Рішення № 123122025, 15.11.2024, Миронівський районний суд Київської області

15.11.2024 Єдиний унікальний № 371/1091/23 провадження № 2/371/121/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року м. Миронівка

ЄУН 371/1091/23

Провадження № 2/371/121/24

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Литвин С.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнаробний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 09 листопада 2021 року між ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № 1002009909401, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 70000,00 грн.

Позивач свої зобов?язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Згідно з розрахунком станом на 18 червня 2023 року заборгованість складає 106867,51 грн, з яких: 61250,76 грн - заборгованість за кредитом; 7,56 грн - заборгованість за процентами, 45609,19 грн - заборгованість за комісією.

Позивач направив відповідачу письмову вимогу, однак у наданий строк заборгованість погашена не була.

Тому вказану суму заборгованості та судові витрати в розмірі 2684,00 грн просив стягнути в судовому порядку.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області Каневського В.О. від 03 серпня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, сформованого 18 вересня 2023 року, справу передано для розгляду судді Капшук Л.О.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2023 року провадження у справі зупинено до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області 16 серпня 2024 року поновлено провадження у справі, призначено розгляд справи на 15 год 00 хв на 08 жовтня 2024 року.

В судове засідання представник позивача не з?явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві представник відповідача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з?явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення 25 жовтня 2024 року судових повісток про виклик до суду в електронний кабінет представника відповідача та на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача.

25 жовтня 2024 року судова повістка про виклик до суду доставлена до електронного кабінету представника відповідача. 13 листопада 2024 року до суду повернуто конверт із вкладенням, адресований відповідачеві, причиною невручення поштового відправлення в довідці Ф.20 зазначено відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до пункту 2, 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У зв`язку з наведеним, за відсутності відповідача за адресою зареєстрованого місця проживання, суд вважає, що судовий виклик (судове повідомлення) вручено йому належним чином.

Зважаючи на ті обставини, що будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, відповідач та його представник не з`явилися до суду, причин неявки в судове засідання не повідомили, доказів поважності причини неявки в судове засідання не надали, враховуючи правиластатті 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи у відсутності відповідача.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідно до положеньстатті 274 ЦПК України,справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

08 жовтня 2024 року представник відповідача адвокат Ющенко О.О. подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги відповідач визнає частково в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 61250,76 грн.

Вимогу про сплату штрафних санкцій вважає незаконною, оскільки відповідач з 13 квітня 2022 року до 30 грудня 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України та проховдив в цей час військову службу. Тому на нього поширюються правила пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» щодо заборони банкам нараховувати відсотки військовослужбовцям за користування кредитними коштами.

Також зауважила, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії є необґрунтованими з огляду на приписи підпункту 2 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану».

Зазначила, що комісія є додатковим видом відповідальності, а її стягнення не передбачене укладеними правочинами. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

09 жовтня 2024 року представник позивача подала відповідь на відзив, в якому просила відхилити доводи відповідача за змістом відзиву як безпідставні та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначила, що умови надання коштів у кредит, порядок, строк їх повернення, а також порядок та умови сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами були погоджені між банком та відповідачем в укладеному договорі, а перед укладенням договору відповідач ознайомився з ними у паспорті споживчого кредиту. Розмір заборгованості підтверджується випискою з особового рахунку відповідача, яка є належним та допустимим доказом наявної заборгованості.

Зобов?язання відповідача про сплату процентів за користування кредитними коштами та комісії за обслуговування кредитної заборгованості визначено та погоджено в умовах кредитного договору. Звернула увагу, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору), а саме, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору). Відповідно до статті 8 Закону Карїни «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов?язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково- касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та супутні послуги.

Зауважила, що у спірних правовідносинах, у відповідності до пункту 5.7.3. положень ДКБО АТ «ПУМБ», комісія за ослуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково - касове ослуговування щодо споживчого кредиту, надання консультацій та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування крединої заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному в заяві про приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії).

