Вирок № 122961039, 12.11.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 755/12837/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд)

у складі головуючого судді ОСОБА_1 одноособово,

за участю

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 січня 2024 року за № 22024000000000035, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Київ, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 110, частинами першою та третьою статті 436-2 Кримінального кодексу України,

у с т а н о в и в :

І. Суть питань, що вирішуються судом

З обвинувального акта від 19 липня 2024 року, який складено старшим слідчим 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_6 та затверджено прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 слідує, що ОСОБА_5 обвинувачується у

(1) публічних закликах до вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, поєднаних з розпалюванням національної ворожнечі та у розповсюдженні матеріалів із такими закликами;

(2) виправдовуванні, запереченні збройної агресії Російської Федерації проти України, запереченні тимчасової окупації частини території України та у вчиненні цих же дій повторно.

Суть такого обвинувачення полягає в тому, що приблизно у грудні 2018 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) на виконання замовлення ОСОБА_5 видавничим складом «Аргументы недели», за міжнародним стандартним книжковим номером - ISBN: НОМЕР_1 , здійснено друк книги «ІНФОРМАЦІЯ_2», у кількості 1000 екземплярів з метою її розповсюдження через торгові мережі книжкових магазинів та Інтернет-магазинів, де містяться публічні заклики до вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України, а також висловлювання щодо розпалювання національної ворожнечі.

Також, ОСОБА_5 , з квітня 2022 року по жовтень 2023 року, використовуючи соціальні мережі, зокрема акаунт у Facebook, свідомо та систематично розповсюджував публікації та коментарі, які виправдовували збройну агресію Російської Федерації проти України та заперечували тимчасову окупацію частини території України. Він зумисне публікував матеріали, які містили заклики до зміни державних кордонів України, порушуючи Конституцію країни. Такі публікації сприяли розпалюванню національної ворожнечі, що є серйозним порушенням національної безпеки України. Використовуючи публічно комунікативний характер соцмереж, він поширював ідеї, що підривали територіальну цілісність держави та виправдовували військові дії, що мали місце з 2014 року. У матеріалах присутня ІНФОРМАЦІЯ_3, яка прямо або опосередковано підтримувала агресивну політику Росії, зокрема заперечувала її окупаційні дії.

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню в т.ч. 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Особливості наведених правовідносин свідчать, що у провадженні необхідно надати відповідь на такі ключові питання: (1) чи вчиняв обвинувачений діяння, які охоплюються складом певного кримінального правопорушення, передбаченого КК ?; (2) чи доведено стороною обвинувачення винуватість обвинуваченого у вчиненні певного кримінального правопорушення ?; (3) як слід кваліфікувати дії обвинуваченого, у випадку доведення винуватості ?

Суд надає ствердні відповіді на 1 та 2 питання, у зв`язку з чим кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 110, ч. 1, 3 ст. 436-2 КК України (за епізодом виправдання). Однак за ч. 1, 3 ст. 436-2 КК (за епізодом заперечення та суміжним) відповідає на ці ж питання негативно та постановлює в цій частині, відповідно, виправдувальний вирок, з огляду на наступне.

ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

У громадянина України ОСОБА_5 приблизно у липні 2018 року, перебуваючи за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , виник та сформувався стійкий злочинний намір, направлений на вчинення кримінально караних діянь, що полягають у публічних закликах та розповсюдженні матеріалів, у яких містяться публічні заклики до вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, поєднаних з розпалюванням національної ворожнечі.

Так, у період з 13 липня до 17 серпня 2018 року ОСОБА_5 , перебуваючи на території Російської Федерації (більш точної адреси перебування досудовим розслідуванням не встановлено, далі у т.ч. РФ), діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, який виражається у публічних закликах до вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, поєднаних з розпалюванням національної ворожнечі та у розповсюдженні матеріалів із такими закликами, будучи автором книги «ІНФОРМАЦІЯ_2», з метою організації її видання звернувся до видавничого складу «Аргументы недели», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , РФ.

В подальшому, приблизно у грудні 2018 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) на виконання замовлення ОСОБА_5 видавничим складом «Аргументы недели» за міжнародним стандартним книжковим номером - ISBN: НОМЕР_1 здійснено друк книги «ІНФОРМАЦІЯ_2», у кількості 1000 екземплярів з метою її розповсюдження через торгові мережі книжкових магазинів та Інтернет-магазинів.

При цьому, у тексті книги «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої є ОСОБА_5 , містяться публічні заклики до вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України, а також висловлювання спрямовані на розпалювання національної ворожнечі.

Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше грудня 2018 року, з метою розповсюдження матеріалів з публічними закликами до вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, поєднаних з розпалюванням національної ворожнечі, книга «ІНФОРМАЦІЯ_2» була опублікована в електронній версії у всесвітній мережі «Інтернет», після чого стала доступною для ознайомлення усіх користувачів загальнодоступної мережі.

Таким чином, за описаних вище обставин, ОСОБА_5 , будучи автором книги «ІНФОРМАЦІЯ_2», діючи умисно, здійснив публічні заклики до вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, поєднані з розпалюванням національної ворожнечі, а також розповсюдив матеріали з такими закликами.

Також, встановлено, що у грудні 2022 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) у громадянина України ОСОБА_5 , виник та сформувався стійкий злочинний намір, направлений на вчинення кримінально караних діянь, що полягають у виправдовуванні збройної агресії Російської Федерації проти України.

Так, 20 грудня 2022 року ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний намір, достовірно знаючи про публічно комунікативний характер соціальних мереж через можливість поширення інформації завдяки всесвітній мережі Інтернет, в тому числі сформованих в умовах швидкого розвитку інформаційного суспільства в Україні та світі і глобального інформаційного простору, використання інформаційно-телекомунікаційних технологій у всіх сферах життя, де особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки, як складової державної безпеки України, за допомогою власного мобільного телефону «Oukitel WP 17» із МАС-адресою:НОМЕР_21, з ідентифікаторами IMEI1: НОМЕР_2 та IMEI2: НОМЕР_3 , за допомогою унікального числового ідентифікатора - IP-адреси № НОМЕР_4 , яку неможливо підробити, та яка надана ОСОБА_5 Інтернет-провайдером ТОВ «Київські мережі» у користування, за договором /№ F1062-10-08 про надання послуг підключення та доступу до мережі Internet/Lcom від 14 жовтня 2008 року, як абоненту проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 (відповідно до розпорядження Київського міського голови від 19 лютого 2016 року №125/1 «Про перейменування бульвару, вулиць, площі та АДРЕСА_3 ), використовуючи власний акаунт-профіль під назвою « ОСОБА_5 » у соціальній мережі «Facebook» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3, з ідеологічних мотивів, спрямованих на виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, з використанням функцій соціальної мережі «Facebook розмістив публікацію за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , з текстом: «ПРИМЕНЯЙТЕ РУССКИЙ ЯЗЫК И ЖИВИТЕ СПОКОЙНО! Причина: не услышали Юго-Восток Украины и Крым в 2014 году, ОСОБА_36 - в 2021. Результат: на Украине слышны выстрелы и взрывы.», яка стала доступною для загального ознайомлення і перегляду всіх користувачів, які відвідували зазначений акаунт-профіль.

Таким чином, за описаних обставин, ОСОБА_5 , використовуючи належний йому акаунт-профіль у соціальній мережі «Facebook» під назвою « ОСОБА_5 », діючи умисно, виправдовував збройну агресію Російської Федерації проти України.

Окрім цього, у лютому 2023 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) у громадянина України ОСОБА_5 , повторно виник злочинний намір, який направлений на вчинення кримінально караних діянь, що полягають у виправдовуванні збройної агресії Російської Федерації проти України, перебуваючи за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про публічно комунікативний характер соціальних мереж через можливість поширення інформації завдяки всесвітній мережі «Інтернет», в тому числі сформованих в умовах швидкого розвитку інформаційного суспільства в Україні та світі і глобального інформаційного простору, використання інформаційно-телекомунікаційних технологій у всіх сферах життя, де особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки, як складової державної безпеки України, за допомогою власного мобільного телефону «Oukitel WP 17» із МАС-адресою:НОМЕР_21, з ідентифікаторами IMEI1: НОМЕР_2 та IMEI2: НОМЕР_3 , за допомогою унікального числового ідентифікатора - IP-адреси № НОМЕР_4 , яку неможливо підробити, та яка надана ОСОБА_5 Інтернет-провайдером ТОВ «Київські мережі» у користування, за договором № F1062-10-08 про надання послуг підключення та доступу до мережі Internet/Lcom від 14 жовтня 2008 року, як абоненту проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 (відповідно до розпорядження Київського міського голови від 19 лютого 2016 року №125/1 «Про перейменування бульвару, вулиць, площі та АДРЕСА_3 ), використовуючи власний акаунт-профіль під назвою « ОСОБА_5 » у соціальній мережі «Facebook» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3, з ідеологічних мотивів, спрямованих на виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, з використанням функцій соціальної мережі «Facebook» розмістив публікації та коментарі до них, які стали доступними для загального ознайомлення і перегляду всіх користувачів, які відвідували зазначений акаунт-профіль.

Так, перебуваючи за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України повторно опублікував на акаунт-профілі під назвою « ОСОБА_5 », у соціальній мережі «Facebook» наступні матеріали:

- публікацію від 21 лютого 2023 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_11 , з текстом: «Те, кто хвались, как разрушили СССР, те и начали нынешние события на Украине»;

- коментар до публікації від 04 березня 2023 року з текстом: «Мечты киевских идиотов сбываются: Россия в своих привычных границах разваливается. В сторону Украины. И всё больше входит в её состав» від 05 березня 2023 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 з текстом: «руины - это классика именно для Украины, которая любит много трепаться о том, как она развивается. Разрушенную инфраструктуру Россия быстро восстановит. Возродится и население! »;

- публікацію від 09 квітня 2023 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 , з текстом: «В казино «Украина» Запад проиграет: не на тех поставил», а також коментар до вищевказаної публікації від 09 квітня 2023 року за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 з текстом: «СВО-терапия как средство и дальнейшие наблюдения»;

- публікацію від 14 червня 2023 року, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 , з текстом: « Многие женщины Украины будут нести личную ответственность за гибель своих мужчин в нынешних боях на её территории! », а також коментар до вищевказаної публікації від 16 червня 2023 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , з текстом: «с идеологией "Украина превыше всего", "Украина - мать, Бандера - отец" закономерно, что человек там ничто! Будут толпами гибнуть, потому что смерть культивируют. Женщины Украины (их же не отлавливают для отправки на мясо в бои) могли бы выйти на протесты, даже беременные, с детьми. Силовики ОСОБА_8 их бы всех по-европейски избили, газом и водой обдали. Урсула, ОСОБА_7 и прочие европейские "дипломаты" этого не заметили бы. Но даже это не происходит. Людей на Украине приучили ходить с дебильными улыбками на лицах, донатить армию, радоваться получению вооружений. Так им проще и безопаснее»;

- публікацію від ІНФОРМАЦІЯ_13 , за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 , з текстом: «Именно Запад, по всем ключевым параметрам, является могильщиком "независимой" Украины.», а також коментар до вищевказаної публікації від 01 серпня 2023 року з текстом: «Запад уже очень давно напал на Украину. За это время в её развитие он не вкладывался, способствовал её деиндустриализации, деградации и оболваниванию её населения, а в нынешнее разрушение пожалуйста! »;

- публікацію від 24 серпня 2022 року, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 , з текстом: « Украина борется за территории, а Россия за людей! »;

- публікацію від 07 жовтня 2023 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 , з текстом: «Украинских нацистов в Европе не ждут! А с Россией там рады сотрудничать», - в яких наявні: публічні виловлювання, що містять інформацію щодо виправдовування збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році; заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році; заперечення встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України.

ІІІ. Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнано недоведеним

У громадянина України ОСОБА_5 у квітні 2022 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) повторно виник злочинний намір, який направлений на вчинення кримінально караних діянь, що полягають у виправдовуванні, запереченні збройної агресії Російської Федерації проти України, запереченні тимчасової окупації частини території України, перебуваючи за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про публічно комунікативний характер соціальних мереж через можливість поширення інформації завдяки всесвітній мережі «Інтернет», в тому числі сформованих в умовах швидкого розвитку інформаційного суспільства в Україні та світі і глобального інформаційного простору, використання інформаційно-телекомунікаційних технологій у всіх сферах життя, де особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки, як складової державної безпеки України, за допомогою власного мобільного телефону «Oukitel WP 17» із МАС-адресою:НОМЕР_21, з ідентифікаторами IMEI1: НОМЕР_2 та IMEI2: НОМЕР_3 , за допомогою унікального числового ідентифікатора - IP-адреси № НОМЕР_4 , яку неможливо підробити, та яка надана ОСОБА_5 Інтернет-провайдером ТОВ «Київські мережі» у користування, за договором № F1062-10-08 про надання послуг підключення та доступу до мережі Internet/Lcom від 14 жовтня 2008 року, як абоненту проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 (відповідно до розпорядження Київського міського голови від 19 лютого 2016 року №125/1 «Про перейменування бульвару, вулиць, площі та АДРЕСА_3 ), використовуючи власний акаунт-профіль під назвою « ОСОБА_5 » у соціальній мережі «Facebook» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3, з ідеологічних мотивів, спрямованих на виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, заперечення тимчасової окупації частини території України, з використанням функцій соціальної мережі «Facebook» розмістив публікації та коментарі до них, які стали доступними для загального ознайомлення і перегляду всіх користувачів, які відвідували зазначений акаунт-профіль.

Так, перебуваючи за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, заперечення тимчасової окупації частини території України, повторно опублікував на акаунт-профілі під назвою « ОСОБА_5 », у соціальній мережі «Facebook» наступні матеріали:

- публікацію від 22 серпня 2023 року , за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10 , з текстом: « Маргинализированная Украина как неуспешный проект для самих её граждан формирует к себе соответствующее отношение в мире »;

- публікацію від 12 вересня 2023 року, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_12 , з текстом: «Шуры-муры с НАТО Украину и погубили. Окончательно», - в яких наявні: публічні виловлювання, що містять інформацію щодо виправдовування збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році; заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році; заперечення встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України.

Також ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у вчиненні тотожних дій щодо розміщення у соціальній мережі «Facebook» описаних у п. ІІ вироку пубілкацій, окрім як у спосіб виправдання, також і у спосіб заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, заперечення тимчасової окупації частини території України.

ІV. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення

Винятково законами України визначаються діяння, які є кримінальним правопорушенням (п. 22 ст. 92 Конституції України), зокрема ним (злочином) є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК України), у т.ч. до них відносяться, у руслі обставин справи, такі вчинки:

- умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, якщо вони поєднані з розпалюванням національної ворожнечі (ч. 2 ст. 110 КК);

- виготовлення, поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році (ч. 2 ст. 436-2 КК) та за ці ж дії, вчинені повторно (ч. 3 ст. 436-2 КК).

V. Доводи учасників кримінального провадження

(і) аргументи сторони обвинувачення

Загальна правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті від 19 липня 2024 року. При цьому, прокурор також зауважував, що матеріалами є оформлена відповідним чином ІНФОРМАЦІЯ_3 із змістовим наповненням обумовленого характеру, що передається споживачу, та закріплена за допомогою матеріальних чи цифрових засобів збереження.

Під виготовленням і поширенням матеріалів у соціальних мережах слід розуміти їх формування та розміщення як на персональних сторінках користувачів, так і на інших сторінках у спосіб, який робить їх доступними для невизначеного значного кола осіб.

Заклики є нічим іншим, як матеріалами, які містять інформацію, яка спонукає до активних дій шляхом реалізації тих чи інших ідей.

Розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій з метою насильницької зміни конституційного ладу шляхом зміни суспільно-політичного порядку, передбачає доведення змісту відповідних закликів у будь-якій формі до інших осіб, в тому числі, і через соціальні мережі.

Що і наявне у цій справі, на переконання прокурора.

Саму персональну сторінку (акаунт) у соціальній мережі «Facebook» під назвою « ОСОБА_5 » зареєстровано обвинуваченим. Для верифікації та ідентифікації особи він прив`язав власний номер мобільного телефону, що свідчить про те, що останній є досвідченим користувачем мережі Інтернет та достовірно знає, що в результаті розміщення особистих публікацій зі своєї персональної сторінки соціальної мережі «Facebook» в автоматичному режимі відбувається розповсюдження його особистої інформації серед «друзів» та «підписників».

(іі) аргументи сторони захисту

Сторона захисту зауважила, що, як вбачається з ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Обов`язковими елементами складу будь-якого злочину є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії, які оцінюються, не є злочином.

Зокрема, захист покликався на те, що обвинувачений не мав умислу на вчинення дій спрямованих на: розповсюдження матеріалів із закликами до вчиненні дій з метою зміни меж території/державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, поєднаних з розпалюванням національної ворожнечі; виправдовування та визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, пишучи коментарі та пости у соціальних мережах, про котрі йдеться мова в обвинувальному акті, адже право на свободу думки й слова гарантовано кожній особі Конституцією України та міжнародним правом.

Стаття 10 Європейської конвенції з прав людини вказує, що свобода вираження поглядів стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій.

VІ. Показання обвинуваченого

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КПК України допит обвинуваченого починається з пропозиції головуючого надати показання щодо кримінального провадження, після чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Після цього обвинуваченому можуть бути поставлені запитання.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_5 , у наведеному порядку, Суд з`ясував, щодо публікацій у Facebook вказав, таке:

- публікація від 14 червня 2023 року (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , з текстом: « Многие женщины Украины будут нести личную ответственность за гибель своих мужчин в нынешних боях на её территории! », а також коментар до вищевказаної публікації від 16 червня 2023 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_14 , з текстом: «с идеологией "Украина превыше всего", "Украина - мать, Бандера - отец" закономерно, что человек там ничто! Будут толпами гибнуть, потому что смерть культивируют. Женщины Украины (их же не отлавливают для отправки на мясо в бои) могли бы выйти на протесты, даже беременные, с детьми. Силовики ОСОБА_8 их бы всех по-европейски избили, газом и водой обдали. Урсула, ОСОБА_7 и прочие европейские "дипломаты" этого не заметили бы. Но даже это не происходит. Людей на Украине приучили ходить с дебильными улыбками на лицах, донатить армию, радоваться получению вооружений. Так им проще и безопаснее») не виправдовує жодних дій і вчинків РФ;

- публікація від 01 серпня 2023 року (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16, з текстом: «Именно Запад, по всем ключевым параметрам, является могильщиком "независимой" Украины», а також коментар до вищевказаної публікації від 01 серпня 2023 року з текстом: «Запад уже очень давно напал на Украину. За это время в её развитие он не вкладывался, способствовал её деиндустриализации, деградации и оболваниванию её населения, а в нынешнее разрушение - пожалуйста!») не містить певних ознак діяння за ст. 436-2 КК;

- публікацію від 24 серпня 2022 року (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_15 , з текстом: « ОСОБА_9 борется за территории, а Россия - за людей!») є невдалим висловом, котрий здійснений у межах ст. 34 Конституції України.

Загалом щодо цього кримінального провадження, то можливо відмітити, що обвинувачений у поясненняУкраинаається балансувати між визнанням помилковості деяких своїх висловлювань та їх раціоналізацією як частини професійної діяльності журналіста, вказуючи таке про:

- боротьбу за незалежність України. Проводяться паралелі між подіями 1991 року, 2014 року ( Майдан ) та сучасною війною в Україні, вважаючи це продовженням боротьби за незалежність. Характеризує дії військових як захист суверенітету країни. Згадує часи миру, коли мовне питання не мало значення, і вказує на зміну суспільних настроїв після Майдану;

- агресію Росії. Визнає, що РФ захоплює українські території, але робить спроби раціоналізувати це, вказуючи на можливість відновлення інфраструктури Росією та заселення територій своїм населенням, як це сталося в Криму. Зазначає, що не підтримує агресію, проте визнає її існування як факт;

- погляди на політичні сили та конфлікти. Звертає увагу на розмаїття політичних сил в Україні, зазначаючи, що кожна з них має власні інтереси і політику. Критикує деякі українські та російські політичні угрупування як «маргінальні», акцентуючи, що більшість людей є патріотичними та нормальними;

- НАТО та ЄС. Вважає, що якби Україна була в НАТО, війни можна було б уникнути, критикуючи при цьому затяжний процес прийняття України до Альянсу. Підкреслює прагматичний підхід ЄЄ, зазначаючи, що деякі країни досі співпрацюють із Росією, незважаючи на агресію;

- соціальні мережі та публікації. Визнає, що його публікації в соціальних мережах потрапили під критику та під дію законів, але стверджує, що це було його особисте висловлювання, що не мало на меті пропагувати агресію.

Обвинувачений підкреслює, що, як журналіст і науковець, має право аналізувати і публікувати інформацію. Публікації були спробою спонукати людей думати і приймати рішення.

Вказує, що публікації виявилися «не дуже вдалими» і що наслідки від них стали неочікуваними. При цьому, заперечує самовиправдання і стверджує, що його діяльність не мала на меті підтримувати агресію.

Підкреслює, що його професійна діяльність як журналіста полягала в аналізі та висвітленні суспільно значущих подій.

VІІ. Мотиви суду

Суд провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, встановив таке.

VІІ.І. Події в Україні (узагальнені), котрі пов`язані з кримінальним провадженням

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.

Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

Статтями 1 - 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно вимог ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Відповідно до ст. 132 - 134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.

Згідно ст. 1 Закону України «Про всеукраїнський референдум», всеукраїнський референдум є однією з форм безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України рішень з питань загальнодержавного значення шляхом таємного голосування в порядку, встановленому цим Законом. Крім того, відповідно до ст. 2 вказаного Закону, порядок підготовки і проведення всеукраїнського референдуму регулюється Конституцією України, цим Законом, а також іншими законодавчими актами України.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН, всі Члени вказаної організації утримуються в їхніх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Водночас, попри вказане, із 20 лютого 2014 року, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», забезпечила військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та уже 18 березня того ж року РФ оголосила про офіційне включення АРК до її складу. З того часу РФ продовжує здійснювати ефективний контроль над територією АРК.

Також, протягом березня та на початку квітня 2014 року, паралельно з подіями в АРК, під безпосереднім керівництвом та контролем РФ, представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ, взяли під контроль будівлі, у яких перебували органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України.

07 квітня 2014 року в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка», а 27 квітня 2014 року в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка», у складі яких утворені незаконні збройні формування.

Організовані збройні групи «ДНР», «ЛНР» з моменту утворення перебували під відповідальним командуванням, яке своєю чергою контролювалося і координувалося РФ.

У підсумку, окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є, згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупованими РФ (у тому числі окупаційною адміністрацією РФ) починаючи з 07 квітня 2014 року.

Із 30 квітня 2018 року по 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», Об`єднаним оперативним штабом ЗСУ проводилася операція Об`єднаних сил, спрямована на військову протидію діяльності збройних формувань РФ та проросійських незаконних збройних формувань на сході України.

Надалі, 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції. Після цього близько четвертої години ранку ЗС РФ та інші збройні формування РФ здійснили ракетно-артилерійські удари, бомбардування авіацією по всій території України, а також розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Білорусі та тимчасово окупованої території АРК.

З цього моменту Україна здійснює збройну відсіч вздовж усієї лінії фронту, у зв`язку з чим на її території з 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введений воєнний стан, який триває по цей час.

З 24 лютого 2022 року збройні сили РФ, що діяли за наказом керівництва РФ та збройних сил РФ, почали наносити ракетні удари по всій території України, у тому числі неподалік від м. Києва, у зв`язку з чим вказане місто, згідно переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, є територією, де велись до 30 квітня 2022 року активні бойові дії.

