Вирок № 123026887, 15.11.2024, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/256/24

Провадження № 1-кп/708/34/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023250000000310 від 23.08.2023, за яким:

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Матусів Шполянського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, з середньою освітою, не працевлаштований, має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Підсудний (обвинувачений) ОСОБА_4 вчинив умисне кримінальне правопорушення (злочин) за наступних обставин.

23.08.2023 близько 16 години 35 хвилин ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог пп. 10.1, 12.1, 12.6 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зі змінами та доповненнями, рухаючись по автодорозі від с. Рацево до м. Чигирин Черкаського району Черкаської області, в адміністративних межах с. Рацево та поза межами населеного пункту, був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, та відповідно не реагував на її зміну, під час виконання маневру обгону інших автомобілів, на вказаній ділянці автодороги, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням та допустив занос автомобіля з подальшим виїздом за проїзну частину, а саме на ліве узбіччя відносно напрямку свого руху, де допустив наїзд правою передньою частиною керованого ним транспортного засобу на перешкоду у вигляді дерева.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, від яких настала смерть.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Такими діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково, зокрема визнав факт керування ним транспортним засобом та участь у дорожньо-транспортній пригоді автомобіля під його керуванням. Натомість із наявністю у його діях порушень Правил дорожнього руху, які б мали причинно-наслідковий зв`язок із ДТП, не погодився. При цьому зазначив, що автомобіль міг з`їхати з дороги через незадовільне дорожнє покриття, внаслідок чого під час проїзду вибоїни у автомобіля могло виникнути пошкодження ходової частини, у зв`язку із чим він втратив керування. Але деталізувати всі події до аварії він не може, у зв`язку із амнезією цих подій.

Також обвинувачений зазначив, що автомобіль марки «Peugeot 206 СС», він придбав приблизно за рік до трагічних подій без перереєстрації, користувався автомобілем на підставі нотаріально засвідченої довіреності. Вказаний автомобіль він самостійно підтримував у технічно справному стані, нарікань до його експлуатаційних якостей не було. Іноді через несправність гідравліки заклинювало дах, але це не було проблемою та не впливало на можливість експлуатації автомобіля. Також не працював спідометр через несправність тросика спідометра, але він визначав швидкість руху наочно, орієнтуючись по положенню перемикача на коробці передач та інтенсивності натискання педалі акселератора.

23.08.2023 йому подзвонив знайомий, у якого поламався автомобіль. ОСОБА_4 запропонував йому допомогти, а саме приїхати на своєму автомобілі марки «Peugeot 206 СС» в АДРЕСА_1 та надати можливість змінити деякі деталі, щоб спробувати визначити причину несправності. Оскільки на той час автомобіль ОСОБА_4 перебував у користуванні у ОСОБА_9 , він йому зателефонував та попросив приїхати до клубу у с. Рацево. Згодом вони зустрілись, до їх компанії приєднався ще ОСОБА_10 , який також погодився їхати до м. Чигирина, та цивільна дружина ОСОБА_4 ОСОБА_11 , яка приїхала на іншому автомобілі. Оскільки у автомобіля марки «Peugeot 206 СС» заклинило НОМЕР_2 , обвинувачений разом із ОСОБА_9 залишились усувати цю несправність, а ОСОБА_11 із ОСОБА_10 поїхали, тому що планували по дорозі ще заїхати до відділення « ІНФОРМАЦІЯ_2 »

Після відновлення роботи гідравлічного приводу даху ОСОБА_4 сів за кермо і вони поїхали. Згодом він побачив, що на швидкості із їх автомобіля вилетіли гроші, які лежали на задньому сидінні, тому вони повернулися назад, а коли їх відшукали знову вирушили у напрямку міста Чигирина. Після виїзду з села ОСОБА_11 їхала першою, але обвинувачений вирішив її випередити, оскільки вона їздить повільніше, тому за його розрахунками він повинен був їхати швидше, щоб приїхати у м. Чигирин, зустрітися зі знайомим, передати йому автомобіль, і потім після приїзду ОСОБА_11 із нею поїхати до дому.

Під час виконання маневру обгону правими колесами автомобіль марки «Peugeot 206 СС» потрапив у вибоїну, яка була приблизно по середині дороги, після чого автомобіль став некерованим. Подальші події він не пам`ятає.

Додатково ОСОБА_4 пояснив, що під час виконання маневру обгону автомобіля під керуванням ОСОБА_11 він рухався зі швидкістю трохи більше 90 км/год, можливо 92-93 км/год. Коли побачив вибоїну по напрямку свого руху намагався її об`їхати, тому не виконуючи різких рухів кермом колесами лівої сторони автомобіля виїхав на узбіччя, на якому був щебінь, після чого відчув удар заднім правим колесом автомобіля об вибоїну на дорозі та втратив керування. Можливість втрати керування автомобілем через виїзд лівою стороною на узбіччя на швидкості категорично заперечив, обґрунтовуючи, що він жодних різких рухів не робив, а лише намагався об`їхати вибоїну.