З огляду на виконані банком послуги, надання яких підтверджується серед іншого і випискою по рахунку щодо зарахування коштів на рахунок відповідача, списання коштів з рахунку для погашення заборгованості, нарахування відсотків та інших платежів тощо, умова про встановлення комісії за такі послуги не є нікчемною чи такою, що суперечить вимогам законодавства, оскільки за змістом як постанов Верховного Суду, так і статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» перелічені операції не є послугами, що надаються безоплатно. Інформування клієнта про розмір, дату платежу, про залишок заборгованості не є послугами з розрахунково касового обслуговування чи послугами з зарахування, нарахування та перерахування грошових коштів, а відтак, останні можуть надаватися за плату комісію, на підставі домовленості сторін договору.

Щодо відсотків за користування кредитом зазначила, що відповідач не повідомляв належним чином позивача про те, що він проходить військову службу, а для реалізації вказаного відповідачем права на пільгу, необхідно повідомити письмово банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов?язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Фактичні обставини справи

09 листопада 2021 року ОСОБА_2 ознайомився з паспортом споживчого кредиту кредитного продукту «Кредит на загальні цілі GP Standart ВСЕЯСНО ТОР (24) та підписав Заяву №1002009909401 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб згідно з якою підтвердив, що підписанням цієї заяви він приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» про укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті банку: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін).

В заяві відповідач вказав про бажання отримати споживчий кредит на таких умовах: найменування кредитного продукту «Кредит на загальні цілі GP Standart ВСЕЯСНО ТОР (24) банківський переказ; цільове призначення загальні споживчі цілі, сплата разової банківської комісії; сума кредиту 70000,00 грн; строк 24 місяці; розмір щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99% від суми кредиту; розмір процентної ставки -0,01% річних; схема повернення кредиту ануїтетна (рівними платежами); спосіб надання банківський переказ на визначений в заяві рахунок. Вказані умови є ідентичними умовам, викладеним в паспорті споживчого кредиту

У розділі «Графік платежів» підписаної відповідачем заяви визначено, що повернення кредиту здійснюється до 9 числа кожного календарного місяця у платіжному періоді з 09 листопада 2021 року до 09 листопада 2023 року, чиста сума платежу за розрахунковий період 5709,97 грн щомісяця та 5709,87 грн (останній платіж). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (з приміткою **) складає 2793,00 щомісяця, усього за 24 місяця 67032. При цьому згідно з примітками до комісії за обслуговування кредитної заборгованості: * - інші комісії за послуги Банку, які не передбачають регулярність їх сплати (в тому числі, але не виключно, за внесення готівки через касу АТ «ПУМБ» тощо) сплачуються за ініціативою клієнта та не входять до суми щомісячних платежів за споживчим кредитом, та визначаються у ДКБО, Тарифах банку; ** - зміст послуги Банку визначається у ДКБО.

Також підписанням заяви відповідач підтвердив отримання ним платіжної картки з ПІН.

Надана представником позивача копія Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, яка діє з 15 березня 2021 року, містить загальні положення публічного договору, загальні умови надання послуг банку, визначення загальних прав та обов?язків сторін, відповідальність сторін та порядок вирішення спорів, визначення умов та порядку надання окремих послуг банку та інші умови (а.с. 60 зв - 66).

Пунктом 5.7.3. частини 5 розділу ІІ ДКБО «Умови надання споживчого кредиту» визначено, що комісія за ослуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково касове ослуговування щодо споживчого кредиту, надання консультацій та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування крединої заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному в заяві про приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим споживчим кредитом розраховується за повний місяць, у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем у цій частні 5 розділу ІІ цього договору розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з графіком платежів.

Кредитор ПАТ «ПУМБ» виконав свої зобов?язання за Договором №1002009909401, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 70000,00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № TR.53483441.54741.8810 від 09 листопада 2021 року (а.с.69).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідача за період з 09 листопада 2021 року до 18 червня 2023 року вбачається, що відповідач здійснював погашення кредиту до 09 лютого 2022 року. З березня 2022 року до вересня 2022 року банком надано кредитні канікули. З 09 вересня 2022 року відповідач погашення кредиту не здійснював.