У межах періоду вказаного МЗК (з 20 лютого 2014 року до подій описаних у п. ІІ, ІІІ вироку) в Україні 21 квітня 2019 року був обраний Президентом України ОСОБА_8 , 20 травня того ж року він склав присягу перед народом України як Глава держави.

Також, у відповідь на акт збройної агресії РФ проти України, Україна 24 лютого 2022 року заявила про розрив дипломатичних відносин з РФ без розриву консульських відносин, відповідно до ст. 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.

VІІ.ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Відповідно до положень ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел.

Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року, у справі №154/3213/16).

У той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України).

В цій справі з`ясовано, наступні фактичні дані щодо вказаних обставин та безпосередньої ролі в них обвинуваченого.

Відомості щодо обвинуваченого

Згідно протоколу огляду від 25 січня 2024 року ввівши в пошукову стрічку «Google» тематичний запит « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та перейшовши за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_17 , встановлено наявність інформації щодо автора книг « ОСОБА_5 .. Книги онлайн», які доступні для ознайомлення.

Перейшовши до розділу «ІНФОРМАЦІЯ_2» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_18, встановлено (Зображення 18):

«… ОСОБА_12

Создатель и президент Global Media Groupe, глава общественной организации «Центр информационных коммуникаций». Ученый, градостроитель, историк, идеолог и аналитик глобализации, политолог, политтехнолог, пиарщик, писатель, журналист, сценарист, режиссер, продюсер, автор ряда медиапроектов.

Окончил Киевский национальный университет культуры и искусств и Киевский национальный университет строительства и архитектуры, кандидат технических наук.

Работал в Министерстве финансов Украины, Верховном Совете Украины, электронных и печатных средствах массовой информации Украины и России.».

З відомостей наданих учасниками провадження також з`ясовано, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Київ, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

З протоколу огляду від 03 липня 2024 року вбачається, що предметом огляду є у т.ч. такі носії:

? флеш носій світло-коричневого кольору з написом «Novotel Moscow sheremetyevo airport» 2 Gb, запакований в пакет №2418414, вилучений за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході огляду вказаного носія інформації було виявлено скан-копії російського паспорта ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий «отделением УФМС россии по гор. Москве по району Останкинский» 26 березня 2013 року;

? флеш носій червоного кольору із написом «МТС», запакований в пакет № НОМЕР_5 , вилучений за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході огляду носія інформації було виявлено скан-копії білетів на автобус сплученням Київ-Москва на 22 грудня 2015 року, 01 жовтня, 06 листопада та 15 грудня 2016 року.

Згідно протоколу огляду від 02 липня 2024 року предметами огляду є наявні в обвинуваченого медаль жовтого кольору із написом «Либерально-демократическая партия Росии 30 лет ЛДПР», в синього кольору коробці та медаль жовтого кольору із написом «Свобода патриотизм закон 2019 ЛДПР», в синього кольору коробці, запаковані в пакет №3109970, котрі вилучені за місцем його проживання (адреса: АДРЕСА_1 ).

З листа ТОВ «КИЇВСЬКІ МЕРЕЖІ» від 15 липня 2024 року №71/07 слідує, що ОСОБА_5 є абонентом мережі та отримує послуги з доступу до мережі Інтернет за договором №F1062/10-08 від 14 жовтня 2008 року.

Абонент виходить в мережу Інтернет з ІР адресою 100.64.4.236, та МАС адресою обладнання 50:67:f0:17:14:d3, IP адреса 100.64.4.236 є статичною та «сірою» через NAT ( Network Address Translation) сервер, який має архів логів з максимальним об`ємом менше одного місяця, тобто, на зазначений в запиті термін з 01 грудня 2022 року по 05 червня 2024 року є технічна можливість надати інформацію тільки з 30 квітня по 17 травня 2024 року.

Період надання послуг: з жовтня 2008 року по теперішній час.

Послуга з доступу до мережі Інтернет надається абоненту ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до протоколу обшуку від 05 червня 2024 року, проведеного, на підставі ухвали слідчого судді Шевечнківського районного суду міста Кижва від 31 травня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , у т.ч. виявлені та вилучені: книга «ІНФОРМАЦІЯ_2», 2018 року, ISBN НОМЕР_1 , автором якої є ОСОБА_5 ; книга «ІНФОРМАЦІЯ_20», 2019 року, ISBN НОМЕР_6 , автором якої є ОСОБА_5 ; книга «ІНФОРМАЦІЯ_19», 2019 року, ISBN НОМЕР_7 , автором якої є ОСОБА_5 ; книга «ІНФОРМАЦІЯ_21»», 2008 року, автором якої є ОСОБА_13 ; павербанк синього кольору (2 шт.), із металевою рухомою частиною, на якій зображено напис «уповноваженый по правах человека в российской федерации»; платіжна карта зеленого кольору № НОМЕР_8 , дійсна до 09.2019, momentumR, платіжної системи Master Card, CVC 666; медаль жовтого кольору із написом «Либерально-демократическая партия 30 лет ЛДБПР»; медаль жовтого кольору із написом «Свобода патриотизм закон 2019 ЛДПР»; павербанк білого кольору із написом «Яндекс»; флеш носій чорного кольору із металевою рухомою частиною із написом «RimonimHotelsandResorts» 8 Gb; флеш носій сірого кольору із ковпачком, з написом «CanyonKarkas», 16 Gb; флеш носій чорного кольору із написом «Рустория», 8 Gb; флеш носій сірого кольору з чорним ланцюжком із написом «Корпорация Галактика», 4 Gb; флеш носій чорного кольору «Prestigio», 1 Gb; флеш носій сірого кольору із написом «Bionichillinnovationtechnopark»; флеш носій чорного кольору із металевою рухомою частиною з ланцюжком червоного кольору з написом «InsendthebusinessschoolfortheWorld»; флеш носій червоного кольору із написом «МТС»; флеш носій світло-коричневого кольору з написом «NovotelMoscowsheremetyevoairport» 2 Gb; флеш носій червоного кольору з чорним ковпачком із написом «Bigboard»; флеш носій білого кольору із написом «ТВ3 www.tv3.ru»; флеш носій сірого кольору з написом «Kasperskyled» 8 Gb; флеш носій білого кольору з написом «Всемирный конгрес предпринимателей москва идеей найди свою формулу успеха»; флеш носій синього кольору з металевою рухомою частиною з написом «Уполномоченый по правам человека в росийской федерации»; флеш носій синього кольору з металевою рухомою частиною з написом «Уполномоченый по правам человека в росийской федерации»; жорсткий диск жовтого кольору із написом «Mypassport»; жорсткий диск чорного кольору з написом «Transcend» 750 Gb; пропуск №163507 дійсний до 01.02.2020; пропуск №154124 дійсний до 12.12.2019; страхове свідоцтво пенсійного страхування рф на ім`я ОСОБА_5 №180-756-48697 від 04.12.2014; посвідчення преси на ім`я ОСОБА_5 МПП «Лагуна-1» дійсне до 31.12.2009 №47; посвідчення від «профагенства інформ Федерації профспілок України» на ім`я ОСОБА_5 від 08.08.2003 №35; посвідчення інформаційного агенства « Luwe » на ім`я ОСОБА_5 дійсне до 31.12.2003; паспорт громадянина російської федерації на ім`я ОСОБА_5 , від 26.03.2013, код підрозділу, що видав 770-084, №4513029166; паспорт громадянина російської федерації на ім`я ОСОБА_5 , від 09.11.2012, 51 №5404564, орган, що видав: П-во росии, Украине; ноутбук марки «Samsung», сірого кольору, model: NP-R50CV02/SER, S/N: 899D93EYA00053P; ноутбук марки «Samsung», сірого кольору, model: NP-R50K002/SER, S/N: 045G93CL300069F; зарядний пристрій для ноутбуків (адаптер), чорного кольору, model: AP04214-UY; мобільний телефон марки «OUKITEL», IMEI: НОМЕР_9 , IMEI2: НОМЕР_10 , із встановленою сім-картою мобільного оператора «lifecell», мобільний номер НОМЕР_11 , чорного кольору; ноутбук марки «Samsung», в корпусі чорного кольору, model: NP-R528-DA06UA, S/N: НОМЕР_12 ; мобільний телефон марки «OUKITEL», model: НОМЕР_13 , IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ; зарядний пристрій для ноутбуків, в корпусі чорного кольору, code: BA44-00238A, model: НОМЕР_14 .

Згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 10 травня 2024 року слідує, що отримано, на підставі ухвали слідчого судді Шевечнківського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року, доступ до документів (інформації) з можливістю вилучення їх копій, які перебувають у володінні ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ 42552598, юридична адреса: АДРЕСА_5 ), а саме: документів, які стали підставою для оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_5 серії НОМЕР_15 у т.ч. нявних фотознімків особи.

З висновку експерта від 23 травня 2024 року № 54/15/6-374 слідує, що на фотозображенні, яке міститься у файлі «фото профіль Facebook», та у файлі «форма 1», наданому як порівняльний матеріал (зображення ОСОБА_5 ), зображена одна й та сама особа.

На фотозображенні, яке міститься у файлі «koobru», та у файлі «форма 1», наданому як порівняльний матеріал (зображення ОСОБА_5 ), зображена одна й та сама особа.

На фотозображенні, яке міститься у файлі «книга», та у файлі «форма 1», наданому як порівняльний матеріал (зображення ОСОБА_5 ), зображена одна й та сама особа.

Авторство, як постів, коментарів, так і книги, не заперечував і сам обвинувачений, тому ця обставина є прямо встановленою в цьому кримінальному провадженні. Водночас, у цих матеріалах, а саме, як постах і коментарях Facebook, так і в книзі йшлося про таке (картина подій відображається тільки на підставі досліджених у ході розгляду доказів):

Facebook

- згідно протоколу огляду від 25 січня 2024 року проведено огляд сторінки в мережі Інтернет за тематичним записом « ОСОБА_5 » в соціальній мережі «Facebook».

В подальшому проведено огляд дописів та коментарів профілю в соціальній мережі «Facebook» користувача « ОСОБА_5 », доступна за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_22 у т.ч.:

- допису від 17 жовтня 2023 року з текстом «Чем больше Запад будет пичкать Украину оружием, тем устойчивее Россия добьётся своих целей! », режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_22 ;

- допису від 12 жовтня 2023 року з текстом « Украинская система государственного и муниципального управления проиграет российской и белорусской », ІНФОРМАЦІЯ_23;

- допису від 11 жовтня 2023 року з текстом: « Глупое поведение в опасных ситуациях чревато гибелью. Украина майдана этому показательный пример. », режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_24 ;

- допису від 10 жовтня 2023 року з текстом: «Украине со своей политикой отрицания вообще не дано куда-либо интегрироваться.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_25 ;

- допису від 07 жовтня 2023 року з текстом: « Украинских нацистов в Европе не ждут! А с Россией там рады сотрудничать », режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_22 ;

- допису від 22 вересня 2023 року з текстом: «Когда речь идёт о национальном самоосознании Украины, то для большинства проживающих там - это ощущение себя русскими! », режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_22 ;

- допису від 12 вересня 2023 року з текстом: «Шуры-муры с НАТО Украину и погубили. Окончательно.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_22 ;

- допису від 26 серпня 2023 року з текстом: «Переход (от перепуга) с родного русского языка на мову - это как надеть на себя чужую одежду (включая нижнее белье)», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_26;

- допису від 24 серпня 2022 з текстом: « Украина борется за территории, а Россия за людей! », режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_22 ;

- допису від 22 серпня 2023 року профілю « ОСОБА_5 » в соціальній мережі «Facebook» з наступним текстом: « Маргинализированная Украина как неуспешный проект для самих её граждан формирует к себе соответствующее отношение в мире. », режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- допису від 13 серпня 2023 року з текстом: «Победа Украины будет тогда, когда она юридически вернётся в состав Большой России. Иное является самоуничтожением. », режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_27 ;

- допису від 05 серпня 2023 року з наступним текстом: « ОСОБА_9 в границах 1991 года, согласно результатам референдума, - это УССР в составе СССР.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- допис від 01 серпня 2Украинау з текстом: «Именно Запад, по всем ключевым параметрам, является могильщиком "независимой" Украины», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_28 ;

- допису від 28 липня 2023 року з текстом: «Мясники и их улыбки», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- допису від 23 серпня 2023 року з текстом: «В связи с разрушительным переформатированием Украины в 2014 году, с того времени данные или определённые ранее обязательства её граждан перед тем своим государством не относятся к возникшей на его месте структуре управления, поэтому являются фактически и понятийно-юридически прекращёнными (включая необходимость его защиты согласно военной присяге).», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_22 ;

- допису від 14 червня 2023 року з текстом: « Многие женщины Украины будут нести личную ответственность за гибель своих мужчин в нынешних боях на её территории! », режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_29.

Коментаря від 16 червня 2023 року, опублікованого о 00:57 год., до вказаного допису з наступним текстом: «с идеологией "Украина превыше всего", "Украина - мать, Бандера - отец" закономерно, что человек там ничто! Будут толпами гибнуть, потому что смерть культивируют.

Женщины Украины (их же не отлавливают для отправки на мясо в бои) могли бы выйти на протесты, даже беременные, с детьми. Силовики ОСОБА_8 их бы всех по-европейски избили, газом и водой обдали. Урсула, ОСОБА_7 и прочие европейские "дипломаты" этого не заметили бы. Но даже это не происходит. Людей на Украине приучили ходить с дебильными улыбками на лицах, донатить армию, радоваться получению вооружений. Так им проще и безопаснее.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_30 ;

- допису від 20 квітня 2023 року з наступним текстом: «Пустив своё государство по миру, украинцы сами себя отправили на убой.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_31.

Коментаря від 22 квітня 2023 року, опублікованого о 10:32 год., до вищевказаного допису: «Россия ими идеологически фактически не занималась три десятилетия! Да и своей идеологией тоже не очень. Поэтому глагол "жаль" можно с разными с смыслами применять. Эмоции ненависти быстро сгорают! Простые решения должны быть эффективными и поучительными! Игра в долгую работает с сознанием и осознанием ! ) Украинцы это актив России! », режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_32 ;

- допису від 19 квітня 2023 року з текстом: «Если США всех обманывают, то кинут и Украину. А ей уже не светит войти в состав России даже на правах республики - статус будет ниже.», режим досутупу: ІНФОРМАЦІЯ_22 ;

- допису від 11 квітня 2023 року з наступним текстом: «Европейский путь развития предполагает изменения границ государств и их объединений, включая распады этих структур.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_22 ;

- допису від 09 квітня 2023 року з текстом: «В казино «Украина» Запад проиграет: не на тех поставил.», режим доступу:

ІНФОРМАЦІЯ_33 . Коментар користувача «ОСОБА_5 » від 09.04.2023, опублікований о 20:37 год., до коментаря користувача «ОСОБА_20» від 09.04.2023, опублікованого о 20:32 год. «А если их игра в такие азартные игры - это зависимость ?» у вигляді відповіді з наступним текстом: « СВО-терапия как средство и дальнейшие наблюдения » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_34;

- допису від 08 квітня 2023 року з текстом: «ПЦУ - это прокси, вышибатель православия с территории Украины, вторичка, которую втюхивают барыга от кондитерки ОСОБА_45, некий ОСОБА_38 из какого-то офиса… Классическая схема.», режим доступу:

ІНФОРМАЦІЯ_3 . Коментар від 08 квітня 2023 року, опублікований о 11:44 год до вищевказаного допису «у вас борцы против нормальной Украины и её государственности там погибли, разрушители, от рук своих же идеологических единомышленников. А в Москве лежат достойные люди - созидатели государства!», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_35;

- допису від 04 березня 2023 року з текстом: «Мечты киевских идиотов сбываются: Россия в своих привычных границах разваливается. В сторону Украины. И всё больше входит в её состав.», режим доступу:

ІНФОРМАЦІЯ_22. Коментар користувача «ОСОБА_5 » від 05 березня 2023 року, опублікований о 10:11 год., до вищевказаного допису «руины - это классика именно для Украины, которая любит много трепаться о том, как она развивается. Разрушенную инфраструктуру Россия быстро восстановит. Возродится и население! », режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_22;

- допису від 21 лютого 2023 року з текстом: «Считающие, что ОСОБА_36 воюет с народом Украины, живут не в своей стране », режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_36;

- допису від 21 лютого 2023 року з наступним текстом: «Те, кто хвались, как разрушили СССР, те и начали нынешние события на Украине.», ІНФОРМАЦІЯ_22;

- дописк від 30 січня 2023 року з наступним текстом: «Россия выиграла уже самим фактом того, что решилась. И будущее Украины то же.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_22 ;

- допис від 04 січня 2023 року з текстом: «Тот, кто не может договориться с ОСОБА_36, что-то делает неправильно.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- допису від 20 грудня 2022 року з текстом: «ПРИМЕНЯЙТЕ РУССКИЙ ЯЗЫК И ЖИВИТЕ СПОКОЙНО! Причина: не услышали Юго-Восток Украины и Крым в 2014 году, ОСОБА_16 - в 2021. Результат: на Украине слышны выстрелы и взрывы.», режим доступу:

ІНФОРМАЦІЯ_22 . Коментар від 21 грудня 2022 року, опублікований о 16:47 год., до вищевказаного допису «речь не о языке, а о желании и умении слышать, понимать, осознавать. Если привластные украинские и европейские политики глупые, то им уже ничего не поможет. И к ним применяются соответствующие методы воздействия, чтобы эти персонажи нормальным людям жизнь не отправляли.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_22 .

Коментар від 22 грудня 2022 року, опублікований о 23:46 год., до вищевказаного допису «тысячелетняя Российская империя была до СССР. Украины как устойчивого самостоятельного государства никогда не было и нет. Эксперимент в этом направлении оказался неудачным. Так бывает. Невозможно напасть на самого себя.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- допису від 20 грудня 2022 року з текстом: « Исходя из повышения ставок: если в начале 2022-го года был возможен lite вариант смены власти в Киеве , то в 2023-м - hard.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- допису від 26 березня 2022 рокуз текстом: «Создаваемые СМИ Украины антивоенные истерики не означают, что Россию там не хотят видеть.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_22 ;

- допису від 25 березня 2022 року з текстом: «Уважают то государство, которое может диктовать свои условия и делает это, а не то, которое себя про...ло и побирается.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- допису від 14 березня 2022 року з текстом: «Экономики России и Украины помогут друг другу.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- допису від 27 лютого 2022 року з текстом: « Союз России , Украины и Белоруссии будет мощным геополитическим игроком в новой архитектуре мира. », режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- згідно акту огляду від 04 січня 2024 року проведено огляд сторінки в мережі Інтернет за тематичним записом « ОСОБА_5 » в соціальній мережі «Facebook».

Виявлено дописи вказані у п. ІІ та ІІІ вироку;

- згідно протоколу огляду від 18 червня 2024 року предметом огляду є мобільний телефон OUKITEL WP17, запакований в пакет № 2418418, вилучений за адресою: АДРЕСА_1 .

У ході огляду встановлено, що за переходом до застосунку «Gmail» відкривається перелік підключених адрес електронних пошт « ОСОБА_5 » ІНФОРМАЦІЯ_37 , « ОСОБА_5 » ІНФОРМАЦІЯ_38 , « ІНФОРМАЦІЯ_39 » ІНФОРМАЦІЯ_40 .

За переходом до «Facebook», було встановлено, що на даному пристрої підключено аккаунт « ОСОБА_5 » і на якому наявні наступні публікації:

- допис від 07 жовтня 2023 року з текстом: «Украинских нацистов в Европе не ждут! А с Россией там рады сотрудничать.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_22 ;

- допис від 12 вересня 2023 року з текстом: «Шуры-муры с НАТО Украину и погубили. Окончательно.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_41 ;

- допис від 24 серпня 2022 року з текстом: « Украина борется за территории, а Россия за людей! », режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- допис від 22 серпня 2023 року з текстом: « Маргинализированная Украина как неуспешный проект для самих её граждан формирует к себе соответствующее отношение в мире », режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_42;

- допис від 01 серпня 2023 року з текстом: «Именно Запад, по всем ключевым параметрам, является могильщиком "независимой" Украины», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_43 ;

- допис від 14 червня 2023 року профілю « ОСОБА_5 » в соціальній мережі «Facebook» з наступним текстом: « Многие женщины Украины будут нести личную ответственность за гибель своих мужчин в нынешних боях на её территории! », режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_22 ;

- допис від 09 квітня 2023 року з текстом: «В казино «Украина» Запад проиграет: не на тех поставил.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_22 ;

- допис від 21 лютого 2023 року з наступним текстом: «Те, кто хвались, как разрушили СССР, те и начали нынешние события на Украине.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_44 ;

- допис від 20 грудня 2022 року з текстом: «ПРИМЕНЯЙТЕ РУССКИЙ ЯЗЫК И ЖИВИТЕ СПОКОЙНО! Причина: не услышали Юго-Восток Украины и Крым в 2014 году, ОСОБА_36 - в 2021. Результат: на Украине слышны выстрелы и взрывы.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Коментар користувача « ОСОБА_5 » від 21 грудня 2022 року, опублікований о 16:47 год до вищевказаного допису «речь не о языке, а о желании и умении слышать, понимать, осознавать. Если привластные украинские и европейские политики глупые, то им уже ничего не поможет. И к ним применяются соответствующие методы воздействия, чтобы эти персонажи нормальным людям жизнь не отправляли.», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_45.

Після чого було здійснено перехід у додаток «Whatsapp», де підключено акаунт «Ю0» на номер НОМЕР_16 , який знаходиться у користуванні ОСОБА_5 . У вищезгаданому аккаунті наявні чати з громадянами РФ в яких він висловлює свою проросійську думку, пропагує ідеї т.зв «русского мира» і т.д.

Потім було здійснено перехід у додаток «Viber», де підключено акаунт « ОСОБА_5 » на номер НОМЕР_17 , який знаходиться у користуванні ОСОБА_5 . У вищезгаданому аккаунті наявні чати з громадянами РФ в яких висловлює свою проросійську думку, пропагує ідеї т.зв «русского мира» і т.д.

Другим предметом огляду є мобільний телефон OUKITEL K6000pro, запакований в пакет №2418418, вилучений за адресою: АДРЕСА_1 . За переходом до меню «Настройки» далі «Основные», далі «О телефоне» вказано назву моделі «Oukitel WP 17» та вказано IMEI1: НОМЕР_9 та IMEI2: НОМЕР_18 ;

- згідно з висновком експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бакаріуса» Міністерства юстиції України від 07 травня 2024 року №3224, за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення у публікації від 20 грудня 2022 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_46 з текстом: «ПРИМЕНЯЙТЕ РУССКИЙ ЯЗЫК И ЖИВИТЕ СПОКОЙНО! Причина: не услышали Юго-Восток Украины и Крым в 2014 году, ОСОБА_36 - в 2021. Результат: на Украине слышны выстрелы и взрывы.» - наявні публічні виловлювання, що містять інформацію щодо виправдовування збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році; заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році; заперечення встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України.

Щодо усіх інших публікацій у Facebook, то у висновку зауважується, що, за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення у вищевказаних публікаціях та у коментарях до них наявні: публічні виловлювання, що містять інформацію щодо виправдовування збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році; заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році; заперечення встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України.