Загалом цією дорогою вони із дружиною їздили дуже часто, могли проїжджати там декілька разів на тиждень. Посвідчення водія ОСОБА_4 має з 2013 року, але на момент трагічних подій на підставі рішення суду за ст. 130 КУпАП був позбавлений права керування. Необхідність керування транспортним засобом у цей день обґрунтував безвихідною ситуацією, оскільки ОСОБА_9 у той день був після роботи втомлений. Також підтвердив, що вже після ДТП його також притягували до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без посвідчення водія, але у той день йому треба було везти дружину до лікарні у м. Чигирин і іншої можливості доїхати не було, вона за кермо сісти не могла. Крім того ОСОБА_4 визнав, що на момент ДТП у нього не було поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Також під час судового розгляду ОСОБА_4 підтвердив, що по камерам зовнішнього спостереження незадовго до дорожньо-транспортної пригоди у межах с. Рацево, відеозаписи з якої були досліджені судом, спочатку проїхав автомобіль Форд під керуванням ОСОБА_11 зі швидкістю близько 60 км/год, а згодом відразу автомобіль марки «Peugeot 206 СС», яким керував він, зі швидкістю близько 80 км/год. Щодо обраної ним швидкості руху у межах населеного пункту зазначив, що це було на краю села у напрямку виїзду на трасу, тому не вважає це порушенням Правил дорожнього руху.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у повному обсязі, суд дійшов переконання, що його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами, отриманими у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.

Зокрема потерпіла ОСОБА_6 під час її допиту у судовому засіданні надала показання, відповідно до яких загиблий ОСОБА_8 був її сином та проживав разом із ними. Незадовго до трагічних подій він узяв у ОСОБА_12 та його цивільної дружини ОСОБА_13 автомобіль «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в оренду з метою використання для особистих потреб. У той період часу ОСОБА_9 працював рибалкою.

23.08.2023 близько 12-00 години ОСОБА_9 повернувся з роботи та ліг у будинку відпочивати. Через деякий час він вийшов і сказав, що йому подзвонив ОСОБА_4 та необхідно до нього їхати, тому він сів у автомобіль «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та поїхав. Приблизно через 30 хвилин після цього подзвонила старша донька потерпілої і спитала де ОСОБА_14 , на що потерпіла відповіла, що він поїхав. Після дзвінка доньки потерпіла зрозуміла, що щось трапилось погане, тому почала дзвонити сину, але він вже не відповідав. Згодом донька із чоловіком заїхали до них до дому і повідомила, що вона їхала і на трасі бачила у кюветі такий самий автомобіль, який був у користуванні у ОСОБА_14 . Більше щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди потерпіла не могла нічого пояснити.

Через декілька днів після трагічних подій вона разом із чоловіком поїхала до ОСОБА_4 та ОСОБА_11 з метою відшукати мобільний телефон сина, який їм ніхто не повернув і з якого вона мала намір отримати і зберегти фотографії із зображенням сина. Під час спілкування потерпілій вказаний телефон ОСОБА_11 повернула. У свою чергу ОСОБА_4 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди казав, що нічого не пам`ятає, оскільки під час зіткнення вискочив з автомобіля. Також казав, що за кермом автомобіля був ОСОБА_9 , а він був пасажиром.

За весь період часу, який пройшов з моменту ДТП і за час судового розгляду, жодних компенсацій потерпіла від ОСОБА_4 не отримувала. Після початку судового розгляду ОСОБА_4 разом із ОСОБА_11 пропонували сплачувати грошові кошти у рахунок відшкодування завданої шкоди невеликими сумами щомісячно, обіцяли на річницю загибелі поставити сину пам`ятник, але нічого із запропонованого не було зроблено. Також була пропозиція переоформити на потерпілу земельну ділянку (пай), передати у власність автомобіль. Але за наявною у потерпілої інформацією цей автомобіль не придатний до використання і обіцянка його відремонтувати так і залишилась обіцянкою, оскільки він навіть на ремонт на заїжджав.

Через таке ставлення до них, відсутність будь-якої допомоги та вибачень, а також поширення неправдивої інформації щодо перебування за кермом їх сина, потерпіла наполягала на призначенні щодо обвинуваченого максимально можливого покарання.

Свідок ОСОБА_15 під час його допиту у судовому засіданні підтвердив, що у кінці літа 2023 року у вечірній час він разом із дружиною ОСОБА_16 рухався на власному автомобілі автодорогою з с. Рацево у напрямку м. Чигирина. Швидкість руху автомобіля у якому перебував свідок була приблизно 60-70 км/год. Дорожнє полотно на вказаній ділянці дороги було у незадовільному стані, і у такому стані воно перебуває вже протягом тривалого часу. За автомобілем свідка у попутному напрямку рухався ще один автомобіль. Під час руху вказаною ділянкою дороги до виїзду на трасу їх обігнав автомобіль, марку якого він не встиг роздивитися, але запам`ятав, що автомобіль був кабріолет. У автомобілі перебувало двоє хлопців. На ділянці дороги, де вказаний автомобіль виконував маневр обгону на зустрічній смузі руху була значна ямковість. Після обгону зазначений автомобіль проїхав ще трохи по зустрічній смузі руху та віддалився від автомобіля свідка на відстань близько 100-150 метрів, після чого почав повертати на свою смугу руху. Натомість у цей момент часу, імовірно через виїзд лівими колесами на узбіччя, вказаний автомобіль почало «кидати» та він з`їхав у кювет з лівого боку. Побачивши це свідок зупинив власний автомобіль та його дружина викликала швидку допомогу.

Свідок ОСОБА_16 під час її допиту у судовому засіданні підтвердила, що у серпні 2023 року вони разом із чоловіком ОСОБА_15 у вечірній час їхали із дачі зі сторони с. Рацево до місця свого проживання у м. Чигирин. Рухались зі швидкістю близько 60 км/год. Під час руху зі значно більшою швидкістю їх обігнав автомобіль «без верху», після чого на відстані близько 100 метрів від свідка цей автомобіль почало заносити, зокрема автомобіль разів 2-3 наче розвернуло, а згодом «викинуло» з дороги у ліву сторону в кювет. Імовірно причиною заносу було те, що через значну ямковість водій кабріолета зачепив лівими колесами узбіччя дороги. Хто саме був за кермом автомобіля вона не бачила. Побачивши ДТП вони із чоловіком відразу зупинились, і вона викликала швидку. Біля них зупинився ще один автомобіль, в якому перебували чоловік і жінка, яка казала, що там має бути її чоловік.