Станом на 18 червня 2023 року загальний розмір заборгованості відповідача за договором складає 106867,51 грн, в тому числі заборгованість по сумі кредиту 61250,76 грн, заборгованість по процентам 7,56 грн, заборгованість по комісії 45609,19 грн (а.с. 69 зв.- 70, 71).

На підтвердження направлення відповідачеві письмової вимоги про сплату заборгованості позивач додав до позовної заяви копію письмової вимоги № 179 від 18 червня 2023 року щодо виконання договірних зобов?язань, в якій банк вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу (а.с. 66 зв.-67).

Відповідач ОСОБА_2 з 13 квітня 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації до лав Збройних Сил України та 13 грудня 2023 року звільнений в запас, має статус учасника бойових дій.

Вказані обставини підтверджуються даними військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 11 липня 2022 року (а.с. 104-107), довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3/1019 від 11 травня 2024 року (а.с. 83), посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 21 листопада 2023 року (а.с. 108).

Доказів того, що відповідач здійснив оплату заборгованості, матеріали справи не містять.

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд,дослідивши наданідокументи іматеріали,всебічно таповно з?ясувавшиобставини справи,на якихґрунтуються позовнівимоги,об?єктивно оцінившив сукупностідокази,які маютьзначення длярозгляду справиі вирішенняспору посуті,дійшов висновку,що позовпідлягає задоволеннючастково.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК України,договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На підставі частини першоїстатті 633 ЦК України,публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексу,договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред?явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 09 листопада 2021 року з метою отримання банківських послуг заповнив і підписав заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «БУМБ» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «ПУМБ», № 1002009909401 та паспорт споживчого кредиту.

Проставленням підписів на вказаних документах позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредит щодо його розміру, порядку погашення, розміру та порядку погашення процентів за користування кредитом, розміру та порядку погашення комісії.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15-ц, виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов?язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тіло кредиту - це сума, яку фактично отримує позичальник. Прострочене тіло кредиту є сумою яку позичальник не повернув.

Суд дійшов висновку про доведеність банком за допомогою належних доказів обставин, які підтверджують укладення з відповідачем договору-приєднання з погодженням суми кредиту, строку кредитування, графіку погашення заборгованості. Також банк довів належними доказами, зокрема випискою по особовому рахунку відповідача, наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 61250,76 грн.

Статтею 206 ЦПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення з нього заборгованості за кредитом у розмірі 61250,76 грн.

Тож з урахуванням наданих позивачем доказів наявності заборгованості за кредитом у розмірі 61250,76 грн, а також визнання позову в цій частині відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення вказаної суми.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією у загальному розмірі 45609,19 грн, вирішуючи спір між сторонами, суд ураховує, що відповідно до пункту 6статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність.

У частині першійстатті 627 ЦК Українивизначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «ПУМБ» надав відповідачу кредит на власні потреби, тобто у формі споживчого кредиту.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв?язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов?язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов?язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов?язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов?язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов?язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Водночас у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов?язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладеннядоговору проспоживчий кредиткредитодавець навимогу споживача,але небільше одногоразу намісяць,а такожу разізміни істотнихумов договорупро споживчийкредит,включаючи випадки,коли таказміна відбуваєтьсявнаслідок настанняумов,визначених такимдоговором,у порядкута наумовах,передбачених договоромпро споживчийкредит,безоплатно повідомляєспоживачу інформаціюпро поточнийрозмір йогозаборгованості,розмір сумикредиту,повернутої кредитодавцю,надає випискуз рахунку/рахунків(занаявності)щодо погашеннязаборгованості,зокрема інформаціюпро платежіза цимдоговором,які сплачені,які належитьсплатити,дати сплатиабо періодиу часіта умовисплати такихсум (заможливості зазначеннятаких умову виписці),а такожіншу інформацію,надання якоїпередбачено цимЗаконом,іншими актамизаконодавства тадоговором проспоживчий кредит.

