Вирок № 122959979, 12.11.2024, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1555/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024186110000097 від 08.08.2024 року та за №120241811100002636 від 13 липня 2024 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , непрацюючого, раніше не судимого, громадянина України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , у порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 з подальшими змінами та доповненнями, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Наказу МОЗ України від 01.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» із подальшими змінами та доповненнями, в середині липня 2024 року, більш точного часу не встановлено перебуваючи на сміттєзвалищі неподалік м. Дубровиця Сарненського району Рівненської області побачив дикорослі кущі рослини роду конопель, один з яких він зірвав та у подальшому приніс додому за місцем проживання, таким чином, незаконно умисно придбав та надалі зберігав для особистого вживання без мети збуту наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс.

08 серпня 2024 року ОСОБА_4 помістив подрібнену суху речовину у два полімерні пакети, які поклав у кишеню штанів та зберігав для особистого вживання без мети збуту. В цей же день приблизно о 14 год. на блок посту поблизу с. Сварицевичі Сарненського району Рівненської області працівниками поліції у маршрутному таксі сполученням Зарічне-Дубровиця- Рівне під час перевірки документів у ОСОБА_4 та наявності у нього заборонених предметів, речовин чи наркотичних засобів, останній видав два полімерні пакети з вмістом подрібненої речовини рослинного походження зеленого кольору, яка згідно висновку експерта Рівненського НДЕКЦ МВС від 16.08.2024 року №СЕ-19/118-24/9499-НЗПРАП, є наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, загальною масою (в перерахунку на висушену речовину) 5,465 г.

Крім того, ОСОБА_4 , 08 липня 2024 року близько 16:50 год., перебуваючи в своєму житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з корисливих мотивів, скориставшись тим, що ОСОБА_5 залишив свій мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_1 без нагляду на столі в будинку та вийшов на подвір`я, взяв його мобільний телефон, та діючи умисно, з метою незаконного втручання в роботу автоматизованих систем, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, без дозволу власника несанкціоновано втрутився в автоматизовану систему Інтернет-Банк «Приват- 24», отримав доступ до персональних даних ОСОБА_5 , наявних в АТ КБ «Приватбанк», а саме до банківського рахунку НОМЕР_2 та здійснив з нього переказ грошових коштів на свій банківський рахунок НОМЕР_3 в сумі 472,36 грн.

Також ОСОБА_4 , 10 липня 2024 року близько 19:21 год., перебуваючи в своєму житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з корисливих мотивів, взяв мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_1 , належний ОСОБА_5 , під приводом зателефонувати до знайомої, після чого діючи умисно, повторно, з метою незаконного втручання в роботу автоматизованих систем, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, без дозволу власника несанкціоновано втрутився в автоматизовану систему Інтернет-Банк «Приват-24», отримав доступ до персональних даних ОСОБА_5 , наявних в АТ КБ «Приватбанк», а саме до банківського рахунку НОМЕР_2 та здійснив з нього переказ грошових коштів на свій банківський рахунок НОМЕР_4 в сумі 402,01 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії, об`єднані єдиним умислом, ОСОБА_4 , 12 липня 2024 року близько 14:50 год., перебуваючи в своєму житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з корисливих мотивів, скориставшись тим, що ОСОБА_5 заснув, взяв його мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_1 , після чого, діючи умисно, повторно, з метою незаконного втручання в роботу автоматизованих систем, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, без дозволу власника несанкціоновано втрутився в автоматизовану систему Інтернет-Банк «Приват-24», отримав доступ до персональних даних ОСОБА_5 , наявних в АТ КБ «Приватбанк», а саме до банківського рахунку НОМЕР_5 та здійснив з нього переказ грошових коштів на свій банківський рахунок НОМЕР_6 в сумі 552,76 грн.

