Рішення № 123207358, 21.11.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року Справа № 480/7979/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7979/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 184250004116 від 29.08.2024 року про відмову у призначенні пенсії за вислугою років згідно пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу у зв`язку із незарахуванням періоду роботи з 13.02.2009 р. по 03.01.2012 р. та з 12.10.2017 р. по 28.11.2022 р. на посаді «сестра медична дитячого інфекційного відділення» Шосткинської дитячої лікарні в подвійному розмірі;

- зобов' язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу у подвійному розмірі період роботи з 13.02.2009 р. по 03.01.2012 р. та з 12.10.2017 р. по 28.11.2022 р. на посаді «сестра медична дитячого інфекційного відділення» Шосткинської дитячої лікарні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію за вислугу років у відповідності до п. "е" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 21 серпня 2024 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернулась до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. За результатами розгляду її заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років. На переконання позивача, відповідач протиправно, в порушення вимог статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", при обчисленні страхового стажу не зарахував періоди роботи позивача з 13.02.2009 р. по 03.01.2012 р. та з 12.10.2017 р. по 28.11.2022 р. в подвійному розмірі. З урахування наведеного, вважає, що стаж її роботи на момент звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років є достатнім, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 13.09.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що відповідно до до п.2-1 розділу XV Закону № 1058, особи, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенеій» (11.10.2017 р.) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за Переліком закладів установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислзту років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, які станом на 11.10.2017 року, набули не менше 26 років 6 місяців спеціального стажу.

Представник зауважив, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії за вислугу років до страхового стажу позивачки зараховано всі періоди. Водночас, період з 13.02.2009 по 03.01.2012 за довідкою № 792 від 15.08.2024 для визначення права на пенсію за вислугу років зараховано в одинарному розмірі, оскільки, заявниця перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, становить 22 роки 08 місяців 18 днів, станом на 11.10.2017. Відтак, на перконання представника, підстав для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення немає, оскільки позивач не набула необхідного стажу за вислугу років, для призначення пенсії.

Враховуючи вищенаведене, відповідач зауважив, не вбачає в своїх діях порушення чинного пенсійного законодавства України і вважає, що позовні вимоги позивача не обгрунтовані та безпідставні, а відтак адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 21.08.2024про призначення пенсії за вислугу років (а.с. 23-24).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви позивача 29.08.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області прийняло рішення № 184250004116 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв`язку з тим, що на час звернення позивач не набула необхідного стажу за вислугу років (а.с. 25-26).

При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що вік заявника на момент звернення становить 40 років 3 місяці. Страховий стаж - 18 років 05 місяців 04 дні, в тому числі спеціальний стаж вислуги років з урахуванням кратності обчислення на 11.10.2017- 22 роки 08 місяців 18 днів.

За доданими документами до страхового стажу та стажу вислугу років зараховано всі періоди роботи.

Період з 13.02.2009 по 03.01.2012 за довідкою № 792 від 15.08.2024 для визначення праві на пенсію за вислугу років зараховано в одинарному розмірі, оскільки заявниця перебувала з відпустці по догляду за дитиною до 3-річного віку.

Відповідно до протоколу розрахунку стажу позивача, період її роботи з 13.02.2009 року по 03.01.2012 року та з 12.10.2017 року по 28.11.2022 року не зараховано до стажу у подвійному розмірі (а.с.6).

Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правовідносини у сфері призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульованіЗаконом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення"(далі - Закон № 1788-XII) таЗаконом України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно достатті 2 Закону № 1788-XIIза цимЗакономпризначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно зістаттею 51 Закону № 1788-XIIпенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положеннямистатті 52 Закону № 1788-XIIвизначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Приписами пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII (в редакції, чинній до 01 квітня 2015 року) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення"(далі - Закон № 213-VIII), який набув чинності з 01 квітня 2015 року, пункт "е" статті 55 Закону № 1788-XII було викладено в іншій редакції, згідно з якою право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Надалі Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911-VIII) достатті 55 Закону № 1788-XIIз 01 січня 2016 року також було внесено зміни. З урахуванням цих змін пункт "е" вказаної статті має такий зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Отже,Закон № 911-VIIIвстановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян - 55 років при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.

