Рішення № 12292998, 16.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/23316.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КТС Груп»

про стягнення 570210,67 грн.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КТС Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг»

про стягнення 621310,49 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом)

Граб Ю.І.

Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом)

Корчевний О.І.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КТС Груп»про стягнення 62895,61 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 205,26 грн. 3% річних, 1189,03 грн. пені за прострочення сплати лізингових платежів, 42217,00 грн. франшизи, 326,17 грн. 3% річних, 422170,00 грн. збитків та 41007,60 грн. штраф за порушення умов Договору, всього 570 210,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2010 року порушено провадження по справі.

Представник Відповідача за первісним позовом в судове засідання 14.09.2010 року не зявився, надав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 05.10.2010 року.

В судовому засіданні 05.10.2010 року відповідачем було надані клопотання про обєднання даної справи зі справою №17/122-10, яка находиться в провадженні Господарського суду Київської області, про зупинення провадження по справі №2/233 до розгляду повязаної із нею справи №17/122-10 Господарським судом Київської області та про відкладення розгляду справи у звязку з поданням зустрічного позову. Заявлені клопотання залишено без задоволення, оголошено перерву до 07.10.2010 року.

07.10.2010 року від Відповідача надійшла зустрічна позовна заява про стягнення заборгованості в сумі 621310,49 грн. Господарським судом зустрічна позовна заява прийнята до розгляду із первісним позовом, судове засідання відкладено на 15.10.2010 року.

У судовому засіданні 15.10.2010 року Позивач підтримав позовні вимоги. Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір фінансового лізингу транспортного засобу №20081014 від 12.02.2008 року, відповідно до якого передано у користування транспортний засіб. Зазначений транспортний засіб 13.02.2010 року було викрадено.

Відповідач після викрадення транспортного засобу перестав сплачувати лізингові (орендні) платежі, що суперечить умовам Договору; збитки повязані із викраденням транспортного засобу не відшкодував. Зобовязання по відшкодуванню збитків Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач несе ризик втрати майна, а також порушив умови Договору, а відповідно повинен відшкодувати збитки повязані з таким порушенням. Крім того, заявлено вимоги про сплату штрафу, який відповідно до умов Договору повинен сплатити Лізингоодержувач за допущення до керування іншої особи, ніж це передбачено Договором. У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача позовні вимоги не визнав. Невиконання зобовязань по сплаті лізингових платежів обґрунтував ненаданням Позивачем замінного транспортного засобу, як того вимагає Договір. Крім того, Позивач не вбачає своєї вини у викраденні транспортного засобу та порушенні зобовязань за Договором, а відповідно вимоги про відшкодування збитків вважає безпідставними. В частині стягнення штрафу за допущення до керування іншої особи ніж це передбачено Договором Відповідач заперечує, вважає що Лізингодавця він повідомляв, а відповідно порушень не було. В задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Заявлені позовні вимоги за зустрічним позовом Відповідач обґрунтовує тим, що йому не було надано замінний транспортний засіб, а відповідно Позивач до умов договору та чинного законодавства зобовязаний повернути сплачені кошти за користування транспортним засобом за період з лютого 2008 року по травень 2010 року. Вимогу про повернення коштів Лізингоодержувач обґрунтовує тим, що він мав на меті придбати транспортний засіб, а відповідно сплачуючи кошти за користування одночасно сплачував кошти за придбання транспортного засобу.

Розглянувши та дослідивши надані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються доводи і заперечення сторін, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішенню спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптима-лізинг»(надалі Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КТС ГРУП»( надалі - Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу транспортного засобу №20081014 від 12.02.2008 року (надалі Договір лізингу), відповідно до якого Лізингодавець взяв на себе зобовязання придбати у визначеного Відповідачем постачальника у власність та передати користування транспортний засіб, за умови періодичної сплати лізингових платежів.

На виконання умов Договору та відповідно до визначеної сторонами специфікації Лізингодавець придбав та зареєстрував в органах ДАЇ МВС України автомобіль Lexus GX-470, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 (надалі транспортний засіб ).

Зазначений транспортний засіб на підставі акту приймання-передачі від 07.03.2008р. №2008/97 було передано Лізингоодержувачу у володіння та користування.

Пунктом 12.1 Договору передбачено обовязок Лізингодавця застрахувати ризики Лізингоодержувача. На виконання даного пункту 16.04.2009 року між ТОВ «Оптіма-лізинг»та Закритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Стройполіс»(надалі- Страховик) було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу (крім залізничного) №ДД 090416/002 (надалі- Договір страхування).