Свідок ОСОБА_11 під час її допиту у судовому засіданні підтвердила, що у день, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, їй разом зі співмешканцем ОСОБА_4 треба було їхати ремонтувати автомобіль Пежо з с. Рацево у м. Чигирин. Вони були на двох автомобілях, зокрема був автомобіль Пежо, на якому приїхав ОСОБА_8 , та автомобіль Форд, яким користувалася свідок. ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_4 , що у автомобіля Пежо знову не працює механізм складання-розкладання даху, тому вони залишились щось лагодити. Свідок разом із ОСОБА_10 на автомобілі ОСОБА_17 поїхали раніше, тому що їм ще треба було заїхати у відділення Нової пошти забрати посилку.

Під час руху за межами с. Рацево у напрямку м. Чигирин ОСОБА_11 рухалася приблизно зі швидкістю 80 км/год, автомобіль Пежо почав її обганяти рухаючись приблизно зі швидкістю 100 км/год, попереду у попутному напрямку руху на незначній відстані рухався іще один автомобіль. Дорожнє полотно у попутному напрямку мало відносно нормальне покриття, натомість зустрічна смуга руху мала значну ямковість. Коли автомобіль Пежо виконував маневр обгону свідок не бачила хто був за кермом. Згодом вона побачила стовп пилу, каміння і автомобіль Пежо злетів з дороги в кювет з лівої сторони відносно напрямку її руху.

Додатково свідок пояснила, що цією дорогою вони разом зі співмешканцем ОСОБА_4 дуже часто їздять у м. Чигирин, зокрема близько 20 разів у місяць. Дорожнє покриття там у незадовільному стані, тому більшість місцевих мешканців намагаються цією дорогою не їздити.

Свідок ОСОБА_10 під час його допиту у судовому засіданні підтвердив, що у день, коли сталась дорожньо-транспортна пригода, йому на відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 прийшло поштове відправлення із мобільним телефоном. ОСОБА_18 та ОСОБА_8 запропонували з`їздити разом із ними у м. Чигирин, бо їм треба було відігнати туди автомобіль. Але оскільки свідкові необхідно було отримати поштове відправлення він поїхав у автомобілі Форд разом із ОСОБА_11 , а ОСОБА_4 та ОСОБА_9 залишились біля автомобіля Пежо і щось у ньому лагодили.

Після отримання ОСОБА_10 поштового відправлення він поїхав у автомобілі під керуванням ОСОБА_11 на передньому пасажирському сидінні та займався встановленням сім-карти до нового мобільного телефону, відповідно не звертав увагу на дорогу та інші транспортні засоби.

Згодом під час руху, орієнтовно на межі села Рацево у напрямку м. Чигирин,він почув, що ОСОБА_11 сказала якусь фразу відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , щось на кшталт «Оно дурники» та побачив, що автомобіль марки Пежо у цей момент їх обганяв, але хто був за кермом і яка була швидкість автомобіля він не знає, оскільки його увага була прикута до мобільного телефону. Попереду них у попутному напрямку на відстані близько 500 метрів рухався ще один автомобіль темного кольору. Згодом свідок почув від ОСОБА_11 якусь іншу фразу, підвів очі та побачив, що колеса автомобіля Пежо з лівоїсторони перебувають на лівому узбіччі, задня частина автомобіля вильнула у праву сторону, а згодом у ліву і його «викинуло» з дороги у ліву сторону. Вони зупинились, поряд із ними стояв іще один автомобіль, у якому були чоловік та жінка.

Додатково свідок зазначив, що автомобіль Форд під керуванням ОСОБА_11 рухався зі швидкістю близько 70-80 км/год, а автомобіль Пежо під час виконання маневру обгону рухався швидше приблизно на 10-15 км/год. На вказаній ділянці дороги була значна ямковість.

Також судом безпосередньо у судовому засіданні були досліджені надані стороною обвинувачення письмові докази, які зібрані у визначеному чинним законодавством порядку, є належними та допустимими, та у своїй сукупності підтверджують вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Зокрема вина ОСОБА_4 підтверджується:

-Даними протоколу огляду місця (місцевості) дорожньо-транспортної пригоди від 23.08.2023 з додатками до нього (Т. 2 а.п. 9 27);

-Даними довіреності від 14.09.2022, посвідченої приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_19 , зареєстровано в реєстрі за № 3438, якою власник транспортного засобу «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_20 уповноважила ОСОБА_4 бути її представником з питань розпорядження належним їй автомобілем (Т. 2 а.п. 30);

-Даними постанови про визнання та приєднання в якості речового доказу від 24.08.2023, якою автомобіль «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнаний речовим доказом та направлений на зберігання на територію спеціального майданчика ВПД № 2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області (Т. 2 а.п. 31 33);

-Даними протоколу обшуку від 23.08.2023, проведеного у автомобілі «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час якого вилучені кермо із накладкою, подушка безпеки пасажирська, подушка безпеки водійська, подушка безпеки із водійського сидіння, змиви із ручки КПП, змив із внутрішньої ручки водійських дверцят (Т. 2 а.п. 36 38). Проведення вказаного обшуку було дозволено ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.08.2023, відповідно законність проведення такої слідчої (розшукової) дії була предметом судового контролю у визначеному кримінальним процесуальним законодавством порядку (Т. 2 а.п. 42 44);

