Рішення № 12293228, 19.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.10                                                                                           Справа№ 33/43 (10)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Перком-Інвест»(м. Львів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант» (с. Наварія)

про :стягнення 157089 (сто п'ятдесят сім тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 36 коп. (з яких: 147294,69 грн. –основний борг; 8386,47 грн. –пеня; 1408,20 грн. –3 % річних).

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:Базарник Р. С. –представник (довіреність б/н від 11.09.2010 р.)

Відповідача:Айкашева М. А. –представник (довіреність б/н від 19.10.2010 р.) Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні 30.09.2010 р., звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 10.09.2010 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 557 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Перком-Інвест»(м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант»(с. Наварія) про стягнення 157089 (сто п'ятдесят сім тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 36 коп. (з яких: 147294,69 грн. –основний борг; 8386,47 грн. –пеня; 1408,20 грн. –3 % річних).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.09.2010 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.09.2010 р. В судовому засіданні 30.09.2010 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 19.10.2010 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 13.09.2010 р. та про відкладення розгляду справи від 30.09.2010 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 30.09.2010 р. представник позивача подав до суду частину витребуваних документів.

В судовому засіданні 19.10.2010 р. представник позивача подав до суду витяг з ЄДРЮОФОП про включення відповідача до ЄДР.

Представник позивача позов підтримав частково, просив суд задоволити позовні вимоги в частині стягнення 140089 (сто сорок тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 36 коп. (з яких: 130294,69 грн. –основний борг; 8386,47 грн. –пеня; 1408,20 грн. –3 % річних) з підстав наведених у заяві та поясненнях, а провадження у справі в частині стягнення 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу –припинити у зв’язку з відсутністю предмету спору в цій частині, оскільки відповідачем частково сплачено суму основного боргу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. після порушення провадження у справі.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 13.09.2010 р. та про відкладення розгляду справи від 30.09.2010 р. виконав частково, відзив на позов представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

29.09.2010 р. до суду за вх. № 18524 від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

18.10.2010 р. до суду за вх. 3 20062 від відповідача поступив відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 19.10.2010 р. представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про розстрочення виконання рішення на шість місяців, у зв’язку із важким фінансовим становищем товариства. Представник позивача проти вказаного клопотання представника відповідача не заперечив.

Представник відповідача позовні вимоги визнав, просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, у зв’язку з відсутністю предмету спору в цій частині, оскільки відповідачем частково сплачено суму основного боргу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. після порушення провадження у справі, в частині стягнення 140089 (сто сорок тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 36 коп. (з яких: 130294,69 грн. –основний борг; 8386,47 грн. –пеня; 1408,20 грн. –3 % річних) –задоволити та розстрочити виконання рішення в цій частині на шість місяців з виплатою заборгованості рівними частинами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01 червня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант»(відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перком-Інвест»(позивач) було укладено договір суборенди № 01/06/09-11 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно п. 1.1. договору суборенди № 01/06/09-11 від 01.06.2009 р. (далі-Договір), у цьому Договорі сторони погодили умови, на яких орендодавець (позивач) зобов’язується передати, а суборендар (відповідач) прийняти в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Сахарова, 43, загальною площею 476,8 кв. м.

На виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове користування приміщення, площею 476,8 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Сахарова, 43, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.06.2009 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 2.2.1. Договору, строк оренди –з моменту прийняття об’єкта оренди суборендарем за актом приймання-передачі до 31 липня 2009 року.

27 липня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору суборенди № 01/06/09-11 від 01.06.2009 р., якою пролонговано дію Договору до 31 жовтня 2009 року (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

07 жовтня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до договору суборенди № 01/06/09-11 від 01.06.2009 р., якою пролонговано дію Договору до 30 листопада 2009 року (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

16 листопада 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 4 до договору суборенди № 01/06/09-11 від 01.06.2009 р., якою пролонговано дію Договору до 15 грудня 2009 року (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно п. 3.1. Договору, основна орендна плата та плата за загальні експлуатаційні витрати, компенсації за спожиті суборендарем комунальні послуги нараховуються за весь фактичний строк оренди, який розпочинається з моменту підписання акту приймання-передачі та закінчується датою повернення об’єкта оренди орендодавцю.

Відповідно до п. 3.4. Договору, основна орендна плата та плата за загальні експлуатаційні витрати сплачується суборендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця до 15 (п’ятнадцятого) числа поточного місяця, за попередній місяць.

15 грудня 2009 року між сторонами був укладений акт приймання-передачі (повернення) майна (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), згідно якого позивач прийняв, а відповідач повернув з тимчасового користування нежитлове приміщення, загальною площею 476,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сахарова, 43.

Порушуючи умови Договору, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.

Відповідач звернувся до позивача з листом-проханням про реструктуризацію боргу, в наслідок чого 18.05.2010 р. між сторонами було укладено угоду про реструктуризацію боргу № 13 (далі-Угода) та підписано графік платежів(оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно п. 4.3. Угоди, угода набуває чинності з моменту її та діє до повного погашення заборгованості.