Видання книги

- згідно протоколу огляду від 03 липня 2024 року предметом огляду є у т.ч. такі носії:

? флеш носій синього кольору з металевою рухомою частиною з написом «Уполномоченый по правам человека в росийской федерации», запакований в пакет №2418414, вилучений за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході огляду вищевказаного носія інформації під час переходу в папці «ИЮЛЬ» було виявлено чорнові записи книг «Русский факт», «Русский формат», «Русский расцвет», « Русский Фарт »;

? флеш носій чорного кольору із металевою рухомою частиною, із написом « Рустория », 8 Gb, запакований в пакет №2418414, вилучений за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході огляду вищевказаного носія інформації під час переходу в папці «КУРБАКОВА» було виявлено чорнові записи книги та проект багатосерійного документального серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Згідно даних зображеня 10 до цього протоколу дата зміни цього файлу 16.02.2018 13:39, розмір 87 КБ;

? флеш носій чорного кольору із металевою рухомою частиною з написом «Inseаd the business school for the World», запакований в пакет №2418414, вилучений за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході огляду вищевказаного носія інформації було виявлено чорнові записи книги «ІНФОРМАЦІЯ_19» та «Русский расцвет»;

- згідно протоколу огляду від 02 липня 2024 року предметами огляду є:

? книга «ІНФОРМАЦІЯ_2», запакована в пакет №3109970, вилучена за адресою: АДРЕСА_1 .

На її обкладинці зображена головна державна емблема радянського союзу, союзних і автономних республік у вигляді серпа і молоту, прапор РФ, поруч з назвою книги наявний напис «ОСОБА_12».

На зворотній стороні обкладинки книги зображена фотографія автора з написом « ОСОБА_12».

Книга «ІНФОРМАЦІЯ_2» видана АО «Издательский дом «Аргументы недели»», Москва, 2018, ISBN НОМЕР_1 , автором якої є ОСОБА_5 ;

? книга «ІНФОРМАЦІЯ_47», запакована в пакет №3109970, вилучена за адресою: АДРЕСА_1 . На її обкладинці зображений прапор та архітектурні пам`ятки РФ, поруч з назвою книги наявний напис «ОСОБА_12».

На зворотній стороні обкладинки книги зображена фотографія автора з написом « ОСОБА_12».

Книга «ІНФОРМАЦІЯ_47» видана АО «Издательский дом «Аргументы недели»», Москва, 2019 року, ISBN НОМЕР_6 , автором якої є ОСОБА_5 ;

? книга «ІНФОРМАЦІЯ_19», запакована в пакет №3109970, вилучена за адресою: АДРЕСА_1 .

На її обкладинці зображений російський кремль, прапори РФ та республіки Білорусь, поруч з назвою книги наявний напис «ОСОБА_12».

На зворотній стороні обкладинки книги зображена фотографія автора з написом « ОСОБА_12».

Книга «ІНФОРМАЦІЯ_19» видана АО «Издательский дом «Аргументы недели»», Москва, 2019 року, ISBN НОМЕР_7 , автором якої є ОСОБА_5 ;

? книга « ІНФОРМАЦІЯ_48 »», запакована в пакет № НОМЕР_19 , вилучена за адресою: АДРЕСА_1 .

На її обкладинці зображений прапор РФ, поруч з назвою книги наявний напис «ОСОБА_23». На зворотній стороні обкладинки книги зображена фотографія автора з написом « ОСОБА_23 , вице президент Центра политической коньюктуры России».

Книга « ІНФОРМАЦІЯ_48 »» видана «ОЛМА Медиа Групп», Москва, 2008 року, ISBN НОМЕР_20 , автором якої є ОСОБА_23 ;

- згідно протоколу огляду від 25 січня 2024 року ввівши в пошукову стрічку «Google» тематичний запит « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та перейшовши за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_17 , встановлено наявність інформації щодо автора книг « ОСОБА_5 .. Книги онлайн», які доступні для ознайомлення.

Перейшовши до розділу «ІНФОРМАЦІЯ_2» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_17 , встановлено опис до зазначеної книги:

Текст опису книги: «В книге «ІНФОРМАЦІЯ_2»: реализован научный взгляд на причины системного кризиса в СССР; представлен анализ развития этого государства в прошлом и постсоветского пространства в настоящее время; описаны общественно-политические и экономические процессы; предложены решения, касающиеся вопросов развития современного мира. Кроме того наличествует представление: острых, провокационных идей, мнений, высказываний, основанных на неумолимых, порой неприятных фактах, не знакомых или малоизвестных широкому российскому читателю.

«ІНФОРМАЦІЯ_2» должен быть интересен читателям в России, так как помогает понять суть того, что делается на ее юго-западных границах и на Украине в силу отражения видения ситуации в ней из Москвы.

Книга документалистики, исследовательской публицистики и собственных воспоминаний автора о времени и стране рассчитана на политиков, политологов, студентов профильных вузов и всех, интересующихся общественно-экономическими процессами в отечественной и мировой истории в контексте глобализации.».

Відкривши файл «russkiy_razlom» в спеціальній програмі «Word», встанолено наступне:

Текст: « ОСОБА_12

ІНФОРМАЦІЯ_2

ІНФОРМАЦІЯ_49

«ІНФОРМАЦІЯ_2. / ОСОБА_5»: Аргументы недели; Москва; 2018

ISBN 978-5-6040606-2-9».

Прогорнувши далі текст файлу «russkiy_razlom», встановлено наступний текст:

? «17 февраля 1919 года, по предложению В. И. Ленина , было принято постановление Совета обороны РСФСР о ликвидации Донецко-Криворожской Советской Республики (Кривдонбасса). Некоторые партийные и советские работники Донбасса пытались ее возродить. Сепаратистские тенденции выразились и в стремлении создать особое донецкое военное единство - Военно-революционный комитет Донецкого бассейна настаивал на предоставлении ему права организовать Реввоенсовет группы войск Иннокентия Кожевникова, действовавшей в Донбассе, чтобы таким образом иметь и свою, донецкую группу войск. Руководитель правительства Советской Украины Христиан Раковский выдвинул проект создания отдельного командования войск, действовавших в Донбассе и входивших в состав Южного фронта. На пост командующего он предлагал Климента Ворошилова, а членом Реввоенсовета ОСОБА_28 (оба деятели бывшей ДКСР) и одного представителя от Южного фронта. Реввоенсовет Республики, ЦК РКП(б) и В. И. Ленин отрицательно отнеслись к предложениям о создании донецкого единства. В телеграмме В.И. Ленина 1 июня 1919 года на имя В. Межлаука и ОСОБА_30 сообщалось, что Политбюро ЦК, вполне соглашаясь с Реввоенсоветом республики, «решительно отвергает план украинцев объединять 2-ю, 8-ю и 13-ю армии, создавать особое донецкое единство. Мы требуем, чтобы Ворошилов и Межлаук выполняли свою непосредственную задачу - создать крепкую украинскую армию».

Желание Киева отказаться от наследия СССР должно означать и отказ от права на территории, которые присоединили к Украине в советский период.

Нынешняя Украина не может претендовать на ряд терК. Ворошилова которые считает своими. В УНР, гетьманат Скоропадского, однодневную «державу», провозглашенную сторонниками Бандеры в Львове в июне 1941 года, не входили ДКСР, Одесская Советская Республика, Республика Таврида. В этих эфемерных «украинских» образованиях не состояли даже территории современных Галичины, Буковины, Закарпатья.

Народный Совет принял меморандум об исторической преемственности государства от ДКСР. Это дает прочный фундамент для отстаивания своих принципиальных позиций в дальнейших отношениях с государством Украина.

15 мая 2015 года на Украине вступили в силу одиозные законы о декоммунизации.

Они запрещают советскую символику, осуждают коммунистический тоталитарный режим, признают фашистов из Организации украинских националистов - Украинской повстанческой армии (ОУН-УПА) борцами за так называемую независимость страны, а Великую Отечественную войну предписывают называть только Второй мировой.» (Зображення 8);

? «На любых украинских выборах сейчас практически нет соревнований идеологий, как бы ни хотелось кому-то из ОСОБА_31 этих кампаний поднатужиться и что-то кому-то доказать!

Вся новейшая история Украины построена на внеправовых и внеконституционных основах. Начиная с выхода Украинской ССР из состава Союза ССР, через третий тур голосования на президентских выборах 2004 года и заканчивая вооруженным свержением законной власти в 2014 году и воцарением новой. Такие действия размывают базис государственной системы и самосознание граждан. Поэтому в этом государстве нет как устоявшихся правил игры, так и довеучастникови различных политических сторон и персоналий. В 2014-м, как и в 2004 году, Украина не прошла испытаний на государственную зрелость своего многонационального народа, который не превратился в единую политическую нацию - те же, весьма сомнительной легитимности, выборы (если не третий тур, то не на всей территории Украины и при любом числе проголосовавших), а также игры с конъюнктурным изменением Конституции. Но это и закономерно! Стоит только вспомнить ветреную, многовекторную политику украинских гетманов и президентов.

Одним из последних роковых действий, продолжающих порочную деструктивную практику, стала отмена, на первом же после евромайданного государственного переворота начала 2014 года, заседании этого высшего законодательного органа ряда положений действовавшего Закона «Об основах государственной языковой политики в Украине».

Все это разогревало ситуацию, прямо как с четвертым энергоблоком Чернобыльской АЭС перед его взрывом. Серия фатальных ошибок привела к неуправляемой реакции с далеко идущими последствиями и потере части территории Украины. Началось это с утраты ею Крыма, ментально и культурно никогда не ощущавшего себя собственно Украиной, и происходит сейчас с ее юго-востоком» (Зображення 9);

? «Украину разрушает языковой вопрос в его разных смыслах - неумение цивилизованно общаться и слышать друг друга! Доказательства этого появляются постоянно, особенно яркие и зримые в период проведения избирательных кампаний. Сопряженных с перманентностью экономических кризисов и желанием информационно закрыть общество от непопулярных или разрушительных настроений. Нежелание истинного диалога продемонстрировали и состоявшиеся на Украине круглые столы национального единения. Что же, все закономерно! Не умеют их организаторы и модераторы иначе!

Вместе с тем самые важные и острые вопросы, касающиеся дальнейшего существования Украины, возникают вне пафосной риторики о ее территориальном единстве, и ответы на них предстоит искать! Уйдет ли это государство в Европейский союз: как именно, какими своими областями, в какую именно, что и как там будет делать, что будет происходить с сознанием людей?

Могут ли и станут ли на путь Донецкой и Луганской областей Одесская, Николаевская, Херсонская, Кировоградская, Запорожская, Днепропетровская, Харьковская области?.. Создадут ли они крепкую и успешную Ново-Россию? Теперь решать это будет экономическое и другое соревнование между различными де-факто частями ныне существующей Украины.

Налицо глубокий системный кризис не только украинской государственности, а и всей ее правовой, законодательной системы, которая собственно и является основой общественного жизнеустройства в теории и на практике. Чего стоят те же выборы Президента Украины 25 мая 2014 года при живом, здоровом и не отправленном в отставку главе этого государства Викторе Януковиче? Так что, кроме географической красоты и конфигурации на карте мира, за действующим проектом «Украина» не просматривается другой логики и для всех приятной красоты.» (Зображення 10);

? «Крым и Донбасс не были государство формирующими для Украины регионами. И о своей исторической идентичности и идентификации задумались только, когда ее пытались и пытаются нивелировать и изменить.

Россия и Крым - это единая страна, сплетение истории и геополитики. Каждый раз, когда Россия обретала Крым, она становилась сверхдержавой. Каждая его потеря приводила к утрате этого статуса. Благодаря мужеству и стойкости крымчан и политической воле российского президента в 2014 году страна вновь стала сверхдержавой.

Передача Крымской области из состава РСФСР в состав УССР (также «Передача Крыма Украине») - указ Президиума Верховного Совета СССР от 19 февраля 1954 года и Закон СССР от 26 апреля того же года, по которым Крымская область из состава РСФСР была передана в состав УССР.

Издание указа часто называют, сумасбродством и граничащей с предательством, личной инициативой тесно связанного с Украиной Первого секретаря ЦК ОСОБА_32 , которой чуть не отдал Курилы Японии. Однако украинский историк ОСОБА_33 полагает, что данное утверждение не совсем соответствует истине. Как считают некоторые исследователи, эта передача оказалась вынужденной мерой из-за тяжелейшей экономической ситуации на полуострове, вызванной послевоенной разрухой и нехваткой рабочей силы после депортации крымских татар, а переселенцы из российских регионов не имели навыков ведения хозяйства в степных зонах Крыма. По мнению же историка Марка КрамеКПСС Н.С. Хрущевамощью передачи Крыма Хрущев собирался изменить этнический состав УССР в сторону увеличения доли русского населения, подрывая тем самым базу для развития украинского национализма, а также заручиться поддержкой украинской номенклатуры в борьбе за власть с Георгием Маленковым..» (Зображення 11);

? «В результате обострения противостояния на Украине в феврале 2014 года глава крымского парламента ОСОБА_34 заявил, что в случае госпереворота и воцарения анархии на Украине, парламент автономной республики может денонсировать решение Президиума ЦК КПСС от 1954 года о передаче Крыма Украине. Конституция Украины и Конституция Автономной Республики Крым определяют АР Крым как неотъемлемую часть Украины; при этом любые изменения, вносимые в Конституцию АР Крым, должны утверждаться Верховной радой Украины, а вопрос изменения границ Украины может решаться только на всеукраинском референдуме, назначаемом Верховной радой Украины.

В дальнейшем на территории Автономной Республики Крым и Севастополя произошли масштабные изменения, в ходе которых состоялось присоединение Крыма к Российской Федерации.» (Зображення 12);

? «9 июля 1993 года Президиум Верховного Совета Российской Федерации принял постановление «О статусе города Севастополя», которым подтвердил его российский федеральный статус и административно-территориальную границу городского округа по состоянию на декабрь 1993 года. В связи с этим Совету министров - правительству Российской Федерации - было дано поручение в кратчайший срок разработать государственную программу обеспечения статуса этого города и провести переговоры с правительством Украины о Севастополе как о главной базе единого Черноморского флота.

21 сентября 1994 года Верховный Совет Украины переименовал Республику Крым в Автономную Республику Крым (АРК).

17 марта 1995 года в результате конституционного конфликта была отменена Конституция Республики Крым 1992 года и упразднена должность ее президента.

26 ноября 2013 года не состоялось намеченное подписание соглашения об ассоциации Украины с Европейским союзом.

16 марта 2014 года на общекрымском референдуме о статусе АРК подавляющее большинство проголосовавших высказалось за присоединение к России.

18 марта 2014 года был подписан межгосударственный договор о принятии независимой Республики Крым в состав Российской Федерации и образовании ее новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя.

Сотни убитых, возбужденный боевой дух национально озабоченных, разрушающееся по всем своим составляющим государство - таков результат олигархического государственного переворота на Украине, более известного как евромайдан, его продолжение и последствия.

Находиться в составе Украины и быть частью Украины - это далеко не одно и то же! Стремительный дрейф Крыма в сторону России является подтверждением того исторически подтвержденного факта, что русские долго запрягают, но быстро ездят! И не бросают своих. Достаточно вспомнить многолетнюю поддержку Крыма и Севастополя Правительством Москвы времен мэрства в ней ОСОБА_35 .

Не количество новых государств и новых массмедиа должно интересовать граждан или просто самостоятельно думающих людей, а их жизненные амбиции! Успешно же реализовать их проще и больше шансов на большом территориальном пространстве. И если речь об интеграции и расширении, то именно это и следует делать, а не оскопиниваться, отгораживаться и делиться, если только тебе не угрожает реальная опасность!.» (Зображення 13);

? «После евромайдана развеются дымы костров, кальки народных протестов и занятий зданий государственных администраций теперь уже на юго-востоке Украины, проходят референдумы, выборы. Возникают всплески напряженности и новые горячие точки на территории Европы. Ведь карты раздела Украины рисуются не произвольно - они исторически обусловлены.

Крым стал первым на Украине. Вырвался из нее бескровно. Видимо, то, что так легко и просто пришло шесть десятилетий назад - вот так же легко и быстро ушло! От неумеющих ценить и хранить то, что имеют. Что ж, все закономерно! И дело тут не в наполеоновских планах ОСОБА_36 и его евразийских объединительных идеях, основанных на принципе «Разделяй, властвуй, интегрируй полностью или по частям!»

Если позже опять придется объединять Западную Украину с Восточной, то неизвестно, захотят ли ее нынешние граждане, представляющие ментально разные регионы, создавать единое унитарное национальное или даже федеративное, конфедеративное государство. Ведь власти нынешней Украины регулярно все протрынькивают! Когда Крым будет в едином Евразийском экономическом пространстве, то его можно будет вновь сблизить с Украиной!

Если принять за основу то, что она завершает свой выход из имперского и советского прошлого, то нужно признать этот процесс национально-освободительным и положительным. Потому, что отдаление от России и отделение от Новороссии более этнически чистой собственно Украины создают для нее гораздо больше шансов максимально сблизиться с Европейским союзом. Всегда стоит иметь в виду следующую постановку вопроса оппонентам: а когда вы сами выходили из СССР, вы это по каким законам делали? Приняли Верховным Советом УССР решение и провели подтверждающий его референдум! А теперь воюете за какой-то кусочек бывшей территории!

А почему эти неравнодушные, патриотично настроенные граждане не сокрушались тогда, в 1991 году, когда от Украины уходила такая же, как Донбасс и Луганщина, по ментальной сути часть РСФСР-РФ? Так своя у нас была страна СССР или чужая? Вот в чем вопрос!». (Зображення 14);

? «Если Украина в ее нынешнем еще недавно виде была сложена как хозяйственно-экономическая система, оформленная в административное образование в рамках ОСОБА_38 , то и распустить ее в таком случае нужно! Тем более если ставить цель строить новое евроориентированное и евроинтегрированное государство национального духа.

Волны смыкаются! Это - классика! Не стоит давить на объединяющиеся в Новороссию Донбасс, Луганщину и иже с ними. Там люди тоже хотят жить в своем независимом государстве.

От исторического прошлого, тем более столь яркого и преимущественно русского по содержанию, как у Крыма, не отмахнуться! Он был во всех смыслах плохо пришитым Советского Союзае куском в годы независимости, которой не получил в ее составе того уровня жизни, который может и должен иметь регион, имеющий столь выгодные географическое положение и климатические условия. Лишь войдя в Российскую Федерацию, этот полуостров, который Украина по-прежнему считает хотя бы наполовину принадлежащим себе, имеет перспективу развития своей инфраструктуры, в частности возведенный мост для транспортного преодоления Керченского пролива.» (Зображення 15);

? «Несмотря на то что Москва неизменно призывает к миру на Украине, против России ведется массированная информационная кампания.

Агрессоры - это «те, кто развязал гражданскую братоубийственную войну, кто убивает женщин, детей и стариков, кто из тяжелого вооружения бомбит населенные пункты, уничтожает жилые дома, школы, больницы, устраивает блокаду юго-востока». Россия не является стороной конфликта, предлагает мирный план его урегулирования, принимает сотни тысяч беженцев, направляет гуманитарную помощь.

В то время как украинские власти ездят по миру с протянутой рукой и безуспешно выпрашивают деньги, Россия оказывает конкретную экономическую помощь в виде кредитов, поставляет на льготных условиях газ, электроэнергию, уголь.

Украина стала разменной картой, инструментом для США и Запада в решении их геополитических интересов, а также вопросов сдерживания России и давления на нее. Киевские власти заинтересованы в сохранении напряженности, опасаясь социальных взрывов внутри страны. При этом Европа закрывает глаза на проявления неонацизма на Украине, подавление инакомыслия, гуманитарную катастрофу на юго-востоке.

Парламент Украины принял заявление, в котором Россия называется страной-агрессором. За соответствующее решение проголосовал 271 депутат при 226 минимально необходимых. В заявлении содержится просьба к мировому сообществу усилить давление на Россию, в том числе путем введения новых секторальных ограничений, санкций. Рада также призвала мировое сообщество признать Донецкую и Луганскую народные республики террористическими организациями.

Наворовать и смыться за рубеж под видом того, что так объективно сложились обстоятельства - к власти вернулись реваншисты. А мы-то хотели только одного - хорошего!» (Зображення 16);

? «Вся Украина таким образом - может, для кого-то это будет открытием, работает на ОСОБА_16 . Сошедшая с ума, она никак не может или не хочет успокоиться. Чем можно считать государство-монстр, отказывающееся от своей истории, издевающееся над здравым смыслом? Мягко говоря, стыдно быть такими глупыми, стадом идти на убой! А вот будет ли майдан против внешнего управления? - вот это и есть самый главный показатель.

Россия - глобальная страна. А нынешняя Украина - государство приживалка-попрошайка. Чем быстрее она развалится, тем всем будет лучше. Потому, что она - государство врун, врун, врун… Лжет окружающим и самой себе. Подтверждающими это апофеозами являются ее неправовой выход из СССР, майданы как начальные формы государственных переворотов.

Да, украинцы - вы европейцы, потому что трусливые, прикрывающиеся двойной-тройной моралью, зависимые от США и потому несамостоятельные! Но даже все это не позволяет вам стать членами Европейского союза. Потому что с людьми, обладающими такими личными качествами и чертами характера, серьезных дел предпочитают не иметь!

Когда уже люди поймут, насколько сильно их обманывают и что избранные ими во власть персоналии работают против их же интересов? Подумали бы лучше, сколько в результате всего этого на Украине останется в живых населения? И хватит ли его для Украины Великой?

Чернобыль, война на Донбассе - это благословенная добрая Украина? Это саркастическая насмешка. Надругательство - вот это что!» (Зображення 17);

- згідно протоколу огляду від 27 червня 2024 року предметами огляду є у т.ч. ноутбук Самсунг, запакований в пакет №3299133, вилучений за адресою: АДРЕСА_1 .

У теці «Нещодавні» знайдено файл «Договор СТОРЧАК - три книги» з відповдіним змістом, який зафіксовано на зображеннях 9-17 у протоколі.

Проаналізувавши цей договір, за даними інформації із зображень, судом встановлено таке:

АВТОРСКИЙ ДОГОВОР № 118-к

г. Москва 01 апреля 201_ г

Акционерное общество «НД «Аргументы недели», именуемое в дальнейшем «Издательствов, и лоше Генерального директора ОСОБА_39 , действующего на основании. Устава с одной стороны и ОСОБА_5 именуемый в дальнейшем «Автори с другой стороны далее вместе именутын «Сторони, заключили настоящий Договор о нижеследующем

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРА

1.1 Автор передает Издательству исключительное право сроком на 3 года с момента подписания настоящего Договора на использование следующих литературносе Произведений

1. ОСОБА_40 , «ІНФОРМАЦІЯ_2»

2. ОСОБА_40 , «ІНФОРМАЦІЯ_47.

3. ОСОБА_40 , «ІНФОРМАЦІЯ_19» в дальнейшем именуемые «Проведення», следующими способами:

1.2 Воспроизведения Произведений только на русском языке …

1.3 Распространение экземпляров Произведения путем продажи в любой форме …

2. УСЛОВИЯ ПЕРЕДАЧИ ПРИЕМА ПРОИЗВЕДЕНИЯ

2.1. Передача-прием Проведений осуществляется на основалит Акта приема

3. ОБЯЗАННОСТИ И ПРАВА АВТОРА

3.1 Автор гарантирует и несет ответственность за то что Проследения задается его оригинальной творческой работой

5. ВОЗНАГРАЖДЕНИЕ

5.1. За создание Произведений и предоставление на них исключительной прав … Издательство выплачивает Автору вознаграджение в виде роялти в рамзере 10 % от печатного тиража, включая НДФЛ 13%. Расчет роялти производится по оптовой отпускной издательской цене

5.2. Вознаграждение выплачивается Автору поквартально по результатам продаж

5.3. Каких-либо доволнительных выплат по Договору не предусмотрево;

- згідно протоколу огляду від 21 травня 2024 року встановлено, що у мережі Google книгу «ІНФОРМАЦІЯ_2» у відкритому доступу можна прочитати та скачати на наступних ресурсах:

? сайт «Флибуста» - ІНФОРМАЦІЯ_50 ;

? сайт « Электронная библиотека RoyalLib.com - ІНФОРМАЦІЯ_51 ;

? сайт « Google books » - ІНФОРМАЦІЯ_52 ;

? сайт «RuLit.me» - ІНФОРМАЦІЯ_53 ;

? сайт «Литфонд» - ІНФОРМАЦІЯ_54 ;

? сайт «Z- lib» - ІНФОРМАЦІЯ_55 ;

- згідно з висновком експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бакаріуса» Міністерства юстиції України від 21 березня 2024 №1278, за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення у тексті книги «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої є ОСОБА_5 , містяться публічні заклики до вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України, а також висловлювання з лінгвістичними ознаками розпалювання національної ворожнечі.