-Даними оптичного диску DVD-R, на якому зафіксовано процес проведення обшуку автомобіля «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проведеного 23.08.2023. Під час огляду вказаного відеозапису розбіжності із письмовим протоколом судом не встановлені (Т. 2 а.п. 39);

-Даними постанови про визнання та приєднання в якості речового доказу від 24.08.2023, якою кермо із накладкою, подушка безпеки пасажирська, подушка безпеки водійська, подушка безпеки із водійського сидіння, змиви із ручки КПП, змив із внутрішньої ручки водійських дверцят визнані речовими доказами (Т. 2 а.п. 40 41);

-Даними висновку експерта № 03-01/674 від 25.08.2023, яким підтверджено, що смерть ОСОБА_9 настала внаслідок сполученої травми голови, тулубу та кінцівок з переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів, що паризвело до розвитку гострої крововтрати. Між виявленою у ОСОБА_9 сполученої травми голови, тулубу та кінцівок і настанням його смерті існує прямий причинний зв`язок. Виявлені на трупі ОСОБА_9 тілесні ушкодження утворилися прижиттєво, незадовго до настання його смерті. Видова належність ушкоджень а також їх морфологічні властивості вказують на їх спричинення тупими предметами. Різноманітний характер та масивність травматичних змін, локалізація їх на різних анатомічних ділянках тіла, в сукупності вказують, що в даному випадку мала місце транспортна травма. Виявлені у ОСОБА_9 сполучена травма голови, тулубу та кінцівок належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. (Т. 2 а.п. 45 48);

-Даними протоколу огляду від 29.09.2023, проведеного у автомобілі «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час якого виявлено пару чоловічого взуття (шльопанці) чорного кольору із сірими та червоними вставками 45 розміру (Т. 2 а.п. 51 54). Проведення вказаного огляду було дозволено ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.09.2023 (Т. 2 а.п. 49 0- 50);

-Даними оптичного диску DVD-R, на якому зафіксовано процес проведення огляду автомобіля «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Під час огляду вказаного доказу у судовому засіданні розбіжності із письмовим протоколом не встановлені (Т. 2 а.п. 55);

-Даними постанови про визнання та приєднання в якості речового доказу від 29.09.2023, якою пара чоловічого взуття (шльопанці) чорного кольору із сірими та червоними вставками 45 розміру визнані речовим доказом (Т. 2 а.п. 56 57);

-Даними постанови про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 25.08.2023, якою було постановлено зняти показання, а саме відеозапис з камер відеоспостереження, які охоплюють ділянку проїзної частини по АДРЕСА_3 (Т. 2 а.п. 59 60);

-Даними протоколу зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 25.08.2023, яким підтверджено отримання шляхом копіювання на оптичний носій інформації, а саме DVD-R диск відеозапису з камер відеоспостереження, які охоплюють ділянку проїзної частини по АДРЕСА_3 (Т. 2 а.п. 61);

-Даними протоколу огляду відеозапису від 16.11.2023 з додатками, яким підтверджено, що 23.08.2023 під час проїзду ділянкою дороги по АДРЕСА_3 о 15:30:22, о 15:31:20 (час по відеозапису, який на 1 годину раніше реального часу) за кермом автомобіля «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуває особа в червоній футболці, а на передньому пасажирському сидінні особа у світлій футболці. Після проїзду о 15:31:50 автомобіля Ford Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався на виїзд із с. Рацево, о 15:32:10 проїхав автомобіль «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на великій швидкості, за кермом якого під час руху перебувала особа у червоній футболці, а на передньому пасажирському сидінні особа у світлій футболці (Т. 2 а.п. 62 68);

-Даними оптичного диску DVD-R, на якому зафіксовано відеозапис камер зовнішнього спостереження по АДРЕСА_3 . Під час огляду вказаного носія інформації розбіжності з письмовим протоколом судом не встановлені (Т. 2 а.п. 64);

-Даними постанови про визнання та приєднання в якості речового доказу від 16.11.2023, яким відеозапис із камери відеоспостреження за адресо: АДРЕСА_3 визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження (Т. 2 а.п. 67 68);

-Даними висновку експерта № 05-3-08/1972 від 03.10.2023, яким підтверджено, що у доставленому зразку крові ОСОБА_4 у межах доступних методів дослідження не виявлено метиловий, етиловий, пропілові, бутилові та амілові спирти, ацетон, хлороформ, етилацетат, бензол, толуол та 1.2-дихлоретан. У зв`язку з малою кількістю об`єкту (кров) провести дослідження на наявність наркотичних речовин не було можливим (Т. 2 а.п. 69 70);

-Даними висновку експерта № 02-01/924 від 30.10.2023, яким підтверджено наявні у ОСОБА_4 тілесні ушкодження, механізм їх отримання та класифікацію (Т. 2 а.п. 71 72);

-Даними висновку експерта № СЕ-19-23/62212-БД від 19.12.2023, яким підтверджено, що генетичні ознаки клітин, виявлених на подушці безпеки водійській (із керма) збігаються з генетичними ознаками крові ОСОБА_4 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_9 . Походження клітин у даному об`єкті від трупа ОСОБА_9 виключається (Т. 2 а.п. 73 104);

-Даними постанови про визнання та приєднання в якості речового доказу від 17.01.2024, якими зразок крові ОСОБА_4 та зразок крові трупа ОСОБА_9 визнані речовими доказами (Т. 2 а.п. 106 107);

