Ухвала суду № 122934260, 08.10.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8963/24-к

У Х В А Л А

08 жовтня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

представника власника майна ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 317 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України, перебуває в провадженні суду на стадії судового розгляду.

Представником власника майна ОСОБА_11 - адвокатом ОСОБА_10 заявлено клопотання про повернення тимчасово вилученого майна, зокрема, ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Представник клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначив, що ухвалою суду вже було повернуто власнику зазначений автомобіль, але ключі та свідоцтво про реєстрацію слідчий та прокурор йому не повернули, посилаючись, що в ухвалі суду відсутні посилання про повернення зазначених речей, а тому вони поверненню не підлягають.

Інші учасники не заперечували проти задоволення клопотання про повернення тимчасово вилученого майна.

Щодо заявленого клопотання про повернення тимчасово вилученого майна, суд виходить з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 02.03.2023 слідчим ГСУ СБ України ОСОБА_12 у межах кримінального провадження № 22022000000000583 від 27.10.2022 було затримано ОСОБА_7 та проведено обшук в автомобілі марки "TOYOTA LAND CRUISER 200", 2019 року випуску, шасі (VIN) № НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_11

02.03.2023 зазначений транспортний засіб, ключі та свідоцтво про реєстрацію визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22022000000000583.

06.03.2023 ухвалою Шевченківського районного м. Києва було надано дозвіл проведення обшуку від 02.03.2023.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів клопотання, орган досудового розслідування з клопотанням про арешт транспортного засобу чи його ключів та свідоцтва про реєстрацію, які було вилучено в межах кримінального провадження № 22022000000000583 від 27.10.2022, до Шевченківського районного суду м. Києва не звертався.

Таким чином, зазначене майно, у відповідності положень ст. 169 КПК України, має статус тимчасово вилученого майна.

Окрім цього, судовим розглядом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.05.2024 було задоволено клопотання представником власника майна ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_10 про повернення тимчасово вилученого майна, а саме транспортного засобу та зобов`язано уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора та Служби безпеки України вчинити дії по поверненню тимчасово вилученого майна.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Так, згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Крім того, суд при вирішенні клопотання враховує приписи ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

За таких обставин суд, враховуючи відсутність підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ОСОБА_11 належним йому майном, враховуючи, що транспортний засіб вже було повернуто власнику, та ту обставину, що прокурор фактично не заперечував проти задоволення клопотання, вважає, що клопотання про повернення тимчасово вилученого майна, зокрема, ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, підлягає задоволенню.

Також від адвоката ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_14 , надійшло клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського суду м. Києва № 761/10348/24 від 21.03.2024.

Представник ОСОБА_5 клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначив, що ОСОБА_14 не має жодного процесуального статусу у провадженні, а майно не має статусу речового доказу.

У судовому засіданні прокурор зазначив, що вказане питання не є компетенцією головуючого судді, а підлягає розгляду слідчим суддею, оскільки арешт було накладено в межах кримінального провадження № 22024000000000039 від 17.01.2024, у якому наразі триває досудове розслідування.

Суд, вивчивши матеріали скарги та заслухавши думку учасників судового розгляду, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 174 КПК України, У відповідності до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляду клопотання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Разом з тим,судовим розглядом встановлено, що арешт на майно ОСОБА_14 було накладено в межах кримінального провадження № 22024000000000039 від 17.01.2024.

Окрім цього, встановлено, що наразі Головним слідчим управлінням Служби Безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000039 від 17.01.2024.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_13 , оскільки вирішення зазначеного питання належить до компетенції слідчого судді.

Також від адвоката ОСОБА_15 , який діє в інтересах ОСОБА_16 , надійшло клопотання про повернення майна.

В обгрунтування клопотання представник зазначає, що зазначене майно було вилучене під час обшуку 11.08.2023 за місцем проживання ОСОБА_9 та належить його дружині ОСОБА_16 . Окрім цього представник зазначає, що арешт на майно, вилучене під час обшуку, не накладався.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив відмовити, зазначив, що арешт на зазначене майно було накладено та наразі воно знаходиться на експертизі.

Щодо заявленого клопотання про повернення тимчасово вилученого майна, суд виходить з наступного.

Так, згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва № 761/29063/23 (провадження № 1-кс/761/18959/2023) від 18.08.2023 було накладено арешт на майна, вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 .

Окрім цього, постановою слідчого від 15.08.2023 щодо зазначеного майна було призначено судову комп`ютерно-технічну експертизу та направлено до Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України для її проведення.

Таким чином, майно, яке зазначено у клопотанні представника, відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України, не має статусу тимчасово вилученого майна.

Враховуючи викладене, суд вважає відсутні підстави для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_15 , оскільки на майно накладено арешт, тобто воно не має статусу тимчасово вилученого та наразі перебуває на експертному дослідженні, відтак у задоволенні клопотання слід відмовити.

Окрім цього, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_17 звернувся з клопотанням про арешт майна, а саме мобільного телефону, який належить ОСОБА_8 .

В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що мобільний телефон належить обвинуваченому та може підлягати конфіскації як виду покарання.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що ухвалою суду від 29.07.2024 було задоволено клопотання про повернення зазначеного майна, просив відмовити.

Інші учасники судового розгляду підтримали захисника.

Щодо заявленого клопотання про арешт майна суд виходить з наступного.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна.

За приписами ст. 131, 132 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості такого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На підставі ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Так, посилання прокурора про необхідність арешту майна з метою попередження небажаного відчуження вказаного майна суд вважає недоведеними, оскільки прокурором не наведено ризиків такого відчуження чи будь-яких ризиків знищення майна, як і не доведено необхідності накладення арешту на майно.

Крім того, прокурором не зазначено, які конкретно відомості містить зазначений мобільний телефон, які можуть бути доказом у провадженні.

Окрім того, суд бере до уваги ту обставину, що зазначений телефон було вилучено під час обшуку 02.03.2023 слідчими ГСУ СБ України у межах кримінального провадження № 22022000000000583 за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 та визнано речовим доказом.

Також, суд враховує, що відповідно до протоколу огляду від 20.06.2023 зазначений телефон оглянуто.

Посилання захисника про відсутність на вказаному електронному носії інформації будь-яких даних, що мають значення для слідства, прокурором не спростовувались.

За таких обставин суд вважає, що всі необхідні слідчі дії з вказаним майном проведено, а не накладення нього арешту не перешкодить подальшому розгляду кримінального провадження в суді, зокрема, враховуючи, що провадження перебуває на стадії судового розгляду.

Зазначені обставини в їх сукупності свідчать про наявність підставдля відмови у задоволенні клопотання з метою забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, а також у зв`язку із відсутністю обгрунтованих підстав для застосування такого заходу забезпечення, а відтак суд вважає, що клопотання прокурора про арешт майназадоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 170-172, 174, 309, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_11 , про повернення тимчасово вилученого майна - задовольнити.

Повернути ОСОБА_11 або його представнику вилучені в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000583 ключі і свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER 200, 2019 року випуску, шасі (VIN) № НОМЕР_1 , зобов`язавши уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора та Служби безпеки України вчинити дії по поверненню тимчасово вилученого майна.

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_14 , про скасування арешту майна - відмовити.

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_15 , який діє в інтересах ОСОБА_16 , про повернення майна - відмовити.

У задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_17 про арешт майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1