Проте,Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесенимиЗаконом №213-VIII,Законом № 911-VIII.

Зокрема, Конституційний Суд України, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пункті "е", "ж"статті 55 Закону № 1788-XII - 55років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей1,3, частини третьої статті22, статті46 Основного Закону України.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

Отже, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змінЗаконом № 213-VIIIтаЗаконом № 911-VIII, виходячи з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років, незалежно від віку.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, пенсійний орган виходив із того, що відповідно до пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV має враховуватися спеціальний стаж роботи особи станом на 11 жовтня 2017 року, що становить не менше 26 років 6 місяців.

Так, 03 жовтня 2017 року прийнятоЗакон України № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій"(далі - Закон № 2148-VIII), яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно з пунктом 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинностіЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій"мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями52,54та55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбаченихЗаконом України "Про пенсійне забезпечення".

Також,Законом № 2148-VIIIбули внесені зміни до пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у такій редакції: "До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. ПоложенняЗакону України "Про пенсійне забезпечення"застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинностіЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій"мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

Таким чином, враховуючи положення пункту 2-1 та пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсія за вислугу років згідно з положеннями пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII може бути призначена особам, які мають спеціальний стаж роботи, необхідний для її призначення (від 25 до 30 років) станом на 11 жовтня 2017 року.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 440/1286/20.

У той же час, стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений відповідними статтями Закону України "Про пенсійне забезпечення", набутий після 11.10.2017, повинен враховуватися до спеціального стажу працівника, але такий стаж не враховується при визначенні права на пенсію, а впливає на розрахунок вже самого розміру пенсії.

При цьому, за змістом позовної заяви у межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності незарахування відповідачем періодів трудової діяльності позивача з 13.02.2009 року по 03.01.2012 року та з 12.10.2017 року по 28.11.2022 року до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу року, у подвійному розмірі.

Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах встановлені статтею 60 Закону № 1788-ХІІ.

Так, згідно з статтею 60 Закону № 1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

За приписами статті 7 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства охорони здоров`я України від 27 січня 2010 року № 05.03-18-54/973 інфекційний заклад (відділення) є заклад (відділення), де надають медичну допомогу - хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.

Відповідно до змісту листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 року №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 встановлено, що заклади охорони здоров`я, в тому числі кабінети інфекційних захворювань відносяться до таких, час роботи яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Водночас, згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених положень дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

Дослідженням трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.7) у межах спірних періодів, судом встановлено, що ОСОБА_1 :

- 06.02.2006 - прийнята медичною сестрою дитячого інфекційного відділення Шосткинської дитячої лікарні (наказ від 06.02.2006 № 13);

- 19.04.2010 - переведена сестрою медичною дитячого інфекційного відділення (наказ від 19.04.2010 № 33);

- 08.02.2019 - КЛПЗ "Шосткинська дитяча лікарня" реорганізована шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство "Шосткинська дитяча лікарня" Шосткинської міської ради (наказ від 08.02.2019 № 2);

- 01.01.2024 - звільнена за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ від01.01.2024 № 02).

Також, зазначені періоди роботи на відповідних посадах підтверджено довідкою, виданою Комунальним некомерційним підприємством "Шосткинська дитяча лікарня" Шосткинської міської ради від 15.08.2024 № 792 (а.с. 8).

При цьому, зі змісту довідки, виданою Комунальним некомерційним підприємством "Шосткинська дитяча лікарня" Шосткинської міської ради від 15.08.2024 № 792 встановлено, що у період з 13.02.2009 по 03.01.2012 позивачці надавалася відпустка по догляду за дитиною віком до 3-х років.

Оцінюючи аргументи позивача про необхідність зарахування стажу роботи у подвійному розмірі періодів перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 13.02.2009 по 03.01.2012, суд керується наступними мотивами.

Частиною третьою статті 56 Закону № 1788-ХІІ передбачені види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зокрема, пунктом ж вказаної норми встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з частиною другою статті 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Отже, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до стажу роботи за спеціальністю, тобто вказаний період зараховується до роботи у сфері охорони здоров`я, який у свою чергу, зараховується у стаж роботи за вислугу років.

Так, відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії (а.с. 6) період догляду позивачки за дитиною до досягнення трирічного віку з 13.02.2009 по 03.01.2012 року зараховано як до страхового стажу так і до спеціального, однак в одинарному розмірі.

