Рішення № 123125124, 14.11.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м.ПолтаваСправа № 440/12123/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги :

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неприйняття рішення про виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийняти рішення про призначення з 2019 року ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також відповідач-1, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні); залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі також відповідач-2, ГУ ПФУ в Сумській області).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він мав зареєстроване місце проживання в АР Крим; з 2004 року фактично проживав у Полтавській області. Має статус внутрішньо переміщеної особи. У червні 2024 року звернувся із заявою про поновлення виплати пенсії. Однак відповідач відмовив у виплаті пенсії з підстав відсутності періодів застрахованого стажу з 24.03.1986 по 15.08.1986, оскільки відсутня інформація про встановлену та фактично відпрацьовану кількість виходів у зазначений період, з 01.10.1990 по 02.03.1992 - оскільки відсутня інформація про встановлену та фактично відпрацьовану кількість виходів у значений період, з 02.07.1990 - оскільки в трудовій наявний запис тільки про прийняття на роботу, запис про звільнення відсутній, та період навчання з 23.10.1980 по 20.03.1981 - оскільки в записі не зазначена дата видачі свідоцтва.

Позивач стверджував, що його право на пенсію не може бути поставлено у залежність від місцезнаходження пенсійної справи, а відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у виплаті пенсії. Закони про пенсійне забезпечення не передбачають умовою виплати пенсії особі, яка переселилася з тимчасової окупованої території та отримала статус внутрішньо переміщеної особи, отримання від окупаційної влади відомостей про виплату чи припинення виплати пенсії такій особі. ОСОБА_1 вважав, що посилання відповідача на дані підстави та військовий стан в Україні не відміняє його права на отримання пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку із відсутністю пенсійної справи, а протилежне позбавляє ОСОБА_1 на її відновлення.

За наслідками розгляду заяви відповідач листом від 26.06.2024 № 1600-0214-8/47592 повідомив, що ОСОБА_1 відмовлено в виплаті пенсії, оскільки нема підтвердження трудового стажу. Дії відповідача щодо відмови у виплаті пенсії позивач вважав протиправними, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

31.10.2024 ГУПФУ в Полтавській області до суду наданий відзив на позовну заяву /а.с. 46-48/, у якому представник відповідача зазначала, що за доданими до заяви ОСОБА_1 документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі згідно записів трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_1 з 24.03.1986 по 15.08.1986, з 01.10.1990 по 02.03.1992, оскільки відсутня інформація про встановлену та фактично відпрацьовану кількість вихододнів у зазначений період, інформація про реорганізацію. Також не враховано період роботи з 02.07.1990 у совхозі "Пролетарський" згідно запису трудової книжки від 02.08.1977 серія НОМЕР_2 , оскільки наявний тільки запис про прийняття на роботу, запис про звільнення відсутній та період навчання з 23.10.1980 по 20.03.1981, оскільки в записі не зазначено дату видачі свідоцтва. Зазначені періоди потребують уточнення.

Відповідно до паспорту ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Акт обстеження умов проживання не може бути підтвердженням місця реєстрації або проживання. Довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи заявником не надано.

Таким чином, представник відповідача вважала, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач-2 правом подання відзиву на позов не скористався, копію ухвали з пропозицією подання відзиву отримав 17.10.2024 засобами ЄСІТС /а.с. 45/.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 14.06.2024 звернувся до Головного управління Пенсійною фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком /а.с. 49-50/.

Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 від 14.06.2024 було передано на розгляд ГУПФУ в Сумській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 21.06.2024 №164350004985 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі згідно записів трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_1 з 24.03.1986 по 15.08.1986, з 01.10.1990 по 02.03.1992, оскільки відсутня інформація про встановлену та фактично відпрацьовану кількість вихододнів у зазначений період, інформація про реорганізацію. Також не враховано період роботи з 02.07.1990 у совхозі "Пролетарський" згідно запису трудової книжки від 02.08.1977 серія НОМЕР_2 , оскільки наявний тільки запис про прийняття на роботу, запис про звільнення відсутній та період навчання з 23.10.1980 по 20.03.1981, оскільки в записі не зазначено дату видачі свідоцтва. Зазначені періоди потребують уточнення.

Відповідно до паспорту ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Акт обстеження умов проживання не може бути підтвердженням місця реєстрації або проживання. Довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи заявником не надано.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, вся територія Автономної республіки Крим є тимчасово окупованою територією з 20.02.2014.

Згідно із пунктом 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №22-1 від 25.11.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (зі змінами), (далі - Порядок) внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Постанова) призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету, Фонду загальнообов`язкового державного страхування на випадок безробіття та Пенсійного фонду України внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Постановою передбачено, зокрема, що призначення пенсії внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону № 1706 від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 відсутнє.

