Вирок № 123000582, 14.11.2024, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/5941/24

Провадження 1-кп/303/503/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року місто Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6 представника потерпілого адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024071120000047 від 20 січня 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кайданово Мукачівського району Закарпатської області, громадянина України, українця, неодруженого, з середньою спеціальної освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

19 січня 2024 року, близько 18 години, ОСОБА_4 , керуючи власним технічно-справним транспортним засобом марки «RENAULT» моделі «MEGANE», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухався своєю смугою руху на вулиці Кайданівська у селі Кайданово Мукачівського району в напрямку села Ракошино, де дорога має дві смуги руху по одній у кожному напрямку, і біля будинку № 14 на вулиці Кайданівській допустив порушення вимог п.2.3(б), 12.2, 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху України, а саме:

-пункту 2.3(6) Правил, згідно якого, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

-пункту 12.2 Правил, згідно якого, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;

-пункту 13.1 Правил, згідно якого водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу;

-пункту 13.3 Правил, згідно якого, під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Зокрема, ОСОБА_4 , незважаючи на те, що двоє пішоходів йшли пішки в зустрічному напрямку по правому краю проїжджої частини смуги руху, якою він їхав, будучи самовпевненим та самонадійним, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, і з моменту виникнення небезпеки для руху, яку він об`єктивно був спроможний виявити та бачив без будь-яких перешкод, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не вибрав безпечний боковий інтервал, в результаті чого керованим автомобілем здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які йшли йому назустріч.

У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого краєвого перелому латерального виростка правої великогомілкової кістки без зміщення, що відносяться до середнього ступеня тяжкості, як такі, що потягли за собою розлад здоров`я на строк понад 21 день, і виникли від дії твердих тупих предметів по ударному механізму спричинення, з послідуючим ударянням об такі, які можливі при ДТП, внаслідок зіткнення пішохода з транспортним засобом, який рухається. ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому зовнішньої кісточки лівого гомілково-ступневого суглобу з незначним зміщенням, що відносяться до середнього ступеня тяжкості, як такі, що потягли за собою розлад здоров`я на строк понад 21 день і виникли від дії твердих тупих предметів по ударному механізму спричинення, з послідуючим ударянням об такі, які можливі при ДТП, внаслідок зіткнення пішохода з транспортним засобом, який рухається.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи від 28.06.2024, водій автомобіля марки «RENAULT» модель MEGANE, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , у даній дорожній ситуації, для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був керуватись технічними вимогами п. 2.3(6), 12.2, 13.1 та 13.3 чинних Правил дорожнього руху України з посиланням на терміни «безпечна швидкість» та «безпечний інтервал», і мав технічну можливість уникнути даної пригоди при дотриманні ним технічних вимог п. 2.3(6), 12.2, 13. та 13.3 чинних Правил дорожнього руху України з посиланням на терміни «безпечна швидкість» та «безпечний інтервал», зміст яких є в п.1.10 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, при заданих вихідних даних, у діях водія ОСОБА_4 убачається невідповідність технічним вимогам п. 2.3(6), 13.1 та 13.3 чинним Правилам дорожнього руху України з посиланням на термін «безпечний інтервал», недотримання яких, у своїй сукупності, є в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

У провадженні потерпілими заявлено цивільний позов.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та суду пояснив, що дійсно, за обставин вказаних в обвинувальному акті, 19 січня 2024 року, у вечірній час він керував транспортним засобом RENAULT модель MEGANE, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та приблизно зі швидкістю 30 км/год рухався в напрямку центра села Ракошино Мукачівського району, де на вулиці Кайданівській в селі Кайданово Мукачівського району здійснив наїзд на потерпілих, які рухалися в зустрічному напрямку. Після ДТП він вийшов з автомобіля та запропонував відвезти потерпілих в лікарню або викликати швидку медичну допомогу, однак вони відмовилися. В подальшому він передав потерпілим 25000 гривень за завдану моральну шкоду. У вчиненому розкаявся, просив суворо не карати. Додатково зазначив, що має водійський стаж приблизно 10 років. Цивільний позов потерпілих не визнав.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, його винуватість знайшла своє підтвердження з досліджених судом доказів, зокрема:

-показань потерпілої ОСОБА_6 , яка пояснила, що 19 січня 2024 року приблизно о 17.30 годині вона разом зі своїм чоловіком, ОСОБА_8 , йшли обочиною на АДРЕСА_1 , при цьому вона рухалася попереду, а чоловік позаду, йшли назустріч транспортним засобам, після чого вона відчула удар. Ділянка дороги, де сталася ДТП, освітлювалася вуличним освітленням. З автомобіля вийшов ОСОБА_4 , який намагався домовитися за відшкодування завданих збитків. Обвинувачений не пропонував проїхати до лікарні. Через деякий час вони з чоловіком самостійно звернулися до лікарні. Просила задовольнити цивільний позов, покарання просила визначити на розсуд суду;

