Ухвала суду № 123141909, 20.11.2024, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4726/24

Провадження № 2/202/3773/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Мариніна О.В.

за участі секретаря судового засідання Жупій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 201/4726/24 за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В с т а н о в и в :

В провадженні суду перебуває справа за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, внутрішньо переміщеним особам.

Представник позивача ОСОБА_2 подала заяву про закриття провадження у справі відповідно ч.1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з добровільним погашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором № 2001550803701, через що вважала відсутнім предмет спору.

Суд, розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Як на підставу для закриття провадження, представник позивача посилається на те, що після відкриття провадження у цій справі відповідач погасив заборгованість, чим визнав свій борг, у зв`язку з чим на час розгляду справи судом, відсутній предмет спору.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд може закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Відсутність предмета спору в контексті п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України означає, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрито з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Враховуючи те, що на момент звернення до суду спір мав місце, але припинив своє існування після відкриття провадження у справі внаслідок виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, у зв`язку з чим позивач на час розгляду справи судом не має майнових претензій до відповідача, клопотання представника позивача про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1ст. 255 ЦПК України, задоволенню не підлягає.

В той же час, відповідно до ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову. В разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, провадження по справі підлягає закриттю, оскільки позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Підстав для не прийняття заяви про відмову від позову і закриття провадження по справі судом не встановлено. Про наслідки закриття провадження у справі позивач обізнаний.

Враховуючи викладене, оскільки позивач не підтримує своїх вимог у наслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд вважає необхідним прийняти відмову від позову і закрити провадження у справі.

Крім того, представник позивача просить вирішити питання про повернення Банку судового збору, сплаченого за подання вказаної позовної заяви.

Відповідно до ч.3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог у наслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як вбачається із заяви позивач не підтримує своїх вимог у наслідок задоволення їх відповідачем, однак про стягнення понесених ним витрат з відповідача не заявляє, натомість просячи вирішити питання про повернення Банку судового збору, сплаченого за подання вказаної позовної заяви.

Зважаючи викладене, суд дійшов до переконання, що заява про повернення судового збору задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 142, 206, 255, 256 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотання представника позивача Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору та повернення судового збору відмовити.

Прийняти відмову Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та провадження у справі закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. В. Маринін