Відповідач-2 у спірному рішенні також зазначив, що зараховано страховий стаж позивача 18 років 0 місяців 11 днів.

Вік заявника становить 65 років 0 місяців 1 день /а.с. 53/.

Не погодившись з рішеннями органів Пенсійного фонду України, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до вимог частини другої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статтею 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до частини третьої статті 26 наведеного вище Закону, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.

Закон №1058-ІV набрав чинності 01.01.2004. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Висновки щодо правозастосування

У даному адміністративному спорі відповідачі піддали сумніву наявність страхового стажу ОСОБА_1 в частині періодів роботи:

- з 24.03.1986 по 15.08.1986, з 01.10.1990 по 02.03.1992 в колгоспі згідно записів трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про встановлену та фактично відпрацьовану кількість вихододнів у зазначений період, інформація про реорганізацію

- з 02.07.1990 у совхозі "Пролетарський" згідно запису трудової книжки від 02.08.1977 серія НОМЕР_2 , оскільки наявний тільки запис про прийняття на роботу, запис про звільнення відсутній;

- з 23.10.1980 по 20.03.1981, оскільки в записі не зазначено дату видачі свідоцтва.

Крім того, відповідач-1 у відзиві на позов, а відповідач-2 у спірному рішенні стверджували про відсутність у ОСОБА_2 права на пенсію з підстави того, що відповідно до паспорту ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Акт обстеження умов проживання не може бути підтвердженням місця реєстрації або проживання. Довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи заявником не надано.

З аналізу вищенаведених норм закону слідує висновок про те, що для призначення пенсії за віком особі, яка має стаж роботи в колгоспах колишнього СРСР, відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" необхідним є: 1) досягнення 60 років; 2) наявність стажу не менше 30 років; 3) виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи з 24.03.1986 по 15.08.1986, з 01.10.1990 по 02.03.1992 в колгоспі згідно записів трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_1 , суд зазначає таке.

Для зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі визначено певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

Аналізуючи вищенаведені нормативно-правові акти, які регулюють умови пенсійного забезпечення, можна зробити висновок, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, разом зі заявою про призначення пенсії за віком позивач надавав пенсійному органу серед інших документів трудову книжку НОМЕР_3 /а.с. 30-32/, зі змісту сторінок 2-4 якої слідує, що у періоди з 24.03.1986 по 15.08.1986, з 01.10.1990 по 02.03.1992 позивач був членом колгоспу.

Записи про спірний період роботи засвідчено відповідними печатками підприємства.

Відповідачі-1 та 2, маючи у розпорядженні дану трудову книжку, стверджували про непідтвердження вироблених вихододнів.

Суд акцентує увагу відповідачів, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання про встановлену та фактично відпрацьовану кількість вихододнів, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу.Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Суд також зазначає, що незарахування спірного стажу ОСОБА_1 суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

За наведених вище обставин, незарахування відповідачем-2 до страхового стажу позивачу періоду роботи з 24.03.1986 по 15.08.1986, з 01.10.1990 по 02.03.1992 із тих мотивів, які викладені у рішенні від 21.06.2024 №164350004985, не можна вважати обґрунтованим.

Щодо незарахування періоду робити ОСОБА_1 з 02.07.1990 у совхозі "Пролетарський", суд зазначає таке.

Судом досліджена копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , та встановлено, що сторінка 16 трудової книжки містить запис №26 про прийняття ОСОБА_1 з 02.07.1990 у совхоз "Пролетарський", однак, запис про звільнення відсутній /а.с 28/.

З огляду на викладене, суд вважає правомірним незарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 02.07.1990 у совхозі "Пролетарський", оскільки неможливо встановити кінцеву дату періоду роботи.

Щодо незарахування періоду навчання ОСОБА_1 з 23.10.1980 по 20.03.1981, оскільки в записі не зазначено дату видачі свідоцтва, суд зазначає таке.

Судом досліджена копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 та встановлено, що сторінка 8 трудової книжки позивача містить запис про навчання ОСОБА_1 у період з 23.10.1980 по 20.03.1981 в Кримоблучкомбінаті на спеціальністю "водій професіонал 3 класу" /а.с. 23/.

Також копією свідоцтва №191042 від 21.03.1981 підтверджено, що у період з 23.10.1980 по 20.03.1981 ОСОБА_1 навчався по програмі підготовки водіїв транспортних засобів категорії В, С /а.с. 38/.

Незазначення в трудовій книжці позивача дати видачі свідоцтва не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання ОСОБА_1 з 23.10.1980 по 20.03.1981. Такий аргумент відповідача не ґрунтується на жодній нормі закону.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем-2 протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи позивача з 24.03.1986 по 15.08.1986, з 01.10.1990 по 02.03.1992 та період навчання з 23.10.1980 по 20.03.1981, а отже рішення Головного управління Пенсійного фонду України Сумській області від 21.06.2024 №164350004985 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 з вищевказаних підстав - є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо аргументу відповідачів про відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію з підстав того, що акт обстеження умов проживання не може бути підтвердженням місця реєстрації або проживання, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи заявником не надано, суд зазначає таке.