VІІІ. Оцінка доказів з зазначенням мотивів, з яких Суд відкидає певні докази

Поняття доказів та доказування у кримінальному провадженні регламентовано Главою 4 КПК України.

Складовою процесу доказування у кримінальному провадженні є «предмет доказування», який визначається як коло закріплених у законі обставин, що повинні бути встановлені чи спростовані під час доказування у кожному кримінальному провадженні.

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: (1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); (2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; (3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат (ст. 91 КПК України).

Законодавець в ст. 94 КПК України вказує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні (постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17).

Водночас, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно (ч. 1 ст. 23 КПК України).

Саме кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, позаяк сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, що встановлено ст. 22 КПК України, адже вони, в силу ст. 26 КПК України, є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Отже, у підсумку слід зауважити про таке, щодо доказів наданих прокурором.

(а) за критерієм належності та допустимості

Згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Частина 1 статті 87 КПК України передбачає, що для визнання доказу недопустимим необхідно встановити, що при його отриманні істотно порушені права і свободи людини, гарантовані Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тоді як частина 2 цієї ж статті визначає, яке саме порушення суд має визнати істотним, істотність порушення прав і свобод у інших випадках має вирішуватися судом, виходячи з обставин порушення та їх впливу на отримання доказів.

Вищеназвані норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 01 грудня 2020 року у справі № 318/292/18).

Вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК України до наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті (правова позиція, викладена у постановах ВС від 28 січня 2020 року у справі № 359/7742/17 та від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к).

Визнаючи доказ недопустимим відповідно до ч. 2 або ч. 3 ст. 87 КПК України, суд має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК України, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції України та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми. Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору ч.1 ст.87 КПК України, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим (правова позиція, викладена у постанові ВС від 8 жовтня 2019 року у справі №639/8329/14-к).

Тобто, будь-яке процесуальне порушення, допущене в ході збирання доказів, саме по собі не може бути підставою для визнання їх недопустимими. У зв`язку із цим, за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду (правова позиція, викладена у постанові ВС від 06 липня 2021 року у справі №720/49/19).

Повертаючись до обставин даної справи, Суд зауважує, що вважає такий підхід правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.

Безумовно, істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи - отримання доказів внаслідок поганого поводження, порушення права не свідчити проти себе та на правову допомогу захисника тощо - не може бути терпимим у правосудді, і суди мають протистояти таким порушенням для того, щоб органи правопорядку не перетворили такі методи у звичайну практику.

Водночас порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок проведення кримінального розслідування чи окремих процесуальних дій і які жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті злочину і покаранні злочинця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.

Як наслідок слід зазначити, що, вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК України до наведених доказів, Суд констатує, що не вбачає для того відповідних передумов.

Самі докази відповідають критеріям ст. 85, 86 КПК України.

Зокрема, огляд телефонів та ІНФОРМАЦІЯ_3, яка містилася в цих пристроях, була досліджена шляхом їхнього включення та огляду наявних в них текстових повідомлень, доступ до яких не був пов`язаний із наданням володільцем відповідного серверу (оператором мобільного зв`язку) доступу до електронних інформаційних систем. Тобто, у цьому випадку орган досудового розслідування провів огляд предметів та оформив його відповідним протоколом, який був складений із дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Проведення огляду наявного на технічних пристроях особистого листування, яке відбулося в минулому, для проведення якого немає підстав проводити його в умовах таємності та негласності, не є видом НСРД і не потребує отримання дозволу слідчого судді, як і не потребує такого дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів (див. у т.ч. з цього опитання позиція ВС відображену у постанові ККС від 10 вересня 2024 року в справі №127/13972/17).

b. щодо дотримання порядку встановленого КПК України

Також Суд аналізуючи дотримання в цілому порядку визначеного КПК, зауважує, що Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року в справі №753/11828/13-к указав, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.

У ракурсі того, що порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), - це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду України від 16 березня 2017 року у справі №671/463/15-к).

У цій справі порядок, встановлений КПК України дотримано.

Внесення відомостей до ЄРДР та початок досудового розслідування на підставі даних СБ України відповідає вимогам ст. 214 КПК, адже законодавчих обмежень щодо кола осіб, які можуть звернутися з заявою, повідомленням про вчинене кримінального правопорушення не має (див. позицію ВС у постанові від 30 квітня 2020 року в справі №640/19897/16-к).

Вимоги ст. 219 КПК дотримані.

Слідчі дії (огляди) проведені уповноваженими на те особами та з дотриманням порядку визначеного КПК для їх вчинення.

Експертизи проведені на підставі відповідних постанов про їх призначення.

ІХ. Аналіз обставин провадження за критеріями передбаченими ст. 94 КПК України (достатність доказів)

Згідно ч. 1 ст. 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, […], покладається на […] прокурора […].

Відповідно до ст. 94. Оцінка доказів КПК слідує, що суд здійснює таку оцінку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення , з урахуванням того, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.

В постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі №195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі №754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі №760/23459/17 зауважено, що законодавець в ст. 94 КПК вказує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні.

Оцінка доказів за внутрішнім переконанням віддзеркалює незалежність суду у здійсненні процесуальних функцій, оскільки за своїм змістом є впевненістю в тому, що судом надано правильну оцінку процесуальним джерелам доказів, засобам доказування і встановленим фактам, і що ухвалений із дотриманням правил ст. 94 КПК висновок щодо питань, які поставлені перед судом в кримінальному провадженні його учасниками, є правильним в контексті стандарту доведення поза розумним сумнівом винуватості (невинуватості) особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Такий стандарт доказування передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на недоведеності важливих для справи обставин або певних установлених судом обставинах, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення.

З іншого боку, для дотримання цього стандарту недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

В цій ситуації, аналізуючи дотримання вказаних вимог КПК, слід зауважити, в ключі висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, що юридичний аналіз і подальша криміналізація мови ненависті завжди мають бути нерозривні з аналізом права на свободу слова. Бо, так сталося, що для того, аби відповісти на виниклі перед судом питання, щодо дій і вчинків обвинуваченого, а саме чи є вони кримінальними правопорушеннями, згідно ст. 2, 11 КК, у першу чергу слід визначитися з тим, а де і коли закінчується свобода слова і розпочинається мова ворожнечі. Адже ключовим доводом захисту є апелювання до права на свободу слова та вираження поглядів.

До прикладу, ст. 7, 19 Загальної декларації прав людини вказують, що кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права передабчає у ст. 19, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір, однак у ст. 20 Пакту вказується, що будь-яка пропаганда війни повинна бути заборонена законом. Будь-який виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що являє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі або насильства, повинен бути заборонений законом.

У преамбулі Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації зазначається, що вважаючи, що всі люди рівні перед законом і мають право на рівний захист закону від усякої дискримінації і від усякого підбурювання до дискримінації.

Згідно ст. 4 цієї Конвенції Держави-учасниці осуджують всяку пропаганду і всі організації, які ґрунтуються на ідеях або теоріях переваги однієї раси чи групи осіб певного кольору шкіри або етнічного походження або намагаються виправдати, або заохочують расову ненависть і дискримінацію в будь-якій формі, і зобов`язуються вжити негайних і позитивних заходів, спрямованих на викорінення всякого.

Така дихотомія між свободою поглядів та захистом від дискримінації відображена і в Європейській конвенції з прав людини (далі у т.ч. ЄКПЛ), де у ст. 10 право на свободу слова визнається не абсолютним, але обмеженим певною відповідальністю.

Ця стаття Конвенції вказується, що кожен має право на свободу вираження поглядів; це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів однак здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тому аналізуючи матеріали обвинуваченого зафіксовані у протоколах цитованих оглядів Суд відмічає наступне.

Згідно статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

З цією метою кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Частина третя статті 34 Конституції України передбачає, серед іншого, «здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам …».

Однак, наявність конституційного «інтересу» не звільняє Суд від обов`язку перевіряти у кожному випадку, чи є обмеження цієї свободи або санкції, застосовані у зв`язку зі здійсненням права на вільне вираження поглядів, необхідними в демократичному суспільстві (стаття 10 Конвенції).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) напрацював значну практику щодо критеріїв виправданого втручання в свободу слова.

Як зазначав ЄСПЛ, свобода вираження складає одну з сутнісних засад демократичного суспільства та одну з основоположних умов для його прогресу та для самореалізації кожного. За дотримання положень параграфу 2 статті 10 Конвенції, вона поширюється не лише на «інформацію» чи «ідеї», які сприймаються схвально або вважаються необразливими чи індиферентними, але також й на такі, що ображають, шокують або бентежать. Такими є вимоги плюралізму, терпимості та широкоглядності, без чого не існує «демократичного суспільства». Ця свобода може зазнавати виключень, які, однак, мають тлумачитися вузько, а необхідність будь-якого обмеження має бути встановлена переконливо (див. рішення у справі «Fressoz and Roire v. France», від ІНФОРМАЦІЯ_95 , заява № 29183/95, § 45, ІНФОРМАЦІЯ_56).

Прикметник «необхідний» в значенні статті 10 § 2 передбачає наявність «нагальної суспільної потреби». Договірні сторони мають певну свободу розсуду у оцінці наявності т21 січня 1999 року однак вона існує пліч-о-пліч з європейським контролем, який охоплює як законодавство, так і рішення по його застосуванню, навіть якщо воно ухвалене незалежним судом.

Тим не менше, держава як гарант громадського порядку може вдаватися до заходів, навіть кримінально-правового характеру, з метою відповідно і без надмірності реагувати на такі висловлювання (див. рішення ЄСПЛ у справі «Incal v. Turkey», від 9 червня 1998 року, заява № 41/1997/825/1031, § 54, ІНФОРМАЦІЯ_57). Нарешті, коли такі висловлювання підбурюють до насильства проти людей чи посадовців, або проти груп населення, державні органи мають широку сферу розсуду, коли оцінюють необхідність втручання в свободу вираження (див. рішення ЄСПЛ у справі «Erdoрdu and Эnce v. Turkey», від 08 липня 1999 року, заява № 25067/94, 25068/94, 50 , ІНФОРМАЦІЯ_58).

Кожну ситуацію, що стосується обмеження свободи слова, у тому числі покарання за висловлювання, ЄСПЛ розглядає в світлі добре відомого трискладового тесту: чи передбачене обмеження законом, чи переслідує воно легітимну мету, чи є воно необхідним у демократичному суспільстві (включаючи домірність меті).

Важко заперечити наявність у обставинах цієї справи (враховуючи обвинувачення визнане доведеним у п. ІІ вироку) суспільного інтересу, який може зумовити реакцію держави на вчинки обвинуваченого.

Тому, ідучи далі слід вказати про таке.

1. Особливості публічних закликів і розповсюдження матеріалів із закликами як кримінально-караних діянь, згідно ст. 2, 11 КК України

Першочергово судом зауважується, що оскільки, виходячи з характеру обвинувачення в частині наведених в обвинувальному акті обставин, йдеться про написання постів і коментарів обвинуваченим у соціальній мережі з подальшим їх оприлюдненням для доступу всіх користувачів та формування постів для «друзів» та «підписників», а тому для ґрунтовного розуміння контексту, наявна необхідність проаналізувати фактор розповсюдження, на котрий покликається прокурор, з урахуванням того, що взагалі таке заклик у поєднанні з ознаками публічності.

Отже, публічні заклики та розповсюдження матеріалів із закликами є самостійними (альтернативними) діями, що не перетинаються за своїм змістом. Головною розмежувальною ознакою тут виступає предмет злочину та спосіб його руху під час вчинення злочинного діяння.

У процесі публічних закликів від суб`єкта заклику до публіки рухається ІНФОРМАЦІЯ_3, що містить усі необхідні відомості, які структурно складають мінімум один заклик.

При розповсюдженні матеріалів із закликами суб`єкт заклику здійснює рух матеріалів, що містять таку інформацію, за якого кожному адресату спрямовується певний матеріальний носій такої інформації, і тільки завдяки власними операціями з яким (відкриття електронного повідомлення, перелистування газети тощо) адресат спроможний ознайомитися зі змістом заклику.

Публічні заклики та розповсюдження матеріалів із закликами завжди є інформаційними діями, які полягають у повідомленні інформації, зміст якої спрямований викликати в публіки бажання (намір) на вчинення відповідних дій.

Як і у всіх інформаційних діях, їхня суть також полягає в передачі інформації в певній формі. Однак, на відміну від багатьох інших інформаційних дій, проголошуваний заклик або такий, що міститься в матеріалах, на відміну від різних видів розголошення охоронюваної інформації чи погроз, має своєю ціллю не просто ознайомити адресата з певною інформацією, а спонукати його до вчинення певних діянь.

Публічні заклики та розповсюдження матеріалів із закликами спонукають не просто до будь-яких діянь, а до таких, які окремо вже й так криміналізовані, тобто які вже є злочинними самі собою.

Можливість протиставлення публічних закликів/розповсюдження матеріалів із закликами - з одного боку, та діянь, до яких ці заклики/матеріали із закликами схиляють, зумовлена передусім особливостями характеру їх суспільної небезпечності. Самі собою публічні заклики та розповсюдження матеріалів із закликами не є реалізацією умислу на безпосереднє вчинення суб`єктом злочину відповідних злочинних діянь, зокрема, до прикладу: а) дій з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади; б) зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України; в) терористичного акту; г) агресивної війни чи розв`язування воєнного конфлікту; ґ) геноциду.

Їх суспільна небезпечність полягає лише у створенні можливості того, що внаслідок повідомлення інформації, що містить заклик, або поширення матеріалу з такою інформацією в інших осіб виникне бажання безпосередньо вчинювати перелічені злочинні діяння. Але головне, що в разі дійсного вчинення такими іншими особами перелічених злочинних діянь останні будуть реалізацією умислу саме цих (інших) осіб. При вчиненні перелічених злочинних діянь безпосередньо їхня суспільна небезпечність полягає в заподіянні істотної шкоди охоронюваним цінностям або ж у створенні реальної загрози заподіяння істотної шкоди в разі не реалізації/неповної реалізації умислу.

Публічні заклики та розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення відповідних дій лише створюють можливість (загрозу) заподіяння такої шкоди іншими особами внаслідок впливу на них змісту закликів.

Умисел винної особи в такому разі повністю вичерпується вчиненням самих інформаційних дій - публічних закликів або розповсюдження матеріалів. А в разі повної реалізації умислу суб`єкта таких інформаційних дій, що полягає в доведенні до відома адресатів інформації з відповідним змістом, істотна шкода охоронюваним цінностям не заподіюється. Окрім того, фактом такого повідомлення навіть не створюється безпосередня можливість (загроза) заподіяння такої шкода. Ця можливість матиме опосередкований можливими діяннями інших осіб характер.

Також, такі діяння, до вчинення яких публіка (адресат) схиляється закликами, можуть бути лише активною формою поведінки - діями, наприклад, як-то: а) «публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій» (ст. 109 КК); б) «а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій» (ст. 110 КК).

Діяння, до яких закликається публіка (адресат) при публічних закликах або розповсюдженні матеріалів із закликами, загалом посягають на той самий об`єкт, що й самі публічні заклики/розповсюдження матеріалів із закликами. Норми про відповідальність за обидва цих діяння розміщуються поряд - в одній і тій самій статті чи сусідніх статтях.

Структурно використовуються різні прийоми законодавчої техніки, котрі, враховуючи характер висунутого обвинувачення, можуть бути зведені до таких груп, за яких публічні заклики/розповсюдження матеріалів із закликами виступають: а) самостійною формою об`єктивної сторони складу злочину (ст. 110 КК); б) діями в окремому складі злочину, виділеного в другій частині однієї й тієї самої статті (ст. 109 КК); в) діями в окремому складі злочину, виділеного в окремій статті (ст. 258-2, 295, 436 КК).

Останні два прийоми дозволяють уникнути ототожнення характеру та ступеня суспільної небезпечності безпосередньо злочинних дій і публічних закликів до таких дій/розповсюдження матеріалів із такими закликами, та відповідно - надати самостійно оцінку таким діям.

Зважаючи на те, що статті, якими передбачено кримінальну відповідальність за аналізовані інформаційні дії, передбачені в різних розділах Особливої частини КК, публічні заклики в чинному КК можуть посягати на різні суспільні відносини, що ним охороняються. Зокрема, на один і той самий родовий об`єкт посягають публічні заклики/розповсюдження матеріалів із закликами, передбачені ст. 109, 110 КК - на основи національної безпеки України.

Водночас кожен із зазначених різновидів інформаційних дій посягає на безпосередній об`єкт, який обов`язково знаходиться в межах родового та який не збігається з безпосереднім об`єктом інших діянь, передбачених в тому чи іншому розділі.

Так, основний безпосередній об`єкт злочинів, на які посягають злочинні дії у виді публічних закликів і розповсюдження матеріалів із закликами, можна більшою мірою конкретизувати, указавши на інформаційні відносини, центральною цінністю яких є інформаційна безпека. Ці відносини також виникають із приводу охорони цінностей, безпека яких забезпечується відповідними розділами Особливої частини КК, але у сфері реалізації права вільно поширювати інформацію, тобто охорони від поширення інформації такого змісту, сприйняття якого людьми може викликати в них бажання (намір) безпосередньо вчинювати відповідні злочинні діяння. Ідеться про інформаційні відносини, які регулюються ст. 34 Конституції України, Законом України «Про інформацію» та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 34 Конституції України здійснення передбаченого цією статтею права вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір може бути обмежене законом, зокрема в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності.

На реалізацію цього конституційного припису в ст. 28 Закону України «Про інформацію» зазначається, що «ІНФОРМАЦІЯ_3 не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини».

Також забороняється поширення через засоби масової інформації або в будь-який інший спосіб інформації, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», має на меті пропаганду.

Цим приписам загалом кореспондують встановлені у відповідних статтях Особливої частини КК заборони щодо публічних закликів і розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади (ст. 109 КК), дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, установленого Конституцією (ст. 110 КК).

Зазначеними заборонами забезпечується кримінально-правова охорона основ національної безпеки України (основ конституційного ладу, державної влади та територіальної цілісності України), а також миру і безпеки людства - однак лише в частині інформаційної безпеки.

Предметом вказаних злочинів є: а) у разі вчинення публічних закликів - ІНФОРМАЦІЯ_3, зміст якої характеризується спрямованістю інформаційного впливу на те, щоб викликати в людей, яким ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомляється, бажання (намір) безпосередньо вчинити відповідні злочинні діяння; б) у разі вчинення розповсюдження матеріалів із закликами - матеріали, у яких зафіксована така ІНФОРМАЦІЯ_3. ІНФОРМАЦІЯ_3, що міститься в закликах, і матеріали, у яких зафіксована така ІНФОРМАЦІЯ_3, не входять до структури відносин, які охороняються, та не є складовою частиною інформаційної безпеки, оскільки мають негативний (шкідливий) зміст.

Об`єктом кримінально-правової охорони не можуть бути відносини, які виникають із приводу предметів, що мають явно виражені соціально-негативні властивості. Навпаки, об`єктом злочину є якраз відносини, спрямовані на протидію поширенню інформації, яка за своїм змістом здатна викликати в людей бажання вчиняти злочинні діяння. Тобто, ті суспільні відносини (цінності, блага), що охороняються у разі безпосереднього вчинення діянь, до яких закликається публіка (адресат), однак зазначені відносини (цінності, блага) можна конкретизувати (обмежити) вказівкою на сферу інформаційної безпеки (охорони від поширення інформації відповідного шкідливого змісту).

2. Оцінка дій та вчинків обвинуваченого

2.1. Публічні заклики на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та розповсюдження матеріалів із такими закликами

Визначення терміна «поширення» містить Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи». Відповідно до неї поширення відбувається в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Термін «розповсюдження матеріалів» являє собою діяльність, яка виражається у поширенні інформації шляхом розміщення текстових, графічних, аудіо чи відео матеріалів із необхідними поясненнями в соціальних мережах, на сайтах, форумах мережі Інтернет, з метою доведення змісту відповідних матеріалів до невизначеного кола осіб.

Поширення інформації в Інтернеті та розповсюдження матеріалів може здійснюватись такими способами: розсилка інформації (текстової, графічної, аудіо, відео) за допомогою електронної пошти або повідомлень у месенджерах, чатах, форумах, групах, яка адресована невизначеному колу осіб; публікація власних інформаційних матеріалів (текстових, графічних, аудіо, відео) на сайтах, у соціальних мережах, відеохостингах тощо); публікація матеріалів інших осіб (текстових, графічних, аудіо, відео) на сайтах, у соціальних мережах, відеохостингах тощо), зокрема й репости та лайки в соціальних мережах, відеохостингах тощо.

2.1.1. Згідно обставин цієї справи, за епізодом кваліфікованим, як ч. 2 ст. 110 КК України, обвинувачення стосується закликів та розповсюдження матеріалів із ними до зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, поєднані шляхом видання цитованої у вироку книги.

При доведені цього обвинувачення прокурор покликається на п. 2 висновку експерта №1378, у якому вказується, що у матеріалах, наданих на дослідження (відповідно до постанови від 09 лютого 2024 року йдеться про книгу «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої є ОСОБА_5 ), містяться висловлювання, виражені у формі публічних закликів до вчинення дій з метою зміни меж території та державного кордону України, котрі виражені такими лексичними засобами:

«Не стоит давить на объединяющиеся в Новороссию Донбасс, Луганщину и иже с ними.»;

«От исторического прошлого, тем более столь яркого и преимущественно русского по содержанию, как у Крыма, не отмахнуться!»;

«Граница расширения российской территории должна определяться не теоретическим уровнем русофобии местного населения, что может быть изменено, целесообразностью. a реальными возможностями и геополитической целесообразностью.

С точки зрения международного права Крым был присоединен на основании того, что в нем живут русские и был проведен референдум. Нормальные условия для этого там обеспечили Вооруженные силы РФ.

Необходимо создать аналогичные условия в других регионах Украины, провести в ней референдум, который продемонстрирует, где живут русские и где должна проходить граница России».

«То есть естественная защищенная граница России граница Екатерины, граница Сталина. Гоаница Александра І вообще идеал. Она даже снабжена бонусами в виде Польши и Финляндии, которые делали успешную агрессию против России с Запада невозможной в принципе. Ho идеал редко достижим, а вот к границе величайшей из российских императриц и крупнейшего российского правителя ХХ века стоит стремиться. И если на Украине можно вернуться на западные рубежи СССР - это надо делать, а если условия пока не позволяют - надо менять условия, а не подстраиваться под них».

2.1.2. Відповідно аналізуючи це обвинувачення Суд враховує, що у п. 2 висновку експерта №1378, на котрий покликається прокурор, експертом вказується, що питання, чи є встановлені заклики закликами до вчинення умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, не вирішувалось, а забезпечувався тільки детальний лінгвістичний аналіз досліджуваного текстового матеріалу.

