Рішення № 12292539, 11.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.10 р. Справа № 38/182

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засідання: Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Державного підприємства „Вугілля України”, м.Київ в особі філії „Донецьквуглезбут”, м.Донецьк

до відповідача: Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м.Добропілля, Донецької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Вугілля-Південь”, м.Теплогорськ, Луганська область,

про стягнення 227 713,11грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Загнітко Я.А.- за дов. №22-12/48-Д від 22.12.2009р.

від відповідача: Косенко С.В. за дов.№1/1515 від 27.08.2010р.

від третьої особи: не зявився

Суть спору:

Позивач, Державне підприємство „Вугілля України”, м.Київ в особі філії „Донецьквуглезбут”, м.Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м.Добропілля, Донецької області про стягнення суми у розмірі 227 713,11грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір постачання вугільної продукції №05-08/1-ЕН від 13.07.2007р., залізничні накладні №50928325, 50928326, 50928328, акти приймання вугілля №3454, 3455, 3458 від 28.04.2008р., телеграму від 27.04.2008р., лист від 30.04.2008р., квитанції про приймання вантажу №36156612, відомості плати за користування вагонами №0817 від 29.04.2008р., накопичувальні картки №0235 від 29.04.2008р., рішення господарського суду м.Києва від 03.09.2008р. по справі №52/20, акт зарахування однорідних зустрічних вимог від 01.06.2009р., розрахунок суми позову.

29.09.2010р. позивач надав суду лист №404-юр від 28.09.2010р., в якому просить залучити до матеріалів справи копії правовстановлюючих документів. Лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 29.09.2010р. суд залучив у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Вугілля-Південь” м.Теплогорськ.

06.10.2010р. позивач надав суду лист №409-юр від 04.10.2010р., в якому просить залучити до матеріалів справи письмові пояснення №408-юр, копію договору постачання вугілля №02-ЕН/08 від 20.07.2007р., докази направлення копії позовної заяви третій особі.

У пояснення позивач зазначив, що, відповідно до розділу 4 правила оформлення перевізних документів (ст. 6,23,24 Статуту Залізниць України) “Правил Перевезень вантажів залізничним транспортом України”, п.1.1 на кожне відправлення відправник повинен подати станції навантаження накладну. Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98 № 460 “Про затвердження бланків перевізних документів”.

П. 1.2 Залізнична накладна - основний перевізний документ установленої форми, відповідно оформлений і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є формою обов'язкової двосторонньої письмової угоди про перевезення вантажу, яка укладається відправником і залізницею на користь третьої сторони - вантажоодержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії, унесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу.

Документ, яким оформляється договір перевезення вантажу залізничним транспортом є товаророзпорядчим документом і підтвердженням залізниці в прийомі вантажу до перевезення, сплати тарифу.

У залізничних накладних № 50928325; 50928326; 50928328 в графі платник тарифу зазначено ДП “Вугілля України”.

Тобто, залізнична накладна підтверджує списання грошей з ДП “Вугілля України”.

Також, згідно п. 5.5 Договору № 05-08/1 -ЕН вартість перевезення вугілля Залізницею оплачує Покупець (ДП “Вугілля України”).

Пояснення судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 13.10.2010р. заперечуючи проти позову, зазначив, що жодного документа, який підтверджує постачання спірного вугілля ДП „Добропіллявугілля”, позивачем не надані, не надані документи, які підтверджують, що відвантажене вугілля є власністю саме ДП “Добропіллявугілля”.

Крім того, відповідач посилається на порушення позивачем п.4.9 договору №05-08/1-ЕН, яким визначено, що у випадку, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажеотримувача мають розбіжності між показниками якості постачальника, покупець або вантажеотримувач протягом 24 годин з моменту отримання результатів зобовязаний викликати постачальника для проведення спільного опробування вугілля.

Відповідач зазначив, що позивачем не доведене, що спірне вугілля постачалось за договором №05-08/1-ЕН від 13.07.2007р. та має будь-яке відношення до ДП “Добропвіллявугілля”.

Відзив судом розглянутий та долучений до матеріалів справи.

20.10.2010р. позивач надав суду лист №429 юр від 13.10.2010р. яким просить долучити до матеріалів справи заперечення на відзив, копію ухвали господарського суду м.Києва по справі №52/20, копію пояснень відповідача по справі №52/20.

В наданих суду запереченнях на відзив позивач зазначив, що у накладних по яким постачалось спірне вугілля зазначено: „власність ДП „Добропіллявугілля” у власність ДП „Вугілля України” згідно договору №05-08/1 ЕН від 13.07.2007р. для ВАТ „Західенерго” договір №02-ЕН від 20.07.2007р., посвідчення якості ТОВ „Вугілля-Південь” №406”.

Тобто поставка спірного вугілля здійснювалась відповідачем на виконання договору №05-08/1 ЕН від 13.07.2007р.

Також позивач надав пояснення щодо виклику представника, в яких зазначив, що ВАТ „Західенерго” керувалось п.16 Інструкції №П7, якою визначено, що при виявленні невідповідності якості продукції, що надійшла, вантажоотримувач зобовязаний викликати вантажовідправника продукції, що підтверджується телеграмами виклику вантажовідправника.

Щодо того, що представника вантажовідправника відмовились від підписання актів, позивач зазначив, що в пункті 30 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді СРСР від 25.04.1966 №П-7 прямо передбачено, що акт приймання продукції по якості повинен бути підписаний всіма особами, які брали участь у перевірці. Представники вантажовідправника, ТОВ “Вугілля-Південь” Вискваркіна А.М., Рубнікова М.В. повинні були підписати акти приймання на Бурштинській ТЕС із зауваженням і викласти свою думку.

Заперечення судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Третя особа у судові засідання не зявилась, письмові пояснення суду не представила, про причину неявки суд не повідомила.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками відповідно із ст. 22 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.2007р. між Державним підприємством “Вугілля України” (за договором покупець, далі-позивач) та Державним підприємством „Добропіллявугілля” (за договором-постачальник, далі-відповідач) був укладений договір постачання вугільної продукції №05-08/1-ЕН, згідно з пунктом 1.1, якого постачальник зобовязався поставити, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі-вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі.

Базові умови поставки сторони визначили розділом 2 договору.

Відповідно до п.2.1 договору вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP назва місця призначення (з урахуванням умов п.5.5 цього договору ) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів “Інкотермс” в редакції 200р. за реквізитами Покупця, вказаними у Додатках до договору. Мінімальна норма відвантаження 4 напіввагони.

Відповідно до п.4.1 договору приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.65р. №П-6 та від 25.04.66р. №П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ДСТУ 4083-2002 “Вугілля буре, камяне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань”, ГТР 34.09.110-2003 “вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи. Методичні вказівки.” ГДК 34.09.110-2003 “Методичні вказівки по обліку палива на електростанціях”, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля камяне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях”, та/або іншими нормативними актами України, ГКД, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору.

Відповідно 4.9 договору у випадку, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії Вантажоотримувача відрізняються від посвідчень якості на величину більше допустимої похибки випробування, покупець або вантажеотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобовязані викликати постачальника для проведення спільного опробування вугілля.

П.4.10 договору встановлено, що у випадку постачання вугілля, якісні показники якого перевищують граничний рівень встановлений цим договором в п.3.1, покупець має право відмовитися від прийняття та оплати такого вугілля.

Розділом 5 договору сторони зазначили ціну та умови оплати.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили базові показники якості вугілля, яким відповідають базові ціни за марками, відповідно до ДСТУ 3472-96.

П.5.5 договору визначено, що вартість перевезення вугілля залізницею оплачує покупець.

Розділом 6 договору сторони визначили відповідальність сторін.

Згідно п.6.1 договору постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов, що узгоджені в договорі.

Відповідно до п.6.4 договору, за постачання неякісного вугілля, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам договору, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоотримувача, повязаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та інш.).

Відповідно до п.8.1 договору, вказаний договір набирає чинності з 01.01.2008р. та діє до 31.12.2008р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобовязань.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що на момент виникнення спірних правовідносин, сторони перебували у договірних відносинах.

На виконання умов договору постачання вугільної продукції №05-08/1-ЕН від 13.07.2008р. відповідач у квітні 2008р. відвантажив за залізничними накладними: №50928325 (у вагонах №№66724667, 67906560, 66878844, 6590314, 68434612, 67080887 в кількості 416000кг.), № 50928326 (у вагонах №68027226, 68711589, 65731937, 64469836, 65806127, 65808842 у кількості 410000кг.), № 50928328 (у вагонах №№67660076, 63590517, 66102757, 66380189, 65522203 в кількості 336000кг.) партію вугілля марки Г 0-100.

Відповідно до залізничних накладних вантаж є власністю ДП “Добропіллявугілля” у власність ДП “Вугілля України” згідно договору поставки №05-08/1-ЕН від 13.07.2007р. для ВАТ „Західенерго” договор №02-ЕН/08 від 20.07.2007р.