13.02.2010 року у м. Львові невстановлена особа незаконно заволоділа Автомобілем, який знаходився у користуванні Лізингодавця. По факту незаконного заволодіння Автомобілем Галицьким РВ ЛМУ ГУ МВС України була порушена кримінальна справа за ч.3 ст.289 Кримінального кодексу України «Незаконне заволодіння транспортним засобом».

Листом від 16.02.2010р. Лізингоодержувач письмово повідомив Лізингодавця про крадіжку Автомобіля, яка сталася 12.02.2010р. у м.Львів.

Листом від 23.02.2010 року Відповідач звернувся до Лізингодавця з листом про узгодження замінного транспортного засобу.

19.03.2010р. Лізингодавець надіслав повідомлення Відповідачу про неможливість виконання зобовязання у тримісячний строк у звязку із невиконанням зустрічних зобовязань Лізингодержувачем та просив надати документи на підтвердження незаконного заволодіння транспортним засобом невстановленою особою.

31.03.2010р. Лізингодавець повторно звернувся з вимогою про надання документів стосовно незаконного заволодіння транспортним засобом.

12.04.2010р. Лізигодавець одержав від Лізингоодержувача документи відповідно до вимог Договору та надав їх Страховику.

12.04.2010 року ТОВ «Оптіма-лізинг»було надано документи відповідно до вимог Договору страхування для розгляду зазначеного випадку та прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування.

На підставі наданих документів, Страховиком було здійснено висновок, що зазначений випадок не є страховим та відмовлено у виплаті страхового відшкодування, про що повідомлено Лізингодавця листом 05.05.2010 року.

Листом від 12.05.2010 року Лізингоодержувач повторно звернувся із листом про узгодження замінного транспортного засобу.

01.06.2010 року Страхувальник звернувся з позовними вимогами до Страховика про стягнення страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.07.2010 року №47/319 в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Листом від 03.06.2010 року Лізингоодержувач повідомив про відмову сплати лізингових платежів.

05.07.2010 року Відповідач звернувся до Господарського суду Київської області з вимогами про надання замінного транспортного засобу. У звязку із відсутністю предмету спору 13.08.2010 року провадження у справі було припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду ухвалу 14.09.2010 року ухвалу було скасовано, справу направлено на розгляд Господарського суду Київської області.

Листом від 04.08.2010 року Позивач надіслав вимогу про відшкодування збитків у звязку із втратою транспортного засобу.

Листом від 06.08.2010 року Позивач повідомив Відповідача про односторонню відмову у звязку від Договору у звязку із несплатою лізингових платежів.

03.09.2010 року Відповідач надіслав Лізингодавцю односторонню відмову від Договору у звязку із ненаданням замінного транспортного засобу та вимогу про сплату 621310,49 грн.

Відповідно до ч.1 ст.292 Господарського кодексу України та ч. 1 ст.806 Цивільного кодексу України, лізинг це господарська діяльність, яка полягає у наданні у виключне користування на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність за погодженням із лізингоодержувачем у відповідного постачальника, за умови сплати лізингових платежів.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця відповідео до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату. Відповідно до ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг», до відносин лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), купівлю-продажу та поставку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязань відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно із ч.1 ст. 292 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 762 та ч.1 ст. 806 Цивільного кодексу України, Лізингоодержувач зобовязаний сплачувати періодичні лізингові платежі за користування майном, отриманим у лізинг. Договором може бути встановлено порядок періодичного перегляду лізингових платежів (ч.3 ст.762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЗУ «Про фінансовий лізинг», Лізингоодержувач зобовязаний вчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).

У разі якщо у зобовязанні вказано строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).У разі якщо у зобовязанні вказано строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Розділом 9 Договору встановлено порядок сплати лізингових платежів Лізингоодержувачем за користування транспортними засобами. Додатками до Договору визначено строки та розміри лізингових платежів.

Зокрема п.п. b п.9.1 Договору та п.п.3 п.5 Додатку №1 до Договору передбачено, що всі платежі виплачуються щомісячно як плата за поточний місяць. Графіком платежів передбачено наступний строк здійснення платежів перше число місяця, за який здійснюється платіж.

Лізингові платежі, за виключенням першого платежу, є рівними та розраховані як еквівалент грошового зобов'язання Лізингоодержувача у доларах США за курсом НБУ 5,05 станом на момент укладення договору (п.9.3 Договору та п.п.4 п.5 Додатку №1). У разі зміни курсу Національного банку України гривні до долару США, лізинговий платіж підлягає перерахунку на дату здійснення наступного платежу.

Положеннями ст.524 Цивільного кодексу України передбачено право сторін визначати грошове зобов'язання як еквівалент зобов'язання у іноземній валюті.

Відповідно до ст.533 Цивільного кодексу України та ст.198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання підлягають виконанню у національній валюті. Порядок визначення суми що підлягає сплаті у національній валюті визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не визначений договором.

Згідно із ч.1 ст. 292 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 762 та ч.1 ст. 806 Цивільного кодексу України, Лізингоодержувач зобовязаний сплачувати періодичні лізингові платежі за користування майном, отриманим у лізинг. Договором може бути встановлено порядок періодичного перегляду лізингових платежів (ч.3 ст.762 Цивільного кодексу України).

Відповідач лізингові платежі за червень, липень та серпень не сплатив, зазначений факт не заперечує.

Сума заборгованості по сплаті лізингових платежів складає 62895,61 грн. Доказів виконання зобовязань по сплаті лізингових платежів Відповідач не надав.

Відповідно до п.9.5 Договору лізингові платежі не зменшуються та не припиняються у випадку неможливості користуватися Автомобілем, в т.ч. при крадіжці Автомобіля.

Відповідно до ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає.

Позивач за первісним позовом не довів вину ТОВ «Оптіма-лізинг» в тому, що він не міг користуватися транспортними засобами відповідно до положень ч.6 ст.762 ЦК України враховуючи.

Надання замінного транспортного засобу не є зустрічним зобовязанням до сплати лізингових платежів. Свої зобовязання по наданню у лізинг транспортного засобу Лізингодавець виконав, що підтверджується актом приймання-передачі від 07.03.2008 року. Крім того, як вбачається із листа Позивача від 19.03.2010 року, він повідомив Відповідача про продовження терміну надання замінного транспортного засобу. Відповідно до умов п.12.4 Договору перебіг шестимісячного строку надання замінного транспортного засобу закінчується 24.08.2010 року.

Таким чином, Господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів є обґрунтованими, підтверджуються наданими доказами, обставинами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобовязання боржником. Пенею є неустойка яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожний день прострочення виконання зобовязання.

Відповідно до п.п.9.6, 17.3 Лізингоодержувач у разі порушення строків здійснення платежу сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

За вказаних обставин, апеляційний господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ТОВ «Оптіма-лізинг»до ТОВ «КТС Груп»про стягнення з Відповідача 3 % річних в сумі 205,26 грн. та пені в сумі 1 189,03 грн..

Щодо заявлених вимог про відшкодування збитків ТОВ «КТС груп»у звязку із втратою транспортного засобу суд встановив.

Відповідно дост.323 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення або пошкодження майна несе власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст285 Господарського кодексу України, Лізингоодержувач несе відповідальність за пошкодження або втрату майна з його вини.

Положеннями ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.13 ЗУ «Про фінансовий лізинг»передбачено, що ризик випадкового знищення або пошкодження майна несе Лізингоодержувач.

Сторони у п.п.20.3 Договору визначили, що ризик випадкової втрати або знищення майна несе Лізингоодержувач з моменту отримання транспортного засобу у користування.

Відповідно до ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України, відповідальність може виникати незалежно від вини особи.

Відповідно до ч.2 ст. 780 Цивільного кодексу України, у разі неможливості відновлення предмету найму (лізингу), Лізингодавець має право вимагати відшкодування йому збитків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються втрати, які зазнала особа у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Після розірвання Договору, відповідач транспортний засіб не повернув, доказів можливості виконання зобовязання в натурі щодо повернення транспортного засобу не надав.

Відповідно до ч.1 ст.284 Господарського кодексу України істотною умовою договору оренди є вартість майна. Оцінка обєкту оренди здійснюється за відновною вартістю.

Відповідно до додатку №1 до Договору вартість транспортного засобу переданого у лізинг складає 422170,00 грн.

Зазначена вартість транспортного засобу відповідає вартості транспортного засобу визначеної Договором страхування. Відповідно до п.15 ст.9 Закону України «Про страхування», при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Таким чином, суд погоджується із доводами Позивача про визначення розміру збитку виходячи із вартості майна, визначеної умовами договору фінансового лізингу та договору страхування. При цьому суд приймає до уваги той факт, що за умови належного виконання умов договору лізингу Лізингоодержувачем, Лізингодавець мав право отримати від страхової компанії та Лізингоодержувача страхове відшкодування та франшизу в загальній сумі 422170,00 грн.

Доводи відповідача про відсутність вини у викраденні транспортного засобу та відсутності причинного звязку між наданням транспортного засобу не уповноваженому водію та викраденням транспортного засобу суд не приймає до уваги в силу наступного.

Покладення ризиків випадкової втрати та випадкового пошкодження майна, а відповідно і зобовязання по відшкодуванню збитків повязаних з такою втратою, не повязується із наявністю чи відсутністю вини у діях особи. За загальним правилом, такий тягар несе власник майна, якщо інше не передбачено договором.

Лізингодавець свої зобовязання по страхуванню ризиків Лізингоодержувача виконав належним чином, за власний рахунок уклав із ЗАТ «Страхове товариство «Стройполіс»договір добровільного страхування наземного транспортного засобу (крім залізничного) №ДД 090416/002. Відповідачем неналежне виконання зобовязань по страхуванню майна Позивачем не доведено.

Відповідно до ст.33 Господарського-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає позовні вимоги про відшкодуванню збитків в сумі 422170,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивачем були заявлені вимоги про стягнення франшизи в розмірі 42217,00 грн. та 3% річних за невиконання зобовязання в сумі 326,17 грн.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що відповідно до умов Договору, зокрема п.п.12.1 та 12.6, Відповідач зобовязаний сплатити франшизу на користь Лізингодавця у розмірі 10% від вартості транспортного засобу.

Таку франшизу відповідач не сплатив.

Відповідно до п.12.6 Договору під франшизою розуміється сума, яка не відшкодовується страховою компанією і яку Лізингоодержувач зобовязаний сплатити у разі настанні страхового випадку. Зазначене положення Договору кореспондується із ст.1194 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, цивільна відповідальність якої застрахована, зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

За своєю суттю виплата франшизи у випадку крадіжки транспортного засобу, передбачена Договором, є відшкодування збитків, що не були компенсовані Страховою компанією та які повинен відшкодувати Лізингоодержувач як особа, що несе ризик випадкової втрати та пошкодження майна.

В той же час, Позивачем окремо заявлено вимоги про відшкодування збитків у повному обсязі. Розмір таких збитків обмежений реальною вартістю майна та становить 422117,00 грн.

Відповідно вимоги про стягнення франшизи є безпідставними та необґрунтованими, та не підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення штрафу за допущення до керування не уповноваженої особи. Відповідно до умов Договору, Лізингоодержувач несе відповідальність за допущення до керування інших осіб, ніж уповноважені водії незалежно від наслідків такого порушення Договору. Зокрема, п.п.17.4 Договору передбачено, що за кожний випадок такого порушення Лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі трьох щомісячних платежів по курсу договору.

Перелік уповноважених водіїв міститься у Додатку №3 до Договору. ОСОБА_1 не був визначений сторонами Договору як уповноважений водій. Відповідач доказів повідомлення Лізингодавця про допущення до керування іншої особи, ніж це передбачено Додатком №3 до Договору не надав. Не є доказом повідомлення Позивача про допущення до керування транспортного засобу не уповноваженої особи в розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України оформлений шляховий лист на такого водія. Крім того, відповідно до пп.2.1, 2.2, п.3 Інструкції Про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи затвердженої Наказом Держкомстату від 17.02.1998 № 74, відповідальність за оформлення подорожнього листа покладається на уповноважених осіб експлуатуючої організації, на балансі якої знаходиться транспортний засіб, тобто на Відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою є сума, яку боржник зобовязаний сплатити у разі порушення зобовязання.

Штрафом є сума, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобовязання.

Умовами Договору встановлено штраф у розмірі 3 місячних лізингових платежів. Лізинговий платіж згідно умов Договору складає 13669,20 грн., розрахованому по курсу 5,05 грн. за один долар США.

Таким чином, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 41007,60 грн..

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що Лізингодавець не виконав своїх зобовязань у передбачені Договором строки, а відповідно до умов Договору та ч.1 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»зобовязаний повернути сплачені кошти за період з лютого 2008 року по травень 2010 року.

Відповідно до п.12.4 Договору, Лізингодавець зобовязаний у разі викрадення транспортного засобу надати Лізингоодержувачу у користування замінний транспортний засіб, вартість якого не перевищує суму отриманого страхового відшкодування або відшкодування вартості втраченого транспортного засобу Лізингоодержувачем. Строк надання замінного транспортного засобу становить 3 місяці, а за умови попередження Лізингоодержувача 6 місяців.

