Рішення № 12310133, 18.11.2010, Апеляційний суд Запорізької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-5838 Головуючий у 1 інстанції 2010 р. Зарютін П.В.

Суддя-доповідач: Кримська О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“18” листопада 2010 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів : Кримської О.М.

Глазкової О.Г.

При секретарі: Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5

на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від “21” квітня 2010 року по справі за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізька дистрибюторська компанія”, 3-тя особа: ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, який в ході судового розгляду справи змінив, зазначивши ОСОБА_7 3-тьою особою по справі.

В позові зазначав, що 12.11.2008 року о 21-20 год. на вул. Героїв Сталінграду в м. Запоріжжя відбулося зіткнення автомобілів НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, і знаходився під керування ОСОБА_7, та автомобіля ВАЗ 21099020 ЗГН, державний номер НОМЕР_2, що належить позивачу і знаходився під керування водія ОСОБА_8 Дорожньо-транспортна подія сталася з вини водія автомобіля ГАЗ - 2106, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2008 року. Посилаючись на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому було завдано матеріальну та моральну шкоду, оскільки був пошкоджений належний йому на праві власності автомобіль, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_6, як власника автомобіля НОМЕР_1, спричинені збитки та шкоду на загальну суму 18361 грн. 21 коп.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.02.2010 року прийнято відмову ОСОБА_4 від позову до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою і в цій частині провадження по справі закрито.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.02.2010 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ „Запорізька дистрибюторська компанія” та в якості третьої особи ОСОБА_8.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від “21” квітня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ „Запорізька дистрибюторська компанія” на користь ОСОБА_4 13911 грн. 21 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1700 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також стягнуто судові витрати у справі на загальну суму 759 грн. 11 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись частково з рішенням суду ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права просив рішення суду першої інстанції в частині стягнення шкоди з ТОВ „Запорізька дистрибюторська компанія” скасувати та постановити в цій частині нове рішення про стягнення сум відшкодування з ОСОБА_6

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судом встановлено, що 12.11.2008 року о 21 год. 20 хв. на вул. Г. Сталінграду в м. Запоріжжі ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом ГАЗ реєстраційний номер НОМЕР_1, не виконавши вимоги дорожнього знаку 2.1. „Надати дорогу”, здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_9 і знаходився під керуванням ОСОБА_8 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі були пошкоджені. Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2008 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 486 від 28.11.2008 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу ВАЗ 21099 державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 13 911 грн. 21 коп.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_9 та стягуючи із ТОВ „Запорізька дистрибюторська компанія” спричинену позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну та моральну шкоду і відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль ГАЗ державний номер НОМЕР_1, належний на праві власності ОСОБА_6, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди на праві оренди перебував у ТОВ „Запорізька дистрибюторська компанія”, яке для виконання трудових обовязків надало цей автомобіль своєму працівникові експедитору ОСОБА_7

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки до них суд дійшов через неповне зясування обставин, що мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль ГАЗ державний номер НОМЕР_1, який під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди знаходився під керуванням водія ОСОБА_7, на праві власності належить відповідачу по справі, ОСОБА_6

ПП ОСОБА_6 на підставі подорожнього листа вантажного автомобіля НОМЕР_3 надав ОСОБА_7 автомобіль ГАЗ НОМЕР_1 для здійснення перевезень вантажу в період з 10.11.2008 року по 10.12.2008 року з ненормованим графіком роботи (а. с. 39).

Договір перевезення укладений 18.08.2008 року між ТОВ „Запорізька дистрибюторська компанія” та ПП ОСОБА_6 (а. с. 28 Т. 2) за умовами якого останній взяв на себе обовязки надавати відправнику - ТОВ „Запорізька дистрибюторська компанія” послуги по перевезенню вантажу сам по собі не може свідчити про перебування автомобіля ГАЗ державний номер НОМЕР_1 в оренді у ТОВ „Запорізька дистрибюторська компанія”, на що посилався відповідач у запереченнях на позовну заяву та як зазначено в рішенні суду першої інстанції.

Посилання суду першої інстанції на перебування ОСОБА_7 в трудових відносинах з ТОВ „Запорізька дистрибюторська компанія” з 03.03.2008 року по 03.01.2009 року також не може бути підставою для стягнення з ТОВ „ЗДК” матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, оскільки суду не надано належних доказів, на підтвердження того факту, що зазначена шкода була завдана ОСОБА_7 під час виконання ним трудових обовязків.

За таких обставин колегія суддів вважає, що в силу ст. 1187 ЦК України відповідати за спричинену позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну та моральну шкоду повинен власник автомобіля ГАЗ державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6, який не надав суду належних доказів, що зазначений транспортний засіб на час дорожньо-транспортної пригоди на будь-якій правовій підставі знаходився у володінні іншої особи.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшовши обґрунтованого висновку про необхідність відшкодування ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, безпідставно стягнув її із ТОВ «Запорізька дистрибюторська компанія». Тому на думку колегії суддів рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню із ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальної шкоди в сумі 13911 грн. 21 коп. та моральної шкоди в розмірі 1700 грн.

Крім того, колегія суддів, виходячи з положень ст. 88 ЦПК України, яка передбачає розподіл між сторонами судових витрат в залежності від задоволеної частини позовних вимог, вважає за необхідне змінити розмір стягнутого на користь позивача судового збору, стягнувши з ОСОБА_6 судовий збір в сумі 147 грн. 61 коп., з яких 139 грн. 11 коп. судовий збір з позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди та 8 грн. 50 коп. - про стягнення моральної шкоди.

Необґрунтованим також є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача витрат, повязаних з викликом співвідповідача, в сумі 140 грн., оскільки відповідно до ст. 79 ЦПК України в редакції, що діяла на час ухвалення рішення, витрати, повязані з публікацією у пресі оголошення про виклик відповідача до судових витрат не відносилися.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від “21” квітня 2010 року по цій справі скасувати та постановити нове рішення наступного змісту:

„Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізька дистрибюторська компанія”, 3-тя особа: ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 13911 (тринадцять тисяч девятсот одинадцять) грн. 21 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 1700 (одну тисячу сімсот) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також судові витрати на загальну суму 627 (шістсот двадцять сім) грн. 61 коп.

В іншій частині позов залишити без задоволення.”

Рішення набирає законної сили негайно, але може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: