Постанова № 123229290, 22.11.2024, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/8039/24

Пр. 3/336/5132/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Вайнраух Л.А. розглянула справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла до суду на підставі протокола про адміністративне правопорушення, складеного відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження не встановлено, громадянина України, відомості щодо працевлаштування не встановлено, адреса за місцем проживання: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ознаками скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

30.07.2024 о 20-55 годині в м. Запоріжжі, Шевченківський район, по вул. Чарівна, біля буд. 129, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керуванням транспортним засобом відсторонений. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, за що передбачена відповідальність згідно з ч.1 ст.130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, заяв та клопотань не скеровував, повідомлений про дату, час та місце проведення належним чином. У справі міститься клопотання, скероване адвокатом Кузьміновим Д.В. за вх.№ від 13.11.2024, який здійснює захист інтересів особи, відносно якої складено протокол, за змістом якого він просить закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Кузьмінов Д.В. в судовому засіданні 22.11.2024 підтримав клопотання про закриття провадження у справі, наголосив на основних твердженнях, які викладені в ньому, просив задовольнити.

За змістом клопотання сторона захисту зазначає, що із відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, які зупинили водія ОСОБА_1 , вбачається, що до зупинки водія поліцейський ОСОБА_2 одразу дав зрозуміти своєму напарнику по патрулюванню ОСОБА_3 , що водій автомобіля «Nissan Rogue», реєстраційний номер НОМЕР_1 (на той час ще невідомий) повинен бути перевірений на стан наркотичного сп`яніння, про що свідчить характерний жест поліцейського ОСОБА_4 та його висловлювання. Тобто, ще до зупинки транспортного засобу «Nissan Rogue», не знаючи особу та стан водія цього транспортного засобу, у патрульних вже виник намір направити особу водія на медичне освідування з метою встановлення (виявлення або перевірки) сп`яніння. Так, фактично, вказівку здійснити перевірку та направити на освідування до медичного закладу водія поліцейському ОСОБА_5 дав його напарник ОСОБА_2 , який є старшим за званням, на що ОСОБА_6 висловив здивування та повідомив про нормальний стан водія. Вказане, на думку захисника, підтверджується процедурою проведення огляду водія, а саме моментом огляду ОСОБА_1 проведеним о 21-08 годині поліцейським Олександром Бажаном, який перевіряв реакцію зіниць очей на світло та тремтіння рук.

З цих підстав захисник зауважує, що на відеозаписах з бодікамер чітко видно нормальну реакцію зіниць очей на світло, що прямо суперечить надуманим підозрам поліції та спростовує їх. Що стосується тремтіння рук - невелике їх тремтіння у будь-якій емоційній або нервовій ситуації є нормальною та природньою реакцією організму людини, тому, з урахуванням явно провокаційної ситуації, яка була штучно створена поліцією, тремтіння рук водія (якщо таке було) не є переконливим аргументом для того, щоб вважати особу такою, що перебуває у стані сп`яніння. Також тверезий стан водія чітко вбачається з запису, що відповідає часу 21-11 години.

Також, ініціатор клопотання вказує, що огляд водія проведено о 21-08 годині, повідомлено про підозру у перебуванні в стані наркотичного сп`яніння о 21-09 годині, а направлення виписано лише після 21-14 години, що підтверджується відеозаписом, хоча у вказаному документі вказані недостовірні дані про його складення о 21-08 годині, що також свідчить про підробку та фальсифікації даних. До того ж, додане до справи направлення не містить підпису водія, а тому воно було складено тільки після відмови водія, тобто без мети його направлення на освідування у медичний заклад.

Адвокат стверджує, що поліцейські завідомо мали намір направити водія на освідування до медичного закладу, навіть не здійснивши його ідентифікацію та огляд, що в подальшому виразилося у безпідставній підозрі водія у перебуванні у стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується відеозаписом, з якого чітко вбачається відсутність ознак наркотичного сп`яніння. Тому у зв`язку з порушенням поліцейськими вимог ст. 266 КУпАП та положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров?я України №1452/735 від 09.11.2015 в частині виявлення ознак сп`яніння, то направлення водія до медичного закладу є недійсним, відповідно, протокол про порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП не підтверджує вчинення адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим підстави для притягнення водія до адміністративної відповідальності відсутні.

Сторона захисту також вважає, що фактично поліцейськими була вчинена провокація особи на вчинення адміністративного правопорушення, яка полягає у тому, що поліцейські фактично безпідставно та неправдиво зазначили про наявність у водія ознак наркотичного сп`яніння, яких насправді не існувало, чим змусили водія доводити те, чого насправді немає, що свідчить про порушення прав особи та про штучне створення доказів з метою неправомірного притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Разом з цим, наданий як доказ рапорт, не має жодної доказової сили, у зв`язку з чим у розумінні КУпАП не є належними доказами взагалі, а тому не доводить жодних обставин.