Відповідно до п.17.2 Договору та ч.1 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг», у разі прострочення передачі транспортного засобу Лізингодавцем у лізинг на строк, що перевищує 30 днів, Лізингоодержувач має право в односторонньому порядку відмовитися від Договору та вимагати сплачені за повернення сплачених за користування коштів.

Позивач за зустрічним позовом вимогу про надання замінного транспортного засобу надіслав 24.02.2010 року. До закінчення тримісячного строку, листом від 19.03.2010 року Відповідач за зустрічним позовом повідомив Лізингоодержувача про продовження даного строку із обставин ненаданням доказів викрадення транспортного засобу передбачених п12.2 Договору постанова про порушення кримінальної справи.

Перебіг шестимісячного строку закінчується 24.08.2010 року. До закінчення шестимісячного строку, Лізингодавець надіслав Лізингодержувачу вимогу про відшкодування збитків. Із змісту п.12.4 Договору вбачається, що надання замінного транспортного засобу є зустрічним зобовязанням до відшкодування збитків щодо втраченого транспортного засобу.

Відповідно до ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України сторона має право зупинити виконання зобовязання у разі невиконання іншою стороною зустрічного зобовязання.

Листом від 06.08.2010 року Лізингоодержувач здійснив односторонню відмову від Договору. Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України та ст.236 Господарського кодексу України передбачено право на односторонню відмову від зобовязання або розірвання договору як правовий наслідок порушення зобовязань. Відповідно до п.15.1 Договору право достроково припинити лізинг обладнання у разі прострочення зі сплати двох послідовних лізингових платежів. Зазначений пункт договору кореспондується із ч.2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», відповідно до якої Лізингодавець має право та односторонню відмову від договору у разі прострочення сплати лізингового платежу на строк, що перевищує 30 календарних днів.

У разі односторонньої відмови сторони від зобовязання, договір відповідно є розірваним або зміненим (ч.3 ст.651 ЦК України).

Твердження Позивача за зустрічним позовом про недійсність односторонньої відмови від Договору вчиненої Лізингодавцем спростовується наявними в матеріалах справи доказами та обставинами справи.

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України правочин про розірвання Договору є оспорюваним правочином, який може бути визнано недійсним у судовому порядку. Вимог про визнання правочину недійсним Лізингодержувачем не заявлялося.

Щодо визначення розміру відшкодування в сумі 621310,49 грн. Позивач виходив із того, що така міра відповідальності передбачена умовами договору та Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч.2 ст.217 Господарського кодексу України передбачено наступні види санкцій за порушення зобовязань: відшкодування збитків, штрафні санкції та оперативно-господарські санкції. Частиною 1 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено відповідальність Лізингоодержувача за просторечення передачі транспортного засобу у вигляді пені (штрафна санкція), відшкодування збитків та розірвання договору (оперативно господарська санкція). При цьому встановлюється обовязок Лізингодавця повернути отримані в якості передплати кошти.

Лізингоодержувач не довів факт нанесення збитків Лізингодавцем. Сплачені кошти за отримані послуги із користування транспортним засобом не можна вважати збитками.

За даних обставин суд вважає, що зобовязання щодо надання транспортного засобу не було порушено, а відповідно і відсутні підстави для притягнення особи до відповідальності за невиконання зобовязання.

Крім того, Позивачем за зустрічним позовом не доведено факту нанесення збитків діями Відповідача, позовні вимоги документально та нормативно не обґрунтовані. За таких обставин господарський суд вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КТС Груп»(код ЄДРПОУ 35576271, м.Київ, вул.Сімферопольська, буд.13-А, офіс 412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг» (код ЄДРПОУ 31033785, Київська обл., м.Бровари, пров. Оболонський, 4) основну суму боргу 62895 (шістдесят дві тисячі вісімсот девяносто пять) грн. 61 коп., 3% річних в сумі 205 (двісті пять) грн. 26 коп., пеню в сумі 1189 (одну тисячу сто вісімдесят девять) грн. 03 коп., збитки в сумі 422170 (чотириста двадцять дві тисячі сто сімдесят) грн. 00 коп. , штраф в сумі 41007 (сорок одну тисячу сім) грн. 60 коп. , 5274 (пять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 65 коп. державного мита та 219 (двісті девятнадцять) грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяІ.О.Домнічева

Повне рішення складено 18.11.2010 р.