Рішення № 12292865, 24.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/36424.09.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Росавто"

До 195 Центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710)

Простягнення 103 653,88 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаБєлік А.В.–представник за довіреністю від 01.09.2010 р.

Від відповідача Олійник С.В.–представник за довіреністю від 31.05.2010 р. 24.09.2010 р. у судовому засіданні за згодою представників позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Росавто" звернулось до суду з позовом про стягнення з 195 Центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) 103 653,88 грн. заборгованості з оплати наданих послуг по ремонту транспортних засобів за договором № 020209-Т1 від 02.02.2009 р.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/364 від 13.08.2010 р., яку призначено до розгляду на 06.09.2010 р.

06.09.2010 р. в судовому засіданні відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

06.09.2010 р. оголошувалась перерва.

У судове засідання, призначене на 24.09.2010 р., з’явились представники сторін. Позивач подав до суду заяву про збільшення повних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 103 653,88 грн. основного боргу, 8336,33 грн. пені, 1380,16 грн. 3 % річних.

Під час розгляд спору по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнувши з відповідача заборгованість, що складається з наданих, але не оплачених послуг по ремонту транспортних засобів та штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Росавто" в якості виконавця та 195 Центральною базою Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0710) в якості замовника було укладено договір про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів № 020209-Т1 (надалі —договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання надати послуги з ремонту та технічного обслуговування автомобілів замовника.

Відповідно до п. 1.8 договору загальна вартість послуг орієнтовно складає 99600,00 грн.

Відповідно до п. 2.1.5 договору виконавець зобов’язаний здійснювати обслуговування (ремонт) автомобілів у терміни, визначені в замовлені. Перелік робіт/послуг, їх вартість виконання узгоджується з замовником та визначаються в наряді-замовленні, що є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору замовник зобов’язаний протягом 30 календарних днів з моменту надання послуг, здійснити оплату коштів в розмірі, що визначається в рахунку-фактурі шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок виконавця.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем на виконання договору були надані відповідачеві послуги по технічному обслуговуванню і ремонту транспортних засобів, що підтверджується підписаними актами виконаних робіт та реалізаційними накладними, підписаними сторонами за період з 22.06.2009 р. по 30.11.2009 р. на загальну суму 90710,51 грн.

В свою чергу, відповідач визнав суму боргу шляхом надання гарантійного листа № 1476 від 01.12.2009 р.

Після цього, сторони у період з 25.12.2009 р. по 16.03.2010 р. підписали ще акти виконаних робіт, за якими сума боргу відповідача склала 103653,88 грн.

Зауважень та претензій щодо наданих послуг з боку відповідача не надходило.

Відповідач надані позивачем послуги не оплатив.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що зазначені вище акти виконаних робіт підписані з боку відповідача не уповноваженою особою.

Судом зазначені заперечення відповідача не приймаються, оскільки після підписання цих актів відповідачем надсилався позивачу гарантійний лист № 1476 від 01.12.2009 р., відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості та гарантував її сплату до закінчення 2009 року.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом позивачем було надано послуги по технічному обслуговуванню і ремонту транспортних засобів на суму 103653,88 грн., але відповідач зазначені послуги не оплатив, чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 103653,88 грн.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 103653,88 грн. за договором № 020209-Т1 від 02.02.2009 р. документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 8336,33 грн. пені, 1380,16 грн. 3 % річних.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1 договору за несвоєчасне виконання своїх зобов’язань щодо оплати робіт/послуг замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає 8336,33 грн. пені, 1380,16 грн. 3 % річних.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з 195 Центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0710) (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, ідентифікаційний код 33148732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росавто" (04111, м. Київ, вул. Салютна, 2, ідентифікаційний номер 30929127) 103653 (сто три тисячі шістсот п’ятдесят три) грн. 88 коп. основного боргу, 8336 (вісім тисяч триста тридцять шість) грн. 33 коп. пені, 1380 (одну тисячу триста вісімдесят) грн. 16 коп. 3 % річних, 1 134 (одну тисячу сто тридцять чотири) грн. 54 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 29.09.10