Також, 08 липня 2024 року ОСОБА_4 , перебуваючи в своєму житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з корисливих мотивів, за допомогою додатку «Приват 24», який встановлений на мобільному телефоні марки «ZTE Blade F31» з абонентським номером НОМЕР_1 , належному ОСОБА_5 , без дозволу останнього, незаконно використовуючи електронні документи з персональними даними потерпілого, о 17 год. оформив один електронний запит на переказ грошових коштів з банківського рахунку АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_5 на власний банківській рахунок АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_6 на суму 472,36 гривень. Таким чином, ОСОБА_4 шляхом підробки відомостей (документів на переказ) від імені потерпілого ОСОБА_5 , незаконно втрутився та підробив інформацію автоматизованої системи, після чого незаконно заволодів його грошовими коштами на суму 472,36 грн.

Після того, 10 липня 2024 року ОСОБА_4 , перебуваючи в своєму житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , діючи повторно, з корисливих мотивів, за допомогою додатку «Приват 24», який встановлений на мобільному телефоні марки ««ZTE Blade F31» з абонентським номером НОМЕР_1 , належному ОСОБА_5 , без дозволу останнього, незаконно використовуючи електронні документи з персональними даними потерпілого, о 19:21 год. оформив один електронний запит на переказ грошових коштів з банківського рахунку АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_5 на власний банківській рахунок АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_6 на суму 402,01 гривень. Таким чином, ОСОБА_4 шляхом підробки відомостей (документів на переказ) від імені потерпілого ОСОБА_5 , незаконно втрутився та підробив інформацію автоматизованої системи, після чого незаконно заволодів його грошовими коштами на суму 402,01 гривень.

Окрім того, 12 липня 2024 року ОСОБА_4 , перебуваючи в своєму житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , діючи повторно, з корисливих мотивів, за допомогою додатку «Приват 24», який встановлений на мобільному телефоні марки «ZTE Blade F31» з абонентським номером НОМЕР_1 , належному ОСОБА_5 , без дозволу останнього, незаконно використовуючи електронні документи з персональними даними потерпілого, о 14:50 год. оформив один електронний запит на переказ грошових коштів з банківського рахунку АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_5 на власний банківській рахунок АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_6 на суму 552,76 гривень. Таким чином, ОСОБА_4 шляхом підробки відомостей (документів на переказ) від імені потерпілого ОСОБА_5 , незаконно втрутився та підробив інформацію автоматизованої системи, після чого незаконно заволодів його грошовими коштами на суму 552,76 грн.

Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєні вищевказаних кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив обставини, викладені в обвинувальних актах. Додатково пояснив, що шкодує про вчинене, зробив для себе належні висновки та обіцяв, що більше такого не повториться. При обранні міри покарання просив суворо не карати.

У судове засідання потерпілий ОСОБА_5 не з`явився, проте подав заяву про розгляд кримінального провадження без його участі у зв`язку з тим, що перебуває на військовій службі. При цьому зазначив, що покази надані під час досудового розслідування є достовірними і він їх залишає без змін. Також вказав, що претензій до обвинуваченого він не має, визначення міри покарання покладає на розсуд суду.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200 КК України та та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік по ч. 1 ст. 309 КК України, 1 рік обмеження волі по ч. 1 ст. 361 КК України та 2 роки обмеження волі по ч. 2 ст. 361 КК України, з призначенням остаточного покарання по даних статтях на підставі ст. 70 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном на 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України та по ч. 1 ст. 200 КК України призначити покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та по ч. 2 ст. 200 КК України призначити покарання у виді штрафу у розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з призначенням остаточного покарання по даних статтях на підставі ст. 70 КК України у виді штрафу у розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який виконувати самостійно.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним, тому, за згодою сторін, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження доказів по справі, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються, учасникам судового провадження було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Таким чином, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу ОСОБА_4 .

Судом зроблено висновок про те, що вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведено повністю, а тому кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, за ч. 1 ст. 361 КК України як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, за ч. 2 ст. 361 КК України, як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем вчинене повторно, за ч. 1 ст. 200 КК України, як підробка документів на переказ та за ч. 2 ст. 200 КК України як підробка документів на переказ, вчинена повторно, є правильною.

Відповідно до ст. 65 КК України та п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (з наступними змінами) (далі - постанова №7), призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 309, ч. 1ст. 361, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200 КК України, згідно ст. 12 КК України класифікуються, як кримінальні проступки та передбачене ч. 2 ст. 361 КК України, як нетяжкий злочин.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує наступні обставини.

Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує те, що він раніше не судимий (а.п.19, а.п.72), на "Д" обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває (а.п.20, а.п.74), за місцем проживання характеризується позитивно (а.п.18, а.п.70).

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , що передбачені ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України щодо обвинуваченого, не встановлено.

У п. 2 постанови №7 зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

У п. 4 вказаної постанови №7, Верховний Суд України зазначив, що виходячи з того, що встановлення пом`якшувальних та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Разом з тим, наведений у ч. 1 ст. 67 КК України перелік обставин, що обтяжують покарання, є вичерпним, тому суд не вправі посилатись у вироку як на обтяжуючі і враховувати при призначенні покарання інші обставини, не передбачені цією статтею (п. 6 постанови №7).

Відповідно до п. 1 постанови №7, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Вказані роз`яснення узгоджуються і з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У п. 113 рішення ЄСПЛ в справі "Коваль проти України" від 19 жовтня 2006 року суд наголосив, що "основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь - якого кримінального обвинувачення".

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Тому, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети: кари, виправлення винної особи і запобігання вчиненню винним нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи "Бакланов проти росії" від 09 червня 2005 року, "Фрізен проти росії" від 24 березня 2005 року, "Ісмайлова проти росії" від 29 листопада 2007 року).

Тобто, суд має призначити покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання з урахуванням справедливості відносно конкретної особи, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 50 КК України).

Таким чином, визначаючи міру і вид покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує наявність обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, його поведінку до і після вчинення кримінальних правопорушень, а також те, що він повністю визнавши свою вину, щиро розкаявся, надав показання, як в ході досудового розслідування, так і в судовому засіданні щодо обставин вчинених ним кримінальних правопорушень, що свідчить про його небайдужість до наслідків, що настали, тому вважає доцільним призначити обвинуваченому покарання в межах санкцій статтей інкримінованих за вказані кримінальні правопорушення, з урахуванням ст. 70 КК України, у виді обмеження волі та штрафу, який виконувати самостійно, оскільки такі покарання є необхідними і достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Крім того, таке покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та відповідатиме особі ОСОБА_4 .

Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Питання про речові докази та питання витрат на залучення експерта суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 368, 370, 371, 373, 374, 394, 395КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200 КК України, призначивши покарання:

за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

ч. 1 ст. 361 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

ч. 2 ст. 361 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

ч. 1 ст. 200 КК України у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн. (п`ятдесят одна тисяча гривень);

ч. 2 ст. 200 КК України у виді штрафу в розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 грн. (вісімдесят п`ять тисяч гривень);

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 грн. (вісімдесят п`ять тисяч гривень)

(Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів - ГУК у Рівн.обл./Дубров.міс.тг/24060300; код ЄДРПОУ - 38012494; Банк одержувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA208999980313010115000017511; код класифікації доходів бюджету: 24060300)

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 а звільнити від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 а обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_4 у обчислювати з моменту проголошення вироку.

Згідно ч. 3 ст. 72 КК України, призначене ОСОБА_4 у покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Речові докази:

- наркотичний засіб - канабіс, вагою 5,465 г. упакований в сейф-пакет МВС Експертна служба №2599083, який зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області - знищити;

- банківську картку АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_7 , яка повернута власнику ОСОБА_4 - повернути власнику ОСОБА_4 ;

- оптичний диск CD-R з інформацією АТ КБ "Приватбанк", який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави документально підтверджені витрати на проведення судової експертизи у розмірі 3029,12 грн. (три тисячі двадцять дев`ять гривень 12 копійок) (висновок експерта №СЕ-19/118-24/9499-НЗПРАП від 16.08.2024).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_1