-протоколу огляду місця ДТП від 19.01.2024, яким зафіксовані місце ДТП та інші обставини, які мають значення в провадженні (а.п. 72-84);

-протоколу огляду місця події від 25.01.2024, яким зафіксовано огляд транспортного засобу RENAULT моделі MEGANE, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (а.п. 86-93);

-акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 19.01.2024, яким затримано транспортний засіб RENAULT моделі MEGANE, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (а.п. 94);

-медичних документів та фотозображень з інформацією щодо отриманих ушкоджень потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (а.п. 100-116);

-акту огляду місця ДТП від 19-20 січня 2024 року, яким оглянуто ділянку дороги на АДРЕСА_2 , де відбулася дорожньо-транспортна пригода (а.п. 117-128);

-висновку судово-медичного експерта № 6/2024 від 27.06.2024, згідно якого, ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого краєвого перелому латерального виростка правої великогомілкової кістки без зміщення, що відносяться до середнього ступеня тяжкості, як такі, що потягли за собою розлад здоров`я на строк понад 21 день, і виникли від дії твердих тупих предметів по ударному механізму спричинення, з послідуючим ударянням об такі, які можливі при ДТП, внаслідок зіткнення пішохода з транспортним засобом, який рухається (а.п. 130-132);

-висновку судово-медичного експерта № 7/2024 від 27.06.2024, згідно якого, ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому зовнішньої кісточки лівого гомілково-ступневого суглобу з незначним зміщенням, що відносяться до середнього ступеня тяжкості, як такі, що потягли за собою розлад здоров`я на строк понад 21 день і виникли від дії твердих тупих предметів по ударному механізму спричинення, з послідуючим ударянням об такі, які можливі при ДТП, внаслідок зіткнення пішохода з транспортним засобом, який рухається (а.с. 134-136);

-висновку судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/107-24/2573-IT від 20.03.2024, згідно якого, на момент експертного огляду та, відповідно, і на момент ДТП, система рульового керування, робоча гальмівна система, а також система освітлення та світлової сигналізації автомобіля RENAULT моделі MEGANE, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , знаходилися у працездатному стані (а.п. 139-149);

-висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/107-24/7060-IT від 28.06.2024, водій автомобіля марки RENAULT модель MEGANE, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , у даній дорожній ситуації, для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був керуватись технічними вимогами п. 2.3(6), 12.2, 13.1 та 13.3 чинних Правил дорожнього руху України з посиланням на терміни «безпечна швидкість» та «безпечний інтервал», і мав технічну можливість уникнути даної пригоди при дотриманні ним технічних вимог п. 2.3(6), 12.2, 13. та 13.3 чинних Правил дорожнього руху України з посиланням на терміни «безпечна швидкість» та «безпечний інтервал», зміст яких є в п.1.10 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, при заданих вихідних даних, у діях водія ОСОБА_4 убачається невідповідність технічним вимогам п. 2.3(6), 13.1 та 13.3 чинним Правилам дорожнього руху України з посиланням на термін «безпечний інтервал», недотримання яких, у своїй сукупності, є в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.п. 152-156).

Суд кваліфікуєдії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує характер таступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обвинувачений вину визнав повністю та сприяв встановленню істини в ході судового розгляду, що суд відносить до обставини, яка пом`якшує покарання.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, має сталі соціальні зв`язки, частково відшкодував завдані збитки, суд вважає, що мета покарання, визначена в ч.2 ст. 50 КК України, буде досягнута при призначенні обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, при цьому, суд вважає необхідним застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання з випробувальним строком.

Щодо вирішення питання про застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286, ст.287 КК, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_4 під час керування транспортним засобом допустив порушення декількох вимог пунктів Правил дорожнього руху України, внаслідок чого спричинив дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої дві особи отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, після ДТП ОСОБА_4 не вжив заходів щодо виклику медичної допомоги та правоохоронних органів, тобто не виконав обов`язків водія, визначених ПДР України. Додатково суд зауважує, що керування транспортними засобами не є основним джерелом доходу та засобом для існування обвинуваченого, та/або членів його сім`ї, оскільки він офіційно не працевлаштований, стабільного заробітку не має.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи долю цивільного позову суд вважає необхідним зазначити наступне.

