Рішення № 123165849, 18.11.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 року Справа№200/6251/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, Полтавська область, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - Відповідач), в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову позивачу у призначенні пенсії № 057350008488 від 06 серпня 2024 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити пенсію позивачу відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з 29 липня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1987 по 30.06.1990 року та періоди роботи з 20.07.1989 по 29.09.1989 та з 20.08.1993 по 25.10.1995 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 29.07.2024 року позивач звернулася з заявою про призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням № 057350008488 від 06.08.2024 року відповідач відмовив в призначенні пенсії через відсутність необхідного, на думку відповідача, віку 55 років. Вважаємо, таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на час звернення з заявою від 29.07.2024 року, позивачка мала право на призначення пенсії відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України № 213-VII, так як вона досягла віку 50 років та мала необхідні 20 років загального стажу та 10 років пільгового стажу. Також відповідачем не було зараховано до страхового стажу періоди роботи позивачки в колгоспі з 20.08.1993 по 25.10.1995, з 20.07.1989 по 29.09.1989, оскільки дати при прийнятті та при звільненні, а також накази дописані іншими чорнилами, також не зазначено встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів та період навчання в ПТУ №38 м. Білицьке Донецької області з 01.09.1987р. по 30.06.1990р., оскільки відсутній підпис голови екзаменаційної комісії.

Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує її конституційні права. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, за змістом якого заперечив проти задоволення заявлених вимог в повному обсязі.

Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон 1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченою абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закон - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Відповідачем, за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву Позивача від 29.07.2024. До загального страхового стажу не враховано періоди: - з 20.08.1993 по 25.10.1995, з 20.07.1989 по 29.09.1989, період роботи в колгоспі згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки дати при прийнятті та при звільненні, а також накази дописано іншими чорнилами. Також не зазначено встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів, як передбачено Основними положеннями про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 Про трудові книжки колгоспників; - з 01.09.1987 по 30.06.1990 період навчання в ПТУ №38 в м. Білицьке Донецької області, оскільки відсутній підпис Голови екзаменаційної комісії. Для зарахування періоду навчання необхідно надати уточнюючу довідку, видану навчальним закладом на підставі первинних документів. Аналіз наданих документів показує, що пільговий стаж роботи за Списком №2, на дату подачі заяви складає 23 роки 01 місяців 12 днів. Загальний страховий стаж складає 28 років 07 місяців 02 дні. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 06.08.2024 №057350008488 про відмову ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки заявниця не досягла відповідного пенсійного віку на дату подання заяви.

Таким чином позовні вимоги є безпідставними.

22.10.2024 представник позивача звернувся із заявою про уточнення позовних вимог, з урахуванням якої просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії № 057350008488 від 21 жовтня 2024 року, яке винесено на заміну рішення від 06 серпня 2024 року;

зобов`язати відповідача призначити пенсію позивачу відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 29 липня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1987 по 30.06.1990 року та період роботи з 20.08.1993 по 25.10.1995 року.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2024 року було прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог від 22.10.2024.

За приписами частини 5статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно достатті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 .

Згідно диплому (дублікат) НОМЕР_4 виданого 18.09.1993 року, реєстраційний № НОМЕР_5 , ОСОБА_2 в період з 01.09.1987 року по 30.06.1990 року навчалася в ПТУ №83 м. Білицьке Донецької області здобула середню освіту за професією кухар. 30.06.1990 року кваліфікаційною комісією присвоєно кваліфікацію кухар ІІІ розряду. В дипломі відсутній підпис голови кваліфікаційної комісії.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 27 квітня 1996 року, Позивачем було змінено прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

Відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_2 Позивач у спірні періоди працювала:

З 01.09.1987 року по 25.06.1990 року навчалася в Білицькому ССПТУ №83;

20.08.1993 року прийнято в члени колгоспу ім. Леніна на посаду доярки;

25.10.1995 року звільнено із членів колгоспу ім. Леніна за власним бажанням.

29.07.2024 року Позивачем було подано заяву про призначення пенсії.

Заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 057350008488 від 06.08.2024 року у зв`язку з недосягненням відповідного віку.

В рішенні також було зазначено, що до загального страхового стажу не враховано періоди:

- з 20.08.1993 по 25.10.1995, з 20.07.1989 по 29.09.1989, період роботи в колгоспі згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки дати при прийнятті та при звільненні, а також накази дописано іншими чорнилами. Також не зазначено встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів, як передбачено Основними положеннями про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 Про трудові книжки колгоспників;

- з 01.09.1987 по 30.06.1990 період навчання в ПТУ №38 в м. Білицьке Донецької області, оскільки відсутній підпис Голови екзаменаційної комісії. Для зарахування періоду навчання необхідно надати уточнюючу довідку, видану навчальним закладом на підставі первинних документів.