Враховуючи наведене, скероване до суду клопотання, суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності особи, відносно якої складено протокол, що не протирічить ч.1 ст.268 КУпАП, при цьому, створивши всі необхідні умови для забезпечення права на захист та його безпосередньої реалізації, участі в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яке полягає у відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Згідно з п.2.5. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ N1306 від 10.10.2001, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судом встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, підтверджується належними та допустимими доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №986646 від 30.07.2024, який засвідчений підписом поліцейського взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Запорізькій області ДПП капрала поліції Бажана О.О. та ОСОБА_1 . Посвідчення водія не вилучалось, свідки не залучались. Крім того, ОСОБА_1 зазначив у графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності», що не згоден з даним протоколом;

- направленням на огляд водія транспортного засобу від 30.07.2024 о 21-08 годині, за змістом якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп`яніння (відповідають змісту протокола), проте від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився. Огляд на місці зупинки не проводився у зв`язку із виявленими ознаками наркотичного сп`яніння;

- рапортом поліцейського взводу 1 роти 2 батальйону 3 УПП в Запорізькій області ДПП капрала поліції Бажана О.О. від 30.07.2024, в якому зазначено обставини зупинки водія під час несення служби. Так, у рапорті засвідчено, що у зв`язку із виявленими ознаками наркотичного сп`яніння (що відповідають змісту протокола) водієві запропоновано пройти медичний огляд у медичному закладі, проте ОСОБА_1 від його проходження відмовився, що зумовило складання протокола, зазначеного вище. Крім того, відносно водія винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ознаками порушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно з довідкою інспектора відділу АП УПП в Запорізькій області Боршош Н., повторності за ч.1 ст.130 КУпАП за даними підсистеми «Адмінпрактика» Інформаційного порталу Національної поліції ОСОБА_1 не має, отримував посвідчення водія НОМЕР_2 від 22.01.2013.

Разом з цим, до матеріалів справи долучено відеозапис, досліджений судом, відповідно до якого фактичні обставини події на записі відповідають змісту протокола, зокрема, дата, час та місце зупинки транспортного засобу. Недотримання процедури виявлення правопорушення та складання протокола судом не встановлено. Також суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за вказаних у протоколі обставин. Доказів, що можуть свідчити про його непричетність до події адміністративного правопорушення (ч.1 ст.130 КУпАП), під час розгляду справи не встановлено. Особа водія належним чином встановлена, він перебував за кермом транспортного засобу, зазначеного у протоколі, коли до нього підійшов поліцейський, ознаки стану сп`яніння належним чином встановлені, медичний огляд у встановленому законом порядку запропонований, а наслідки роз`яснені, як і процесуальні права. Водієві надано можливість викласти пояснення, проголошено протокол та запропоновано отримати копію. Водій ОСОБА_1 неодноразово відмовлявся від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку, зазначаючи поліцейським, щоб вони складали протокол саме у зв`язку із відмовою від проходження медичного огляду.

Також, поліцейським на прохання ОСОБА_1 надано для ознайомлення відеозапис, на якому зафіксовано, що останній порушив п. 18.1. ПДР України, після чого поліцейським винесено відповідну постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Суд враховує, що ознаки наркотичного сп`яніння, виявлені нарядом поліції у ОСОБА_1 , відповідають п.4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗУ 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованого в МЮУ 11.11.2015 за № 1413/27858.

Проте, ступінь вираженості ознак сп`яніння об`єктивно може різнитись в залежності від часу та різновиду наркотичного або психотропного засобу, який вживала особа, й лише проведення огляду в медичному закладі, можуть дозволити достеменно підтвердити стан сп`яніння, задля чого й передбачено огляд. Нормами чинного законодавства не визначено підстав для звільнення особи від обов`язку проходження огляду на стан сп`яніння. На переконання суду, виявлені ознаки зафіксовані працівником поліції у визначений законодавством спосіб й не викликають сумнівів з приводу наявності підстав пропонувати водієві проходження огляду. Тому у цій частині суд не приймає доводи сторони захисту з приводу відсутності ознак наркотичного сп`яніння, які виявлено у ОСОБА_1 .

За змістом ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; здійснює екстрені комунікації за телефонним номером 102, оброблення та використання інформації, переданої поліції постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг у випадках та порядку, передбачених Законом України "Про електронні комунікації"; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Разом з цим, порядок використання фото та відеотехніки встановлюється п. 9 ч. 1 ст.31 та ст.40 Закону України «Про національну поліцію».

Відповідно до п.5 до розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 №1026, зареєстровано в МЮУ 11.01.2019 №28/32999 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Ознак корегування відеозапису, сумнівів в його автентичності, судом не встановлено, як і невідповідності за часом події правопорушення.

