.

Станом на сьогодні, позивачка має намір зареєструвати своє право власності на належне їй приміщення, як на окремий об`єкт нерухомого майна, а відтак, з цією метою вважає за необхідне скористатись своїм правом на виділ у натурі, належної їй частки, у нежитловому приміщенні магазині «Госптовари».

Окрім того, укласти договір про поділ часток із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, відповідачка відмовляється, через це виникла потреба у зверненні до суду.

Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2024 року відкрито загальне позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено підготовче засідання на 12 листопада 2024 року.

Позивач та її представник у підготовче засідання не з`явилися, надали суду заяву в якій просили суд справу розглянути за їх відсутності, також зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідачка у підготовче засідання не з`явилася, але надала суду заяву, в якій зазначила, що просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги визнає повністю.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що визнання відповідачкою позову не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером № 6820355000:01:003:0145 на підставі договору купівлі-продажу, від 31 серпня 2015 року № 827, посвідченого приватним нотаріусом Рогожиною Ю.М., що підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 серпня 2015 року № 43033524.

499/1000 частина частки була куплена позивачкою у відповідачки, про що свідчить договір купівлі-продажу частки від нежитлового приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 31 серпня 2015 року № 825, посвідченого приватним нотаріусом Рогожиною Ю.М., що підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 серпня 2015 року № 43029977.

Відповідачці ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером № 6820355000:01:003:0144, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 28 серпня 2015 року, виданим державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_3 .

Згідно договору купівлі-продажу вищезазначеного нежитлового приміщення, від 15 вересня 2014 року № 933, посвідченого приватним нотаріусом Рогожиною Ю.М., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - ОСОБА_2 є власницею 501/1000 частки спільної часткової власності.

Таким чином, нежитлове приміщення магазину «Госптовари» з прибудовами, яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 193,1 кв.м з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: № 453372168203, належить на праві спільної часткової власності позивачці та відповідачці, водночас земельні ділянки під магазином належать сторонам на праві приватної власності кожна окремо.

Приміщення, яке знаходиться в спільній частковій власності кожної з них є фактично поділене на окремі об`єкти нерухомого майна, які мають самостійний вхід та комунікації.

Частка позивачки складається з 4 побутового приміщення площею 20,5 кв.м, 5 торгового залу площею 41,2 кв.м, ІІ коридору площею 1,2 кв.м, IV побутового приміщення площею 35,1 кв.м.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Ч. 1-3 ст. 358 ЦК України передбачає, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна, утворюється два самостійних об`єкта майна.

Згідно з технічним висновком про можливість виділу в натурі нерухомого майна від 02 жовтня 2024 року, розробленого експертом з технічного обстеження ОСОБА_4 , приміщення фактично виділені та відокремлені в натурі та експлуатуються як окремі самостійні об`єкти.

Після виділення частки ОСОБА_1 в натурі як окремий самостійний об`єкт, їхні частки у житловому будинку загальною площею 98,0 кв.м по АДРЕСА_1 , становитимуть: ОСОБА_1 частка 499/1000 та технічно можуть бути виділені в натурі та автономно експлуатуватися як окремий об`єкт нерухомого майна.

Враховуючи викладене, а також те, що частки кожної із сторін є фактично окремими об`єктами нерухомого майна - мають самостійний вхід та комунікації й за технічними показниками будинковолодіння може бути поділено на самостійні об`єкти нерухомого майна, суд вважає за можливе на підставі ст. 364 ЦК України виділити ОСОБА_1 в натурі із спільної часткової власності в індивідуальну власність 499/1000 частку нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається із нежитлових приміщень загальною площею 98 кв.м., а саме: коридор ІІ площею 1.2 кв.м., торговий зал 5 площею 41,2 кв.м., 4 - побутове приміщення площею 20,5 кв.м., побутове приміщення IV площею 35,1 кв.м., а також визнати за позивачкою право власності на виділену частку майна та припинивши їй право в спільній частковій власності.

Частиною 1 ст. 142 ЦПК України встановлено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

В зв`язку з наведеним та враховуючи прийняття судом визнання позову відповідачкою до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачці з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позовної заяви, що складає 2691,20 грн (1345,60 грн / 50 %).

При цьому, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачки на користь позивача решту понесених судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 1345,60 грн.

Керуючись ст. ст. 356, 357, 358, 360, 361, 364, 367 ЦК України, ст. 6-16, 141, 142, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в натурі із спільної часткової власності в індивідуальну власність нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 4 побутове приміщення площею 20,5 кв.м, 5 торговий зал площею 41,2 кв.м, ІІ коридор площею 1,2 кв.м, IV побутове приміщення площею 35,1 кв.м, що становить 499/1000 частину нежитлового приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: № 453372168203.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на виділене майно.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) з державного бюджету 1345 гривень 60 копійок судового збору, сплаченого нею при поданні позовної заяви згідно квитанції від 03 жовтня 2024 року № 8763-8643-9696-8613, копія якої знаходиться в матеріалах судової справи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1345 гривень 60 копійок .

Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Василь ВИШНЕВСЬКИЙ