Рішення № 123112296, 30.10.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2024 Справа №607/13730/24 Провадження №2-а/607/304/2024

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

представника позивача, адвоката Скиби В. М.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 019151 від 11 червня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (далі УПП в Тернопільській області ДПП) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 019151 від 11 червня 2024 року.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач ОСОБА_2 зазначив,що 11 червня 2024 року поліцейським винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно даної постанови вказано, що ОСОБА_2 19 квітня 2024 року о 10 год. 34 хв. керував т.з. Форд Фієста, д.н.з. НОМЕР_1 , на автодорозі М99 364 км., рухався з швидкістю 77 км./год., де дозволена швидкість 50 км./год. Швидкість руху вимірювалась лазерним пристроєм TruCam LT120/20, серійний номер ТС00464, чим порушив вимоги п. 12.9 б ПДР України.

Позивач покликається, що він не погоджувався із правомірністю складання постанови, вважає її безпідставною, яка не підтверджується жодними належними на це доказами.

Працівниками поліції не встановлено особи ОСОБА_2 , його транспортний засіб не був зупинений працівниками поліції.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що працівниками УПП в Тернопільській області ДПП незаконно притягнуто його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому просить суд скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 019151 від 11 червня 2024 року.

Ухвалою судді від 01 липня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до УПП в Тернопільській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 019151 від 11 червня 2024 року. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

22 липня 2024 року судом зареєстровано відзив на позову заяву, в якому представник УПП в Тернопільській області ДПП просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на те, що під час несення служби на А/Д М - 19 Доманове - Ковель - Чернівці - Тереблече 364 км (село Деренівка) 19 квітня 2024 року працівниками УПП в Тернопільській області ДПП за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTІ 20/20 (серійний номер ТС000764) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме: водій транспортного засобу марки FORD FIESTA з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 77 (сімдесят сім) км/год, при дозволеній 50 (п`ятдесят) км/год, чим порушив п. 12.9 (б) ПДР України.

На підставіст.35Закону України«Про Національнуполіцію»,водію булоподано сигналпро зупинкутранспортного засобу.Після зупинкина вимогупрацівника поліції,до позивачапідійшов поліцейськийвзводу №2роти №2батальйону УППв Тернопільськійобласті ДІШсержант поліції ОСОБА_3 , представився, повідомив причину зупинки. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.9 (б) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, поліцейським було прийнято рішення перейти до розгляду справи про адміністративне правопорушення. На відео чітко видно, що за кермом сидить саме позивач ОСОБА_2 .

У зв`язку із клопотанням позивача пpo перенесення розгляду адміністративної справи з метою залучення адвоката, водієві було виписано запрошення в підрозділ поліції для проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення, за що останній підписався в двох примірниках повідомлення.

Варто зазначити, що ОСОБА_2 під час заповнення бланку повідомлення поліцейським взводу № 2 роти № 2 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП сержантом поліції ОСОБА_3 , невірно вказав свої анкетні дані, назвавшись « ОСОБА_4 ».

Після чогопозивач,який подавзавідомо неправдивідані,не з`явивсяна розглядсправи проадміністративне правопорушення,а томубув внесенийв систему«Безпечне місто»,ініціатор ОСОБА_5 та ЧС Юпітер, причина: порушення ПДР - не зупинився на ТРУКАМ.

11 червня 2024 року транспортний засіб марки FORD FIESTA з номерним знаком НОМЕР_1 , котрий внесений в дану систему, був виявлений в ході патрулювання працівниками поліції поліцейським взводу №2 роти №4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП капралом поліції ОСОБА_6 та поліцейським взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП капралом поліції ОСОБА_7 в м. Тернополі по вул. Паркова 10, та зупинений у зв`язку із орієнтуванням відповідно до п. 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», а саме якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Після зупинки транспортного засобу, на місці події з`явився пішохід у військовій формі, яким після встановлення особи виявився ОСОБА_2 , який власне і керував даним транспортним засобом 19 квітня 2024 року, та порушив швидкісний режим в с. Деренівка.