З приводу незначної розбіжності, яка вимірюється декількома хвилинами, стосовно огляду водія на стан сп`яніння та часом, вказаним у направленні та відеозаписом, не впливає на висновки суду, оскільки до матеріалів справи долучено відеозапис, на якому повністю безперервно зафіксовано подію правопорушення.

Суд враховує, що КУпАП не містить визначення поняття "провокація", як і в цілому національне законодавство. Натомість Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях надав дефініцію такого поняття та відповідні критерії для розмежування законних дій співробітників поліції від провокації до вчинення злочину.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (див. зазначене рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» (п. 38, постанова від 09.06.1998 у справі Teixeira de Castro v. Portugal).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ, ухвалених у справах «Раманаускас проти Литви» (скарга №74420/01, рішення від 05.02.2008 у справі RAMANAUSKAS v. LITHUANIA) та інших Судом зазначено те, що притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок провокації (підбурювання) із сторони поліцейських буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції.

Згідно зі ст.1 КУпАП завданням цього Кодексу є, серед іншого, саме запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що інспекторами поліції не вчинялися провокаційні дії відносно ОСОБА_1 , зокрема, вбачаючи в останнього ознаки наркотичного сп`яніння, зауважили, що останній відсторонений від права керування та зауважили ОСОБА_1 , який хотів припаркувати автомобіль після виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, що цього робити не можна, оскільки він відсторонений від права керування транспортним засобом. У звязку з чим, суд не вбачає в діях службових осіб "провокації", як зазнчено у клопотанні сторони захисту.

З приводу доводів сторони захисту щодо наміру працівників поліції направити особу на медичний огляд з метою встановлення факту сп`яніння ще до зупинки транспортного засобу, таких обставин з досліджених судом матеріалів справи не встановлено. Відповідно, вказані доводи захисника з цього приводу також не є обгрунтованими та не змінюють висновків суду.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 28.11.2002 по справі "Лавентес проти Латвії" (заява № 58442/00, у справі Lavents v. Latvia) та від 08.02.2011 по справі "Берктай проти Туреччини" (скарга № 22493/93, постанова від 01.03.2001 у справі Berktay v. Turkey) наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій".

Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Заява N 16437/04 у справі Kobets v. Ukraine, з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (п.282, скарга 25657/94 у справі Avsar v. Turkey) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Окрім цього, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо, є неналежними доказами.

Так, з приводу посилання адвоката Кузьмінова Д.В. на постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 03.07.2024 по справі №156/482/24, суддя зауважує, що положеннями ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Проте, висновки судів першої та апеляційної інстанції не є обов`язковим для застосування.

Також слід зазначити, щодо наданого як доказ рапорту поліцейського, що рапорт - це письмове офіційне повідомлення про що-небудь вищій інстанції, керівництву, в якому стисло, але докладно викладена суть якої-небудь справи, тобто є внутрішнім службовим документом в спілкуванні між працівниками поліції. Проте рапорт оцінюється судом у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, хоч і не має самостійного значення в разі наявності інших істотних порушень, що можуть вплинути на висновки суду.

За приписами ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підставі наведеного, у справі наявна достатня сукупність узгоджених між собою доказів, які беззаперечно свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідають критерію належності, достатності та допустимості, натомість, не підтверджують підстав для задоволення клопотання сторони захисту.

У відповідності до ст. 34, 35 КУпАП пом`якшуючих та обтяжуючих вину особи обставин судом не встановлено.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Під час призначення стягнення відповідно до ст.33 КУпАП суддя враховує тяжкість та обставини вчинення правопорушення, яке є грубим порушенням ПДР України. Також суд враховує відомості про особу ОСОБА_1 , який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення однорідних правопорушень (відповідні дані відсутні). Тому, із врахуванням доведеності його вини, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що встановлені санкцією ч.1 ст.130 КУпАП. Альтернативних санкцій вказаною нормою не передбачено.

Сплаті у відповідності до ст.40-1 КУпАП підлягає також судовий збір у передбаченому п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 розмірі. Підстав для звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи судом не встановлено.

Керуючись ст. 15, 23, 27, 30, 33-35, 40-1, 130, 245, 251-252, 268, 279, 280, 283-285, 294, 307, 308 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Визнати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), який стягнути в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Штраф в зазначеному розмірі підлягає перерахуванню на такі реквізити: отримувач - ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300; код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; номер рахунку (IBAN) - UA708999980313000149000008001; код класифікації доходів бюджету 21081300; найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі).

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в дохід держави судовий збір, який підлягає стягненню на користь Державної судової адміністрації України, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень (шістсот п`ять гривень 60 копійок), за реквізитами: рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУКу м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір на користь Державної судової адміністрації України.

Роз`яснити, що у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу (становить 34 000,00 гривень); витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Відповідно до ч.1 ст.285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Суддя Л.А. Вайнраух

Постанова набрала законної сили ______ 20___рік

Дата видачі постанови ______ 20___рік

Строк пред`явлення виконавчого документа ______ 20___рік