Вказане обумовлюється тим, що згідно зі ст. 242 КПК України та з п. 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (зі змінами та доповненнями), експерту забороняється вирішувати питання, що виходять за межі його спеціальних знань і стосуються питань права (тому, враховуючи межі компетенції експерта-лінгвіста, питання, чи є встановлені заклики саме закликами до вчинення умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, не вирішувалось).

Тому, Суд забезпечуючи відповідну правову оцінку закликів, через призму ст. 110 КК, вважає необхідним вказати таке.

Особливістю типового мовленнєвого акту заклику є те, що він обов`язково має бути пов`язаним із суспільно-важливою діяльністю та сприяти досягненню поставлених завдань, адже є однією з головних складових мовленнєвого акту заклику.

При цьому, вказівка адресатам на конкретні дії для іллокутивної мети заклику не є обов`язковою умовою: інколи достатньо лише оголосити кінцеву мету.

Заклик, в об`єктивному змісті якого йдеться про територіальні зміни, це складний мовленнєвий акт у межах суспільно-політичної комунікації, що може мати різну форму вираження (заклик-гасло, заклик-звернення, заклик- програма і т. ін.), але обов`язковою умовою є наявність у його контексті спонукання до певних дій, що у майбутньому повинні призвести до зміни певної території.

Відповідно в включі вказаного судом аналізувалися обставини блоку 2.1.1 вироку.

Отже, на переконання суду, наявні у книзі твердження, а саме:

фрагмент

(1) «Не стоит давить на объединяющиеся в Новороссию Донбасс, Луганщину и иже с ними. Там люди тоже хотят жить в своем независимом государстве. От исторического прошлого, тем более столь яркого преимущественно русского по содержанию, как у Крыма, не отмахнуться!» в основі свого об`єктивного змісту це повідомлення про те, що мешканці Донбасу, Луганщини та їхні однодумці з інших територій, які об`єднуються у т.зв. «Новоросію», прагнуть жити у власній незалежній державі, і тому не можна заважати їм робити це, оскільки їхнє яскраве історичне минуле, здебільшого пов`язане з Росією, не можна ігнорувати.

З мотивувальної частини висновку експерта №1378 щодо цього питання слідує, що в цьому фрагменті наявні висловлювання, що містять іллокуцію спонукання.

Установлені висловлювання мають ознаки мовленнєвого акту заклику: належність до політичного дискурсу, оскільки їхній зміст і комунікативний контекст вказують, що вони є частиною суспільно-політичної комунікації; мовець і адресат виступають суб`єктами цієї комунікації; мета - спонукання адресатів замислитися та скеровувати свою поведінку на досягнення певних ідеалів.

Заклик має непрямий характер: в мовленнєвій конструкції відсутня пряма вказівка на адресата й конкретні дії, відсутні граматичні показники наказового способу дії, спонукання адресанта замислитися та скеровувати свою поведінку для досягнення певних ідеалів висвітлюється на конотативному рівні.

Відповідно, вказане не дозволяє суду вважати ці встановлені заклики, попри їх лінгвістичний аналіз, саме закликами до вчинення умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

На переконання суду, спонукання замислитися не може бути тотожним спробі схилити.

Різниця між спонуканням замислитися та спробою схилити стосується саме інтенції та механізму впливу на адресата.

Спонукання замислитися описує більш м`який та непрямий вплив на людину. Спонукання замислитися передбачає, що особа не отримує чіткої вказівки або прямого заклику до конкретної дії. Замість цього її заохочують або стимулюють до роздумів, аналізу ситуації, можливо, навіть із метою змінити ставлення або погляди. Важливо, що кінцеве рішення щодо того, чи зробити конкретний крок, залишається за особою, яку спонукають. Це може бути виражено через питання, риторичні зауваження або загальні фрази.

Приклад: «Чи не варто задуматися над тим, як змінилася ситуація в останні роки?»

Тут немає прямого заклику до дії, але є натяк, що людині варто розглянути ситуацію під іншим кутом.

У той час, як спроба схилити - це вже більш активний вплив на іншу людину з метою змусити її зробити певний вибір або вчинок, навіть якщо цей вплив не є прямим наказом. Важливою ознакою є те, що схиляння має на меті не просто змусити людину розмірковувати, а саме спрямувати її до певної дії, яку вона, можливо, не робила б без цього впливу. Це може бути досягнуто через аргументацію, емоційний вплив, тиск або інші маніпуляції.

Приклад: «Ти повинен підтримати цю ініціативу, адже це на благо всіх!»

Тут йдеться не просто про роздуми, а про спробу вмовити або навіть переконати в чомусь.

Тим самим, ключова різниця, то те, що спонукання замислитися - це м`який, менш нав`язливий вплив, орієнтований на те, щоб людину заохотити до роздумів чи змін у поглядах, залишаючи їй свободу вибору, а спроба схилити - це активний вплив, який націлений на досягнення конкретної мети, змусити людину зробити конкретну дію, часто з використанням переконання, маніпуляції чи емоційного тиску.

У лінгвістичному аналізі важливо розуміти, що ці різні види впливу можуть мати різний рівень юридичної або етичної значущості, особливо коли мова йде про політичні заклики чи заклики до змін у державному устрої, особливо через примзу політичного дискурсу.

Спонукання до роздумів у правовому контексті, особливо в політичних дискусіях, не має такого важливого юридичного наслідку, як спроба схилити. Якщо висловлювання є лише запрошенням до роздумів без конкретного впливу на рішення чи поведінку особи, то вони не порушують кримінальних норм.

Зокрема, до прикладу, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.07.1999 року у справі «Караташ проти Туреччини» (Karataє v. Turkey, заява № 23168/94), http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-58274 зауважується, що стаття 10 Конвенції охоплює свободу мистецького вираження, зокрема, і свободу отримувати та передавати інформацію та ідеї, що надає можливість брати участь у публічному обміні будь-якою культурною, політичною та соціальною інформацією та ідеями. На думку Європейського суду, ті, хто створює, виконує, поширює або демонструє твори мистецтва, сприяють обміну ідеями та думками, що є важливим для демократичного суспільства. Звідси випливає зобов`язання держави безпідставно не посягати на їх свободу вираження поглядів.

Суд нагадав, що стаття 10 Конвенції захищає не лише зміст висловлених ідей та інформації, але й форму, в якій вони передаються.

У справі Сторчака саме цей фрагмент книги має очевидний політичний вимір.

Так, у справі Karataє v. Turkey використовуючи барвисті образи висловлено глибоке невдоволення долею курдського населення у Туреччині, а у справі Сторчака (саме у цьому фрагменті) також йдеться по суті про тотожне питання.

У зв`язку з цим Суд у справі Karataє v. Turkey нагадав, що політичні виступи чи дебати з питань, що становлять суспільний інтерес можуть бути обмежені у виключних випадках. Окрім того, межі допустимої критики щодо Уряду ширші, ніж щодо пересічного громадянина чи, навіть, політика. У демократичній системі дії чи бездіяльність Уряду повинні бути предметом пильного контролю не лише законодавчої та судової влади, але й громадської думки. Більш того, домінуюче становище, яке займає Уряд , вимагає від нього стриманості в питанні відкриття кримінального провадження, особливо там, де доступні інші засоби реагування на невиправдані напади та критику. Тим не менш, компетентні державні органи, як гаранти громадського порядку, безумовно можуть приймати заходи, навіть кримінально-правового характеру, спрямовані на належне реагування без зайвих зауважень. Нарешті, коли такі зауваження підбурюють до насильства проти окремої особи, державної посадової особи чи певної частини населення, органи державної влади користуються широкою свободою розсуду при визначенні необхідності втручання у свободу вираження поглядів. Далі Суд взяв до уваги контекст справи, зокрема проблеми, пов`язані із запобіганням тероризму. Він врахував стурбованість турецької влади з приводу 53 поширення думок, які, на думку останньої, можуть посилити серйозні заворушення, що тривали на той час у Туреччині вже близько п`ятнадцяти років. Водночас Європейський суд зазначив, що заявник був приватною особою, яка висловлювала свої погляди через поезію (яка за визначенням адресована дуже невеликій аудиторії), а не через засоби масової інформації, що значно обмежило їх потенційний вплив на «національну безпеку», «[громадський] порядок» та «територіальну цілісність». Таким чином, незважаючи на те, що деякі уривки з віршів виглядали дуже агресивними за тоном і закликали до застосування насильства, на думку Європейського суду, той факт, що вони мали художній характер та обмежений вплив, зробив їх не стільки закликом до повстання, а радше виразом глибокого переживання в умовах складної політичної ситуації.

Суд в цій справі розділяє вказаний підхід ЄСПЛ, тому, саме з урахуванням у т.ч. його висновків, аналізує цей фрагмент книги саме поза межами кримінально-караного вчинку;

(2) «Граница расширения российской территории должна определяться не теоретическим уровнем русофобии местного населения, что может быть изменено, a реальными ными возможностями и геополитической целесообразностью.

С точки зрения международного права Крым был присоединен на основании того, что в нем живут русские и был проведен референдум. Нормальные условия для этого там обеспечили Вооруженные силы РФ. Необходимо создать аналогичные условия в других регионах Украины, провести в ней референдум, который продемонстрирует, где живут русские и где должна проходить граница России».

Це висловлювання вказує, що головною темою є спосіб розв`язання проблеми встановлення державних кордонів території Росії з погляду реальних можливостей та геополітичної доцільності, яким є створення на територіях України умов, аналогічних тим, що були під час анексії Криму.

У досліджуваному фрагменті містяться висловлювання, що містять іллокуцію спонукання, а саме: «Необходимо создать аналогичные условия в других регионах Украины, провести в ней референдум, который продемонстрирует, где живут русские и где должна проходить граница России».

Установлені висловлювання мають ознаки мовленнєвого акту заклику, оскільки їхній зміст і комунікативний контекст вказують, що вони є частиною суспільно-політичної комунікації; мовець і адресат виступають суб`єктами цієї комунікації; мета спонукання адресатів до вчинення певних дій - створення на території України умов, необхідних для проведення референдумів з метою встановлення кордонів Росії з погляду доцільності.

Такий заклик має прямий характер, оскільки містить граматичні показники наказового способу дії складний присудок з інфінітивом, де прислівник «необходимо» підкреслює семантику обов`язковості виконання дій, значення яких виражені інфінітивною формою дієслів «создать» і «провести».

Іллокутивна сила компонентів наведеної структури передається через використання складного присудка «необходимо создать аналогичные условия, провести референдум» із семантикою необхідності.

Така семантика входить до конотативного поля поняття «зміни меж території», оскільки в її значенні наявне спонукання до вчинення дій, які надалі призведуть до зміни меж території, а саме: створення на території України таких умов, які були під час анексії Криму, щоб провести референдум з метою визначення нових, розширених кордонів Росії за рахунок територій України.

ОСОБА_44 -граматичними показниками заклику, в об`єктивному змісті якого йдеться про територіальні зміни, є лексеми та словосполучення із семантикою територіальної зміни: «граница», «расширение», «другие регионы», топоніми «Украина», «Россия».

Отже, на основі понятійно-змістового, лексико-граматичного аналізу досліджуваного цього текстового фрагменту (2) встановлено, що він містить висловлювання, виражені у формі заклику, котрий відповідає критеріям заклику визначеного ст. 110 КК, до вчинення дій з метою зміни меж території та державного кордону України, а саме: створити на території України відповідні умови для проведення референдумів з метою визначення нових, розширених кордонів Росії за рахунок територій України;

(3) «Чем же необходимо руководствоваться при решении вопроса о границах?

Только вопросами обеспечения государственной безопасности. Петр Великий включил в состав России всю Прибалтику, а Александр Благословенный Финляндию потому, что было необходимо обезопасить сухопутные и морские подступы к Санкт-Петербургу.

Екатерина присоединила Новороссию и Крым для того, чтобы обезопасить коренные русские области от татарских набегов. Тот же Александр присоединил под именем Королевства Польского созданное Наполеоном Великое герцогство Варшавское, чтобы ликвидировать на западной границе плацдарм, с которого кто угодно мог развернуть агрессию против России, сразу выйдя севернее припятских болот на кратчайшую дорогу к Москве, одновременно угрожая фланговым движением к Петербургу»

Западная граница СССР почти полностью совпадала с западными границами Российской империи, установленными при Екатерине Великой, при которой европейская граница России примерно повторила западную границу Киевской Руси

То есть естественная защищенная граница России граница Екатерины, граница Сталина. Гоаница Александра І вообще идеал. Она даже снабжена бонусами в виде Польши и Финляндии, которые делали успешную агрессию против России с Запада невозможной в принципе. Но идеал редко достижим, а вот к границе величайшей из российских императриц и крупнейшего российского правителя ХХ века стоит стремиться. И если на Украине можно вернуться на западные рубежи СССР - это надо делать, а если условия пока не позволяют - надо менять условия, а не подстраиваться под них».

В основі об`єктивного змісту цього фрагменту знаходиться думка про те, що Росії при встановленні кордонів насамперед треба керуватися виключно питаннями безпеки: так, ОСОБА_45 І приєднав до Росії територію Прибалтики, ОСОБА_46 для забезпечення безпеки шляхів до Санкт-Петербургу, а Катерина ІІ приєднала Новоросію та Крим, щоб захистити російські області від татарських набігів, тому зараз Росії треба прагнути до досягнення ідеальних з погляду захищеності кордонів, які були за часів правління Катерини ІІ та ОСОБА_47 , отже, в Україні треба створити такі умови, щоб повернутися на західні кордони СРСР, які майже повністю збігалися з кордонами Російської імперії часів ОСОБА_48 .

У досліджуваному фрагменті містяться висловлювання, що містять іллокуцію спонукання, а саме: «Но идеал редко достижим, а вот к границе величайшей из российских императриц и крупнейшего российского правителя ХХ века стоит стремиться. И если на Украине можно вернуться на западные рубежи СССР - это надо делать, а если условия пока не позволяют - Олександр І Фінляндіїять условия, а не подстраиваться под них».

Установлені висловлювання мають ознаки мовленнєвого акту заклику, оскільки їхній зміст і комунікативний контекст вказують, що вони є частиною суспільно-політичної комунікації; мовець і адресат виступають суб`єктами цієї комунікації; мета спонукання адресатів до вчинення певних дій - створення в Україні таких умов, щоб Росія змогла повернутися на кордони, що були за часів Катерини ІІ (з огляду на контекст йдеться про Новоросію та Крим).

Заклик має прямий характер, оскільки містить граматичні показники наказового способу дії складні дієслівні присудки, де прислівник «надо» та дієслово «стоит» підкреслють семантику обов`язковості виконання дій, значення яких виражені інфінітивною формою дієслів «стремиться», «делать», «менять».

Іллокутивна сила компонентів наведеної структури передається через використання складних присудків «стоит стремиться», «надо делать», «надо менять условия» із семантикою необхідності вчинення дій.

ОСОБА_50 входить до конотативного поля поняття «зміни меж території», оскільки в її значенні наявне спонукання до вчинення дій, які надалі призведуть до зміни меж території, а саме: створення в Україні таких умов, які призведуть до встановлення нових кордонів Росії таких, що були за часів Катерині ІІ, яка приєднала до Російської імперії Новоросію та Крим.

Лінгвістичними показниками заклику, в об`єктивному змісті якого йдеться про територіальні зміни, є лексико-граматичні конструкції із семантикою територіальної зміни: «к границе величайшей из российских императриц и крупнейшего российского правителя ХХ века стоит стремиться», «вернуться на западные рубежи СССР».

Отже, на основі понятійно-змістового, лексико-граматичного аналізу досліджуваного текстового фрагменту (3) встановлено, що він містить висловлювання, виражені, згідно ст. 110 КК, у формі заклику до вчинення дій з метою зміни меж території та державного кордону України, а саме: створити в Україні умови, що призведуть до встановлення нових кордонів Росії таких, що були за часів Катерині ІІ, яка приєднала до Російської імперії Новоросію та Крим.

2.2. Публічні заклики, котрі поєднані з розпалюванням національної ворожнечі

2.2.1. Згідно обставин, цієї справи, епізод за ст. 110 КК також є поєднуваним з розпалюванням національної ворожнечі шляхом видання цитованої у вироку книги.

При доведені цієї частини обвинувачення прокурор покликається на п. 5 висновку експерта №1378, у якому вказується, що у матеріалах, наданих на дослідження (відповідно до постанови від 09 лютого 2024 року йдеться про книгу «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої є ОСОБА_5 ), містяться висловлювання, виражені у формі розпалювання національної ворожнечі, котрі виражені такими лексичними засобами:

- згадка мешканців України, видатних українських діячів культури у зневажливому та образливому контексті: «первая решающая черта всякой самостийности есть ее вопиющая бездарность. Если бы Гоголь писал по- украински, он так и не поднялся бы выше уровня какого-нибудь Винниченки»; «не понимают эти извращенцы насколько это смешно, дико, самоубийственно», «спустившиеся с Карпатских гор»;

- твердження про неповноцінність українців (недолік культурності, інтелектуальних здібностей, освіченості): «Вся эта самостийность не есть ни убеждение, ни любовь к родному краю это есть несколько особый комплекс неполноценности: довольно большие вожделения и весьма малая потенция», «средневековые силы тьмы и невежества», «нет исконной Скультуры в ее древнейшем коде»; «закрываются от любой внешней и даже от внутренней оппозиционной, сложившимся в их сознании идеологическим клише, информации. Не понимают даже того, что именно с находящимися в таком состоянии людьми внешние игроки могут и делают все, что им заблагорассудится»; «зазомбированноть, тупость и безмозглость большой части населения Украины»; «сами-то украинцы ни на что не способны»; «как можно быть такими глупыми»; «трусливые, прикрывающиеся двойной-тройной моралью, зависимые от США и потому несамостоятельные»; - створення негативного образу як мешканців України взагалі, так і мешканців її західних регіонів: «Западноукраинский регион, в котором нет существенных ни промышленности, ни науки, ни исконной культуры в ее древнейшем коде, беснуется, не находя себе полезных, продуктивных занятий»; « ОСОБА_51 , доверчивость ОСОБА_52 , недалекость Виктора ОСОБА_53 , ограниченность ОСОБА_54 , который врет, как многие изнесмены... Все это - ну просто набор качеств настоящего украинца!»;

- звинувачення у негативному впливі на державу: «Никто столько не делает для разрушения государственности и целостности Украины, как сами украинцы».

2.2.2. Відповідно, аналізуючи це обвинувачення Суд враховує, що у п. 5 висновку експерта №1378, на котрий покликається прокурор, експертом вказується, що питання, чи спрямовані встановлені висловлювання на приниження національної честі і гідності або образу почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, не вирішувалось, оскільки,згідно зі ст. 242 КПК України та з п. 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (зі змінами та доповненнями), експерту забороняється вирішувати питання, що виходять за межі його спеціальних знань і стосуються питань права.

Тому, Суд забезпечуючи відповідну правову оцінку закликів, через призму ст. 110 КК, вважає необхідним вказати таке.

фрагмент

(1) «Вся эта самостийность не есть ни убеждение, ни любовь к родному краю это есть несколько особый комплекс неполноценности: довольно большие вожделения и весьма малая потенция на рубль амбиции и на грош амуниции. Какой-нибудь Янко Купала, так сказать белорусский Пушкин, в масштабах большой культуры не был бы известен вовсе никому. ОСОБА_55 калибром чуть-чуть побольше Янки Купалы, понимал, вероятно, и сам, что до Гоголя ему никак не дорасти. Лучше быть первым в деревне, чем вторым в Риме. Или третьим в деревне, чем десятым в Риме. Первая решающая черта всякой самостийности есть ее вопиющая бездарность. Если бы Гоголь писал по-украински, он так и не поднялся бы выше уровня какого-нибудь Винниченки. Если бы Бернард Шоу писал бы на своем ирландском диалекте - его бы никто в мире не знал. Если бы Ллойд Джордж говорил только на своем кельтском наречии остался бы, вероятно, чем-то вроде волостного писаря. Большому кораблю нужно большое плавание, а для большого плавания нужен соответствующий простор. Всякий талант будет рваться к простору, а не к тесноте. Всякая бездарность будет стремиться отгородить свою щель. И с ненавистью смотреть на всякий простор» (« ОСОБА_56 , русский публицист, мыслитель, исторический писатель и общественный деятель)»

Щодо цієї частини книги прокурор, з покликанням на висновок №1378, вказує, що шляхом понятійно-змістового аналізу встановлених висловлювань, автором яких зазначений російський публіцист і мислитель ОСОБА_57 , визначено, що в їхньому об`єктивному змісті повідомляється про те, що самостійність мешканців України, то не переконання, не любов до Батьківщини, а своєрідний комплекс неповноцінності, викликаний різницею між надмірними амбіціями та неспроможністю їхнього втілення через брак таланту. На підтвердження цієї тези мовець наводить як приклад поетів ОСОБА_58 та ОСОБА_59 , які, на відміну від ОСОБА_60 та ОСОБА_61 , не є всесвітньовідомими. І мешканці України, згідно з крилатим висловом «Краще бути першим у селі, ніж другим у Римі», прагнуть до самостійності, хочуть огородитися, оскільки справжній талант буде прагнути до простору, а бездара до тісноти, щоби бути першим у своєму маленькому світі.

Тому, шляхом контекстуального, предметно-тематичного аналізу наведених висловлювань встановлено, що вони містять інформацію, що може не викликати схвалення, позитивного ставлення до певної групи осіб за національною приналежністю, а саме: до українців.

У т.ч. те, що українці мають великі амбіції, але не мають здатності до їхнього втілення, тобто є бездарними, чим і викликане їхнє прагнення до самостійності; українські культурні діячі є другорядними та не мають великого значення для світової культури.

Водночас, у цьому висновку експерта також вказується і те, що за своєю структурою аналізована ІНФОРМАЦІЯ_3 представлена здебільшого у формі оцінних суджень, що виражають ставлення мовця до теми, яку він висвітлює.

Тому, з огляду на це, на переконання суду, витлумачити дійсну мету цитування ОСОБА_62 , як розповсюдження матеріалів із закликами визначеними у ч. 2 ст. 110 КК, а саме в цілях розпалюванням національної ворожнечі, не можливо. Самих лише припущень для засудження особи не достатньо;

(2) «Сказочную столицу Мать городов русских Киев разоряют ныне средневековые силы тьмы и невежества. Западноукраинский регион, в котором нет существенных ни промышленности, ни науки, ни исконной культуры в ее древнейшем коде, беснуется, не находя себе полезных, продуктивных занятий. Озабочен он лишь вопросами формирования своего искусственно ственно созданного народа и придуманной нации. При этом знания исторической правды заменяются патриотическими убеждениями, основанными на нежелании даже слышать иные точки зрения!»

Прокурор, з покликанням на висновок №1378, вказує, що шляхом понятійно-змістового аналізу наведених висловлювань встановлено, що в основі їхнього об`єктивного змісту повідомлення про те, що мешканці західних регіонів України, не маючи власної культури, яка може ідентифікувати їх як націю, не знаходячи корисних занять, бо в регіоні їхнього проживання відсутні наука та промисловість, ігноруючи історичну правду, під патріотичними гаслами спрямували свої зусилля на штучне створення нації і зараз руйнують м.Київ.

Суд погоджується з також оцінкою, оскільки фрагмент висловлювання містить інформацію у відношенні певної групи осіб за регіональною приналежністю, а саме: до мешканців західних регіонів України, що лінгвістично виражено метонімічним виразом «Западноукраинский регион».

При цьому, враховуючи визначення поняття «переконання», у процесі аналізу досліджуваних висловлювань встановлено, що в них йдеться про переконання адресатів у тому, що мешканці Західної України є неосвіченими людьми, у яких відсутня власні наука, промисловість, культура, і тому вони, не маючи корисних занять, зараз руйнують м. Київ, під патріотичними гаслами створюючи неіснуючу націю (українців).