-Даними заяви ОСОБА_4 від 13.10.2023, якою обвинувачений надав добровільну згоду на огляд автомобіля «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з подальшим вилученням частин деталей автомобіля для проведення експертиз (Т. 2 а.п. 109);

-Даними протоколу огляду транспортного засобу від 13.10.2023, яким підтверджено проведення огляду автомобіля «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та вилучення деталей автомобіля для проведення експертиз (Т. 2 а.п. 110 112);

-Даними постанови про визнання та приєднання в якості речового доказу від 14.10.2023, якою підтверджено визнання вилучених під час огляду автомобіля «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , деталей автомобіля речовими доказами (Т. 2 а.п. 113 114);

-Даними висновку експертизи технічного стану № КСЕ-19/124-24/1401-ІТ від 23.02.2024, яким підтверджено, що до моменту ДТП рульове керування та ходова частина автомобіля «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходились у працездатному стані. На момент огляду деталі робочої гальмівної системи переднього лівого колеса та коліс задньої вісі автомобіля «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебували у працездатному стані. (Т. 2 а.п. 115 141);

-Даними висновку комісійної судово-медичної експертизи № 04-01/43 від 29.11.2023 та повторної комісійної судово-медичної експертизи № 04-01/03 від 16.02.2024, яким підтверджено, що ураховуючи пошкодження транспортного засобу «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , тілесні ушкодження, які виявлені при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_9 , дані проведеного ситуаційного моделювання, відомий механізм дорожньо-транспортної пригоди, дані про справність ременів безпеки та спрацювання подушок безпеки, а також антропометричні особливості тіла ОСОБА_9 та конструктивні особливості розташування крісел в салоні вказаного автомобіля, на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 знаходився на передньому пасажирському сидінні автомобіля «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 . У свою чергу ОСОБА_4 на момент ДТП знаходився на місці водія автомобіля «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 . (Т. 2 а.п. 144 154, 160 - 174);

-Даними висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-23/14327-ІТ від 11.01.2024, яким підтверджено, що водій автомобіля «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 під час руху та для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 10.1., 12.1., 12.6. Правил дорожнього руху. Розрахована швидкість руху автомобіля «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент утворення слідів бокового юзу складала близько 97 … 170 км/год і є мінімальною, оскільки при розрахунках не враховувалися витрати кінетичної енергії на деформацію кузовних деталей автомобіля при наїзда на перешкоду у зв`язку з відсутністю достатньо апробованої методики даного виду досліджень, і перевищувала максимально дозволену швидкість руху на даній ділянці дороги 90 км/год(Т. 2 а.п. 155 158);

-Даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 28.09.2023, якимна виконання ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.09.2023 отриманий зразок крові ОСОБА_4 (Т. 2 а.п. 186 187);

-Даними опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 28.09.2023 (Т. 2 а.п. 188).

Аналізуючи надані та безпосередньо досліджені докази суд дійшов висновку, що вони у своїй сукупності та взаємозв`язку підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, «поза розумним сумнівом».

За наслідками розгляду поданого захисником клопотання про визнання доказів недопустимими суд враховує наступне.

Відповідно до статті 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

У свою чергу недопустимими доказами в силу положень частини першої статті 87 КПК України є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Огляд місця події це невідкладна слідча (розшукова) дія, спрямована на встановлення, фіксацію і дослідження обстановки місця події, слідів злочину і злочинця та інших фактичних даних, що дозволяють в сукупності з іншими доказами зробити висновок про механізм події та інші обставини розслідуваної події.

У випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі, описова частина, якої повинна містити відомості про отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи. Додатками до протоколу можуть бути стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп`ютерних даних та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу (ст. ст. 104, 105 КПК України).

Аналізуючи наведене суд спростовує твердженнями захисника адвоката ОСОБА_5 , що протокол огляду місця (місцевості) дорожньо-транспортної пригоди від 23.08.2023 з додатками до нього є неналежним доказом, оскільки за наслідками його оцінки судом встановлено достатнє відображення у протоколі усіх виявлених під час вказаної слідчої дії відомостей, які стосуються дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 23.08.2023. Посилання захисника на відсутність безпосередньо у протоколі відомостей про прив`язку до стаціонарних об`єктів слідів на місці пригоди, а також не зазначення у протоколі покриття, на якому відображені виявлені сліди, не спростовує таких висновків суду. Крім того, при дослідженні протоколу судом встановлено, що у розділі 19 вказана інформація, що сліди в1, в2, в3 виявлені на асфальтному покритті, а в4 та в5 на ґрунтово-трав`яному, що спростовує твердження захисника.

Посилання на наявність порушень чинного законодавства під час проведення обшуку автомобіля марки «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проведеного 23.08.2023, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, оскільки безпосереднім підтвердженням порядку виявлення та вилучення речей і зразків для подальшого проведення експертних досліджень є відеозапис вказаної слідчої дії, досліджений судом у повному обсязі. Можливих сумнівів щодо походження вилучених речей (керма, подушок безпеки, змивів) та їх належності безпосередньо до автомобіля марки «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , стороною захисту суду надано не було. У подальшому вказана процесуальна дія була предметом судового контролю, на підтвердження чого стороною обвинувачення надана суду ухвала слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.08.2023 (Т. 2 а.п. 42-44). За таких обставин підстави для визнання протоколу недопустимим доказом судом не встановлені. Твердження про необхідність відібрання зразків у порядку, передбаченому ст. 160-166 КПК України за правилами тимчасового доступу суд оцінює критично, оскільки без проведення обшуку визначити де саме та які можуть бути сліди і які речі підлягають вилученню під час проведення огляду місця події неможливо.

Наявність упереджених та необґрунтованих даних, які відображені у постанові про призначення експертизи від 07.12.2023, що, на думку захисника, повинна мати наслідком визнання недопустимим доказом висновку судової автотехнічної експертизи від 11.01.2024, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та вимогам чинного законодавства.

Питання призначення та проведення експертиз врегульовано Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 за № 53/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 р. за № 705/3145.

Відповідно до п. 1.3. Розділу ІІ Рекомендацій у документі про призначення автотехнічної експертизи (залучення експерта) повинні бути зазначені дані про параметри і стан дорожньої обстановки, дорожнього покриття та обставини щодо дій учасників події, з яких має виходити експерт при проведенні досліджень (вихідні дані).

Якщо до моменту призначення експертизи (залучення експерта) органу (особі), що її призначає, не вдалося усунути протиріччя у вихідних даних, що були в справі, він (вона) може зазначити в документі про призначення експертизи (залучення експерта) варіанти їх значень і отримати висновки щодо кожного з них (п. 1.5 Розділу ІІ Рекомендацій).

У свою чергу відповідно до статті 12 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов`язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок. До прав судового експерта Законом віднесено право подавати клопотання про надання додаткових матеріалів, або ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи; вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання (ст. 13).

Відповідно у випадку надання експерту неспроможних вихідних даних отримання висновку було б неможливим. У свою чергу будь-яка невідповідність наданих експерту вихідних даних фактичним обставинам справи під час судового розгляду не встановлена.

Наявність істотних порушень вимог ст. 223 КПК України під час проведення 13.10.2023 огляду автомобіля марки «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без залучення понятих, судом не встановлена.

Такі висновки суду базуються на тому, що КПК не передбачає обов`язкової участі понятих при огляді, якщо він проводиться не в житловому приміщенні, водночас, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зазначена слідча дія проводилась на території відділення поліції, куди автомобіль було направлено після огляду місця ДТП, участь в огляді приймав ОСОБА_4 , який попередньо надав письмову згоду на проведення вказаної слідчої дії.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, висловленій у постанові від 13.02.2024 у справі № 564/138/18 (провадження № 51-7312 км 23).

Відтак суд не вбачає підстав для визнання протоколу огляду автомобіля недопустимим доказом, як і похідних від нього доказів.

Під час судового розгляду підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, судом не встановлено, оскільки обставини, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, відсутні.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України, судом не встановлені.

Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання та можуть бути враховані під час ухвалення вироку, судом також не встановлені.

Зазначена захисником у судових дебатах наявність обставини, яка пом`якшує покарання, обумовлена визнанням обвинуваченим факту перебування за кермом, а також частковим визнанням цивільного позову, неодноразовими повідомленнями про наявність у нього бажання відшкодувати потерпілій збитки у визначеному ним самостійно розмірі без фактичного відшкодування через відсутність у нього фінансової можливості, не передбачена положеннями статті 66 Кримінального кодексу України та не може бути визнана судом такою, що пом`якшує покарання.

Мотиви призначення судом покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (зі змінами та доповненнями), а також виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання суд враховує позицію учасників кримінального провадження, зокрема позицію потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні; ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; особливості й обставини вчинення злочину, а саме свідоме порушень Правил дорожнього руху; характер і ступінь тяжкості наслідків що настали смерть потерпілого; відсутність обставин, що пом`якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліках у лікаря нарколога та/або психіатра не перебуває, має на утриманні одну малолітню дитину.

Окремо суд звертає увагу на поведінку обвинуваченого до та після вчинення злочину, а також його відношення до вчиненого.

Зокрема за встановлених судом обставин ОСОБА_4 свідомо допустив порушення Правил дорожнього руху, зокрема під час руху у межах населеного пункту свідомо перевищував дозволену швидкість руху, оскільки це вже був «край села», при цьому швидкість визначав «орієнтовно». Під час руху не врахувавши дорожню обстановку розпочав маневр обгону, при здійсненні якого з метою об`їзду вибоїни на значній швидкості виїхав однією стороною автомобіля на узбіччя, але «різких рухів не робив», після чого втратив контроль над керованістю транспортним засобом. Чому саме автомобіль втратив керованість ОСОБА_4 не усвідомив, але має тверде переконання, що це через незадовільний стан дорожнього покриття, про яке йому було завчасно відомо, але це не стало перешкодою виконувати маневр обгону двох транспортних засобів. На переконання суду таке зневажливе ставлення ОСОБА_4 до покладених на водія обов`язків у частині забезпечення безпеки дорожнього руху є закономірним наслідком його участь у дорожньо-транспортній пригоді з летальними наслідками для пасажира.

При цьому суд також враховує, що станом на 23.08.2023 рішенням суду ОСОБА_4 був позбавлений права керування транспортними засобами за вчинене ним разове грубе порушення Правил дорожнього руху (ч. 1 ст. 130 КУпАП), але свідомо ігноруючи вказане рішення суду продовжував керувати транспортними засобами. Крім того, ігнорував рішення суду він навіть після трагічних подій, що було визнано ОСОБА_4 під час судового розгляду. Твердження про наявність непереборних обставин, які його примушували порушувати закон, суд не враховує та відкидає як необґрунтовані та безпідставні, оскільки станом на 23.08.2023 нагальної та невідкладної потреби їхати на зустріч до знайомого у ОСОБА_4 не було, така дія була обумовлена лише його бажанням допомогти знайомому. У свою чергу потреба їхати безпосередньо за кермом автомобіля на переконання суду було обумовлено лише його бажанням отримати гострі відчуття від руху теплим літнім днем на автомобілі кабріолеті, хоча поруч із ним був інший водій ОСОБА_9 .