У позовній заяві позивач стверджує що у 2004 році переїхав з АРК Крим та фактично проживав у Полтавській області.

При цьому, посилання позивача в тексті позовної заяви та посилання відповідача-2 в спірному рішенні на норми законодавства, які регулюють порядок та підстави взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, суд вважає недоречними, оскільки ОСОБА_1 не є внутрішньо переміщеною особою, доказів протилежного відповідачами не надано.

Доводи позовної заяви про те, що "...право на пенсію не може бути поставлено у залежність від місцезнаходження пенсійної справи, а відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у виплаті пенсії. Закони про пенсійне забезпечення не передбачають умовою виплати пенсії особі, яка переселилася з тимчасової окупованої території та отримала статус внутрішньо переміщеної особи, отримання від окупаційної влади відомостей про виплату чи припинення виплати пенсії такій особі...." - суд не бере до уваги та вважає їх помилковими. Оскільки у даній справі встановлено обставини звернення ОСОБА_1 зі заявою про призначення пенсії за віком, а не про поновлення раніше призначеної пенсії.

Довідкою Базилівщиської сільської ради від 03.09.2015 №254 підтверджено, що по АДРЕСА_2 знаходиться будинок, який належить ОСОБА_1 , комунальними послугами якого він користується /а.с. 18/.

Актом обстеження від 14.06.2024 підтверджено що ОСОБА_1 постійно проживає без реєстрації в будинку АДРЕСА_3 /а.с. 52/.

Натомість відповідачі, стверджуючи про те, що акт обстеження умов проживання не може бути підтвердженням місця реєстрації або проживання, не зазначають, чому саме та на підставі якої норми закону акт обстеження, складений та підписаний комісією, не може бути підтвердженням місця проживання.

Суд звертає увагу, що підпунктом 4 пункту 2.1. розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: відомості про місце проживання особи.

З огляду на надання позивачем відомостей про місце проживання (акта обстеження від 14.06.2024), підстави для витребовування відповідачем-2 від позивача довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи чи відомостей про реєстрацію тощо були відсутні.

Жодних зауважень чи недоліків щодо акта обстеження від 14.06.2024 відповідачі не висловили.

Отже, позбавлення відповідачем-2 права ОСОБА_1 на пенсію з підстави проживання на території України без реєстрації місця проживання є неприпустимим.

Водночас відповідач-1 заяву позивача не розглядав та не приймав жодного рішення стосовно призначення/відмови у призначенні пенсії позивачу.

Враховуючи викладене, ГУПФУ в Полтавській області не є належним відповідачем у справі, оскільки не порушувало права та інтереси позивача, не опрацьовувало заяви про призначення пенсії за віком та не приймало оскаржуваного рішення.

Отже, позовні вимоги, звернуті саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, задоволенню не підлягають.

Поновити порушене право позивача має той відповідач, який безпідставно це право порушив.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування періодів роботи позивача з 24.03.1986 по 15.08.1986, з 01.10.1990 по 02.03.1992 та період навчання з 23.10.1980 по 20.03.1981 до страхового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач-2 безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Права позивача порушені саме рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком.

За таких обставин суд, вважає належним та необхідним способом захисту порушеного права позивача, визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 21.06.2024 №164350004985 , а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, як пенсійного органу, що розглядав заяву позивача від 14.06.2024, зарахувати гр. ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи позивача з 24.03.1986 по 15.08.1986, з 01.10.1990 по 02.03.1992 та період навчання з 23.10.1980 по 20.03.1981.

Відповідно до частини третьої статті 26 наведеного вище Закону, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.

У даному випадку, позивач на момент звернення до відповідача-1 зі заявою досяг 65-річного віку та має стаж понад 15 необхідних років.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи статті 9 КАС України, враховуючи те, що оскаржувана відмова у призначенні пенсії не містить інших підстав відмови ніж ті, що зазначались вище та приймаючи до уваги, що страховий стаж позивача є більшим за 15 необхідних років, - належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 14.06.2024 (дати досягнення пенсійного віку) з урахуванням страхового стажу з 24.03.1986 по 15.08.1986, з 01.10.1990 по 02.03.1992 та з 23.10.1980 по 20.03.1981.

Таким чином позов підлягає задоволенню з виходом за межі позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.

З огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, суд необхідно стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії від 21.06.2024 №164350004985.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 14.06.2024 зарахувавши до страхового стажу страхового стажу періоди роботи позивача з 24.03.1986 по 15.08.1986, з 01.10.1990 по 02.03.1992 та період навчання з 23.10.1980 по 20.03.1981.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков