Рішення № 123078990, 18.11.2024, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ОДЕСИ

_________________________

Справа № 947/30133/24

Провадження № 2/947/5655/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судових засідань Остапчук О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2024 року позивач через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» заборгованість за кредитним договором від 16.02.2022 № AR2022-00820 у сумі 183681,57 грн та судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивував тим, що 16.02.2022між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Південний» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № AR 2022-00820. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язався надати Боржнику кредит, а Позичальник зобов`язався повернути кредитні кошти згідно Графіку повернення не пізніше 13.02.2026 та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 20% річних (орієнтована реальна річна процентна ставка 78,38%). Згідно з умовами кредитного договору, підписанням цього договору, позичальник надає згоду та доручає банку здійснити видачу кредитних коштів у повному обсязі на рахунок №IBAN: НОМЕР_1 в Банку.

Відповідно до умов Договору, підписанням цього Договору, Позичальник надає згоду та доручає Банку здійснювати щомісячне списання платежу згідно з Графіком для повернення кредиту і сплати процентів та плати за розрахункове обслуговування з рахунку №IBAN: НОМЕР_2 в Банку. Відповідно до умов Кредитного договору, загальний розмір кредиту, наданого позичальнику, становить 80000,00 гривень, а Боржник в свою чергу зобов`язався повернути кредитні кошти Банку разом із процентами згідно з умовами кредитного договору, але не пізніше 13.02.2026.

Позивач стверджує, що внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань з боку відповідача за Кредитним договором, у Відповідача перед Банком виникла заборгованість, яка станом на 12.09.2024 складає 183681,57 гривень, яка складається із суми заборгованості за кредитом 80000,00 гривень, суми заборгованості за відсотками 41681,57 гривень, суми заборгованості за комісіями - 62000,00 гривень, що і стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу розподілено судді Скриль Ю.А.

Ухвалою судді від 26.09.2024 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судові засідання, призначені на 31.10.2024 та 18.11.2024, представник позивача не з`явився, 31.10.2024 подав заяву, відповідно до якої просить проводити розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 31.10.2024 та 18.11.2024, не з`явився, про дату, час і місце їх проведення повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладення слухання справи до суду не надійшло, відзиву на позовну заяву не подано.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Суд встановив, 16.02.2022 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Південний» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № AR 2022-00820. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язався надати Боржнику кредит, а Позичальник зобов`язався повернути кредитні кошти згідно Графіку повернення не пізніше 13.02.2026 та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 20% річних (орієнтована реальна річна процентна ставка 78,38%). Згідно з умовами кредитного договору, підписанням цього договору, позичальник надає згоду та доручає банку здійснити видачу кредитних коштів у повному обсязі на рахунок №IBAN: НОМЕР_1 в Банку.

Відповідно до умов Договору підписанням цього Договору Позичальник надає згоду та доручає Банку здійснювати щомісячне списання платежу згідно з Графіком для повернення кредиту і сплати процентів та плати за розрахункове обслуговування з рахунку № IBAN: НОМЕР_2 в Банку. Відповідно до умов Кредитного договору, загальний розмір кредиту, наданого позичальнику, становить 80000,00 гривень, а Боржник в свою чергу зобов`язався повернути кредитні кошти Банку разом із процентами згідно з умовами кредитного договору, але не пізніше 13.02.2026.

Банк прийняті на себе зобов`язання щодо надання Боржнику грошових коштів в обумовленій в Кредитному договорі сумі виконав повністю. Однак, Боржник не виконав умови Кредитного договору та не погасив кредит. Досудову вимогу Банку від 12.07.2024 залишив без уваги.

У зв`язку з невиконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань, перед банком виникла заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 12.09.2024заборгованість відповідача складає 183681,57 гривень, яка складається з суми заборгованості за кредитом 80000,00 гривень, суми заборгованості за відсотками 41681,57 гривень, суми заборгованості за комісіями - 62000,00 гривень.

Боржник, Підписавши Кредитний договір, повністю та безумовно підтвердив факт прийняття (акцепту) пропозиції Банку укласти публічний договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБОФО та/або Публічний договір) в порядку, в строки та на умовах, визначених Банком в Публічному договорі та підтверджує, що перед підписанням Кредитного договору ознайомився з Тарифами Банку, всіма умовами Публічного договору, оприлюдненими на сайті Банку за електронним адресом: http// bank.com.ua повністю з ним погоджується та зобов`язується їх виконувати.

Відповідно до умов Кредитного договору. Позичальник підтвердив, що ознайомлений та згодний з тим, що за обслуговування рахунків та за інші послуги, що надаються Банком за ДКБОФО Банк нараховує комісії та інші плати в порядку і розмірах, передбачених Тарифами Банку, діючими на дату здійснення операції, при цьому Кредитний договір є невід`ємною частиною ДКБОФО.

Відповідно до п. 8.1. Публічного договору, зміни до цього Договору комплексного банківського обслуговування вносяться Банком шляхом розміщення відповідної інформації на сайті Банку (www.bank.com.ua) та/або на інформаційних стендах в Банку із зазначенням дати набрання чинності такими змінами, при цьому Клієнт надає повну та безумовну згоду на таку форму внесення змін до Договору. Розміщення інформації про зміни до Договору на сайті Банку (www.bank.com.ua) та/або на інформаційних стендах в Банку, а також інформування Клієнтів шляхом здійснення відповідної розсипки через Систему «ПІВДЕННИЙ МУВАNК», відправлення SMS-повідомлень, повідомлень електронною поштою та/або в інший спосіб, на вибір Банку, у відповідності до умов Договору комплексного банківського обслуговування, здійснюється Банком, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запровадження в дію таких змін. У разі незгоди зі змінами до цього Договору в тому числі з Тарифами Банку, Клієнт має право до дати набрання чинності такими змінами звернутися до Банку для розірвання цього Договору, попередньо погасивши всю заборгованість за Договором, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту поверненняПК. виданих Клієнту і його довіреним особам. При укладенні цього Договору Клієнт розуміє і погоджується, що якщо до дати набрання чинності змінами до Договору Банк не одержав звернення від Клієнта про розірвання цього Договору, то вважається, що Клієнт приймає нові умови Договору та зобов`язується їх дотримуватися з дати набрання чинності відповідними змінами до Договору.

Відповідно до п. 8.2. Публічного договору, зміни, внесені в цей Договір комплексного банківського обслуговування, починають діяти з дати їх введення в дію (набрання чинності).

Відповідно до п. 3.1.2. Публічного договору. Клієнт зобов`язався зокрема: належним чином виконувати умови цього Договору комплексного банківського обслуговування, дотримуватись вимог чинного законодавства У країни, в тому числі інструкцій, правил, інших нормативно-правових актів Національного банку України з питань здійснення банківських операцій; своєчасно та в повному обсязі здійснювати погашення заборгованості, що виникла у Клієнта за будь-якими договорами в тому числі за наданими кредитами, процентами за їх використання, за перевитратою платіжного ліміту, договорами поруки, за якими Клієнт виступає поручителем, а також оплачувати всі комісії в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором комплексного банківського обслуговування та/або Тарифами.

Згідно з п 2.2.4.4 Публічного договору, Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту, процентів та плати за кредитне обслуговування за ним, протягом строку встановленого у вимозі Банку направленої на адресу позичальника, а в разі невиконання відповідної вимоги Банку, звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) та/або звернутись до суду, у випадку будь-якого порушення умов договору, включаючи та не обмежуючись наявністю простроченої заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк абоіншафінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надатигрошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, Кредитний договір, укладений між Позивачем та Позичальником є підставою для виникнення взаємних прав та обов`язків між сторонами зазначеного договору.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно достатті 509Цивільного кодексуУкраїни, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно достатті 526Цивільного кодексуУкраїни, зобов`язаннямає виконуватисяналежним чиномвідповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно достатті 629Цивільного кодексуУкраїни, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, а саме Позичальнику був виданий кредит відповідно до умов Кредитного договору.

Згідноз ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

При вирішенні спору по суті суд враховує те, що відповідач будучи належним чином повідомленим про розгляд справи у судове засідання не з`явився, доводів позивача не спростував, з клопотаннями про витребування доказів, в тому числі призначення у справі експертизи до суду не звертався.

Відповідно дост.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, з урахуванням викладеного, вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у розмірі 80 000,00 грн та заборгованості за відсотками у сумі 41681,57 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимог в частині стягнення комісії суд дійшов до таких висновків.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої удової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18)).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті "нівелювання" правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20)).

У Цивільному кодексі України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування").

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України "Про споживче кредитування").

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:

«31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

31.15. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".

31.16. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

31.17. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

31.18. Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

31.19. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

31.20. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

31.22. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

31.23. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

31.24. Додатком 2 до протоколу Комітету з управління активами, пасивами і тарифами ПАТ "Ідея Банк" № 119.2 від 02 жовтня 2017 року (діяв на момент укладення оспорюваного договору) затверджено тарифи банку, у тому числі щодо послуг з кредитування. Тарифи передбачають такі послуги за обслуговування кредитної заборгованості: обслуговування кредитної лінії (визначення вартості послуги обумовлено умовами договору), видача довідок про кредитну заборгованість (50 грн), надання довідки про рух по рахунку (виписка по одному рахунку) (50 грн), надання довідки про рух по всіх рахунках кредитної угоди (історія договору) (75 грн), детальна розшифровка заборгованості за кредитом (150 грн), зміна дати щомісячного чергового платежу (100 грн), надання нового графіку щомісячних платежів за зверненням позичальника (100 грн), видача завірених печаткою банку копій кредитних договорів та додатків на них (за кожну), які зберігаються в архіві (50 грн), надання термінової послуги (200 грн).

31.25. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

31.29. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

32.3. Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у пункті 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів) та змінюється залежно від погашення кредиту: перший платіж за обслуговування кредиту становить 1 923 грн 49 коп., останній - 118 грн 61 коп.

32.2. Пунктом 1.4 кредитного договору ОСОБА_1 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.

32.4. Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.

32.8. Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Ідея Банк", щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

33.5. Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

34.3. З огляду на встановлені у справі обставини, а також сформульовані у цій постанові висновки щодо нікчемності пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зобов`язати ПАТ "Ідея Банк" здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від19 червня 2018 року № Р24.00301.004034055 з огляду на нікчемність пунктів 1.4 та 6 цього договору, що забезпечує захист інтересу позивача у правовій визначеності.».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 суду зазначив, щокомісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Також Суд у вказаній справі встановив, що необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачено в розділі 4 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки» кредитного договору. Переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), у договорі не зазначено.

Ураховуючи встановлені обставини, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у вказаній справі дійшов висновку, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновківдійшов ВерховнийСуд усправі №202/5330/19(постановавід 31серпня 2022року),зокрема встановив,що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У справі, що розглядається,Кредитний договір між ПАТ «Південний» та ОСОБА_1 № AR2022-00820 укладений 16.02.2022, тобто після набрання чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року).

Відповідно до розділу Кредитного договору «Строк повернення кредиту» позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти згідно з Додатком № 1 Графік платежів за Кредитним договором, що є невід`ємною частиною даного Договору, не пізніше 13.02.2026. Відповідно до Додатку № 1 «Графік платежів за Кредитним договором та розрахунок вартості супутніх послуг, додаток до кредитного договору № AR2022-0820 від 16.02.2022» (колонка 8) розмір платежу за супутні послуги, зокрема за розрахунково-касове обслуговування складає 2000,00 грн щомісячно, починаючи з 31.03.2022 по 13.02.2026.

Розділом Кредитного договору «Порядок та умови надання кредиту» передбачено, що кредит надається Позичальнику після виконання всіх нижче наведених умов, зокрема наведених у пункті «б)», відповідно до якого Згідно з цим Договором Позичальник доручає Банку здійснювати щомісячне списання платежу згідно з Графіком для повернення кредиту і сплати процентів та плати за розрахункове обслуговування з рахунку в АБ «Південний», а також передбачено, що Позичальник сплачує на користь Банку плату за розрахункове обслуговування відповідно до тарифів Банку та Паспорту споживчого кредитування, оприлюднених на сайті Банку, щомісячно відповідно до Графіка, а також вдень повного повернення кредиту в розмірі 2,5% від суми кредиту.

За таких умов Кредитного договору позичальник позбавлений права відмовитися від отримання додаткових платних супутніх витрат, які не є обов`язковими при оформленні споживчого кредиту, що суперечить банківській діяльності, яка полягає у пропонуванні Банком своїм клієнтам послуг замість вимагання їх придбання.

При цьому у наданих суду доказах: кредитному договорі, Паспорті споживчого кредиту, Витягу з Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ «Південний», переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) у розмірі 2000,00 грн, у договорі не зазначено.

Отже, ураховуючи, що в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), суд дійшов висновків, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

ВП ВС у пункті 25 постанови по справі №363/1834/17 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Суд також зауважує, що відповідно до розділу 3 наданого позивачем Розрахунку боргу за кредитним договором станом на 12.09.2024, розмір комісії за підтримання щоміс. ДСБ 6.12.16 у сумі 54000,00 грн розрахований за період з 30.06.2022 по 12.09.2024, проте згідно із заявленими вимогами щодо стягнення заборгованості за комісіями позивач просить стягнути 62000,00 грн, що згідно з наданим Розрахунком охоплює період з 30.06.2022 по 15.06.2026, тобто за період, який на момент звернення до суду та пред`явлення вимоги щодо стягнення комісії у розмірі 62000,00 грн ще не настав.

Окрім цього, суд вважає за необхідне додатково зазначити, що з огляду на положення законодавства України суд не заперечує право банку встановлювати комісії та інші платежі за додаткові, супутні послуги кредитодавця (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно), що включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Разом із тим до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 11 Закону «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

В розділі «Порядок та умови надання кредиту» Кредитного договору встановлено, що кредит надається Позичальнику після виконання всіх нижче наведених умов: б) Згідно з цим Договором Позичальник доручає Банку здійснювати щомісячне списання платежу згідно з Графіком для повернення кредиту і сплати процентів та плати за розрахункове обслуговування з рахунку в АБ «Південний». Позичальник сплачує на користь Банку плату за розрахункове обслуговування відповідно до тарифів Банку та Паспорту споживчого кредитування, оприлюднених на сайті Банку, щомісячно відповідно до Графіка, а також вдень повного повернення кредиту в розмірі 2,5% від суми кредиту

Необхідність внесення плати за додаткові та супутні послуги (розрахунково-касове обслуговування) передбачена і у додатку № 1 до кредитного договору «Графік платежів за Кредитним договором та розрахунок вартості супутніх послуг, додаток до кредитного договору № AR2022-0820 від 16.02.2022»(колонка 8) та паспорті споживчого кредиту (підпункт 2пункту 4).

Таким чином, встановивши в кредитному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту в розмірі 2, 5 % від суми кредиту, що складає 2000,00 грн щомісячно, відповідач не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позивачу, а розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови підпункту б) розділу «Порядок та умови надання кредиту» Кредитного договору є несправедливими.

При цьому, згідно з Графіком платежів за Кредитним договором та розрахунок вартості супутніх послуг, додаток до кредитного договору № AR2022-0820 від 16.02.2022, загальний розмір плати за розрахунково-касове обслуговування(64000,00 грнза розрахунком позивача)майже у 1,5 рази перевищує загальний розмір процентів за користування кредитом (44770,69 грн) та наближений до розміру кредиту, отриманого позивачем для власних потреб (80000,00 грн), що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним.

ПАТ «Південний» не було позбавлено можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються Банком за таку плату.

Разом із тим наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг із розрахунково-касового обслуговування, за які встановлена вказана комісія.

З огляду на викладене, з урахуванням визнання положень кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) нікчемними, а також відсутності наданих позивачем належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача розміру заборгованості за комісіями у сумі 62000,00 грн.

При ухваленні рішення суд керується нормами ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно з якими суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Щодо вимог ПАТ АБ «Південний» про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-4ст. 137ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.1-3ст.141ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8статті 141ЦПК Українипередбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Верховний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59Конституції покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу

При цьому, Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16, роз`яснила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що 18.06.2018 між АБ «Південний» та Адвокатським об`єднанням «Юрпрайм» укладено договір №1/6-18 про надання правової допомоги та додаткові угоди до договору про надання правової допомоги.

Вартість послуг за складання позовної заяви складає 3000,00 грн, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 12.09.2024 № 541.

Зазначені грошові кошти у розмірі 3000,00 грн за надання правової допомоги сплачені позивачем.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, відповідно до норм ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.525,526,530,1050,1054 ЦК України, ст.ст.2,4,5,6,81,141,263-265,280-282,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» заборгованість за кредитним договором 16.02.2022 № AR 2022-00820 у сумі 121681 (сто двадцять одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 57 копійок, яка складається з суми заборгованості за кредитом 80000,00 гривень та суми заборгованості за відсотками 41681,57 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» судові витрати по справі у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: Публічне Акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний», ЄДРПОУ 20953647, рахунок № НОМЕР_3 в Акціонерному банку «Південний», МФО 328209, місцезнаходження: 65059, м. Одеса, вул. Краснова 6/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2024.

Суддя: Ю. А. Скриль