Позивачу було роз`яснено, що він керував транспортним засобом та здійснив порушення швидкісного режиму 19 квітня 2024 року, та ознайомлено з відеозалисом, на якому зафіксовано, що 19 квітня 2024 року в с. Деренівка позивач сидів за кермом та спілкувався з поліцейським взводу № 2 роти № 2 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП сержантом поліції ОСОБА_3 . Також на місці події 11 червня 2024 року, перебував працівник військової служби правопорядку, якому ОСОБА_2 , пред`явив військовий квиток, з якого власне і було встановлено особу водія, яким виявився позивач.

Після чогопрацівник поліції-поліцейський взводу№1роти №4батальйону УППв Тернопільській областіДПП капралполіції ОСОБА_7 провів повнийта всебічнийрозгляд справипро адміністративнеправопорушення. Здійснив оцінку доказів, в повному обсязі ознайомив позивача з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Від позивача жодних клопотань не надходило.

Твердження,що жодногоправопорушення ОСОБА_2 не вчиняв,його особуніхто невстановлював тадокументи неперевіряв,спростовуються наданими доказами по справі, а саме відеозаписами з нагрудної камери працівників поліції.

Щодо твердження позивача, що 11 червня 2024 року його не зупиняли та він був пішоходом, як вбачається з матеріалів справи, то ОСОБА_2 був виявлений працівниками поліції та притягнутий до адміністративної відповідальності за скоєне ним раніше правопорушення, яке мало місце 19 квітня 2024 року.

Розгляд справи здійснив поліцейський 11 червня 2024 року, та виніс постанову згідно з чинним законодавством. Все це підтверджується доданими до справи відеозаписам.

В постанові відсутні будь-які суперечності та твердження позивача, що його не ознайомлено з правами за ст. 268 КУпАП, не відповідає дійсності та спростовується відео, доданим до матеріалів справи.

Отже, можна зробити висновок, що жодне з тверджень позивача не відповідає дійсності та не знаходить свого підтвердження. У відзиві в частині опису ситуації наявні посилання на конкретний час у відеозаписах та на Н/К, якими здійснювалась відеофіксація. Це в повній мірі спростовує кожний довід ОСОБА_2 . У зв`язку із цим дана постанова не підлягає скасуванню.

30 жовтня 2024 року судом зареєстроване клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Скиби В. М. про долучення відповіді відповідача на адвокатський запит, яке судом вирішено, ухвала про задоволення цього клопотання занесена до протоколу судового засідання.

Представника позивача ОСОБА_2 , адвокат Скиба В. М. в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позові, який просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача УПП в Тернопільській області ДПП Дживра С. І. вважає спірну постанову законною, просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.

Судом встановлено,що постановоюпро накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіїБАД №019151від 11червня 2024року, ОСОБА_2 притягнуто доадміністративної відповідальностіза ч.1ст.122КУпАП зате,що 19квітня 2024року о10год.34хв.А/ДМ -19364км,водій транспортногозасобуFORDFIESTA,реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухавсязі швидкістю77(сімдесятсім)км/год,при дозволеній50(п`ятдесят)км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним пристроєм TruCam LTІ 20/20, серійний номер НОМЕР_2 , чим порушив п. 12.9 (б) ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив постанову до суду та просить її скасувати.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будьякі фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановленихобмежень швидкостіруху транспортнихзасобів більшяк надвадцять кілометрівна годину,порушення вимогдорожніх знаківта розміткипроїзної частинидоріг,правил перевезеннявантажів,буксирування транспортнихзасобів,зупинки,стоянки,проїзду пішохіднихпереходів,ненадання перевагиу русіпішоходам нанерегульованих пішохіднихпереходах,а таксамо порушеннявстановленої длятранспортних засобівзаборони рухатисятротуарами чипішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353 (далі Закон № 3353), встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306.

Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону № 3353 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 12.9б. Правил дорожнього руху, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил.

Пунктом 12.4 ПДР України передбачено, що в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Загальне обмеження швидкості 50 км/год стосується населених пунктів, позначених дорожніх знаком 5.49 «Початок населеного пункту». Дія цього обмеження скасовується знаком 5.50 «Кінець населеного пункту».

Тобто, у виниклому між сторонами спорі відповідач повинен належними та допустимими доказами довести, що саме ОСОБА_2 , всупереч вимог ПДР України 19 квітня 2024 року о 10 год. 34 хв. керував т.з. Форд Фієста, д.н.з. НОМЕР_3 , на автодорозі М99 364 км. рухався зі швидкістю 77 км./год., де дозволена швидкість 50 км./год.

Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачу слід довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення.

При цьому, доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КУпАП.

У постанові від 26 квітня 2018 року по справі № 338/1/17 Верховний Суд висловив позицію про вірність висновків суду першої інстанції, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

У постанові по справі № 357/10134/17 від 23 жовтня 2019 року Верховний Суд звернув увагу на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будьяких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будьякого доказу, якто наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

Крім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будьякі дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оскаржувана постановапро притягненняпозивача доадміністративної відповідальностіне єбеззаперечним доказомвчинення ОСОБА_2 правопорушення,оскільки самепо собіописання адміністративногоправопорушення неможе бутиналежним доказомвчинення особоютакого порушення. Постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (постанова Верховного Суду від 26 квітня 2018 у справі №338/1/17).

В п. 7 оскаржуваної постанови серії БАД № 019151 від 11 червня 2024 року, вказано що до матеріалів додається фото порушення та відео з Н/К 474469, 473071.

Водночас,представником відповідачаУПП вТернопільській областіДПП разоміз відзивомдолучено компактдиск іздвома файлами,на одномуз нихміститься відеоз нагрудноїкамери 473071,а наіншому -відеозапис ізнагрудної камери473053,який невказано упостанові серії БАД № 019151 від 11 червня 2024 року. Також до відзиву не додано відео з нагрудної камери 474469, яке вказано в оскаржуваній постанові.

Щодо такої фіксації працівниками поліції адміністративного правопорушення, то суд звертає увагу на те, що з цього приводу Верховний Суд у постанові №524/9716/16-а від 13 лютого 2020 року зазначив наступне: «Стосовно недотриманнявідповідачем процедурипритягнення позивачадо адміністративноївідповідальності,в частинінезазначення технічногозасобу,яким здійсненовідеозапис,що долученийвідповідачем доматеріалів справи,Суд погоджуєтьсяз висновками,зробленими судамипопередніх інстанцій,з оглядуна наступне. З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.

Водночас, приписами частини 3статті 283 КУпАПчітко передбаченоімперативний обов`язоквідповідача щодозазначення технічногозасобу,яким здійсненофото абовідеозапис упостанові посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогамистатті 70 КАС України(уредакції,чинній начас ухваленнясудами попередніхінстанцій рішеньу ційсправі)не можевважатися належнимта допустимимдоказом вчиненняадміністративного правопорушення. Також,Суд звертаєувагу нате,що процесуальнийобов`язокщодо доказуванняправомірності винесенняпостанови пропритягнення особидо адміністративноївідповідальності відповіднодо положеньдіючого начас виникненняспірних правовідносинпроцесуального законодавствапокладено навідповідача. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17.»