При прийманні вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС було встановлено, що поставлене вугілля не відповідає умовам договору та не може бути використане в технологічному процесі виробництва електроенергії, оскільки: - фактичний вміст золи (Аd) у вугіллі становив від 70,9% до 75,6% проти гранично допустимої норми 25%.

Результати приймання вугілля оформлені Актами приймання вугілля № 3454, № 3455, 3458 від 28.04.2008р., підписані уповноваженими представниками Бурштинської ТЕС, представниками ДП “Укрвуглеякість”. Представник Вантажовідправника - ТОВ “Вугілля-Південь” Трубнікова М.В. та Вискваркіна А.М., які були викликані для проведення контрольного випробування вугілля, що діяли на підставі довіреностей від 03.01.2008р. та 23.01.2008р. від підписання актів безпідставно відмовився.

Пунктом 5.3 Договорів встановлено, що покупець має право відмовитись від приймання та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимі.

Телеграмою від 27.04.2008 вантажовідправник повідомлявся про те, що у зв'язку з неналежною якістю продукції, Бурштинська ТЕС ВАТ “Західенерго” відмовляється прийняти поставлене вугілля.

Факсограмою від 30.04.2008р. вантажовідправник надав згоду на переадресацію (повернення) вугілля.

29.04.2008 в зв'язку з невідповідною якістю вугілля ВАТ “Західенерго” повернуло вугілля постачальнику в залізничних вагонах №№ 66724667, 67906560, 66878844, 6590314, 68434612, 67080887, 68027226, 68711589, 65731937, 64469836, 65806127, 65808842, 67660076, 63590517, 66102757, 66380189, 65522203 без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 36156612 від 29.04.2008р., виданою залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці.

Поставкою вугілля неналежної якості ВАТ “Західенерго” зазнало збитків на суму 116315,16, зокрема: - провізна плата в сумі 91769,25 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ - 110123,10грн. від станції Бурштин Львівською залізниці до станції Стаханів Донецької залізниці, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу 36156612 від 29.04.2008р.; плати за користування вагонами в сумі 4804,20грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 5765, 04грн., що підтверджується відомістю плати за користування вагонами № 0817 від 29.04.2008 та переліком ТехПД-4 Львівської залізниці № 506 від 30.04.2008; збори за оформлення документів на повернення вагонів в сумі 355,85грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ - 427,02грн., що підтверджується накопичувальною карткою зборів за роботи № 0235 від 29.04.2008 та переліком ТехПД-4 Львівської залізниці № 506 від30.04.2008р. В свою чергу, ВАТ “Західенерго”, як вантажоотримувач, звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ДП “Вугілля України” збитків понесених в результаті неналежного виконання зобовязань за договором поставки №02-ЕН/08 від 20.07.2007р. в розмірі 116 315,16грн.

Рішенням господарського суду м.Києва від 03.09.2008р. по справі № 52/20 з Державного підприємства “Вугілля України” на користь Відкритого акціонерного товариства “Західенерго” було стягнуто 116 315,16грн. - суму основного боргу, 1 163,15грн.- сплата державного мита та 118,00грн.- витрат на інформаційне технічне забезпечення, а разом 117 596,31грн.

На виконання рішення суду між ДП “Вугілля України” та ВАТ “Західенерго” 01.06.2009р. було підписано Акт зарахування однорідних зустрічних вимог за рішенням суду по справі № 52/20 на суму 17697,65грн.

У свою чергу, ДП “Вугілля України”, не отримавши у власність від підприємства ДП “Добропіллявугілля” вугілля, понесло безпідставні витрати, оскільки оплатило, згідно п.5.5 договору вартість його перевезення від Вантажовідправника до Вантажоотримувача коштами у розмірі 91 764грн. без ПДВ, з урахуванням ПДВ 110 116,80грн.

Враховуючи, що поставка неякісного вугілля відбулася з вини постачальника ДП “Добропіллявугілля” позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача збитки, повязані з поставкою неякісного вугілля в розмірі 227 713,11грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянув матеріали справи, представлені документи, заслухав пояснення уповноважених представників сторін, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.1 зазначених договорів приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П6 та від 25.04.1966р., №П7 з подальшими змінами та доповненнями, положеннями про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888, ДСТ 4096-2002 “вугілля буре, камяне антрацит, горючі сланці, та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань” та/або іншими нормативними актами України, ГДК прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних у частині, що не суперечить даному договору.

З матеріалів справи вбачається, що при прийманні вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС було встановлено, що фактичний вміст золи (Аd) у вугіллі становив від 70,9% до 75,6% проти гранично допустимої норми 25%.

Вугілля було повернуто Вантажовідпрвінику, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу №36156612 виданою залізничною накладною станцією Бурштин Львівської залізниці .