Ураховуючи наведене, встановлено що досліджувані висловлювання містять ознаки розпалювання національної ворожнечі, а саме:

- створення негативного образу групи («Западноукраинский регион, в котором нет существенных ни промышленности, ни науки, ни исконной культуры в ее древнейшем коде, беснуется, не находя себе полезных, продуктивных занятий»);

- твердження про неповноцінність (недолік культурності, інтелектуальних здібностей, освіченості) групи («средневековые силы тьмы и невежества», «нет исконной культуры в ее древнейшем коде»);

(3) «Русские, украинцы, белорусы это один или несколько народов?

Один в своем разнообразии. Хотя тут есть различные теории. В определенных позициях из определения может быть и не так. Если вы смешаете и перемешаете представителей этих народов и переместите в то или иное государство, даже в третьи для них страны с совершенно другой культурой, то много ли вы обнаружите именно национальных депличий среди этих людей?

Такое гоцание как раз свидетельствует о явно выраженном комплексе неполноценности, когда о том, что ты такой свидомый, и чистокровный, и патриотичный нужно доказывать прежде всего самому себе»

Прокурор, з покликанням на висновок №1378, вказує, що шляхом понятійно-змістового аналізу наведених висловлювань встановлено, що в основі їхнього об`єктивного змісту повідомлення про наявність в українців яскраво вираженого комплексу неповноцінності, оскільки свою свідомість та справжність вони повинні доводити насамперед собі, що може не викликати схвалення, позитивного ставлення до певної групи осіб за національною приналежністю (українців).

Водночас, у цьому висновку експерта також вказується і те, що за своєю структурою аналізована ІНФОРМАЦІЯ_3 представлена здебільшого у формі оцінних суджень, що виражають ставлення мовця до теми, яку він висвітлює, про що на лінгвістичному рівні свідчать варваризм з негативною конотацією «свидомый» та лексеми зі значенням суб`єктивної модальності («нужно доказывать прежде всего самому себе»).

Тому, з огляду на це, на переконання суду, витлумачити дійсну мету висловлювання, як розповсюдження матеріалів із закликами визначеними у ч. 2 ст. 110 КК, а саме в цілях розпалюванням національної ворожнечі, як і фрагменті (1) цього блоку не можливо;

(4) «Украинцы сами себя считают очень умными, образованными и мудрыми. До такой степени, что закрываются от любой внешней и даже от внутренней оппозиционной, сложившимся в их сознании идеологическим клише, информации. Не понимают даже того, что именно с находящимися в таком состоянии людьми внешние игроки могут и делают все, что им заблагорассудится. Но все при этом улыбаются. Западный стиль. Здобулы! Никто столько не делает для разрушения государственности и целостности Украины, как сами украинцы.

Идеологическая промывка M03206 и агрессивное накачивание антироссийской идеологией на протяжении более чем 20 лет принесли свои плоды. Это как животные, выросшие в клетке. Не понимают эти извращенцы насколько это смешно, дико, самоубийственно. А особенно тяжело прозрение после похмелья диких танцев на майдане под угаром горящих шин. И ладно бы все это еще понять, считать болезнью роста спустившихся с Карпатских гор»

Прокурор, з покликанням на висновок №1378, вказує, що шляхом понятійно-змістового аналізу наведених встановлено, що в основі їхнього об`єктивного змісту повідомлення про те, що українці протягом двадцяти років піддаються зовнішньому маніпулятивному впливу з боку країн Заходу, суть якого полягає у вихованні русофобії, відкидають будь-які думки, які протирічать їхнім ідеологічним штампам, тим самим сприяючи руйнуванню цілісності своєї держави, і це є смішним, дивним і самогубним.

Водночас, у цьому висновку експерта також вказується і те, що за своєю структурою аналізована ІНФОРМАЦІЯ_3 представлена здебільшого у формі оцінних суджень, що виражають ставлення мовця до теми, яку він висвітлює.

У той час, як свобода враження поглядів стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій, тому цей фргамент, Суд не вбачає можливим кваліфікувати через призму ст. 110 КК;

(5) «... в общественно-политических и новостных проектах украинских СМИ появились используются категоричные формулировки, характеризующие оппозиционных граждан своего собственного государства: сепаратисты, террористы, боевики, бандиты. Однако после этого эфир наполняется российской музыкой и песнями, а также фильмами и сериалами, часть из которых снимается на Украине. Это просто замечательно, и феерично, и как нельзя лучше отвечает на вопрос о самодостаточности украинской культуры и медиа, их связях с российскими, а также о действительном интересе телезрителей …»

Прокурор, з покликанням на висновок №1378, вказує, що шляхом понятійно-змістового аналізу наведених висловлювань встановлено, що в основі їхнього об`єктивного змісту повідомлення про подвійні стандарти, які властиві українцям: попри те, що опозиційно налаштовані громадяни України характеризуються як терористи, бандити тощо, цікавість у українців викликає російська культура, зразками якої наповнений контент ЗМІ, внаслідок чого самодостатність української культури викликає сумнів.

Водночас, у цьому висновку експерта також вказується і те, що під час контекстуального, предметно-тематичного аналізу наведених висловлювань встановлено, що вони містять інформацію, що може не викликати схвалення, позитивного ставлення до певної групи осіб. За своєю структурою аналізована ІНФОРМАЦІЯ_3 представлена у формі оцінних суджень з оцінними іронічним значенням.

Загальновідомим є, що іронія - це художній прийом створення образної і виразної мови на основі ототожнення предметів за контрастом, а не за подібністю ознак, як в метафорі, або по суміжності, як у метонімії.

Ураховуючи наведене, на переконання суду, витлумачити дійсну мету висловлювання, як розповсюдження матеріалів із закликами визначеними у ч. 2 ст. 110 КК, а саме в цілях розпалюванням національної ворожнечі, як і фрагменті (1) цього блоку не можливо;

(6) «Дальше «понаезжают» из еще более дальних мест, привнося отсутствие понимания местной специфики и интересов важных и (глобальных народов, готовые в любой момент бросить дела и укатить за океан. Набрали проходимцев со всего мира. А почему они все из государств бывшего СССР, а не дальнего развитого зарубежья? И все ничего. И бараны в Верховном Совете Украины. Вот такая еврейская, а не евро...йская власть у желто-голубого стада очень «умных» и «свободных». Зазомбированноть, тупость и безмозглость большой части населения Украины подтверждаются этими самыми назначениями иностранцев в ее правительство. Так и понятно, что сами-то украинцы ни на что не способны. Все эти иностранцы в украинской власти и прочие зарубежные соглядатаи. И не стыдно ли Великой евро-Украине?»

Прокурор, з покликанням на висновок №1378, вказує, що шляхом понятійно-змістового аналізу наведених висловлювань встановлено, що в основі їхнього об`єктивного змісту повідомлення про те, що нібито розумними та вільними українцями, мешканцями « Великой евро-Украины », керують особи з сумнівною репутацією зі всього світу («набрали проходимцев со всего мира») та люди з обмеженими інтелектуальними здібностями («бараны в Верховном Совете Украины») і це є доказом того, що більша частина українців є несамостійними людьми, у яких відсутній здоровий глузд і якими легко маніпулювати.

У той час, як свобода враження поглядів стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій, відподідно цей фргамент, Суд не вбачає можливим кваліфікувати через призму ст. 110 КК;

(7) «Чем можно считать государство-монстр, отказывающееся от своей истории, издевающееся над здравым смыслом? Мягко говоря, стыдно быть такими глупыми, стадом идти на убой!»

Прокурор, з покликанням на висновок №1378, вказує, що шляхом понятійно-змістового аналізу наведених висловлювань встановлено, що в них повідомляється про те, що Україна є державою - «монстром», в якій процвітає безглуздя, а українці цього не розуміють та без роздумів ідуть на неминучу загибель.

Водночас, у цьому висновку експерта також вказується і те, що на лінгвістичному йдеться про риторичні питання, лексеми у переносних значеннях, емоційно забарвлені лексеми та лексеми зі значенням оцінки.

Тому, на переконання суду, котре сформоване у порядку ст. 94 КПК, ці висловлювання є виразом емоційної оцінки та риторичних питань, а не прямим закликом до конкретних дій. Хоча мова тут містить сильні оцінки, вона не вказує на конкретний план дій або порушення правових норм. Це може бути скоріше виразом протесту або невдоволення поточною ситуацією, що характерно для політичних дискусій.

Дійсно, хоча ці висловлювання виражають негативну оцінку уряду та громадян, однак, з юридичної точки зору, вони не є злочином, оскільки не містять закликів до порушення законодавства. Їхній емоційний зміст може бути використаний у політичних чи соціальних контекстах для маніпуляцій або підбурювання, що може бути предметом додаткового аналізу в залежності від обставин, але у них не вказується про дії та (або), які є кримінально-караними, згідно ч. 2 ст. 110 КК;

(8) «Да, украинцы вы европейцы, потому что трусливые, прикрывающиеся двойной-тройной моралью, зависимые от США и потому несамостоятельные! Но даже все это не позволяет вам стать членами Европейского союза. Потому что с людьми, обладающими такими личными качествами чертами характера, серьезных дел предпочитают не иметь!»

Прокурор, з покликанням на висновок №1378, вказує, що шляхом понятійно-змістового аналізу наведених висловлювань встановлено, що в них повідомляється про те, що українці, які позиціонують себе як європейці, є боягузами, лицемірами, несамостійними залежні від США, і через такі якості ніхто їх не сприймає серйозно, внаслідок чого Україна так і не стала членом ЄС.

Водночас, у цьому висновку експерта також вказується і те, що за своєю структурою аналізована ІНФОРМАЦІЯ_3 представлена у формі оцінних суджень, що виражають ставлення мовця до теми, яку він висвітлює, про що на лінгвістичному рівні свідчить використання лексем з оцінним забарвленням та лексем зі значенням бажань і почуттів.

Відповідно, вони можуть бути розцінені як порушення моральних норм або зневажливе ставлення до певної групи людей (українців), але з точки зору законодавства це радше вираз критики чи негативного ставлення до політичної ситуації, ніж порушення кримінальних норм.

Ці висловлювання можуть створювати соціальну напругу або викликати роздратування серед певних груп населення, що також потребує уваги з точки зору суспільної безпеки, але не є злочином.

Тому, у ході розгляду цього кримінального провадження, їх витлумачено, як критичний коментар здійснений у спосіб вираження особистої думки, яка оцінює українців і їхні політичні амбіції через негативну призму. Більш того, у юридичному контексті, на підставі цих висловлювань, не можна стверджувати, що вони утворюють злочин за законами України. Водночас вони можуть бути розглянуті як прояв неповаги або підриву національної гідності, але це вже більше питання етики та політичної боротьби, а не кримінального переслідування;

(9) « ОСОБА_51 , доверчивость ОСОБА_52 , недалекость ОСОБА_63 , ограниченность ОСОБА_54 , который врет, как многие бизнесмены... Все это - ну просто набор качеств настоящего украинца!»

Прокурор, з покликанням на висновок №1378, вказує, що шляхом понятійно-змістового аналізу наведених висловлювань встановлено, що в них йдеться про те, що якостями справжнього українця є наївність, простакуватість та брехливість, і цими ж якостями були наділені очільники України.

Водночас, у цьому висновку експерта також вказується і те, що за своєю структурою аналізована ІНФОРМАЦІЯ_3 представлена у формі оцінних суджень, що виражають ставлення мовця до теми, яку він висвітлює, про що на лінгвістичному рівні свідчить використання лексем з негативною конотацією («ограниченность», «недалекость»).

Висловлювання є виразом політичної критики і негативного ставлення до певних осіб та груп, проте, їх не можна розглядати як злочин, оскільки вони не містять прямого заклику до насильства чи порушення законодавства. Вони можуть бути розцінені як образа або неповажне ставлення, але це питання, в першу чергу, етики та громадської моралі, а не кримінального правопорушення.

2.3. Наведене у блоці 2.1.2 цього вироку, у поєднанні з їх з`ясованим контекстом, свідчить про наявність у аналізованій книзі публічних закликах до вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, поєднані з розпалюванням національної ворожнечі та у розповсюдженні матеріалів із такими закликами.

При цьому, до кримінальної відповідальності за ст. 110 КК може бути притягнута особа, яка досягла 16 років, зокрема, громадянин України, яка поширює в Інтернеті інформацію, що містить публічні заклики до зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Предметом зазначеного злочину у формі розповсюдження матеріалів із закликами - матеріали, у яких зафіксована така ІНФОРМАЦІЯ_3.

Поширення такої інформації в Інтернеті вважається закінченим діянням з моменту поширення незалежно від настання фактичної шкоди основам національної безпеки України.

Кваліфікуючою ознакою для притягнення до відповідальності за ст. 110 КК буде вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. У той час, як питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який може бути призначений тільки Верховною Радою України. Конституція України не встановлює порядку зміни державного кордону. Зміна державного кордону (який є умовною лінією), навіть здійснена внаслідок збройного захоплення частини території країни, водночас означає зміну меж її території.

Так, у фрагментах (2) та (3) блоку 2.1.2 цього вироку містяться висловлювання, виражені у формі закликів до вчинення дій з метою зміни меж території та державного кордону України, а саме: спонукання не чинити опір бажанню мешканців Донбасу, Луганщини та їхніх однодумців об`єднатися та створити власну незалежну державу Новоросію; створення на території України таких умов, які були під час анексії Криму, щоб провести референдум з метою визначення нових, розширених кордонів Росії за рахунок територій України; створити в Україні умови, що призведуть до встановлення нових кордонів Росії таких, що були за часів Катерині ІІ, яка приєднала до Російської імперії Новоросію та Крим.

У фрагменті (2) блоку 2.2.2 цього вироку наявні ознаки розпалювання національної ворожнечі, а саме: (і) створення негативного образу групи; (іі) твердження про неповноцінність (недолік культурності, інтелектуальних здібностей, освіченості) групи;

Ці заклики (дії) є тими, котрі витікають з дій описаних в ч. 2 ст. 110 КК України.

При цьому, є дійсним факт, що вони містяться у книзі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», розміщеній у мережі Інтернет.

Особливості означеного джерела обміну інформацією свідчать про відкритість і доступність для ознайомлення (прочитання, перегляду, розповсюдження) матеріалів, широкому колу осіб.

Отже, мовленнєвою метою досліджуваного текстового матеріалу (книги) є донесення наявної в ньому інформації до необмеженого кола осіб, які мають доступ до вказаного Інтернет-ресурсу.

Усе зазначене, разом із лексичним визначенням поняттям публічності (призначений для широкого відвідування, користування), свідчить про публічний характер відомостей досліджуваному об`єкті. Відповідно встановлено, що вказані у наданих на дослідження висловлювання, виражені у формі закликів до вчинення дій з метою зміни меж території та державного кордону України, мають публічний характер.

Тим паче, що ВС у постанові від 02 листопада 2022 року в справі №461/1790/19 відмічає, що об`єктивна сторона цього правопорушення характеризується діями, які можуть виявитися у чотирьох формах: 1) дії, спрямовані на зміну меж території України; 2) дії, спрямовані на зміну меж державного кордону України; 3) публічні заклики до вчинення таких дій; 4) розповсюдження матеріалів із закликами до вказаних дій.

Публічні заклики до вчинення вказаних дій означають усні (на мітингу, зборах, по радіо тощо) або письмові звернення до громадян (невизначеної або певної групи людей). Заклики можуть бути пов`язані зі спробами схилити невизначену кількість людей або певні організації чи інші угруповання до виходу автономної республіки, області, району або міста зі складу України або до відокремлення частини території України і приєднання її до території іншої держави.

Суб`єктивна сторона цього кримінального правопорушення характеризується виною у формі прямого умислу.

При цьому для перших двох форм кримінального правопорушення обов`язковою є також наявність спеціальної мети - змінити межі території або державного кордону України.

Для інших форм (публічних закликів до вчинення дій, спрямованих на зміну меж території або державного кордону України та розповсюдження матеріалів із закликами до вказаних дій), зазначена мета не є обов`язковою ознакою складу.

Відповідальність за ці дії має нести й особа, яка особисто не має такої мети.

Що і має місце, на переконання суду, у цій справі у відношені фрагментів (2) та (3) блоку 2.1.2, фраменту (2) блоку 2.2.2 цього вироку.

Суб`єктом кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 110 КК, є фізична осудна особа, яка досягла 16 років. Цьому критерія суб`єкта обвинувачений відповідає.

Щодо права вільно висловлювати свої думки та погляди, з покликанням на ст. 34 Основного Закону, то воно полягає у «свободі слова», яке не несе негативного впливу.

Відповідно дотримання умов статті 10 § 2 Конвенції, а не свавільного втручання, є вимогою існування принципів плюралізму, терпимості та відкритості, без яких немає демократичного суспільства. Адже свобода слова є однією з головних опор демократичного суспільства і є основоположною умовою, яка слугує самореалізації кожного індивіда.

Тому, поняття «національна безпека» та «громадська безпека» у статті 10 § 2 Конвенції, які допускають втручання в права, передбачені нею, повинні тлумачитися обмежено та застосовуватися лише тоді, коли це було доведено як необхідне з метою захисту національної та громадської безпеки.

На думку суду, в контексті обвинувачення за ст. 110 КК і об`єкту посягання, що визначається цією нормою КК, це є достатньо вагомим аспектом, що виправдовує втручання у свободу висловлювань. У зв`язку з вторгненням РФ на територію України обмеження стосовно вільного вираження поглядів і переконань є обґрунтованим, оскільки стосується територіальної цілісності, недоторканості та незалежності держави. Отже, якщо це шкодить державі та суспільству, відповідне обмеження в повному обсязі підпадає під ознаки кримінального правопорушення, яке необхідно виявляти, розслідувати та притягувати до кримінальної відповідальності винуватих згідно вимог чинного законодавства.

3. Виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році та тичасової окупації чатини території України

Обвинуваченому висунуто звинувачення у вчиненні дій за ст. 436-2 КК у таких формах:

- за ч. 1 - виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, заперечення тимчасової окупації частини території України;

- за ч. 3 - виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, заперечення тимчасової окупації частини території України, вчиненні повторно.

3.1. При цьому, враховуючи загальне значення слова, «виправдовувати», як: а) визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це, б) допускати можливість чого-небудь, робити допустимим що-небудь, в) своїми діями, вчинками і т. ін. відповідати чому-небудь, бути гідним чогось», можливо виокремити такі його складові в контексті ст. 436-2 КК України: 1) «виправдовування» використовується в «вузькому» сенсі, оскільки «визнання правомірним» є складовою виправдовування; 2) предметом виправдовування є збройна агресія Російської Федерації проти України, розпочата у 2014 році, та тимчасова окупація частини території України; 3) суть виправдовування полягає у здійсненні інформаційного впливу на співрозмовника (аудиторію) з метою формування у останнього певного переконання.

Таким чином, в ст. 436-2 КК України під виправдовуванням збройної агресії слід розуміти наведення аргументів (псевдоісторичного, соціального, демографічного, національно-культурного чи іншого характеру) чи публічне висловлення своєї особистої думки, направлені на формування у адресата помилкового переконання в тому, що ця збройна агресія має своє логічне пояснення та відповідні підстави, з яких країна агресор діє вимушено (виправдано).

З іншого боку суб`єкт може наголошувати на тому, що збройна агресія була викликана неправомірними чи злочинними діями окремих державних, політичних чи громадських діячів, партій, рухів чи організацій, з огляду на що вона є виправданою.

Щодо визнання правомірною агресії, то необхідно відзначити, що зміст цього слова «визнавати» визначається як: 1) вважати кого-, що-небудь дійсним, справжнім, законним, 2) давати позитивну оцінку кому-, чому-небудь, вважати кого-, що-небудь відповідним певним вимогам, 3) признаватися в чому-небудь, погоджуватися з чимось, стверджувати істинність чогось. В контексті ст. 436-2 КК України визнавати правомірним - це наводити аргументи на користь того, що збройна агресія були чи є необхідними для задоволення потреб українського народу чи його окремої частини (етнічних, національних, соціальних чи інших груп), встановлення правопорядку, захисту прав людей, та відповідають нормам і стандартам міжнародного права, тобто є правомірними та законними.

Головною відмінністю між наведеними термінами є те, що виправдовування передбачає наведення аргументів на користь того, що агресія, хоча й є неправомірною з точки зору норм міжнародного права, проте була вимушеною з огляду на необхідність відновлення чи захисту прав та інтересів українського суспільства в цілому чи окремих його груп, а визнання правомірності вказаних актів агресії передбачає наведення аргументів на користь їх законності та відповідності міжнародним нормам чи стандартам.

Що стосується терміну «заперечувати», то він означає 1) не погоджуватися з ким-, чим-небудь у чомусь, висловлювати протилежну думку або доказ проти чогось, 2) виражати незгоду з чим-небудь, рухом, поглядом і т. ін., спростовувати що-небудь, 3) не визнавати існування, значення, доцільності чого-небудь.

Заперечення збройної агресії передбачає висловлення незгоди з вказаними офіційно встановленими фактами, їх спростування та/або наведення аргументів чи публічне висловлення своєї особистої думки, направлені на переконання адресата у тому, що збройна агресія не мали місця та фактично не відбувались.

При цьому, враховуючи, що вказані вище факти встановлені міжнародною спільнотою та визначені законодавчо, будь-які псевдологічні інсинуації з цього приводу, висловлені чи виражені іншим адресатам, не можуть вважатись формою реалізації свободи слова, а в умовах воєнного стану розглядаються як дії, вчинювані в інтересах країни-агресора.

Однією з форм заперечення збройної агресії є їх представлення як внутрішнього громадянського конфлікту. Означена форма не може розглядатись ні як виправдовування, ні визнання правомірною, оскільки останні 2 форми передбачають згоду суб`єкта на існування означених фактів.

Представлення ж збройної агресії як внутрішнього громадянського конфлікту очевидно є формою її заперечення, оскільки в такому разі країна-агресор начебто виводиться з цього конфлікту чи виставляється миротворцем.

3.2. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зауважує, що у 2014 році РФ розпочала збройну агресію проти України із захоплення окремих територій. А вже 24 лютого 2022 року, порушивши міжнародні договори, Росія вдалася до повномасштабного вторгнення в Україну. Такі дії були засуджені майже всіма правовими державами та визнані, відповідно до статті 3 Резолюції ХХІХ сесії Генеральної асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року, актом агресії.

Водночас РФ визнає правомірною та виправдовує беззаконні дії своїх військових, найманців та представників окупаційної влади, а тому власне визнання російських військових героями та схвалення їх дій особами, які підтримують РФ у її війні проти Українського Народу, слугували передумовою доповнення Кримінального кодексу України статтею 436-2, яка передбачає відповідальність за виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, глорифікацію її учасників.

Зокрема, у підготовчих матеріалах парламенту в обґрунтування необхідності прийняття акта вказується, що за умов швидкого формування і розвитку інформаційного суспільства в Україні та глобального інформаційного простору, широкого використання інформаційно-комунікаційних технологій у всіх сферах життя особливого набувають значення проблеми інформаційної безпеки, яка є невід`ємною складовою кожної зі сфер національної безпеки.

Унаслідок неналежного правового регулювання в національному інформаційному просторі України останніми роками спостерігається низка негативних явищ, які створюють реальні та потенційні загрози інформаційній безпеці людини і громадянина, суспільства і держави.

Ці загрози стали істотним фактором, що безпосередньо підриває інформаційну безпеку держави в умовах триваючої з 2014 року збройної агресії Російської Федерації проти України.