При переглядів судовомузасіданні відеозапису з нагрудноїкамери 473071,встановлено,що маламісце зупинкатранспортного засобумарки FORDFIESTAз номернимзнаком НОМЕР_1 ,за кермомякого перебувалажінка.При спілкуванніз водійкоюпрацівник поліціїповідомив,що накерованому неюавтомобілі булоперевищено швидкість,за кермомтоді перебувавчоловік,що зафіксованона пристрійTruCam.У відповідьводійка інформувала,що вонакористується данимавтомобілем тане передавалакерування автомобілемчоловіку.Через деякийпроміжок часудо водійкипідійшла третяособа -чоловік увійськовій формі,якому працівникполіції повідомив,що самевін керувававтомобілем FORDFIESTAз номернимзнаком НОМЕР_1 ,та перевищившвидкість,оскільки рисиобличчя схожі.Третя особа,у військовійформі повідомивпрацівникам поліції,що вінне керувававтомобілем тавідмовився надатидокументи длявстановлення особи. На місце події 11 червня 2024 року було запрошено працівника військової служби правопорядку, якому вже встановлена особа - ОСОБА_2 , пред`явив військовий квиток, з відомостей цього документу і було встановлено особу позивача. В подальшому було складено оскаржувану постанову серії БАД № 019151 від 11 червня 2024 року.

Отож,проаналізувавши матеріаливідео фіксаціїз нагрудноїкамери 473071,які надавпредставник відповідачаразом ізвідзивом,суд надаючиїм оцінкувиснує проте,що цевідео немістить доказіввчинення позивачемправопорушення,яке описаноу спірнійпостанові серіїБАД №019151від 11червня 2024року.Події,які відображеніна переглянутомувідео свідчатьпро порушенняпрацівником поліціїпроцедурирозгляду справи, яка передбачена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затверджена наказом МВС 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрована в Мінюсті України 10 листопада 2015 року № 1408/27853), справа розглядалася не за місцем вчинення правопорушення приміщення УПП в Тернопільській області ДПП, ОСОБА_2 не повідомлявся у встановленому законом порядку про день, час та місце розгляду справи, що відповідало б змісту ст. 268 КУпАП.

Щодо відео з нагрудної камери 473053, то з нього не вбачається, що особа позивача була встановлена працівниками поліції, що також слідує з відповіді УПП в Тернопільській області ДПП № 122аз/41/33/01-2004 від 20 червня 2024 року на запит адвоката ОСОБА_8 , в якій зазначено про те, що 19 квітня 2024 року після зупинки автомобіля «Ford», НОМЕР_1 , достовірно встановити особу у поліцейських не було можливості, оскільки останній не надавав визначених у п. 2.1 ПДР або інших документів, які підтверджували б його особу. У зв`язку із наведеним, а також враховуючи клопотання водія, поліцейськими було прийнято рішення про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення.

За встановлених обставин, оскільки відповідач не спростував доводи позивача про невстановлення особи водія транспортного засобу марки FORD FIESTA з номерним знаком НОМЕР_1 , який керував автомобілем 19 квітня 2024 року, як і допустив порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в суду відсутня можливість прийняти обґрунтоване та законне рішення у вказаній справі. Перебирати на себе повноваження УПП в Тернопільській області ДПП суд не вправі, оскільки не може підміняти собою уповноважений орган у виниклих спірних правовідносинах.

У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Разом з тим, способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на неповноту зібраних матеріалів у справі про адміністративне правопорушення, встановлені порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у суду відсутня об`єктивна можливість повно встановити обставини справи та наявність у діях позивача ОСОБА_2 порушень вимог п. 12.9 (б) ПДР України. Отож, суд у відповідності до вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України, приймає рішення про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 019151 від 11 червня 2024 року та надіслання справи на новий розгляд до УПП в Тернопільській області ДПП.

На підставі наведеного, керуючись статтями 17377, 90, 205, 241246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 019151 від 11 червня 2024 року задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі БАД № 019151 від 11 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень скасувати, а матеріали справи надіслати на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управлінняпатрульної поліціїв Тернопільськійобласті Департаментупатрульної поліції,код ЄДРПОУ:40108646,адреса місцезнаходження:вул.Котляревського,буд.24,м.Тернопіль,46003.

Суддя Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області О.Герчаківська