Відповідно до п. 4.4. Угоди, у випадку прострочення сплати чергового платежу Угода втрачає чинність, а решта заборгованості (заборгованість, яка була реструктуризована, але ще не виплачена), стає простроченою і підлягає стягненню разом із сумою нарахованої пені в порядку, передбаченому законодавством. Пеня нараховується на несплачену суму позики у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України станом на день прострочення.

Як вбачається з графіку платежів, укладеного до угоди про реструктуризацію боргу № 13 від 18.05.2010 р., відповідач зобов’язувався сплатити позивачу 47294 грн. 69 коп. до 30.06.2010 р., 50000 грн. 00 коп. до 31.07.2010 р. та 50000 грн. 00 коп. до 31.08.2010 р., усього підлягало до сплати 147294 грн. 69 коп. до 01.09.2010 р.

В порушення умов договору суборенди № 01/06/09-11 від 01.06.2009 р., угоди про реструктуризацію боргу № 13 від 18.05.2010 р. та графіку платежів, відповідач не здійснив оплату боргу, тому на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем по платі за орендоване приміщення, відповідно до договору суборенди № 01/06/09-11 від 01.06.2009 р. становила 147294,69 грн.

За неналежне виконання відповідачем зобов’язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та Договору, нараховано: 8386,47 грн. –пені та 1408,20 грн. –3 % річних.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідач частково сплатив суму основного боргу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Станом на день розгляду справи, відповідач доказів сплати решти суми основного боргу в розмірі 130294,69 грн., пені в сумі 8386,47 грн. та 3 % річних в сумі 1408,20 грн. не надав, позовні вимоги в цій частині визнав, просив суд розстрочити виконання рішення на шість місяців з виплатою заборгованості рівними частинами.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач доказів сплати решти суми основного боргу в розмірі 130294,69 грн., пені в сумі 8386,47 грн. та 3 % річних в сумі 1408,20 грн. не надав, позовні вимоги в цій частині визнав, звернувся до суду з усним клопотанням про розстрочку виконання рішення на шість місяців.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач визнав суму боргу у розмірі 140089 (сто сорок тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 36 коп., доказів погашення заборгованості в цій частині не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перком-Інвест»(м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант»(с. Наварія) про стягнення 157089 (сто п'ятдесят сім тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 36 коп. (з яких: 147294,69 грн. –основний борг; 8386,47 грн. –пеня; 1408,20 грн. –3 % річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 140089 (сто сорок тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 36 коп. (з яких: 130294,69 грн. –основний борг; 8386,47 грн. –пеня; 1408,20 грн. –3 % річних).

Відповідач частково сплатив суму основного боргу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., що також підтверджено представником позивача в судовому засіданні 19.10.2010 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що провадження у справі в частині стягнення 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. –основного боргу слід припинити, у зв’язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розглянувши клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення на шість місяців із сплатою заборгованості в сумі 140089 (сто сорок тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 36 коп. (з яких: 130294,69 грн. –основний борг; 8386,47 грн. –пеня; 1408,20 грн. –3 % річних) рівними частинами, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, суд вважає, що відповідачу слід надати розстрочку виконання рішення на шість місяців. Представники позивача та відповідача, присутні в судовому засіданні 19.10.2010 р., щодо розстрочки виконання рішення на шість місяців не заперечили.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 257 від 09.09.2010 р. позивачем сплачено в сумі 1570 (одна тисяча п'ятсот сімдесят) грн. 90 коп.

Згідно платіжного доручення № 256 від 09.09.2010 р. позивачем сплачено 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 216, 218 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перком-Інвест»(м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант»(с. Наварія) про стягнення 157089 (сто п'ятдесят сім тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 36 коп. (з яких: 147294,69 грн. –основний борг; 8386,47 грн. –пеня; 1408,20 грн. –3 % річних) –задоволити в частині стягнення 140089 (сто сорок тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 36 коп. (з яких: 130294,69 грн. –основний борг; 8386,47 грн. –пеня; 1408,20 грн. –3 % річних).

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант»(юридична адреса: вул. Шкільна, 2/3, с. Наварія, Пустомитівський район, Львівська область, 81105; фактична адреса: вул. Кульпарківська, 226м, м. Львів, 79071; код ЄДРПОУ 32764382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перком-Інвест»(вул. Сахарова, 43, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 35501138) –140089 (сто сорок тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 36 коп. (з яких: 130294,69 грн. –основний борг; 8386,47 грн. –пеня; 1408,20 грн. – 3 % річних), 1570 (одна тисяча п'ятсот сімдесят) грн. 90 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розстрочкою виконання рішення на шість місяці:

-листопад2010 р.-23649 (двадцять три тисячі шістсот сорок дев’ять) грн. 38 коп.

-грудень2010 р.-23649 (двадцять три тисячі шістсот сорок дев’ять) грн. 38 коп.

-січень2011 р.-23649 (двадцять три тисячі шістсот сорок дев’ять) грн. 38 коп.

-лютий2011 р.-23649 (двадцять три тисячі шістсот сорок дев’ять) грн. 38 коп.

-березень2011 р.-23649 (двадцять три тисячі шістсот сорок дев’ять) грн. 38 коп.

-квітень2011 р.-23649 (двадцять три тисячі шістсот сорок дев’ять) грн. 36 коп. 3.          Провадження у справі в частині стягнення 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу –припинити.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя                                                                                           Цікало А.І.