З плином часу Росія посилює свою агресивну політику, зокрема ведучи широкомасштабну глибинну інформаційну війну проти нашої держави. Вагомою складовою такої гібридної інформаційної війни проти України були і залишаються прояви ворожою пропаганди, що негативно впливають на суспільну свідомість в Україні.

Особливу небезпеку являють собою виготовлення та поширення в Україні інформаційних матеріалів, спрямованих на пряме чи опосередковане виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі, шляхом представлення збройної агресії як «внутрішнього конфлікту», «громадянського конфлікту», «громадянської війни», заперечення тимчасової окупації частини території.

Гібридний характер агресії, який здійснюється Росією в інформаційній сфері, несе загрозу державному суверенітетові та територіальній цілісності України.

Нерозробленість законодавства та необхідність протидіяти ворожим інформаційним впливам засобами кримінально-правової політики обумовили необхідність розробки законопроєкту, спрямованого на посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції, щонайперше - продукції агітаційного характеру, спрямованої передусім на пряме чи опосередковане виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі, шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як «внутрішнього конфлікту», «громадянського конфлікту», «громадянської війни», заперечення тимчасової окупації частини території України.

3.3. Публікація за 20 грудня 2022 року (кваліфікована за ч. 1 ст. 436-2 КК)

3.3.1. Обвинувачення в цій частині висунуто, враховуючи, що наявний текстовий допис: «ПРИМЕНЯЙТЕ РУССКИЙ ЯЗЫК И ЖИВИТЕ СПОКОЙНО! Причина: не услышали Юго-Восток Украины и Крым в 2014 году, ОСОБА_16 - в 2021. Результат: на Украине слышны выстрелы и взрывы».

3.3.2. Прокурор вважає, що ці публічні виловлювання, ураховуючи їх характер, містять інформацію щодо виправдовування збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році; заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році; заперечення встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України.

3.3.3. В цьому випадку, на переконання суду, цитований допис, впроваджує думку про те, що безглузді європейські та українські політики у 2014 році не бажали звернути увагу та зрозуміти прагнення мешканців півдня та сходу України, заважали їм жити так, як вони хочуть, користуватися російською мовою; ігнорували попередження ОСОБА_64 у 2021 році, наслідком чого і стали воєнні дії в Україні («Причина: не услышали ОСОБА_65 -Восток Украины и Крым в 2014 году, ОСОБА_36 в 2021. Результат: на Украине слышны выстрелы и взрывы»).

Тим самим, як ґрунтовно вказує експерт лінгвіст у висновку №3224, причинами війни названі: непрофесіоналізм україЮголади.

Саме поширення повідомлення відбулось на аудиторію, що є складовою інформаційного простору України.

Тому, враховуючи зазначене в цьому блоці та блоці 2.1 вироку, Суд зауважує, що погоджується з доводами прокурора, що у вказаних матеріалах містяться публічні виловлювання, що містять інформацію щодо виправдовування збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році. Однак, на вбачається в цих дійях ознак заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році; заперечення встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України.

Ось чому:

? визначення причин агресії

У цьому висловлюванні фактично наводяться «причини» агресії. Автор вказує, що війна почалася через те, що Україна та її політики не звернули уваги на «прагнення» південних та східних регіонів України, а також на «попередження» ОСОБА_36 в 2021 році. Таким чином, це наголошення на певних політичних чи мовних вимогах, які нібито не були виконані, що призвело до військового конфлікту.

? «причина» війни

Ствердження, що війна стала результатом того, що не було «почуте» населення півдня і сходу України, а також ігнорування попереджень ОСОБА_64 , є яскравим прикладом намагання знайти «логічне» пояснення агресії. Це - класичне виправдовування війни, яке може бути сприйняте як спроба виправдати агресивні дії РФ;

? пропагандистський контекст

Оскільки такі публікації ставлять під сумнів офіційну версію подій, згідно з якою РФ є агресором, і дають альтернативне «пояснення», що війна є наслідком «внутрішніх проблем» України (наприклад, мовної чи політичної ситуації), це створює вигляд, що агресія є результатом непорозуміння чи помилок з боку України, а не актом зовнішньої агресії;

? виключення зовнішньої агресії

Хоча прямо не стверджується, що збройна агресія не відбулася, висловлювання як би натякає на те, що агресія була відповіддю на «непорозуміння» або на неправомірні дії української влади. Це фактично робить РФ жертвою ситуації, що є однією з форм виправдовування агресії, а не її запереченням;

? контекст та тональність

Тональність цитати - це не просто констатація фактів, а саме пояснення того, чому все сталося, з акцентом на те, що агресія РФ мала своє «логічне» обґрунтування, яке стосується нібито незадоволених вимог і неправильних дій української влади;

? що таке заперечення агресії?

Заперечення агресії передбачає твердження, що агресія фактично не мала місця або що це був не зовнішній конфлікт, а внутрішня громадянська війна. Якщо у публікації було б стверджено, що збройна агресія РФ не відбулася, або що це не було вторгнення, а «громадянська війна» або «внутрішній конфлікт», тоді можна було б говорити про її заперечення.

У цьому ж випадку йдеться про не заперечення агресії як такої, а намагання пояснити її як реакцію на певні, зокрема політичні або мовні, «причини». Це, і є виправдовуванням агресії.

Тому, власне, враховуючи вказані міркування, на переклання суду, котре сформовано у порядку ст. 94 КПК, йдеться про виправдовування збройної агресії РФ, оскільки у ньому його автор намагається пояснити і «легітимізувати» дії агресора через політичні та соціальні причини, що нібито виправдовують війну. Це відповідає визначенню «виправдовування» з точки зору ст. 436-2 КК, позаяк висловлювання фактично підтримує агресію, подаючи її як наслідок «непочуття» та «неправильних дій» з боку України.

При цьому варто зазначити, в цій частині обвинувачення, що обмеження певних висловлювань громадян під час дії воєнного стану певною мірою є втручанням у приватне життя особи в розумінні ст. 10 Конвенції. Однак, таке втручання у справі, що розглядається, прямо передбачено законом і має абсолютно легітимну мету, а відтак відсутні підстави для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства та приватним інтересом обвинуваченого.

Тим паче, що з огляду на зміст висловлювання, воно може бути кваліфіковане за ст. 436-2 КК України, що стосується виправдовування або визнання правомірною збройної агресії РФ проти України, де розмови про «непочутість» України та «спокійне життя» через виконання вимог РФ і є намагання виправдати військові дії агресора і заперечення їх злочинного характеру.

3.4. Публікації у Фейсбук після 20 грудня 2022 року (кваліфіковані за ч. 3 ст. 436-2 КК)

3.4.1. Обвинувачення в цій частині ґрунтується на такий постах та коментарях обвинуваченого:

- публікацію з текстом: «Те, кто хвалились, как разрушили СССР, те и начали нынешние события на Украине»;

- коментар до публікації з текстом: «Мечты киевских идиотов сбываются: Россия в своих привычных границах разваливается. В сторону Украины. И всё больше входит в её состав» з текстом: «руины - это классика именно для Украины, которая любит много трепаться о том, как она развивается. Разрушенную инфраструктуру Россия быстро восстановит. Возродится и население!»;

- публікацію з текстом: «В казино « ОСОБА_9 » Запад проиграет: не на тех поставил», а також коментар до вищевказаної публікації з текстом: « СВО-терапия как средство и дальнейшие наблюдения »;

- публікацію з текстом: «Многие женщины Украины будут нести личную оУкраинаенность за гибель своих мужчин в нынешних боях на её территории!», а також коментар до вищевказаної публікації з текстом: «с идеологией "Украина превыше всего", "Украина - мать, Бандера - отец" закономерно, что человек там ничто! Будут толпами гибнуть, потому что смерть культивируют. Женщины Украины (их же не отлавливают для отправки на мясо в бои) могли бы выйти на протесты, даже беременные, с детьми. Силовики ОСОБА_8 их бы всех по-европейски избили, газом и водой обдали. Урсула, ОСОБА_7 и прочие европейские "дипломаты" этого не заметили бы. Но даже это не происходит. Людей на ОСОБА_9 приучили ходить с дебильными улыбками на лицах, донатить армию, радоваться получению вооружений. Так им проще и безопаснее»;

- публікацію з текстом: «Именно Запад, по всем ключевым параметрам, является могильщиком "неУкраинеой" Украины.»,а також коментар до вищевказаної публікації від 01 серпня 2023 року з текстом: «Запад уже очень давно напал на Украину. За это время в её развитие он не вкладывался, способствовал её деиндустриализации, деградации и оболваниванию её населения, а в нынешнее разрушение - пожалуйста!»;

- публікацію з текстом: « Маргинализированная Украина как неуспешный проект для самих её граждан формирует к себе соответствующее отношение в мире»;

- публікацію з текстом: « ОСОБА_9 борется за территории, а Россия - за людей!»;

- публікацію з текстом: « ОСОБА_67 -муры с НАТО Украину и погубили. Окончательно»;

- публікацію з текстом: «Украинских нацистов в Европе не ждут! А с Россией там рады сотУкраинать».

3.4.2. На переконання прокурора, ці публічні виловлювання, ураховуючШурыактер, містять публічні висловлювання, що містять інформацію щодо виправдовування збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році; заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році; заперечення встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України.

3.4.3. Здійснюючи детальний аналіз кожного з наведених висловлювань, щоб з`ясувати, чи містять вони «виправдовування» та/або «заперечення» Російської Федерації проти України, а також яку роль може відігравати кожне з цих висловлювань в контексті поширення пропаганди чи заперечення офіційних фактів війни, Суд відмічає, що погоджується з цією оцінкою, окрім як в частині публікацію з текстом: « Маргинализированная Украина как неуспешный проект для самих её граждан формирует к себе соответствующее отношение в мире » та публікацію з текстом: « Шуры-муры с НАТО Украину и погубили. Окончательно » (чому Суд їх виключає надасть відповідь блоком нижче).

Вказані висновки Суду з цього питання (наявності ознак злочину) обумовлююється, тим, що в цитованих публікаціях:

- Україна представлена як нацистська держава, в якій відбувається руйнування суспільства, спотворення загальнолюдських норм і цінностей, населення якої цілком залежить від неконтрольованих та безглуздих дій влади, внаслідок чого до неї виникає відповідне ставлення з боку інших країн світу, де вона є небажаною («Украинских нацистов в Европе не ждут!»);

- акцентується на тому, що для української влади території завжди були важливішими за людей («Украина борется за территории, а Россия людей», «Украине уж точно люди не нужны, даже свои»);

- причинами війни названі: непрофесіоналізм української влади, схвалення та підтримка злочинної політики Президента України населенням, яке є пасивним і зазомбованим («Согласие с политикой зелёной властной шоблы или её поддержку, курино-овечье и зомби поведение») і буде нести відповідальність за свою бездіяльність («Многие женщины Украины будут нести личную ответственность за гибель своих мужчин», «Женщины Украины (их же не отлавливают для отправки на мясо в бои) могли бы выйти на протесты, ротесты, даже беременные, с детьми»); закомплексованість та схильність до саморуйнівної ненависті, що є невід`ємним атрибутом українського менталітету, у зв`язку з чим війна розглядається як «карма», тобто визначена долею («С этими комплексами и саморазрушительной ненавистью она и существует. Карма именно в этом»);

- впроваджується думка про те, що ініціаторами подій, що зараз відбуваються в Україні, є особи, які причетні до руйнування СРСР («Те, кто хвалились, как разрушили СССР, те и начали нынешние события на Украине»);

- країни «колективного Заходу» позиціонуються як такі, що штовхають Україну на шлях загибелі («Именно Запад, по всем ключевым параметрам, является могильщиком "независимой" Украины»): замість того, щоб інвестувати у розвиток її промисловості, навпаки сприяють її занепаду та деградації населення, проте із задоволенням дають гроші на руйнування («в её развитие он не вкладывался, способствовал её деиндустриализации, деградации и оболваниванию её населения, а в нынешнее разрушение пожалуйста!»); розглядають Україну як своєрідне казіно, де можна робити ставки у грі проти Росії («В казино «Украина» Запад проиграет»), через що ця «лудоманія» потребує невідкладного «лікування», засобом якого є т.зв. «СВО»;

- повідомлюється про те, що Росія протягом тридцяти років не втручалася у політику України, проте була вимушена зробити це через дії України, яка не хотіла «цивилізовано» задовольнятися тим, що має, а прагнула до розширення НАТО.

Тому, власне, з огляду на встановлений об`єктивний зміст наведених висловлювань, ураховуючи значення поняття "виправдовування збройної агресії РФ проти України", встановлено, що них міститься ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо виправдовування збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, яка виражається у наведенні аргументів на користь думки про те, що збройна агресія РФ має логічне пояснення та відповідні підстави, з яких держава- агресор діє вимушено, а саме: дії осіб, які сприяли руйнуванню СРСР і тим самим дали початок подіям, що відбуваються зараз; маргіналізація України та розповсюдження нацизму, прагнення України до розширення НАТО, особливості українського національного менталітету, в основі якого закладена ненависть; політика країн «колективного Заходу» щодо України; безглузді дії чинної влади України, яка не бере до уваги прагнення частини жителів, та підтримка цих дій «зазомбованим» населенням.

На лінгвістичному рівні встановлена ІНФОРМАЦІЯ_3 виражається через: (і) прийом антитези Україна Росія, де Україна представлена виключно у негативному світлі, а Росія у позитивному; (іі) лексеми та лексико-граматичні конструкції з негативною конотацією, вжиті на адресу української влади та її деструктивних дій; (ііі) лексеми та лексико-граматичні конструкції з негативною конотацією, вжиті на адресу країн Заходу та їхньої політики щодо України; (іv) лексеми, що містять семантику необхідності, вжиті на позначення дій Росії; (v) прийом порівняння України з казино, в якому грають західні країни, а т.зв. «СВО» - з лікуванням від ігрової залежності; (vі) лексеми з негативною та образливою конотацією, вжиті на позначення держави України та ii населення.

Отже, під час аналізу матеріалів, що розміщені на особистій сторінці користувача під назвою « ОСОБА_5 » у соціальній мережі «Facebook», встановлено, що в них міститься ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, що виражається у наведенні аргументів на користь думки про те, що збройна агресія РФ має логічне пояснення та відповідні підстави, з яких держава-агресор діє вимушено.

3.4.4. Водночас, в частині не описаних у блоці 3.4.3 вироку публікацію з текстом: « Маргинализированная Украина как неуспешный проект для самих её граждан формирует к себе соответствующее отношение в мире» та публікацію з текстом: « ОСОБА_67 -муры с НАТО Украину и погубили. Окончательно», то Суд відмічає таке.

Кримінальне переслідування за висловлювання завжди знаходяться на межі, мають тенденцію перейти цю межу із засобу захисту важливого суспільного інШурыеретворитися на засіб залякування і тиранії.

Невизначеність є одним з інструментів тиранії. ОСОБА_68 в атмосфері диктатури не повинна мати впевненості в межах дозволеного і має розуміти, що її можуть покарати і за те, що читає неправильні книжки, і за те, що не прочитала правильну книжку, і за те, що аплодувала неправильному оратору, або не аплодувала, коли «правильним» було аплодувати.

У вільному суспільстві склади злочинів, що передбачають відповідальність за висловлювання, хоча і присутні, але, оскільки становлять найжорсткіше обмеження свободи вираження поглядів, вимагають дуже прискіпливого ставлення до кожного елементу.

Кримінальний закон і практика його застосування мають відповідати, крім іншого, і Конвенції з прав людини, і Пакту про громадянські і політичні права, а суди мають надавати таке тлумачення його положенням, яке не потягне за собою відповідальність держави за порушення міжнародних зобов`язань.

Тлумачення положень закону про покарання за висловлювання має бути найвужче.

При цьому, Суд свідомий того, що свобода вираження може бути обмежена, і часи війни створюють багато легітимних підстав для цього. Однак війна, зобов`язує суди ще більш прискіпливо ставитися до намірів держави, - які часто знаходять підтримку в настроях суспільства, - поширити обмеження далі, ніж того вимагає ситуація.

Тому часи війни не перетворюють обмеження свободи вираження на правило; воно залишається виключенням з правила, а відповідно будь-які заходи, у тому числі і покарання за вираження поглядів, мають аналізуватися з погляду того: (і) чи було таке обмеження основане на законі, включаючи вимогу доступності і передбачуваності; (іі) чи мало таке обмеження легітимну мету; (ііі) чи було обмеження пропорційним цій легітимній меті.

Зокрема, положеннями п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини зазначається, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

У цій справі саме по собі повідомлення інформації не може виправдати дію чи вчинок. Якщо хтось сприймає певний факт чи інформацію як вчинок у формі виправдання, то це питання інтерпретації реципієнтом, за яке саме автономне повідомлення у формі гасла не несе жодної відповідальності. Якщо факти дають реципієнту підстави для схвальної оцінки, то виправдання відбувається у його свідомості, але не може бути приписана тому, хто таке повідомлення повідомив.

Таким чином, для визначення, чи є в повідомленні виправдання, слід прийняти до уваги весь контекст ситуації, який, у цьому випадку, не доводить обставин злочину за ч. 3 ст. 436-2 КК.

Власне, виходячи з такого тлумачення ст. 436-2 КК, очевидним є факт відсутності в діях обвинуваченого складу цього злочину за епізодами описаними нище в цьому блоці.

Встановлений характер подачі інформації не може розглядатися в значенні ст. 436-2 КК.

Сторона обвинувачення не аналізувала цей аспект, а спиралася лише на висновок лінгвіста. Але у висновку в цій частині експерт прямо вказує, що дослідження проведено у контексті поняттєво-змістового, лексико-семантичного, логіко-граматичного і семантико-синтаксичного аналізів досліджуваного текстового матеріалу.

У той час, як згідно із ст. 242 КПК України та пп. 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5 (зі змінами та доповненнями), експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі його спеціальних знань та стосуються з`ясування питань права.

Тобто, лінгвістичний розбір тексту недостатній для висновку про наявність чи відсутність фактору «виправдання», оскільки такий висновок залежить не лише від вибору і послідовності слів і фраз, але і від контексту, у якому вони використані.

У цій справі експерт вважав, що повідомлення містить «виправдання», враховуючи семантику висловлювань. Але, вся ця ІНФОРМАЦІЯ_3, не дивлячись, на те, що вона обурює, шокує, викликає стурбованість, не може сама по собі становити ознак кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 436-2 КК.

Наприклад, у відомому афоризмі «свобода слова не сягає права кричати «Пожежа!» в переповненому театрі», висновок про «заклик» в слові «пожежа» робиться не з його лінгвістичних характеристик, а з інших обставин.

Понад це, слід враховувати і те, що ст. 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надані. Свобода слова передбачає використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або навіть провокаційних. При дотриманні умов параграфа 2 ст. 10 Конвенції право вільно передавати інформацію поширюється не лише на «інформацію» та «ідеї», які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які обурюють, шокують чи викликають стурбованість.

Отже, ці повідомлення цілком підпадають під критерій, визначені лінгвістом. Однак, їх зміст та автономне розміщення саме по собі не дає підстав для застосування положень ч. 3 ст. 436-2 КК.

І ось чому:

? «Маргинализированная Украина как неуспешный проект для самих её граждан формирует к себе соответствующее отношение в мире»

Це висловлювання є більше оцінкою стану справ в Україні, а не виправданням агресії. Воно також не містить прямого зв`язку з військовими діями чи збройною агресією.

? «Шуры-муры с НАТО Украину и погубили. Окончательно»

Це висловлювання є критикою України за її політику щодо НАТО і не містить прямого виправдання чи заперечення агресії. Воно також не торкається питання окупації територій.

3.4.5. Сторона обвинувачення також вказує у обвинуваченні за ч. 1, 3 ст. 436-2 КК про заперечення збройної агресії РФ проти України, заперечення встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України.

Згідно висновку експерта №3224 ознаки «заперечення» шляхом дискурсивного, предметно-тематичного, лексико-синтаксичного аналізу, відповідно до понять "заперечення збройної агресії РФ проти України", "заперечення встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України", у досліджуваних матеріалах встановлені у таких висловлюваннях:

(1) « Пустив своё государство по миру, украинцы сами себя отправили на убой » (допис від 20.04.2023, зображення № 69 у протоколі огляду від 25 січня 2024 року) та коментар до нього користувача «ОСОБА_5»: «Для фанатиков и сатанистов такое поведение в кайф! Они же борются до последнего: а это и они сами!» (файл «ОСОБА_5 Пустив своё государство по миру, украинцы сами... Facebook», диск № 2772 від 24 січня 2024 року);

(2) «почти все беловежские заседальцы, как и те, кто их не закрыл, уже сошли в могилы. Даже документы, которые там напринимали, оказались утерянными. Алкоголя нужно было меньше принимать! Поразбрасывали тогда наши земли...» (коментар користувача «ОСОБА_5», файл «ОСОБА_5 - Пустив своё государство по миру, украинцы сами..._Facebook», диск № 2772 від 24 січня 2024 року);

(3) «Украина никогда не была унитарной. Крым только входил в её состав, был передан в него, как приставной стул»; «тысячелетняя Российская империя была до СССР. Украины как устойчивого самостоятельного государства никогда не было и нет. Эксперимент в этом направлении оказался неудачным. Так бывает. Невозможно напасть на самого себя.» (коментар користувача «ОСОБА_5», файл «ОСОБА_5 Мечты киевских идиотов сбываются Россия в своих... Facebook», диск № 2772 від 24 січня 2024 року).

Однак, жоден з цих епізодів не відображений в обвинувальному акті.

Ті епізоди, котрі вказані в обвинувальному акті, навіть, у лінгвістичному висновку, стосуються, лише, виправдання.

Згідно ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Тому, в частині заперечення збройної агресії РФ проти України, заперечення встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, Суд не вбачає ознак вказаних дій у межах висунутого обвинувачення.

3.5. У відношенні сутності та характеру соціальної інтернет мережі, то Суд зауважує, що згідно ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про інформацію» (в редакції на дату описаних в обвинувальному акті кримінальних правопорушень) масовою інформацією є ІНФОРМАЦІЯ_3, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.

Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.

Відповідно Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (станом на час описаних в обвинувальному акті кримінальних правопорушень) аудіовізуальна ІНФОРМАЦІЯ_3 це будь-які сигнали, що сприймаються зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб, а також коментарі (думки) про них, що передаються за допомогою зображень та звуків.

Закону України «Про телекомунікації» (який діяв на час описаних в обвинувальному акті кримінальних правопорушень) визначав, що Інтернет це всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка поширюється через мережу Інтернет, орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно є масовою інформацією. При цьому інтернет-видання (вебсайт) є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, тобто є засобом масової інформації.

Крім цього, мережа Інтернет є глобальною електронною комунікаційною мережею, яка призначена для передачі даних та складається з фізично і логічно взаємоз`єднаних окремих електронних комунікаційних мереж, взаємодія яких базується на використанні єдиного адресного простору та на використанні інтернет-протоколів, визначених міжнародними стандартами.

У свою чергу, наприклад, соціальна мережа «Facebook» діє в інтернет-просторі й ІНФОРМАЦІЯ_3 на сторінках її користувачів, якщо власник сторінки не обмежив доступ до неї, є загальнодоступною, то ця соціальна мережа, на переконання суду, є засобом, за допомогою якого така ІНФОРМАЦІЯ_3 поширюється серед необмеженого/невизначеного кола осіб.

Тим паче, що він (підхід) щодо розуміння соціальної мережі, як засобу масової інформації, відповідає думці ВС висловленій у постанові від 29 листопада 2023 року в справі №595/359/21.

4. Отже, власне докази наведені у вироку, надають змогу суду за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у порядку ст. 94 КПК, дійти висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1, 3 ст. 436-2 КК за обставин, встановлених судом у п. ІІ вироку.

