Рішення № 12293210, 15.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.10                                                                                 Справа № 4/267

Розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства «Свердловантрацит»,м.Свердловськ Луганської області

до Дочірнього підприємства «Шахтобудмеханізація»Відкритого акціонерного товариства «Трест Свердловськшахтобуд», м.Свердловськ Луганської області

про стягнення 1355 грн. 10 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

секретар судового засідання: Макаренко В.А.

за участю представників сторін:

від позивача –Сахнова І.О., довіреність № 14-274д від 13.09.2010;

від відповідача –не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в сумі 1355 грн. 10 коп. за договором про надання послуг № ОП-135/19-09 від 29.07.2009.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому, направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача , всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

встановив:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами по справі було укладено договір про надання послуг № ОП-135/19-09 від 29.07.2009, відповідно до якого «Виконавець»( позивач) прийняв на себе зобов’язання про надання послуг згідно Специфікації і в відповідно до графіку - додаток № 2, який є невід’ємною частиною цього договору, а «Замовник»( відповідач) зобов’язався сплатити надані послуги(а.с.18-21).

Позивач надав послуги відповідачу , що підтверджено актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані сторонами у справі та скріплені печатками їх підприємств, без доповнень та зауважень (а.с.24-33).

Відповідно до п. 2.3.вищезазначеного договору, «Замовник»проводить оплату за фактично виконані послуги на протязі п’яти банківських днів після підписання акту здачі –приймання виконаних послуг.

Відповідач сплатив за надані послуги позивачу частково у сумі 1255 грн., тому залишок заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги складає 1355 грн. 10 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суддя вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно із ст. 174 Господарського Кодексу України господарські зобов'язання виникають з господарського договору.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 901 ЦК України унормовано, що за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Згідно з приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Приписами статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 16 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Факт надання послуг відповідачу підтверджується належним чином підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.21-33).

Відповідач умови вищевказаного договору щодо оплати за надані послуги виконав частково у сумі 1255 грн. 00 коп., тому залишок заборгованості відповідача перед позивачем за договором про надання послуг № ОП-135/19-09 від 29.07.2009 складає 1355 грн. 10 коп., що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актом звірки взаємних розрахунків станом на 15.11.2010.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.

У судовому засіданні 15.11.2010 була оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повернути позивачу платіжне доручення № 306 від 18.10.2010 на суму 236 грн. 00 коп. –витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по держмиту та судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509,525,526,901 ЦК України, ст.ст. 16,173,193 ГК України, ст.ст. 44, 49, 75,82, 84, 85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Шахтобудмеханізація»Відкритого акціонерного товариства «Трест Свердловськшахтобуд», м.Свердловськ Луганської області, вул. Промислова,9, код ЄДРПОУ 32513528 на користь Державного підприємства «Свердловантрацит»,м.Свердловськ Луганської області, вул. Єнгельса,1, код ЄДРПОУ 32355669 заборгованість за надання послуг в сумі 1355 грн. 10 коп., витрати по держмиту у сумі 102 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Державному підприємству «Свердловантрацит», м.Свердловськ Луганської області, вул. Єнгельса,1, код ЄДРПОУ 32355669 платіжне доручення № 306 від 18.10.2010 на суму 236 грн. 00 коп. –витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення завірене гербовою печаткою господарського суду Луганської області є підставою для повернення державного мита.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено –18.11.2010 .

Суддя                                         Г.М.Батюк