На момент ДТП обвинувачений керував транспортним засобом без полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що він був достеменно обізнаний, оскільки після трагічних подій 23.08.2023 навіть не намагався повідомити страхову компанію про подію, у якій загинув ОСОБА_9 , мотивуючи це тим, що «не став заморочуватися». Проте на переконання суду така його поведінка була обумовлена усвідомленням відсутності у нього потенційного права на звернення до страхової компанії через відсутність договірних відносин.

Наведене дає суду підстави для висновку, що притаманний ОСОБА_4 стиль керування транспортними засобами є занадто агресивним та передбачає свідоме порушення визначених для всіх учасників дорожнього руху правил.

Визнання обвинуваченим вини та визнання факту керування транспортним засобом до моменту ДТП суд сприймає лише як намір штучного створення пом`якшуючих покарання обставин, оскільки первісна версія відразу після ДТП стосувалася перебування його у автомобілі у статусі пасажира, а вже під час судового розгляду та після дослідження сукупності наявних у матеріалах кримінального провадження доказів ОСОБА_4 визнав вину частково, проте не відмовився від наміру уникнути відповідальності, посилаючись на можливе пошкодження транспортного засобу від заїзду у вибоїну. Наведене у сукупності дає підстави виснувати, що трагічні події, винуватцем яких був ОСОБА_4 , не примусили його усвідомити та переосмислити свою поведінку та ставлення до обов`язкових правил поведінки, що у свою чергу може мати наслідком вчинення ним інших кримінальних правопорушень, відповідно його виправлення можливо лише зі спливом певного періоду часу.

Також, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь органу пробації.

За таких обставин, суд дійшов висновку про призначення покарання ОСОБА_4 у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. На переконання суду саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.

Підстави для застосування положень ст. 75 КК України судом не встановлені.

Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Потерпілою ОСОБА_6 у визначеному ст. 128 ЦПК України порядку подано цивільний позов, відповідно до якого вона просить суд стягнути з ОСОБА_4 матеріальну шкоду у сумі 37660,00 грн та моральну шкоду в сумі 400000,00 грн.

На обґрунтування поданого позову ОСОБА_6 зазначила, що загиблий ОСОБА_9 був її сином. Між його загибеллю у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 23.08.2023 та діями обвинуваченого ОСОБА_4 наявний причинно-наслідковий зв`язок, відповідно чинне законодавство передбачає можливість стягнення із нього матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю потерпілого.

Матеріальна шкода в сумі 37660,00 грн складається із фактично понесених ОСОБА_6 витрат на організацію та проведення поховання сина, організацію та проведення поминальних обідів. У свою чергу моральна шкода у розмірі 400000,00 грн визначена потерпілою з урахуванням перенесених нею душевних страждань, пережитими у зв`язку із загибеллю сина, пережитим горем, втратою нормальних життєвих зв`язків, порушенням стосунків із оточуючими, близькими та рідними, втратою сну. Через неправомірні дії ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_6 пережила сильний стрес та значні душевні хвилювання. Зазначила, що визначити розмір моральних страждань, які пов`язані із втратою сина, фактично неможливо, крім того жодна грошова компенсація не зможе усунути ту непоправну шкоду, яка їй завдана діями обвинуваченого, натомість вважає, що грошова сума у розмірі 400000,00 грн є такою, що хоча б частково компенсує її моральні страждання, буде розумною та справедливою.

Під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_6 поданий нею цивільний позов підтримала та просила суд його задовольнити. Додатково зазначила, що до моменту трагічних подій вона проживала спільно із чоловіком та сином ОСОБА_14 . Через наявні у неї та чоловіка проблеми зі здоров`ям, зокрема у неї дуже низький зір, вони протягом тривалого часу не мають можливості працевлаштуватися, тому усім необхідним їх забезпечував син. Син ОСОБА_14 був відповідальним та був для них опорою і підтримкою, зокрема коли стало відомо про наявні проблеми зі здоров`ям у її чоловіка, що стали перешкодою для подальшого працевлаштування, син вимушено припинив навчання у технікумі та пішов працювати рибалкою, мотивуючи свої дії необхідністю допомагати батькам. Загиблий був віруючим та талановитим, його втрата для потерпілої є значною, оскільки тепер вони залишились удвох із чоловіком, але через незадовільний стан здоров`я навіть себе забезпечити самостійно для них стає дедалі важче. При визначенні розміру матеріальної шкоди вона враховувала лише витрати, на підтвердження яких у неї збереглись документи, хоча їх було на багато більше. Моральні страждання для неї мають тривалий характер, що обумовлено поширенням серед місцевих мешканців неправдивої інформації, що саме ОСОБА_14 був за кермом того автомобіля.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду цивільний позов визнав частково, зокрема вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди визнав у повному обсязі, а у частині моральної шкоди визнав на суму 40000,00 грн. На обґрунтування наявних заперечень зазначив, що він безробітний, його цивільна дружина не працює, має на утриманні одну малолітню дитину, тому у визначеному потерпілою розмірі він не має можливості відшкодувати завдану шкоду. Вважає, що розмір моральної шкоди має відповідати розміру матеріальної.

Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 під час розгляду цивільного позову підтримав позицію підзахисного, додатково зазначив, що для розгляду питання про стягнення моральної шкоди потерпіла повинна була сплатити судовий збір, натомість вона його не сплачувала.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження у частині, яка стосується заявленого цивільного позову, судом встановлено наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Разом із тим, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 цього Закону передбачено звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення будь-якого кримінального правопорушення, незалежно від об`єкта посягання.

Вказані правові норми не містять суперечностей і підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної чи моральної), завданої в результаті заподіяння тілесних ушкоджень або смерті, незалежно від того, настали такі наслідки в результаті вчинення кримінального правопорушення або інших дій чи бездіяльності, за які відповідач несе цивільну відповідальність згідно із законом. Тобто цивільні позивачі у кримінальному провадженні звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, наданій у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 462/5779/15-к.

Аналізуючи заявлені вимоги у частині стягнення матеріальної шкоди суд враховує загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України), а також положення цивільного законодавства у частині відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, відповідно до яких шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1189 ЦК України).

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Надані ОСОБА_6 докази на підтвердження розміру понесених нею витрат на поховання сина та організацію поминального обіду є належними, допустимими і достатніми, сукупність таких доказів підтверджує заявлений до відшкодування розмір, тому, ураховуючи визнання позовних вимог у цій частині обвинуваченим, а також встановлену судом винуватість ОСОБА_4 і наявний причинно-наслідковий зв`язок між його протиправними діями та наслідками, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення матеріальної шкоди.

Щодо заявлених потерпілою вимог у частині відшкодування завданої моральної шкоди суд враховує, що право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, визначено частиною першою статті 23 ЦК України.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 Цивільного кодексу України регламентовано, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин суд погоджується із твердженнями ОСОБА_6 , що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 23.08.2023 та внаслідок якої загинув її син ОСОБА_9 , є наслідком протиправних дій обвинуваченого, діями обвинуваченого їй завдана значна моральна шкода, обумовлена втратою близької особи.

Також суд погоджується, що наразі відсутні способи точного визначення розміру завданої моральної шкоди, обумовленої втратою близької особи, у даному випадку сина. Натомість, ураховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань ОСОБА_6 , ступінь вини ОСОБА_4 , встановлені судом обставини вчинення злочину, а також ту обставину, що загиблий ОСОБА_9 проживав разом із батьками та до дня смерті забезпечував їх необхідними речами та продуктами харчування, допомагав із вирішенням щоденних побутових питань, наразі вони навіть не мають можливості придбати та встановити на могилі сина надгробний пам`ятник, що є додатковим психотравмуючим фактором, ураховуючи вимоги розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що заявлений потерпілою до відшкодування розмір моральної шкоди у сумі 400000,00 грн відповідає встановленим критеріям його визначення та фактичним обставинам справи. Підстави для визнання визначеного потерпілою розміру моральної шкоди завищеним або його зменшення судом не встановлені. За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди у повному обсязі.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави підлягають процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19-23/62212-БД від 19.12.2023 в сумі 29678,15 грн, за проведення комплексної комісійної судової експертизи технічного стану транспортного засобу та дослідження деталей транспортних засобів № КСЕ-19/124-24/1401-ІТ від 23.02.2024 та за проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-23/14327-ІТ від 11.01.2024 в сумі 3029,12 грн, а всього 51639,27 грн (Т. 2 а.п. 105, 142, 159).

Застосований під час досудового розслідування захід забезпечення кримінального провадження у виді накладеного арешту на тимчасово вилучене майно підлягає скасуванню із набранням вироком законної сили.

Вирішуючи питання щодо обрання міри запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, суд ураховує, що останній засуджується до покарання у виді позбавлення волі, що є наслідком свідомих та неодноразових допущених ним порушень Правил дорожнього руху. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу в виді тримання під вартою, оскільки на переконання суду жоден інший більш м`який запобіжний захід не забезпечить запобігання спробам ОСОБА_4 переховуватись від суду та вчиняти нові злочини, тому суд обирає щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання відраховувати з дня набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 завдану матеріальну шкоду в сумі 37660,00 грн (тридцять сім тисяч шістсот шістдесят гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 завдану моральну шкоду в сумі 400000,00 грн (чотириста тисяч гривень 00 коп.).

Речові докази, а саме:

- автомобіль марки «Peugeot 206 СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на території спеціального майданчика ВПД № 2 ГУНП в Черкаській області за адресою: АДРЕСА_4 повернути за належністю ОСОБА_4 ;

- зразок крові ОСОБА_4 , зразок крові трупа ОСОБА_9 , кермо з накладкою, подушку безпеки пасажирську, подушку безпеки водійську, подушку безпеки із водійського сидіння, змив із ручки КПП, змив із внутрішньої ручки водійських дверцят, пару чоловічого взуття (гумові капці) чорного кольору із сірими та червоними вставками 45 розміру, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів СУ ГУНП в Черкаській області знищити;

- відеозапис із камери відео спостереження за адресою: АДРЕСА_3 залишити при матеріалах справи.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_21 28.08.2023 скасувати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 51639,27 грн (п`ятдесят одна тисяча шістсот тридцять дев`ять гривень 27 коп.).

Обрати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Взяти ОСОБА_4 під варту негайно.

Строк дії даного запобіжного заходу рахувати з моменту фактичного взяття ОСОБА_4 під варту і до набрання вироком законної сили.

Зарахувати у строк відбування покарання утримання ОСОБА_4 під вартою з моменту його фактичного взяття під варту і до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Чигиринський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_22