Рішення № 123017417, 14.11.2024, Миронівський районний суд Київської області

14.11.2024 Єдиний унікальний № 371/978/24 провадження № 2-а/371/30/24

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/978/24

Провадження № 2-а /371/30/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщука А.С.,

при секретарі Овчаренко В.С.,

розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із даним позовом та просив визнати протиправною і скасувати постанову інспектора СРПП відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області від 20 червня 2024 року серії ГВА № 105002 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, оскільки не здійснював виклик поліції, а звернувся із скаргою на їх дії, яка у відповідності до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» є підставою для призначення службового розслідування.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечував, свої заперечення обґрунтовував наступним:

Відповідно до електронного рапорту ЄО № 2753, 20 червня 2024 року о 17 год. 02 хв. ОСОБА_1 зателефонував на спецлінію «102» та повідомив про нібито протиправні дії працівників поліції.

Згідно з відеозаписом з портативного відео реєстратора, 20 червня 2024 року о 17 годні 53 хвилини, працівники поліції прибули за викликом ОСОБА_1 в с. Карапиші, в ході спілкування останній підтвердив факт повідомлення на спецлінію «102» однак відмовився повідомляти про причини виклику працівників поліції та обставини справи.

Після чого, ОСОБА_1 було повідомлено, що у даному випадку щодо нього буде складена постанова за ст. 183 КУпАП, але позивач жодним чином не відреагував.

Отже, 20 червня 2024 року ОСОБА_1 дійсно здійснив завідомо неправдивий виклик поліції.

Відповідно, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею 183 КУпАП.

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому правопорушенні, слід розцінювати як спосіб уникнення ним адміністративної відповідальності при накладенні адміністративного стягнення.

Зважаючи на викладене, представник відповідача вважає, що позов ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, оскільки встановлено, що дії інспектора при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст.262КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше.

Згідно ст.258КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі та давши їм оцінку прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19КАС Українипередбачено,що юрисдикціяадміністративних судівпоширюється насправи упублічно-правовихспорах,зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що інспектором СРПП відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області Даценком Є.Л., 20 червня 2024 року серії ГВА № 05002 винесена постанова, якою позивача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з ст.222КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі визначені ст. 183 КУпАП.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У відповідності до п. п. 4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції України). Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, саме відповідач зобов`язаний обґрунтувати правомірність винесення оскаржуваної постанови, надавши докази дотримання правової процедури розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, чого не зробив.

Перевіряючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості, суд приходить до висновку, що вона прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Зокрема диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, у даному випадку працівників поліції.

Об`єктивна сторона даного адміністративного правопорушення полягає в діях особи спрямованих на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 20 червня 2024 року о 17 годині 00 хвилин в с. Карапиші по вул. Святомихайлівська, 110, здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції, проте матеріали справи не містять доказів цього.

Із наданих відповідачем до свого відзиву роздруківок вбачається, що позивач о 17 годині 02 хвилині 20 червня 2024 року, здійснивши дзвінок на службу 102, при цьому він не викликав працівників поліції а скаржився на їх дії (поведінку). Зокрема на поведінку працівників поліції ОСОБА_2 та Хотимлянського, які в цей день о 12 годині вчиняли дії, спрямовані на виявлення у позивачка, як водія автомобіля, стану алкогольного сп`яніння (а.с.23-24).

При цьому позивач скаржиться, що ці працівники поліції забрали лист де вказано, що він не перебуває в стані сп`яніння.

Тобто, позивач фактично скаржиться, що вищезазначені працівники поліції, забрали копію висновку щодо результатів його медичного огляду на стан сп`яніння, яка у відповідності до п. 20 III «Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України

09.11.2015 № 1452/735, є його документом, що засвідчує результат такого огляду, в зв`язку із чим, унаслідок хвилювання у нього виникли симптоми серцевої хвороби. При цьому працівники поліції не відреагувавши на це залишили його, без надання до медичної допомоги.

Матеріали справи не містять доказів неправдивості цієї скарги позивача, зокрема результату розгляду цієї скарги у порядку, передбаченому ст. 14 Закону України «Про Дисциплінарнийстатут Національноїполіції України».

У відповідності до ст. 40 Конституції України усі мають право особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Законом України «Про звернення громадян» врегульовані питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Статтею 4 названого Закону встановлено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду (ст.16 Закону України «Про звернення громадян»).

Статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (Дисциплінарний статут національної поліції).

Статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

З аналізу наведених вище норм законодавства, можна зробити висновок, що звернення із скаргою щодо рішень, дій чи бездіяльності працівника поліції, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності працівників поліції, є правом кожної особи.

Із змістом повідомлення позивача, здійсненого ним 20 червня 2024 року о 17 годині 00 хвилин за допомогою служби 102, суд вбачає, що він фактично подав дисциплінарну скаргу на дії працівників поліції, яка мала розглядатися вищестоящими над поліцейськими ОСОБА_2 і Хотимлянського керівництвом, доказів чого матеріали справи не містять.

Позивач ОСОБА_1 виклик 20 червня 2024 року о 17 годині 00 хвилин не здійснював виклик поліції.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та незаконною, ухвалена за неповного встановлення обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому в силу ст. ст. 2, 5, 286 КАС України підлягає скасуванню, а провадження по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП закриттю.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 7, 9, 210-1, 235, 245, 247, 251, 252, 254-256, 268, 280, 283, 287-289, 291 КУпАП та керуючись ст. ст. 5, 20, 72, 77, 79, 139, 159, 162, 165, 194, 229, 241-246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 293 КАС України,-

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Постанову старшого інспектора відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області Даценка Є.Л. від 20 червня 2024 року серії ГВА № 105002, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень, визнати протиправною та скасувати, закривши провадження в справі про адміністративне правопорушення.

3.Стягнути із Головного управління Національної поліції в Київській області, ЄДРПОУ: 40108616, юридична адреса: вул. Володимирська, 15, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , сплачений ним судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.

4.Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя підпис А.С. Поліщук

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя А.С. Поліщук