Водночас, як зазначалося судом, пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах передбачено статтею 60 Закону № 1788-ХІІ. Зокрема, вказаною нормою Закону № 1788-ХІІ передбачено, що ообота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством (стаття 30 КЗпП України).

Отже, робота в розумінні статей 21, 30 КЗпП України є виконання певних дій працівником в межах трудових правовідносин за трудовим договором.

Аналіз наведених норм прав свідчить про те, що пільги, передбачені статтею 60 Закону № 1788-ХІІ, стосуються саме часу фактичного виконання роботи в деяких медичних закладах, вказаних у цій статті, тому, на думку суду, період перебування осіб, які працюють у цих закладах, у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі № 314/404/17, від 28 листопада 2019 року справа № 349/422/16-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наведених обставин, з урахуванням вказаного правового регулюваання та висновків Верховного Суду, у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_2 період її догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 13.02.2009 по 03.01.2012 до спеціального стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" належить відмовити.

Водночас, період роботи позивача з 12.10.2017 року по 28.11.2022 року на посаді сестри медичної дитячого інфекційного відділення КЛПЗ "Шосткинська дитяча лікарня", яка з 08.02.2019 реорганізована шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство "Шосткинська дитяча лікарня" Шосткинської міської ради підлягає врахуванню до спеціального стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки періоди та пільговий характер роботи позивача підтверджені як записами у трудовій книжці позивача, яка в силу законодавства є основним документом, що підтверджує страховий та пільговий стаж, так й уточнюючими довідками, якими підтверджено пільговий характер роботи та періоди такого пільгового стажу.

При цьому, переконливих доводів щодо правомірності неврахування відповідачем зазначеного періоду до спеціального стажу позивачки саме у подвійному розмірі відповідач ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві не надав, а суд не встановив.

Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 періоду її роботи з 12.10.2017 року по 28.11.2022 року на посаді сестри медичної дитячого інфекційного відділення КЛПЗ "Шосткинська дитяча лікарня", яка з 08.02.2019 реорганізована шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство "Шосткинська дитяча лікарня" Шосткинської міської ради, до спеціального стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Разом з тим, згідно записів трудової книжки позивача серії серії НОМЕР_1 (а.с. 7), станом на 11 жовтня 2017 року, спеціальний стаж ОСОБА_1 , як працівника охорони здоров`я у розумінні пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII в редакції до 01.04.2015 становить 22 роки 08 місяців 18 днів, замість необхідних щонайменше 25 років станом на 11 жовтня 2017 року.

Проте, враховуючи, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії від 29.08.2024 № 184250004116 було застосовано пункт «е» статті 55 Закону № 1788-XII у редакції, яка визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019, суд вважає, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 29.08.2024 № 184250004116 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію за вислугу років у відповідності до п."е" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 21 серпня 2024 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії, суд зазначає наступне.

Так, за правилами статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Водночас, постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто, єдиним органом до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права, зокрема, на призначення пенсії за вислугу років є територіальний орган Пенсійного фонду до якого особа звернулася з відповідною заявою. При цьому, за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим.

Проте, оскаржуване рішення прийняте відповідачем без урахування висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 04.06.2019 у справі № 2-р/2019, що свідчить про те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, не надало належної оцінки документам, доданим до заяви та не вмотивувало своє рішення належним чином. При цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень наданих виключно орган Пенсійного фонду.

Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, з огляду на встановлені у справі обставини та норми права, що регулюють спірні правовідносини, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 21.08.2024, та прийняти рішення по суті заяви від 21.08.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За вищевикладених обставин, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією про сплату від 04.09.2024 № 1380551263 (а.с.1).

Враховуючи зазначене, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, як суб`єкта, що прийняв оскаржуване рішення.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 29.08.2024 № 184250004116 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до спеціального стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоду її роботи з 12.10.2017 року по 28.11.2022 року на посаді сестри медичної дитячого інфекційного відділення КЛПЗ "Шосткинська дитяча лікарня", яка з 08.02.2019 реорганізована шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство "Шосткинська дитяча лікарня" Шосткинської міської ради.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком від 21.08.2024 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко