Рішення № 123192643, 31.10.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19919/24

Провадження № 2/761/7612/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2024 року до суду надійшла вказана позовна заява в якій позивач просить: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 63 961,44 грн. та судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.10.2017 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якої АТ «Альфа-Банк» встановив відповідачу кредитний ліміт у розмірі 200 000,00 грн. зі сплатою 24% річних за користування останнім.

Як зазначає позивач, АТ «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору та встановив відповідачу кредитний ліміт, надав грошові кошти в розпорядження відповідача. В свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість яка станом на 20.09.2021 року становить 63 961,44 грн..

20.09.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» було укладено Договір факторингу №3, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» отримало право вимоги за вказаним кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 .

Так як відповідач не виконує належним чином умов договору та не повертає грошові кошти, а тому позивач звернувся до суду із позовом для захисту порушеного права.

10.09.2024 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Як зазначає відповідач, у матеріалах справи відсутній відповідний Акт приймання-передачі кредиторських вимог від первісного кредитора АТ «Альфа Банк» до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та докази оплати за договром факторингу, а тому позивач не довів що до нього перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем. Тому відповідно відсутні підстави для звернення позивача до суду із заявленими вимогами. Крім того, позивачем не надано до суду й детального розрахунку заборгованості, яку він просить стягнути з відповідача. Не доведено суми у розмірі 63 961,44 грн та яким чином ця сума була розрахована. Також, представник відповідача просив застосувати строк позовної давності.

27.09.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить задовольнити позов в повному обсязі та зазначив, що до позову було долучено виписку по рахунку відповідача, що являється належним доказом факту видачі коштів та заборгованості відповідача. Щодо незгоди відповідача із сумою заборгованості представник зазначив, що власного розрахунку відповідач не надав. Також представник вважає, що строк позовної давності не пропущено, оскільки на період дії воєнного стану в Україні позовна давність продовжується на строк його дії.

Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.

В судове засідання представник позивача не з`явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, уповноваженого представника не направив.

Враховуючи положення статті 223 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, враховуючи процесуальні заяви сторін, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.10.2017 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Згідно Паспорту споживчого кредиту від 30.10.2017 року, підписаного відповідачем, сторони узгодили умови надання кредиту, а саме: ліміт кредиту - 30 000,00 грн.; строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк; процентна ставка - 24% річних.

Як встановлено судом, банк АТ «Альфа Банк» свої зобов`язання за Договором виконав належним чином та надав в розпорядження відповідача грошові кошти, про що свідчать виписки по рахунку ОСОБА_1 .

Відповідач у відзиві не заперечував факту отримання кредитних коштів.

Як зазначив позивач, АТ «Альфа Банк» належним чином виконав власні зобов`язання та надав можливість відповідачу розпоряджатись грошовими коштами, однак відповідач власні зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконав внаслідок чого станом на 20.01.2021 року існує заборгованість в загальному розмірі 63 961,44 грн.: заборгованість за тілом кредиту - 56 362,25 грн., заборгованість за відсотками - 6 369,27 грн., овердрафт - 1 229,92 грн.

20.09.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» було укладено Договір факторингу №3, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» отримало право вимоги за кредитним договором №ССNG-630774157 від 30.10.2017 року, укладеним з ОСОБА_1 в загальному розмірі 63 961,44 грн.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

При цьому, положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Відповідач не надав суду доказів, що він виконав власні зобов`язання та повернув кредитні кошти та відповідно нараховані відсотки.

Щодо застосування строків позовної давності необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В той же час, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, доданим позивачем до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 63 961,44 грн. нарахована за період з 30.10.2017 року по 30.08.2021 року, а тому враховуючи наведені положення суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, оскільки на момент звернення до суду з позовом він не пропущений.

Відповідач в судове засідання не з`явився, до відзиву не надав доказів що заборгованість є меншою чи відсутня.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 30.10.2017 року у загальному розмірі 63 961,44 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 100,00 грн. необхідно зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Також, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За умовами ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження вимог про стягнення судових витрат понесених ТОВ «Еліт фінанс» у зв`язку з розглядом в суді цієї справи, було надано до суду: копію Договору №05-10/23 про надання правничої допомоги від 05.10.2023 року; копію акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 07.03.2024 року; копію платіжної інструкції №1134 від 07.03.2024 року на суму 7 100,00 грн.

Представник відповідача у поданому до суду відзиві зазначив, що дана справа є малозначною та підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні, розмір витрат складає майже 15 відсотків ціни позову та є неспівмірним до предмету позову, обсяг позовної заяви складає лише 3 аркуші (суть спору, а не титульна сторінка та перелік додатків), який вочевидь не потребує витрат 6.1 годин часу роботи адвоката, як ним зазначено у акті.

Надаючи оцінку наведеному в акті №1 приймання-передачі наданих послуг від 07.03.2024 року, де викладено об`єм виконаних адвокатом робіт та витрачений ним на це час, варто зазначити, що витрачання на аналіз наявних документів у замовника 3 год., є надмірним для фахівця в галузі права, а розумний і реальний час, який був би витрачений на аналіз наявних документів у замовника з врахуванням складності справи, не повинен перевищувати загалом 1 год., що складає 1 000,00 грн.

Також, приймаючи до уваги, що справа про стягнення заборгованості є незначної складності, а отже витрачання 3,1 год. на підготовку позовної заяви не є співмірним із складністю такої справи та виконаних адвокатом робіт, тому час на підготовку відповідних документів та складання позовної заяви про стягнення заборгрваності не повинен перевищувати 2 год., що складає 2 000,00 грн.

Враховуючи викладене, а також з урахуванням заперечень сторони відповідача, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 , є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому суд приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, який підлягає відшкодуванню в сумі 4 000,00 грн.

Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: м. Київ, Солом`янська площа, 2) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» заборгованість за кредитним договором від 30.10.2017 року в розмірі 63 961 (шістдесят три тисячі дев`ятсот шістдесят одна) гривна 44 копійки, витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. та 3 028,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г. Притула