У тому числі такі висновки слідують з сукупності досліджених доказів судом, зокрема, непрямих (стосовно контексту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх в сукупності та взаємозв`язку.

При формуванні такого підходу Суд враховує, що в постанові від 07 грудня 2020 року в справі № 728/578/19 Верховний Суд зазначає, що чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Навпаки, як засвідчує судова практика, доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.

Суд враховував серед іншого пояснення обвинуваченого, його особистість, детальний характер публікацій, спосіб поширення, обстановку розміщення.

Однак, в ключі вказаного у блоках 2 - 3 вироку вважає ці твердження не достанніми для виправдання щодо обставин описаних у п. ІІ вироку.

Водночас, момент винекнення умислу, оскільки для злочину за ст. 436-2 КК притамання вольова ознака умислу, переноситься на саме діяння. До цього висновку Суд приходить, у зв`язку з тим, що це кримінальне правопорушення з формальним складом.

Окрім того, судом зауважується, що ним, виходячи з фактичних обставин провадження, викладено більш узагальнено контекстуальний елемент МЗК між Україною та РФ, у т.ч. з наведенням певних дат у спосіб покликання на положення відповідних Законів, однак без надмірної деталізації інших відомостей, котрі в частині часу вчинення дій підлягають фактичному окремому доказуванню в провадженні.

5. Правові підстави виправдання

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні № 1-р/2019 від 26 лютого 2019 року зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Але в цій справі, щодо обставин викладених у п. ІІІ вироку, так не сталося, з передумов вказаних у п. ІХ цього вироку вище.

Тому, визначаючись з підставою виправдання Суд враховує, що в силу принципу «in dubio pro reo» (сумніви тлумачаться на користь підсудного), який представляє собою приватне вираження принципу презумпції невинуватості, не повинно існувати ніякої якісної відмінності між виправдувальним вироком, зважаючи на відсутність доказів і виправдувальним вироком у зв`язку з констатацією безсумнівної невинуватості особи. У дійсності, виправдувальні вироки не розрізняються залежно від підстав, прийнятих до уваги в кожному окремому випадку суддею в кримінальному процесі (див. рішення ЄСПЛ у справі «AFFAIRE VASSILIOS STAVROPOULOS c. GRECE» від 27 вересня 2007 року, заява № 35522/04, п. 39, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-82427).

У п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказується, що судам слід мати на увазі, що виправдувальний вирок постановляється, зокрема, за відсутністю в діянні складу злочину, коли встановлено, що діяння, яке ставилось у вину підсудному, ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочинним, бо воно лише формально містить ознаки злочину, але через малозначність не являє суспільної небезпеки, чи відсутні інші умови, за яких діяння визнається злочинним, або ж фактично вчинене не містить складу іншого злочину.

Відповідно, враховуючи вказане у п. ІХ цього вироку, обвинуваченого слід виправдати, у порядку п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, позаяк не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 436-2 КК України в частині висловлювань описаних у блоці 3.4.4 вироку (публікацій з текстом: « Маргинализированная Украина как неуспешный проект для самих её граждан формирует к себе соответствующее отношение в мире» та публікацію з текстом: «Шуры-муры с НАТО Украину и погубили. Окончательно») та за ч. 1, 3 ст. 436-2 КК щодо заперечення збройної агресії РФ проти України, заперечення встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України.

При цьому судом зауважується, що принцип nulla poena sine lege навертає суди на обов`язок дуже уважно аналізувати законодавчі критерії злочинності діяння, аби не вийти за межі злочинності і не почати карати інші види неправедної поведінки, які законодавець з тих чи інших міркувань, навмисно або через недогляд, внаслідок суспільної думки або балансу суспільних інтересів залишив поза межами кримінальних злочинів.

Таким чином, на переконання суду, діяння, за яке висунуто обвинувачення в частині публікацій з текстом: « Маргинализированная Украина как неуспешный проект для самих её граждан формирует к себе соответствующее отношение в мире » та публікацію з текстом: « Шуры-муры с НАТО Украину и погубили. Окончательно », хоча і може викликати несхвалення, але не утворює складу злочину, передбаченого ст. 436-2 КК, бо кримінальне судочинство займається не відрізненням доброго вчинку від поганого, а зосереджується на відмінності поганого від кримінально караного.

Відповідно відсутність злочину в діянні зовсім не означає його схвалення. При цьому, враховуючи характер обвинувачення, щодо дій і вчинків особи у період війни, Суд зауважує, що завдання кримінального судді, іноді болісне завдання, розглядаючи погані вчинки людини, виправдати її, якщо її дії не підпадають під ознаки злочину, попри своє ставлення до вчиненого нею.

Позаяк, враховуючи положення Основного Закону та міжнародних правових актів описаних у блоці 1 п. ІХ вироку, важливо завжди протистояти спробам (зокрема і через висунення обвинувачення у межах кримінальних процедур) обмежити свободу слова, навіть якщо ми особисто не поділяємо думки, які висловлюються, або вважаємо їх небезпечними. Обмеження свободи слова може бути виправдано лише в крайніх випадках, коли існує реальна та негайна загроза для суспільства, яку неможливо уникнути іншими способами. У таких випадках обмеження має бути чітко визначено й співмірним із загрозою. Зокрема, щоб виправдати таку дію слід довести, що існує реальна й негайна небезпека насильства, яке може бути спровоковане висловленими думками, бо свобода слова є однією з найважливіших демократичних цінностей, і її слід обмежувати лише в крайніх випадках.

Х. Кваліфікація дій

Згідно ст. 2, 11 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

Обов`язковими (універсальними) елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: 1) об`єкт кримінального правопорушення; 2) об`єктивна сторона кримінального правопорушення; 3) суб`єктивна сторона кримінального правопорушення; 4) суб`єкт кримінального правопорушення.

Об`єкт кримінального правопорушення - це те, на що завжди посягає кримінальне правопорушення і чому воно завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Об`єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об`єкту кримінального правопорушення.

Суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК, див. постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі №761/37225/20).

У підсумку Суд, враховуючи вказане у п. ІІ, ІХ вироку, кваліфікує дії ОСОБА_5 за: (1) ч. 2 ст. 110 КК України як публічні заклики до вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, поєднані з розпалюванням національної ворожнечі та у розповсюдженні матеріалів із такими закликами; (2) ч. 1 ст. 436-2 КК України - виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України; (3) ч. 3 ст. 436-2 КК України - виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, повторно.

ХІ. Покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому за вчинення кримінальних правопорушень, у котрих він визнається винуватим, Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує

(1) ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання;

(2) те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами;

(3) юридична відповідальність особи, за ч. 2 ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).

В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

В цій ситуації, обставин, що пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК, або ж обтяжують його, відповідно до ст. 67 КК, не встановлено.

Щодо питання щирого каяття, то слід зауважити, що воно полягає у визнанні у суді обставин регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК щодо подій кримінальних правопорушень у т.ч. час, місце, спосіб учинення.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанову ВС від 22 березня 2018 року в справі № 759/7784/15-к).

Цих обставин у провадженні не встановлено, а тому, навіть за умови пояснень обвинуваченого висловлених в останньому слові, не може йтися про його щире каяття.

Також, Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває; має місце проживання, стан здоров`я, спосіб життя (див. дані установочної частині цього рішення), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв`язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме: класифікацію за ст. 12 КК, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ст. 110, 436-2 КК у виді позбавлення волі та із його (покаранням) визначенням остаточно в порядку ст. 70 КК.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК, або ж застосування ст. 69-1 КК до обвинуваченого, Суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання, в цій ситуації, в ключі характеристик особи, характеру вчинюваних кримінальних правопорушень, Суд сприймає, як діяння, яке б указувало на не можливість досягнення мети регламентованої ст. 50, 65 КК України. Додатково, в розрізі обставин цієї справи, враховано і той фактор, що законодавство Украі?ни встановлює кримінальну відповідальність за публічні заклики до насильницькоі? зміни чи повалення конституціи?ного ладу, захоплення державноі? влади тощо. Відповідно, притягнення винних осіб до відповідальності є лише способом припинення і?х незаконноі? діяльності. Однак покарання винних саме собою не неи?тралізує результати і?х злочинноі? діяльності. Зокрема, шкідливии? контент у мережі Фейсбук є доступним для ознаи?омлення та поширення іншими громадянами і в цей час, обвинувачении? не видалив и?ого, так само і з книгою.

Тому Суд дійшов висновку, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Щодо конфіскації, то Суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі №686/11385/21 зазначено, що вирішуючи питання щодо доцільності призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд має виходити з наявності чи відсутності у діях винного корисливого мотиву. Під користю у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди. Тому, вирішуючи питання щодо доцільності призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд має виходити з наявності чи відсутності у діях винного корисливого мотиву.

Таким чином, в цій справі, передумов для застосування цього додаткового покарання не вбачається, позаяк відсутній у діях винного корисливий мотив за даними обвинувального акта та обвинувачення визнаного доведеним.

ХІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Запобіжний захід

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, враховуючи визнання його винуватим у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та призначення покарання у виді позбавлення волі в поєднані з даними про його особу, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Позаяк, ст. 374 КПК передбачає, що суд у резолютивній частині вироку має зазначити, крім іншого, «рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили».

Суд враховує, що різниця між пунктами а) та с) статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує, що ці пункти визначають різний правовий характер, різні підстави, різні вимоги до рішення про тримання під вартою.

Пункт а) вимагає лише законного вироку суду, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання. Пункт с) вимагає розумної підозри, наявності ризиків, якомога коротшого періоду перебування під вартою невинуватої особи. Крім того, для затримання за пунктом с) передбачаються спеціальні гарантії частини 3 статті 5 Конвенції. Також гарантії частини 4 статті 5 Конвенції мають дуже обмежене застосування до пункту а).

За правом багатьох країн затримання у очікуванні розгляду апеляції вважається попереднім триманням під вартою, і засуджена особа не починає відбувати своє покарання, поки вирок не набере чинності. Однак відмінності між підходами до процедури призначення покарання є відмінності за формою, а не за суттю, якщо розглядати наслідки для зацікавленої особи. Слід вважати, що стаття 5 §1 а), в якій не зазначається про припустимі форми правового механізму, за яким особа може законно триматися під вартою «після засудження», залишає державам-учасницям свободу вибору в цьому питанні (правова позиція, викладена у рішенні «Monnel and Morris v. the United Kingdom», заяви № 9562/81 та 9818/82, від 02 березня 1987 року, ІНФОРМАЦІЯ_59 ).

Обвинувачений вважається затриманим «після засудження компетентним судом» у значенні статті 5 § 1 a) після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню (правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ «Ruslan Yakovenko v. Ukraine», заява № 5425/11, від ІНФОРМАЦІЯ_106 , ІНФОРМАЦІЯ_60).

Термін «після засудження» не можна тлумачити так, ніби він стосується лише остаточного засудження. Не можна ігнорувати того, що винуватість особи, яка тримається під вартою під час апеляційн04 червня 2015 рокуового провадження, вже встановлена в ході судового розгляду, проведеного відповідно до вимог статті 6 (правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ «Wemhoff v. Germany», заява 2122/64, від ІНФОРМАЦІЯ_108 , ІНФОРМАЦІЯ_61).

Отже, незважаючи на те, що за законодавством України таке тримання під вартою термінологічно відрізняється від відбування покарання за вироком, що набрав законної сили, з погляду статті 5 Конв27 червня 1968 рокуе розглядатися як таке, що підпадає під пункт а) законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.

Відповідно (1) немає необхідності у будь-якому клопотанні при вирішення питання запобіжного заходу на цій стадії, оскільки Суд у цьому випадку діє у якості влади, що призначила покарання і забезпечує його виконання, а не вирішує спір між сторонами; (2) немає потреби аналізувати питання, необхідні для тримання під вартою до вироку: розумна підозра стає неактуальною, оскільки є вже висновок про винуватість, ризики не мають значення, оскільки відбувається де-факто відбування покарання, обґрунтованість вироку не потребує періодичного перегляду; (3) обмеження строку дії запобіжного заходу має на меті забезпечити можливість періодичного перегляду тримання під вартою до вироку, у разі винесення обвинувального вироку міркування, які зумовлюють необхідність періодичного перегляду, не мають значення, тому тримання під вартою на підставі вироку здійснюється для забезпечення його виконання, в той час, як ст. 197 КПК передбачає не строк тримання під вартою, а строк дії відповідної ухвали, після якого вона втрачає силу, а тому вирок діє протягом строку покарання, якщо не скасований. Обґрунтованість вироку не стосується законності тримання під вартою, навіть у разі його скасування, тримання під вартою на його підставі буде законною (у тому числі з погляду статті 5 Конвенції).

Строк відбуття покарання обвинуваченому слід обчислювати з 05 червня 2024 року.

Процесуальні витрати

Відповідно до ст. 118 КПК України витрати пов`язані з залученням експерта є процесуальними витратами.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У кримінальному провадженні документально підтверджені витрати на залучення експертів становлять 90 553,2 грн, які включають в себе вартість складання експертами висновків вказаних у вироку.

Отже, позаяк, у порядку ст. 124 КПК України, щодо обвинуваченого ухвалюється обвинувальний вирок, з нього слід стягнути їх розмір.

Арешт майна

Ухвалою слідчого судді Шевчекнівського районного суду міста Києва від 12 червня 2024 року у справі № 761/21379/24, накладено арешт на майно, яке перебуває у фактичному володінні та користуванні громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котре виявлене та вилучене в ході проведення обшуку за адресою фактичного місця проживання підозрюваного, а саме: АДРЕСА_1 : книга «ІНФОРМАЦІЯ_2», 2018 року, ISBN НОМЕР_1 , автором якої є ОСОБА_5 ; книга «ІНФОРМАЦІЯ_20», 2019 року, ISBN НОМЕР_6 , автором якої є ОСОБА_5 ; книга «ІНФОРМАЦІЯ_19», 2019 року, ISBN НОМЕР_7 , автором якої є ОСОБА_5 ; книга «Партия ОСОБА_36 История «Единой росии»», 2008 року, автором якої є ОСОБА_13 ; павербанк синього кольору (2 шт.), із металевою рухомою частиною, на якій зображено напис «уповноваженый по правах человека в российской федерации»; платіжна карта зеленого кольору № НОМЕР_8 , дійсна до 09.2019, momentumR, платіжної системи Master Card, CVC 666; медаль жовтого кольору із написом «Либерально-демократическая партия 30 лет ЛДБПР»; медаль жовтого кольору із написом «Свобода патриотизм закон 2019 ЛДПР»; павербанк білого кольору із написом «Яндекс»; флеш носій чорного кольору із металевою рухомою частиною із написом «RimonimHotelsandResorts» 8 Gb; флеш носій сірого кольору із ковпачком, з написом «CanyonKarkas», 16 Gb; флеш носій чорного кольору із написом «Рустория», 8 Gb; флеш носій сірого кольору з чорним ланцюжком із написом «Корпорация Галактика», 4 Gb; флеш носій чорного кольору «Prestigio», 1 Gb; флеш носій сірого кольору із написом «Bionichillinnovationtechnopark»; флеш носій чорного кольору із металевою рухомою частиною з ланцюжком червоного кольору з написом «InsendthebusinessschoolfortheWorld»; флеш носій червоного кольору із написом «МТС»; флеш носій світло-коричневого кольору з написом «NovotelMoscowsheremetyevoairport» 2 Gb; флеш носій червоного кольору з чорним ковпачком із написом «Bigboard»; флеш носій білого кольору із написом «ТВ3 www.tv3.ru»; флеш носій сірого кольору з написом «Kasperskyled» 8 Gb; флеш носій білого кольору з написом «Всемирный конгрес предпринимателей москва идеей найди свою формулу успеха»; флеш носій синього кольору з металевою рухомою частиною з написом «Уполномоченый по правам человека в росийской федерации»; флеш носій синього кольору з металевою рухомою частиною з написом «Уполномоченый по правам человека в росийской федерации»; жорсткий диск жовтого кольору із написом «Mypassport»; жорсткий диск чорного кольору з написом «Transcend» 750 Gb; пропуск №163507 дійсний до 01.02.2020; пропуск №154124 дійсний до 12.12.2019; страхове свідоцтво пенсійного страхування рф на ім`я ОСОБА_5 №180-756-48697 від 04.12.2014; посвідчення преси на ім`я ОСОБА_5 МПП «Лагуна-1» дійсне до 31.12.2009 №47; посвідчення від «профагенства інформ Федерації профспілок України» на ім`я ОСОБА_5 від 08.08.2003 №35; посвідчення інформаційного агенства « Luwe » на ім`я ОСОБА_5 дійсне до 31.12.2003; паспорт громадянина російської федерації на ім`я ОСОБА_5 , від 26.03.2013, код підрозділу, що видав 770-084, №4513029166; паспорт громадянина російської федерації на ім`я ОСОБА_5 , від 09.11.2012, 51 №5404564, орган, що видав: П-во росии, Украине; ноутбук марки «Samsung», сірого кольору, model: NP-R50CV02/SER, S/N: 899D93EYA00053P; ноутбук марки «Samsung», сірого кольору, model: NP-R50K002/SER, S/N: 045G93CL300069F; зарядний пристрій для ноутбуків (адаптер), чорного кольору, model: AP04214-UY; мобільний телефон марки «OUKITEL», IMEI: НОМЕР_9 , IMEI2: НОМЕР_10 , із встановленою сім-картою мобільного оператора «lifecell», мобільний номер НОМЕР_11 , чорного кольору; ноутбук марки «Samsung», в корпусі чорного кольору, model: NP-R528-DA06UA, S/N: НОМЕР_12 ; мобільний телефон марки «OUKITEL», model: НОМЕР_13 , IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ; зарядний пристрій для ноутбуків, в корпусі чорного кольору, code: BA44-00238A, model: НОМЕР_14 .

Ухвалою слідчого судді Шевчекнівського районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року у справі № 761/21844/24 накладено арешт на 1/3 частину об`єкту житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 .

Вказані арешти вжиті, у порядку ст. 170 КПК, з метою забезпечення можливої конфіскації.

Водночас, виходячи з положень ч. 4 ст. 174 КПК, наявні підстави для скасування цього арешту, оскільки додаткове покарання у виді конфіскації не визначається.

На підставі викладеного та керуючись статтями 368-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1, ч. 3 ст. 436-2 (епізоди щодо «заперечення» та супутні) Кримінального кодексу України та виправдати, у зв`язку із недоведеністю, що в його діяннях є склад цих кримінальних правопорушень.

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 436-2 (епізод щодо «виправдання»), ч. 3 ст. 436-2 (епізод щодо «виправдання») Кримінального кодексу України та призначити покарання:

за ч. 2 ст. 110 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

за ч. 1 ст. 436-2 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

за ч. 3 ст. 436-2 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту затримання, а саме з 05 червня 2024 року.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи у сумі 90 553,2 гривень.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевчекнівського районного суду міста Києва від 12 червня 2024 року у справі № 761/21379/24, на майно, яке перебуває у фактичному володінні та користуванні громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котре виявлене та вилучене в ході проведення обшуку за адресою фактичного місця проживання підозрюваного, а саме: АДРЕСА_1 : книга «ІНФОРМАЦІЯ_2», 2018 року, ISBN НОМЕР_1 , автором якої є ОСОБА_5 ; книга «ІНФОРМАЦІЯ_20», 2019 року, ISBN НОМЕР_6 , автором якої є ОСОБА_5 ; книга «ІНФОРМАЦІЯ_19», 2019 року, ISBN НОМЕР_7 , автором якої є ОСОБА_5 ; книга «Партия ОСОБА_36 История «Единой росии»», 2008 року, автором якої є ОСОБА_13 ; павербанк синього кольору (2 шт.), із металевою рухомою частиною, на якій зображено напис «уповноваженый по правах человека в российской федерации»; платіжна карта зеленого кольору № НОМЕР_8 , дійсна до 09.2019, momentumR, платіжної системи Master Card, CVC 666; медаль жовтого кольору із написом «Либерально-демократическая партия 30 лет ЛДБПР»; медаль жовтого кольору із написом «Свобода патриотизм закон 2019 ЛДПР»; павербанк білого кольору із написом «Яндекс»; флеш носій чорного кольору із металевою рухомою частиною із написом «RimonimHotelsandResorts» 8 Gb; флеш носій сірого кольору із ковпачком, з написом «CanyonKarkas», 16 Gb; флеш носій чорного кольору із написом «Рустория», 8 Gb; флеш носій сірого кольору з чорним ланцюжком із написом «Корпорация Галактика», 4 Gb; флеш носій чорного кольору «Prestigio», 1 Gb; флеш носій сірого кольору із написом «Bionichillinnovationtechnopark»; флеш носій чорного кольору із металевою рухомою частиною з ланцюжком червоного кольору з написом «InsendthebusinessschoolfortheWorld»; флеш носій червоного кольору із написом «МТС»; флеш носій світло-коричневого кольору з написом «NovotelMoscowsheremetyevoairport» 2 Gb; флеш носій червоного кольору з чорним ковпачком із написом «Bigboard»; флеш носій білого кольору із написом «ТВ3 www.tv3.ru»; флеш носій сірого кольору з написом «Kasperskyled» 8 Gb; флеш носій білого кольору з написом «Всемирный конгрес предпринимателей москва идеей найди свою формулу успеха»; флеш носій синього кольору з металевою рухомою частиною з написом «Уполномоченый по правам человека в росийской федерации»; флеш носій синього кольору з металевою рухомою частиною з написом «Уполномоченый по правам человека в росийской федерации»; жорсткий диск жовтого кольору із написом «Mypassport»; жорсткий диск чорного кольору з написом «Transcend» 750 Gb; пропуск №163507 дійсний до 01.02.2020; пропуск №154124 дійсний до 12.12.2019; страхове свідоцтво пенсійного страхування рф на ім`я ОСОБА_5 №180-756-48697 від 04.12.2014; посвідчення преси на ім`я ОСОБА_5 МПП «Лагуна-1» дійсне до 31.12.2009 №47; посвідчення від «профагенства інформ Федерації профспілок України» на ім`я ОСОБА_5 від 08.08.2003 №35; посвідчення інформаційного агенства « Luwe » на ім`я ОСОБА_5 дійсне до 31.12.2003; паспорт громадянина російської федерації на ім`я ОСОБА_5 , від 26.03.2013, код підрозділу, що видав 770-084, №4513029166; паспорт громадянина російської федерації на ім`я ОСОБА_5 , від 09.11.2012, 51 №5404564, орган, що видав: П-во росии, Украине; ноутбук марки «Samsung», сірого кольору, model: NP-R50CV02/SER, S/N: 899D93EYA00053P; ноутбук марки «Samsung», сірого кольору, model: NP-R50K002/SER, S/N: 045G93CL300069F; зарядний пристрій для ноутбуків (адаптер), чорного кольору, model: AP04214-UY; мобільний телефон марки «OUKITEL», IMEI: НОМЕР_9 , IMEI2: НОМЕР_10 , із встановленою сім-картою мобільного оператора «lifecell», мобільний номер НОМЕР_11 , чорного кольору; ноутбук марки «Samsung», в корпусі чорного кольору, model: NP-R528-DA06UA, S/N: НОМЕР_12 ; мобільний телефон марки «OUKITEL», model: НОМЕР_13 , IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ; зарядний пристрій для ноутбуків, в корпусі чорного кольору, code: BA44-00238A, model: НОМЕР_14 , скасувати, а це, майно, як таке, що, згідно постанови слідчого 1 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_69 від 05 червня 2024 року, визнане речовими доказами у кримінальному провадженні, повернути ОСОБА_5 .

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевчекнівського районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року у справі № 761/21844/24, на 1/3 частину об`єкту житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 , скасувати.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С у д д я ОСОБА_1