Аналіз наданих документів показує, що пільговий стаж роботи за Списком №2, на дачу подачі заяви складає 23 роки 01 місяців 12 днів. Загальний страховий стаж складає 28 років 07 місяців 02 дні.

Відповідно до розрахунку стажу РС-Право до страхового стажу Позивача не зараховано періоди з 01.09.1987 по 30.06.1990, з 20.08.1993 по 25.10.1995.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області на заміну рішення про відмову в призначенні пенсії від 06.08.2024 №057350008488 було винесено рішення № 057350008488 від 21.10.2024 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням відповідного віку.

В рішенні також було зазначено, що до загального страхового стажу не враховано періоди:

- з 20.08.1993 по 25.10.1995, період роботи в колгоспі згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки дати при прийнятті та при звільненні, а також накази дописано іншими чорнилами. Також не зазначено встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів, як передбачено Основними положеннями про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 Про трудові книжки колгоспників;

- з 01.09.1987 по 30.06.1990 період навчання в ПТУ №38 в м. Білицьке Донецької області, оскільки відсутній підпис Голови екзаменаційної комісії. Для зарахування періоду навчання необхідно надати уточнюючу довідку, видану навчальним закладом на підставі первинних документів.

Аналіз наданих документів показує, що пільговий стаж роботи за Списком №2, на дачу подачі заяви складає 23 роки 01 місяців 12 днів. Загальний страховий стаж складає 28 років 07 місяців 02 дні.

Позивач, не погодившись із рішенням органу пенсійного фонду № 057350008488 від 21.10.2024, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно достатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1статті 92 Конституції Україниоснови соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно п.1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинностіЗаконом №1058-IVпитання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалисяЗаконом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII.

Відповідно до частини першоїстатті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із частиною третьоюстатті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

При цьому, суд зазначає що положеннямистатті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно зістаттею 48 Кодексу законів про працю Українитрудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (далі - Порядок №637).

Положеннямистатті 62 Закону №1788-XIIта пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №439/1148/17.

Як передбачено частиною п`ятоюстатті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 щодо спірних періодів роботи наявні такі записи:

з 01.09.1987 року по 25.06.1990 року навчалася в Білицькому ССПТУ №83;

20.08.1993 року прийнято в члени колгоспу ім. Леніна на посаду доярки;

25.10.1995 року звільнено із членів колгоспу ім. Леніна за власним бажанням.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Тобто, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

В даному випадку суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей з посиланням на дати та номери відповідних наказів, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим відсутність підпису головного бухгалтера в уточнюючій довідці не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи до стажу.

Крім того, суд наголошує, що Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Дослідивши вказані записи трудової книжки, судом не встановлено будь-які виправлення, при цьому записи про прийняття на роботу в члени колгоспу ім. Леніна та про звільнення здійснено чорнилами різного кольору, також в трудовій книжці відсутня інформація про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів.

Так, до 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162. Ця інструкція не застосовується на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993.

Наразі порядок ведення трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція № 58).

За приписами пункту 1.1 Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2Інструкції № 58передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6 Інструкції № 58).

Відповідно до пунктів 2.8 та 2.15 Інструкції № 58, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Пунктом 4.1 Інструкції № 58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.

Відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

З наведеного вище наведені приписи частини другоїстатті 56 Закону №1788-XIIта пункту 5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов`язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.

При цьому, відповідно до пункту 13 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, відповідальність за організацію робот по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до уставу та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

Пунктами 14 та 15 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, передбачено, що правління колгоспів вживають заходи щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів робітників, які здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що мають відношення до трудової діяльності колгоспників. Ревізійним комісіям, комітетам профспілок колгоспів і колгоспним радам соціального забезпечення рекомендується здійснювати суспільний контроль за своєчасним та правильним заповненням трудових книжок колгоспників, за їх обліком, зберіганням і видачою та вживати заходи задля усунення виявлених недоліків.

Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині перерахунку пенсії.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та у справі №813/782/17 від 13.06.2018.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Орган Пенсійного фонду не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.

Суд зауважує, що в даному випадку записи у трудовій книжці позивачавиконані без дефектів, містять підписи посадових осіб, при цьому здійснення записів про прийняття та звільнення з роботи різними чорнилами, не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.

Окрім того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.

Також суд зазначає, що Відповідачем не надано доказів, того, що Позивач в період роботи в колгоспі з 20.08.1993 по 25.10.1995 року не виконував встановлений роботодавцем мінімум вихододнів.

