Рішення № 123088395, 19.11.2024, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/23384/24

Провадження № 2/947/4826/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Кравченко К.С. розглянувши у cпрощеному провадженні цивільну справу за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив :

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр звернулося до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що 26.04.2021 року міжТОВ «Служба миттєвого кредитування» та Лобановим було укладено договір надання фінансових послуг №2111578762417 в електронній формі, за яким останній отримав кредит у сумі 4500 грн. на 16 днів.

10.01.2023 за договором факторингу позивач отримав право вимоги за вказаним кредитним договором.

Вказано, що Лобанов отримані грошові кошти в передбачений договором строки не повернув, внаслідок чого станом на 25.04.2022 року утворилась заборгованість в розмірі 64161,90грн., яка складається з: 4500 грн. - основний борг, 59661,90 грн. заборгованість по відсоткам, однак просить суд стягнути з відповідача 45837 грн., з яких 4500 грн. - основний борг, 41337 грн. заборгованість по відсотках.

Представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримав, також не заперечував проти ухвалення по справі заочне рішення.

Відповідач відзиву не надав, до суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

На підставі ч. 1ст. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1ст.11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ТОВ «Коллект Центр» зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридична особа, та є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Відповідач 26квітня 2021 року уклав з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» договір надання фінансових послуг №2111578762417 в електронній формі.

Також відповідачем попередньо було підписано паспорт споживчого кредиту.

Згідно п.п. 1.1,1.3 договору кредиту ТОВ надає клієнту фінансовий кредит в сумі 4500 грн. Строк дії договору 16 днів.

Слід зазначити, що аналогічні умови викладені і в паспорті споживчого кредиту.

Однак, згідно п.п.1.6 Договору, максимальний строк користування кредитом перевищує 30 календарних днів, максимальна відсоткова ставка 2,65 за календарний день.

Позивачем, в порядку встановленому Договором, виконано умови кредитного договору та перераховано на рахунок відповідача суму кредиту в розмірі 4500 грн. Доказів неотримання грошових коштів відповідачем не надано та судом не здобуто.

Зобов`язання щодо повернення суми позики та процентів відповідачем не виконані.

1.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу, за яким право вимоги, зокрема, за Договором позики №№2111578762417.

10.01.2023 за Договором факторингу №10-01/2023 право вимоги за кредитним договором №№2111578762417 перейшло до позивача.

Відповідно до ч.1ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зіст. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч.1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно абз.1 ч.1, ч.3ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідност. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дост. 611 ЦК України, разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першоюстатті 612 ЦК Українивизначено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина першастатті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четвертастатті 631 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За правилами ч.1ст. 638 ЦК Українидоговір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зіст. 1047 ЦК Україниу випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається в письмовій формі.

Відповідно до ч.6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 рокувідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За приписами п.6 ч.1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п.12 ч.1 вказаної статті Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно дост. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з вимогами ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з того, що матеріали справи містять належні докази на підтвердження факту надання відповідачу позики за Договором № №2111578762417 укладеним у формі електронного документу, що не суперечить вимогамЦивільного кодексу Українита іншого законодавства, вимога про стягнення основного боргу (суми по договору) у розмірі 4500 грн. є законною та обґрунтованою.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог та підстав, вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту за договором позики у розмірі 4500 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 1440 грн., а разом 5940 грн. виходячи з того, що відповідно до положеньст.1048 ЦК України, позивач має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам за користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 11.05.2021 року, а не дії договору, як то зазначено у п.1.4 Договору. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Зроблений позивачем розрахунок не відповідає умовам договору, оскільки згідно паспорту споживчого кредитута Графіку платежівстрок користування кредитом - 16 днів.

Аналізуючи досліджені по справі письмові докази та заявлену позивачем суму кредитної заборгованості, суд дійшов висновку про її невідповідність умовам укладеного з відповідачем договору №№2111578762417 .

За положеннями статей1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті1048та частини першої статті1054 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, та яка повинна бути застосована в даній справі щодо спростування нарахованих позивачем процентів (як за загальними, так і за простроченими).

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Враховуючи викладене, правові підстави для стягнення відсотків з відповідача на користь позивача поза спливом строку на який надавався кредит, відсутні.

На підставі викладеного, суд вважає можливим позов задовольнити частково.

Згідно п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК Україниоскільки позов підлягає задоволенню частково, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 392,43 грн. судового збору, пропорційно задоволеним вимогам на 12,96%.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

За правилами частини другоїстатті 137 Цивільного процесуального кодексу Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У позовній заяві зазначено про понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвокатським об`єднання "ЛігалАссістанс" у розмірі 13000 гривень, які представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача, на підтвердження чого надав копію договору №07-06/2024 від 07.06.2024 про надання правової допомоги, заявка на надання юридичної допомоги №133 від 01.07.2024 та платіжну інструкцію від 12.07.2024 на переказ 200000 грн. АО «Лігал ассістанс».

Суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів чи включені у ці 200000 грн. витрати на професійну правничу допомогу у по цій справі.

Системний аналіз норм статей137,141 Цивільного процесуального кодексу Українидає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Враховуючи принципи розумності і співмірності, складність справи, віднесення її до категорії малозначних справ, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених витрат на правничу допомогу, які позивач поніс до предмета спору, суд вважає за необхідне визначити суму у 5000 грн. достатню для покриття витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі.

Отжевраховуючи пропорційність задоволених вимог (12,96%), суд дійшов висновку наявність підстав для часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 648 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями254,256,267,525,526,610-612,549,625,638,1046-1049 ЦК України, статтями12,13,76-81,89,141,274-279,280-284,352,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТОВ «Коллект центр» (ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором надання фінансових послуг №№2111578762417 у сумі 5940 грн., з яких заборгованість за тілом позики 4500 грн., заборгованість по процентах 1440 грн., судові витрати 392,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 648 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30днів з дня її підписання. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Я. В. Бескровний