Рішення № 123165847, 18.11.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 року Справа№200/6190/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 158-Б, ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

05.09.2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі Відповідач 2), в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2024 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2024 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком. Однак, ОСОБА_1 у січні 2024 року не прийшла пенсія на рахунок у банку. Ідентифікацію він проходив по відео. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно припинив виплату пенсії позивачеві з 01 січня 2024 року, чим порушив конституційне право позивача. Ніяких повідомлень не було щодо зупинення виплати пенсії. Листом від 02.09.2024 року позивачу відповіли що після якоїсь верифікації не знайшли її ВПО. Таким чином відповідач вирішив зупинити виплату пенсії безпідставно.

Ухвалою суду від 10.09.2024 року позовну заяву було залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви зазначених в ухвалі суду - 10 (десять) днів шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин його пропуску.

12.09.2024 року представником Позивача було надано заяву, в якій представник просив суд позовні вимоги залишити без розгляду з 01.01.2024 року по 04.03.2024 року, та розглянути позов у межах строку звернення до суду щодо вимог з 05.03.2024 року.

Ухвалою суду від 17.09.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024 року по 04.03.2024 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024 року по 04.03.2024 року було повернуто позивачеві.

Ухвалою суду від 17 вересня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву. Відкрито провадження в адміністративній справі.Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення рішення в адміністративній справі №200/6190/24.

30.09.2024 року від Відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вказаної позиції зазначив, що Відповідно до частині 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1566/11846 (далі Порядок 22-1), заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Положення пункту 1.5 цього Порядку застосовуються до всіх пенсіонерів в разі припинення їм виплати пенсії.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV зі статусом внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 788 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі Постанова № 637) призначення, відновлення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - ЄІБДВПО).

Виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено за результатами верифікації, проведеної відповідно до Порядку здійснення верифікації та моніторингу державних виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 136. За даними ЄІБДВПО довідка ОСОБА_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не дійсна.

Згідно з п. 2.9. Порядку 22-1 особа, яка звертається за пенсією, повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Отже, для поновлення виплати пенсії необхідно особисто звернутися до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) незалежно від місця реєстрації із заявою за формою, встановленою Порядком 22-1, та необхідними документами.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року було залучено в якості другого відповідача у справі № 200/6190/24 - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, місцезнаходження: вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси, 18000).

07.11.2024 року від Відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 5ст. 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідностатті 258 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .

Є одержувачем пенсії відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058- IV, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, має статус внутрішньо переміщеної особи, відповідно до довідки від 26.10.2016 №2319000831.

Відповідно до наданої інформації з ІКІС ПФУ «РЕЄСТР ЗАСТРАХОВАНИХ ОСІБ» реєстр перевірки чинності довідок ВПО відносно ОСОБА_1 зазначено, що довідка не діюча.

Згідно рішення про встановлення особи №84354 від 30.04.2024 року, за заявою від 11.03.2024. За результатами проведеного 28.03.2024р. о 11:00 годині відеоконференцзв`язку за участю учасника ОСОБА_1 та опрацювання наданих заявником документів, відповідей на поставлені в ході відеоконференції запитання, протокол від 30.04.2024р. № 84354 особу ОСОБА_1 , встановлено.

30.04.2024 року Позивач звернувся із заявою про виплату пенсії.

Листом від 08.05.2024 року вих. № 0800-0219-8/38840 Позивачу було повідомлено, що виплата пенсії призупинена за результатам обміну інформацією про застрахованих осіб з Єдиною інформаційною базою даних внутрішньо переміщених осіб, оскільки не підтверджена дійсність довідки, що визначає відповідний статус. Для поновлення виплати пенсії, необхідним є особисте звернення з відповідною заявою до будь-якого діючого відділу обслуговування громадян (сервісного центру), з наданням поновленої (діючої) довідки внутрішньо переміщеної особи.

Згідно рішення про встановлення особи №30141 від 02.08.2024 року, за заявою від 16.07.2024. За результатами проведеного відеоконференцзв`язку 29.07.2024р. о 10:00 годині та опрацювання наданих заявником документів, відповідей на поставлені запитання в ході відеоконференції, особу ОСОБА_1 , встановлено.

02.08.2024 року Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії.

Вказану заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за результатом розгляду заяви про поновлення пенсії від 02.08.2024 року було прийнято рішення № 923190126944 від 09 серпня 2024 року, яким Позивачу було відмовлено в поновленні пенсії.

В рішенні зокрема було зазначено, що за інформацією наявною в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 із 01.01.2024 виплату пенсії призупинено за результати обміну інформацією з ЄІБВПО через не підтвердження дійсності довідки, що визначає відповідний статус (лист Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 08.05.2024 № 0800-0219-8/38840).

Враховуючи вищевикладене відділ перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняв рішення відмовити ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії за віком внутрішньо переміщеним особам відповідно до заяви від 02.08.2024, та рекомендує подати заяву про поновлення виплати пенсії у спосіб, визначений Порядком № 22-1.

Листом від 02.09.2024 року вих. № 0800-0219-8/76697 Відповідачем 1 було повідомлено, що виплату пенсії Позивачу було призупинено за результатами верифікації, проведеної відповідно до Порядку здійснення верифікації та моніторингу та достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів ПФУ, фондів загального державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №136. За даними ЄІБД ВПО довідка ОСОБА_1 про взяття на облік ВПО не дійсна. Для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) з відповідною заявою про поновлення пенсії. При собі мати: паспорт, документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків, поновлену (діючу) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, заяву з установи банку про відкритий розрахунковий рахунок для виплати пенсії.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керуєтьсяКонституцією Українита законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції Українивизначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, атакожустаростітавінших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунокстраховихвнесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно достатті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII(далі - Закон № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України (надаліКМУ) № 637 призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком. Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) пенсій та соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, зазначеним в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509, здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначеніЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі -Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1статті 8 Закону № 1058-ІVправо на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цимЗакономта досягли встановленого цимЗакономпенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені устатті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі не проходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що УПФ має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.

Як встановлено судом, виплата пенсії позивачу припинена УПФУ на підставі обміну інформацією з Єдиної інформаційної бази внутрішньо переміщених осіб щодо підтвердження дійсності довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб «довідка не діюча». Водночас,статтею 49 Закону № 1058-IVтакої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено.

Зазначені обставини вказують на допущення відповідачем порушення вимогстатті 49 Закону № 1058, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії.

Пункт 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, з огляду на приписиЗакону № 1706-VII, не може бути застосований, оскільки цей пункт відсилає виключно до випадків, передбаченихзаконом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.

До жодного з указаних законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної або відсутність за фактичним місцем проживання.

До того ж, згідно ч. 2ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №428/6624/17 (адміністративне провадження № К/9901/3256/17), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5статті 242 КАС України).

Більш того,Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"не визначає жодної спеціальної підстави для припинення виплати особі будь-якого виду соціальної виплати, у тому числі і пенсії, як і не наділяє органи пенсійного фонду України правом не приймати рішення у випадку наявності підстави для припинення виплати пенсії, як це прямо встановлено частиною 1статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 19Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 рокувстановлено, що відповідно до статей8та22 Конституції Українине підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановленихКонституцією Україниі чинними законами прав і свобод.

Суд вважає необґрунтованими посилання Відповідачів на постанови Кабінету Міністрів України №509, №637, оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Згідно з п. 6 ч. 1ст. 92 Конституції Українивиключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі доЗакону № 1058-IVзазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цьогоЗакону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни дозаконувносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 рокуза результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне.

За приписамистатті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення суд зазначив, що наведених вище міркувань Європейському суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушуваластаттю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободпоняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».

У рішенні від 08 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров`я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Як вже зазначалось судом вище, рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно достатті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Враховуючи відсутність в матеріалах справи прийнятого Відповідачем 1 рішення про припинення виплати Позивачу пенсії з 01.01.2024 року, як то передбачено статтею 49 ЗУ № 1058, та неповідомлення Відповідачем 1 визначених цією статтею або інших передбачених законом причин припинення її виплати, недоведення Відповідачем 1 існування обставин, які б моглисвідчити про існування підстав, за якихВідповідач1 припинив виплату пенсії Позивачу, суд з урахуванням уточнених позовних вимог дійшов висновку про протиправність припинення виплати Відповідачем 1 пенсії позивачу з 05 березня 2024 року.

Також в матеріалах справи наявне рішення Відповідача 2 № 923190126944 від 09 серпня 2024 року, яким Позивачу було відмовлено в поновленні пенсії, через те, що за інформацією наявною в електронній пенсійній справі Позивачу із 01.01.2024 виплату пенсії призупинено за результати обміну інформацією з ЄІБВПО через не підтвердження дійсності довідки, що визначає відповідний статус (лист Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 08.05.2024 № 0800-0219-8/38840).

Суд зазначає, що підстави припинення виплати пенсії зазначені в цьому рішенні є аналогічними за змістом тим, що були зазначені Відповідача 1 у листах від 08.05.2024 року вих. № 0800-0219-8/38840 та від 02.09.2024 року вих. № 0800-0219-8/76697, які судом були визнані такими, що відбулися не у спосіб, що передбачений законом, і з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободмало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року (справа № 235/4162/17), 20 березня 2018 року (справа № 234/2389/17), а також у рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18).

Згідно з нормами частини 2статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положеньстатті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин 1статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятоїстатті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідачем не надано суду жодного переконливого доказу правомірності дій щодо відмови у поновленні страхових виплат та не заявлено доводів на обґрунтування цього, які б не були спростовані підчас розгляду справи.

Згідно ч. 2ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Керуючись зазначеним, з метою належного та повного захисту прав позивача, суд вважає за належне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2024 року;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 923190126944 від 09 серпня 2024 року, яким ОСОБА_1 було відмовлено в поновленні виплати пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2024 року.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Нормами частини першоїстатті 139 КАСвстановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою суду від 17 вересня 2024 року клопотання позивача про відстрочення сплати судового зборузадоволено.

Відстрочено сплату судового збору за подання позову до винесення рішення у справі.

Відповідност. 4 Закону «Про судовий збір»при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору».

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача 1, 2 на користь спеціального фонду Державного бюджету судовий збір в розмірі по 968,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись нормамиКонституції УкраїнитаКодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 158-Б, ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2024 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 923190126944 від 09 серпня 2024 року, яким ОСОБА_1 було відмовлено в поновленні виплати пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 05 березня 2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнуваньГоловного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнуваньГоловного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.В. Череповський