Ухвала суду № 122928582, 05.11.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6703/24

Провадження № 2/461/2827/24

У Х В А Л А

05.11.2024 м. Львів Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кротової О.Б.,

секретар судового засідання Басараб Д.Е.,

за участі:

представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів, застосування наслідків виконання нікчемного правочину та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

представник позивача за первісним позовом АТ «Ідея Банк» ОСОБА_4 15.08.2024 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_3 , у якому просить стягнути з останнього на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 149426,59 грн, а також судовий збір в розмірі 3028 грн.

Ухвалою судді від 20.08.2024 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.08.2024від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 - адвоката Буковинського Т.Й. надійшла зустрічна позовна заява, у якій останній просить зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості по періодах сплати позичальником кожного окремого платежу за траншем №G01.10701.009273622 від 04.01.2022, що виданий в рамках Генерального кредитного договору №ГКД-888409 від 11.08.2021, шляхом перерозподілу вже сплачених ОСОБА_3 коштів у розмірі 75000 грн, що були спрямовані Акціонерним товариством «Ідея Банк» на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості у рахунок погашення іншої заборгованості по кредиту; стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000 грн; первісний позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 36877,96 грн.

Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву, представник відповідача за первісним позовом покликається на те, що ОСОБА_3 частково не погоджуюся з позовом АТ «Ідея Банк» про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, виходячи з наступного. Так, згідно колонки 7.4 Таблиці п.1.2 Графіку щомісячних платежів за кредитним договором по траншу, банк встановив на постійній основі плату за обслуговування кредитної заборгованості, що складає 225000 грн, яку відповідач за первісним позовом повинен сплачувати на транзитний рахунок № НОМЕР_1 в період з 04.12.2022 по 04.01.2027 шістдесятьма щомісячними рівними платежами (внесками) по 3750 грн 04 числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором. Зазначає, що підпунктом 1.4.2 пункту 1.4 Генерального Кредитного договору та згідно п.1.1 траншу, банк встановив плату позичальнику за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» і таким чином така плата являється нікчемною умовою кредитного договору. У свою чергу, ОСОБА_3 в період дії Генерального кредитного договору, ніколи не звертався зі запитами до банку, а останній ніколи не направляв інформації та не опрацьовував запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо, а отже банк не здійснював надання жодної інформації (опрацювання запитів) за яку встановив плату. Крім того, сам розмір указаної оплати є аномально непропорційною визначеним договором процентам за кредит, внаслідок чого саме ця плата за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) має ознаки основного періодичного платежу позичальника в оплату кредиту (фактичної плати за кредит), а не оплати послуг. Зокрема, загальний розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості по траншу становить 225000 грн і складає 262,07 % від розміру процентів по траншу та є у 2,6 рази більшим. У свою чергу, розмір процентів за весь строк користування кредитом складає 85854,25 грн. Отже, положення у кредитному договорі, що встановлюють плату за обслуговування кредитної заборгованості являються також і несправедливою умовою договору та призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду відповідача та суперечить принципу добросовісності в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Враховуючи наведене, просить зустрічний позов задоволити.

Ухвалою суду від 13.09.2024 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів, застосування наслідків виконання нікчемного правочину та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором. Об`єднано цивільну справуза позовомАкціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором із справою за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів, застосування наслідків виконання нікчемного правочину та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором в одне провадження. Змінено порядок здійснення провадження у справі та перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

07.10.2024 представником позивача за первісним позовом АТ «Ідея Банк» ОСОБА_5 подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні зустрічного позову, задоволити позовні вимоги АТ «Ідея Банк». Окрім цього, долучив до відзиву детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_3 за траншем №G01.10701.009273622 від 04.01.2022 без плати за обслуговування кредитної заборгованості та із перерахунком заборгованості за кредитним договором, з моменту його укладення, зарахуванням сплаченої відповідачем плати за обслуговування кредитної заборгованості відповідно до умов кредитного договору та ст.19 Закону України «Про споживче кредитування.

Ухвалою суду від 09.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено таку до судового розгляду.

11.10.2024 представник позивача за первісним позовом АТ «Ідея Банк» ОСОБА_6 подала заяву, в якій просить прийняти відмову АТ «Ідея Банк» від частини позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 104150 грн заборгованості за кредитним договором (у тому числі простроченої плати за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 25887,10 грн), і закрити провадження у справі в цій частині, та вважати позовними вимогами АТ «Ідея Банк» стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 у розмірі 45276 грн (прострочений борг 43498 грн, прострочені проценти 1778,59 грн).

01.11.2024 представник позивача за зустрічним позовом адвокат Буковинський Т.Й. звернувся в суд із заявою, в якій просить закрити провадження у справі в частині зустрічного позову, на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору, а також стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_3 компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Вказує, що після звернення до суду з позовною заявою, АТ «Ідея Банк» добровільно виконав заявлені позовні вимоги зустрічного позову та здійснив перерахунок заборгованості за траншем №G01.10701.009273622 від 04.01.2022. Такий факт підтверджується, зокрема, поданою АТ «Ідея Банк» заявою від 11.10.2024 про відмову від частини позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом АТ «Ідея Банк» ОСОБА_1 підтримала подану заяву про відмову від частини позовних вимог, просила закрити провадження у справі в цій частині. Щодо закриття провадження у справі за зустрічним позовом не заперечила, однак заперечила щодо стягнення з АТ «Ідея Банк» витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає такі необґрунтованими.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) адвокат Буковинський Т.Й. підтримав подану ним заяву про закриття провадження у справі, однак уточнив вимоги такої та просив закрити провадження у справі за зустрічним позовом на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з відмовою позивача від позову. Щодо заяви представника АТ «Ідея Банк» про закриття провадження у справі в частині позовних вимог не заперечив.

Заслухавши думку представника позивача за первісним позовом та представника відповідача за первісним позовом, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Згідно із приписами частини 3статті 13 ЦПК Україниучасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частини 1-3 ст.206 ЦПК України встановлюють, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно із вимогами п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 255 ЦПК України,суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до ч.2ст.256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Згідно ч.2ст.255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Із врахуванням наведеного вище, оскільки позивач за первісним позовом АТ «Ідея Банк» відмовився від частини позовних вимог, підстави для неприйняття такої відмови судом не встановлено, відмова від частини позовних вимог не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує права сторін, наслідки відмови від частини позовних вимог позивачу за первісним позовом зрозумілі, відтак провадження у справі за первісним позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 104150 грн заборгованості за кредитним договором слід закрити, на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Окрім цього, враховуючи те, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 відмовився від позовних вимог за зустрічним позовом, підстави для неприйняття такої відмови судом не встановлено, відмова від позову не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує права сторін, наслідки відмови від позову позивачу за зустрічним позовом зрозумілі, відтак провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів, застосування наслідків виконання нікчемного правочину та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором слід закрити, на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд приходить до наступного висновку.

Так, у поданому клопотанні про закриття провадження у справі за зустрічним позовом, представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) адвокат Буковинський Т.Й. просить стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_3 компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.

Частиною 3 статті 142 ЦПК України встановлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Тобто друге речення частини третьої статті142 ЦПК України повинно застосовуватися у системному зв`язку із першим реченням, де йдеться про відмову від позову позивача.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №461/4349/23.

Враховуючи те, що Акціонерним товариством «Ідея Банк» після пред`явлення ОСОБА_3 зустрічного позову фактично було задоволено позовні вимоги останнього, про що зазначив представник позивача за зустрічним позовом у заяві про закриття провадження у справі, то понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з АТ «Ідея Банк».

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України, встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що між адвокатом Буковинським Т.Й. (адвокат) та ОСОБА_3 (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №11-16/08/2024 від 16.08.2024.

Пунктом 1.1. вказаного договору визначено, що адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту необхідну правову допомогу та здійснювати правовий захист прав та інтересів клієнта у кредитних відносинах, що виникли між клієнтом та АТ «Ідея Банк».

Відповідно до пункту 4.2. договору, на дату укладення цього договору гонорар адвоката за надання правової допомоги та представництва інтересів клієнта у Галицькому районному суді м. Львова у цивільній справі №461/6703/24 є фіксованим та становить 10000 грн, що сплачується клієнтом у безготівковому порядку до 27.08.2024.

Згідно виписки з рахунку АТ «Акцент-Банк», 28.08.2024 ОСОБА_3 оплачено 10000 грн на рахунок АБ «Тараса Буковинського» по договору про надання правової допомоги №11-16/08/2024 від 16.08.2024.

Відповідно до остаточного розрахунку сум судових витрат та детального опису виконаних адвокатом робіт для визначення розміру витрат на правничу допомогу у цивільній справі №461/6703/24 від 01.11.2024, судові витрати ОСОБА_3 у вказаній справі складають 10000 грн.

Згідно ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін щодо розподілу судових витрат, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 гривень не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

З урахуванням вищенаведених доводів та мотивів, а також зазначених критеріїв, суд приходить до висновку, що клопотання адвоката Буковинського Т.Й. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково та стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_3 4000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, що суд вважає адекватним та пропорційним розміром, з врахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсягу та обґрунтованості підготовлених та поданих до суду стороною документів, їх значення для спору (справи), а також того, що позивач за зустрічним позовом не підтримує свої позовних вимог внаслідок їх задоволення відповідачем.

Керуючись ст.ст.2, 13, 133, 206, 255,260,353 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

прийняти заяву представника позивача за первісним позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» Карпець Ю.В. про відмову від частини позовних вимог.

Провадження у цивільній справі за первісним позовом Акціонерного товариства«Ідея Банк»до ОСОБА_3 про стягненняборгу закредитним договором в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 104150 грн заборгованості за кредитним договором - закрити, на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Прийняти заяву представника позивача за зустрічним позовом адвоката Буковинського Тараса Йосиповича про відмову від позовних вимог.

Провадження у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів, застосування наслідків виконання нікчемного правочину та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором закрити, на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_3 4000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог заяви щодо стягнення судових витрат - відмовити.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасники справи, яким ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 08.11.2024.

Суддя О.Б. Кротова