Крім того, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обмежений у праві здійснити запити щодо надання інформації необхідної для призначення / відмови у призначенні пенсії.

Згідно частини третьоїстатті 44 Закону № 1058-IVоргани Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Проте, доказів вчинення Відповідачем дій спрямованих на підтвердження достовірності записів в трудовій книжці Позивача, які на думку Відповідача є недостовірними, до суду Відповідачем надано не було.

За даних обставин відповідач фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів підприємства на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Відповідач не навів у спірному рішенні обґрунтування мотивів неврахування спірних періодів роботи Позивачадо страхового стажу. Відтак, в цій частині поведінка відповідача не може бути визнана мотивованою та такою, що відповідає критеріям, наведеним у п.3 ч.2 ст. 2 КАС України (обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на наведене, враховуючи сукупність належних та допустимих доказів, приписи законодавства, що діяло до набрання чинності Законом № 1058, суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці підтверджують характер роботи позивача у спірні періоди, що надає право включення вищевказаних періодів роботи до страхового стажу Позивача

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 127/9289/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Щодо неврахування до страхового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1987 року по 30.06.1990 року в ПТУ №83 м. Білицьке Донецької області, оскільки в дипломі відсутній підпис голови екзаменаційної комісії, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, позивач у період з 01.09.1987 року по 30.06.1990 року навчалася у ПТУ №83 м. Білицьке Донецької області та здобула середню освіту за професією кухар. 30.06.1990 року кваліфікаційною комісією присвоєно кваліфікацію кухар ІІІ розряду. В дипломі відсутній підпис голови кваліфікаційної комісії, що підтверджується дипломом (дублікат) НОМЕР_4 виданого 18.09.1993 року, та записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 .

Разом із цим, судом встановлено, що зазначений диплом (дублікат) НОМЕР_4 містить підпис «Директора училища» та «Заступника директора», підпис «Голови екзаменаційної комісії» відсутній.

Враховуючи зазначене, суд зауважує, що та обставина, що в дипломі відсутній підпис голови екзаменаційної комісії не може слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаного часу навчання до страхового стажу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що період навчання Позивача з 01.09.1987 року по 30.06.1990 року та період роботи з 20.08.1993 року по 25.10.1995 року підлягають зарахуванню до його страхового стажу.

Спірним у даній справі є також наявність права у Позивача застосування Відповідачем при розгляді заяви про призначення пенсії п. «б» ст. 13 Закону № 1788.

До спірних правовідносин суд застосовує норми матеріального права з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного суду від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.

Так, 3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148, що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.

Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058 з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058.

Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до ст. 5 Закону № 1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон № 1788 був прийнятий раніше за Закон № 1058.

Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідно до якого положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788 відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788 всі інші положення, чого зроблено не було.

Крім того, колегія суддів зазначила, що «частиною першоюстатті 58 Закону № 1058-IVвизначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку територіальні органи - Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду), на які відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2), покладається, зокрема: призначення (здійснення перерахунку) і виплата пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.

Отже, відповідно до покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України та його територіальні органи є суб`єктами владних повноважень у сфері загальнообов`язкового пенсійного забезпечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно та безпідставно не застосовано до спірних правовідносин приписи пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII до редакції Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи документів на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах їй виповнилося 51 рік, страховий стаж становив 28 років 07 місяців 02 дні, пільговий стаж - 23 роки 01 місяців 12 днів, що відповідає вимогам п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд дійшов висновку, що Позивач набув право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Тому відмова Пенсійний фондом Позивачу в призначенні пенсії є протиправною.

При вирішенні даного спору, суд враховував правові висновки Верховного Суду, які викладені в рішенні від 03.11.2021 року за результатами розгляду зразкової справи у справі № 360/3611/20.

Положеннями частини 3 статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

За результатами судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що рішення органу Пенсійного фонду, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на недосягнення нею 55-річного віку, визначеного п.2 ч.2ст.114 Закону №1058-ІV, є протиправним та таким, що не відповідає критеріям правомірності, закріпленим в ч. 2ст. 2 КАС України.

Згідно частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції № 5733-1609-4543-6871 від 07.09.2024 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Таким чином, судовий збір у розмірі 968,96 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, Полтавська область, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії № 057350008488 від 21 жовтня 2024 року, яке винесено на заміну рішення від 06 серпня 2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, Полтавська область, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, ЄДРПОУ 13967927) призначити пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення та відповідно Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 з 29 липня 2024 року, зарахувавши до її страхового стажу період навчання з 01.09.1987 по 30.06.1990 року та період роботи з 20.08.1993 по 25.10.1995 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, Полтавська область, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.В. Череповський