Факт поставки неякісного вугілля та завдання збитків встановлений рішенням господарського суду м.Києва від 03.09.2008р. по справі №52/20.

Означене Рішення в порядку статей 85 ГПК України набрало законної сили. Норми статті 124 Конституції України визначають обовязковість виконання усіма субєктами прав судового рішення у справі №52/66. Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг” проти України”, а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії” встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду, тому суд вважає безсумнівним факт, поставки неякісного вугілля у спірних вагонах та завдання збитків - причому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які знімають необхідність додаткового доведення зазначених обставин.

На виконання рішення суду між ДП “Вугілля України” та ВАТ “Західенерго” 01.06.2009р. було підписано акт зарахування однорідних зустрічних вимог.

Крім того, ДП “Вугілля України” не отримавши у власність від підприємства ДП “Добропіллявугілля” вугілля, понесло безпідставні витрати, оскільки оплатило, згідно п.5.5 договору вартість його перевезення від Вантажовідправника до Вантажоотримувача коштами у розмірі 91 764грн. без ПДВ, з урахуванням ПДВ 110 116,80грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку збитків, витрати складаються з:

-110 116, 80грн. з ПДВ вартість залізничного тарифу, сплаченого ДП “Вугілля України” за перевезення вугілля до Бурштинської ТЕС;

-5765,04грн. з ПДВ вартість плати за користування вагонами, за час простою на території Бурштинської ТЕС;

-427,02грн. плата за оформлення документів на відправлення вантажу до Вантажовідправника;

-110 123,10грн. з ПДВ вартість залізничного тарифу, сплаченого ВАТ “Західенерго” за перевезення вугілля до Вантажовідправника;

-1163,15грн. оплата державного мита за рішенням Київського господарського суду у справі №52/20;

-118грн. оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у Київському господарському суді у справі №52/20.

З матеріалів справи вбачається, що у звязку з поставкою вугільної продукції, якість якої не відповідала умовам договору, ДП “Вугілля України” зазнало збитків на загальну суму 227 713,11грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.6.4) п.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Разом з цим, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки. При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Пунктом 1 ст.224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення збитків, суд виходить з того, що складовою збитків є наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками.

Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний звязок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 623 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що у звязку з поставкою неякісного вугілля ДП “Вугілля України” зазнало збитків на загальну суму 227 713,11грн.

Дослідивши матеріали справи, та враховуючи висновок суду, що поставка спірного вугілля здійснювалась за договором №05-08/1-ЕН від 13.07.2007р., укладеним між сторонами, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 227 713,11грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та не спростовується відповідачем.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не доведено, що спірне вугілля було поставлене саме ДП „Добропіллявугілля” по договору №05-08/1-ЕН від 13.07.2007р., оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідно до залізничних накладних вантаж є власністю ДП “Добропіллявугілля” у власність ДП “Вугілля України” згідно договору поставки №05-08/1-ЕН від 13.07.2007р. для ВАТ „Західенерго” договор №02-ЕН/08 від 20.07.2007р.

Також є безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем п.4.9 договору №05-08/1-ЕН від 13.07.2007р. щодо обовязкового виклику представника постачальника у разі виявлення розбіжностей між показниками якості Постачальника визначених в лабораторії Вантажоотримувача від посвідчень якості на величину більше допустимої похибки випробування, оскільки судом встановлено, що ВАТ „Західенерго” керувалось п.16 Інструкції №П7, якою визначено, що при виявленні невідповідності якості продукції, що надійшла, вантажоотримувач зобовязаний викликати вантажовідправника продукції, що підтверджується згодою вантажовідправника третьої особи на прийняття спірних вагонів та наявними в матеріалах справи копіями телеграм.

Крім того факт поставки неякісного вугілля у спірних вагонах встановлений рішенням господарського суду м.Києва від 24.09.2008р. по справі №52/20.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.22, 526, 527, 610, 623, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.67, 193, 224, 225, 228 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 27, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Державного підприємства „Вугілля України” м. Київ в особі філії „Донецьквуглезбут” м.Донецьк до Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м.Добропілля, Донецька область про стягнення суми збитків у розмірі 227 713,11грн., задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м.Добропілля, Донецька область (85000, Донецька область, м.Добропілля, ЄДРПОУ 32186934) на користь Державного підприємства “Вугілля України” (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 4) в особі філії “Донецьквуглезбут” (83050, м.Донецьк, пр. Б.Хмельницького,69, ЄДРПОУ 35210979) збитки у розмірі 227 713,11грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 2 277,14грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 11.11.2010р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2010р.

Суддя