На підставі частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2статті 11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня2021 року в справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20), зазначивши, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 5 заяви на приєднання до ДКБО АТ «ПУМБ» та у паспорті споживчого кредиту, підписаних відповідачем 09 листопада 2021 року, було встановлено розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 3,99%.

У цьому випадку плату (комісію) за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретної послуги, що надається, та систематичності її надання відповідно до наповненості Пакету послуг, як то передбачено Публічною пропозицією АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, редакція якої діє з 15 березня 2021 року. Лише зроблено примітку щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості, яка у грошовому виразі становить 2793,00 грн на місяць, що зміст послуги банку визначається у ДКБО.

У пункті 5.7.3 частини 5 розділу ІІ цієї ж Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО) зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, за розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному в заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим споживчим кредитом розраховується за повний місяць, у якому відбувається повернення заборгованості.

Отже, умови укладеного між сторонами кредитного договору, до якого було включено комісію за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом, а саме за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, за розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, а також надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту, не містять розмежування платних та безоплатних послуг.

Тож, включивши до договору комісію (плату) за надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту, сторони не передбачили конкретне найменування та розмежування цих послуг. Відтак до договору були включені платні послуги стосовно обслуговування кредиту, в тому числі послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, в тому числі інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншої інформації, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

Банк не надав даних та доказів на підтвердження надання консультаційних та інформаційних послуг, які він надавав позивачу, та систематичності їх надання, зокрема за встановлену у договорі плату.

Отже, враховуючи те, що позивачу встановлено комісію (щомісячну плату) в тому числі і за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, положення пункту 5 кредитного договору, укладеного між відповідачем та АТ «ПУМБ», щодо обов?язку позичальника сплачувати щомісячно комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99%, що в грошовому виразі становить 2793,00 грн щомісяця, є нікчемними.

Нікчемний правочин (частина другастатті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто.

Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає ( постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору щодо обов?язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії в розмірі 45609,19 грн за обслуговування кредитної заборгованості є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами у розмірі 7,56 грн, суд зазначає, що відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов?язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач 13 квітня 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації до лав Збройних Сил України та перебував на військовій службі до 13 грудня 2023 року.

Таким чином, на відповідача з 13 квітня 2022 року до 13 грудня 2023 року, як на військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширювалися пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його призову.

Враховуючи обставини справи суд вважає, що відсутність звернення відповідача до банку, не спростовує той факт, що на відповідача розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому доводи представника позивача про те, що відповідач не звертався до банку та не надавав документів, які дають йому відповідні пільги суд оцінює відповідно до вимог процесуального законодавства.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №642/548/21 зазначено, що «за наявності позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом)».

Згідно з розрахунком заборгованості відповідачу згідно з умовами договору про споживче кредитування проценти у розмірі 7,56 грн нараховані за період з 09 березня 2022 року до 09 червня 2023 року, тобто у період коли на відповідача поширювалися пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на вказані обставини позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 7,56 грн задоволенню не підлягають.

Висновки за результатами розгляду

Під час з?ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов?язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.

Саме позивач мав довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обґрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами саме до заявленого відповідача та обґрунтувати відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права.

Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.

Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за кредитом у розмірі 61250,76 грн ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи, тому є доведеними. Відповідач визнав позовні вимоги в цій частині.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають, оскільки пункт кредитного договору в частині зобов?язання зі сплати комісії є нікчемним, а тому не створює юридичних наслідків для відповідача у виді обов?язку зі сплати комісії.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками задоволенню не підлягають, оскільки у період нарахування банком процентів за договором споживчого кредитування на відповідача поширювалися пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щодо розподілу судових витрат

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Відповідно до правил частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1538,33 грн (61250,76*2684,00/106867,51).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 279-282, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнаробний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнаробний Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 61250 гривень 76 копійок та понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1538 гривень 33 копійки, всього стягнути 62789 (шістдесят дві тисячі сімсот вісімдесят дев?ять) гривень 09 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скаргаподається безпосередньодо судуапеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, адреса місцезнаходження: будинок під номером 4, вулиця Андріївська, місто Київ.

Відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .

Суддя Л.О. Капшук