В провадженні потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_8 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_8 матеріальної шкоди в розмірі 1650 гривень та моральної шкоди в розмірі 100000 гривень; на користь потерпілої ОСОБА_6 матеріальної шкоди в розмірі 3824,80 гривень та моральної шкоди в розмірі 200000 гривень, яка мотивована наступним.

Внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим, потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, в зв`язку з чим ОСОБА_6 понесла матеріальні витрати в розмірі 2800 гривень на рентгенологічні дослідження і 1024 грн. 80 коп. витрати на лікування, а потерпілий ОСОБА_8 1650 гривень - на рентгенологічні дослідження.

Крім цього, позивачі, посилаючись на положення ст.ст. 23, 1187 ЦК України зазначили, що вони внаслідок кримінального правопорушення зазнали, крім фізичних ушкоджень, також психологічних страждань, зокрема, через те, що кожен з них в момент зіткнення з транспортним засобом під керуванням ОСОБА_4 отримав страх можливої загибелі, потерпілий ОСОБА_8 був знервованим, погіршився його сон і загальне самопочуття, він відчував фізичні болі в області локалізації тілесних ушкоджень, а потерпіла ОСОБА_6 також переживала сильні фізичні болі та протягом тривалого часу змушена була рухатися з використанням милиць, від чого мала неспокійний сон, погане самопочуття, дратівливість. Внаслідок ДТП ОСОБА_6 фактично втратила роботу і протягом більше ніж півроку не мала можливості працевлаштуватися.

З огляду на викладене, позивач ОСОБА_8 просив стягнути з обвинуваченого на свою користь 100000 гривень в якості завданої моральної шкоди, а потерпіла ОСОБА_6 200000 гривень (а.п. 27-32, 170-176).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 127 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.ч. 1,4,5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.80 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1);докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1ст. 1167 ЦК України,моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідност. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, в зв`язку з чим ОСОБА_6 понесла матеріальні витрати в розмірі 2800 гривень на рентгенологічні дослідження і 1024 грн. 77 коп. витрати на лікування, а потерпілий ОСОБА_8 1650 гривень - на рентгенологічні дослідження, що підтверджено відповідними фіскальними чеками (а.п. 177-188).

З огляду на викладене, суд вважає необхідним цивільний позов в цій частині задовольнити стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 3824,77 гривень, а на користь потерпілого ОСОБА_8 1650 гривень в якості матеріальної шкоди.

При вирішенні цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить із характеру та обсягу страждань, які понесли потерпілі внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 , які виразилися в душевних стражданнях потерпілих, яких вони зазнали у зв`язку отриманням тілесних ушкоджень, їх морально-психологічних переживаннях, пов`язаних з позбавленням можливості вести нормальне повноцінне існування, а також змінами в нормальному ритмі їхнього життя, пов`язаних з необхідністю організації медичних обстежень та тривалого лікування, придбанні ліків та, як наслідок, прикладання додаткових зусиль для відновлення та організації свого нормального життя.

В зв`язку з цим, виходячи з глибини, тривалості та обсягу фізичних та душевних страждань потерпілих, з врахуванням принципів розумності та справедливості, часткового відшкодування обвинуваченим завданих збитків (а.п. 41,42), суд вважає необхідним позовні вимоги потерпілих задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_4 на користь кожного з них по 40 000 грн. в якості відшкодування за завдану моральну шкоду.

Запобіжний захід не застосовано.

Процесуальні витрати на проведення судових експертиз в загальному розмірі 4543 грн. 68 коп. (а.п. 138,151) підлягають стягненню з обвинуваченого, відповідно до вимог ст.ст. 118,124,126 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.366-371,373-376,395,532,КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_4 увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 2-х (двох) років обмеження, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.75 КК України,звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та з покладенням на нього, відповідно до п.1,2 ч.1ст.76 КК України,обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , матеріальну шкоду в розмірі 3824 грн. 77 коп. та моральну шкоду в розмірі 40 000грн., а всього, 43824 (сорок три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 77 коп.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , матеріальну шкоду в розмірі 1650 грн. та моральну шкоду в розмірі 40 000грн., а всього, 41650 (сорок одна тисяча шістсот п`ятдесят) грн.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 05 лютого 2024 року, скасувати.

Речові докази у провадженні: транспортний засіб марки RENAULT моделі «MEGANE», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , передати в розпорядження ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз в загальному розмірі 4543 (чотири тисячі п`ятсот сорок три) грн. 68 коп. (одержувач: ГУК у Зак.обл/Мукачівська тг/24060300, р/рахунок № UA288999980313070115000007383, код ЄДРПОУ -37975895, назва банку - Казначейство України).

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя Мукачівського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1